Провадження № 22-ц/803/7733/25 Справа № 190/2309/24 Суддя у 1-й інстанції - Фирса Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
19 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В.
за участю секретаря судового засідання Кирилішиної В.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу №190/2309/24за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового терміну для подачі заяви про прийняття спадщини, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Тарасевич Сергія Олександровича, на рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2025 року,ухвалене у складі судді Фирса Ю.В., -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового терміну для подачі заяви про прийняття спадщини.
В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що ОСОБА_4 є його матір'ю, ІНФОРМАЦІЯ_1 вона померла.
Вказує, що після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої входять дві земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходяться на території Саксаганської сільської ради Кам'янського району Дніпропетровської області, кадастровій номери 1224586000:02:003:019 та 1224586000:02:003:0118.
Також вказує, що після смерті матері з заявою про прийняття спадщини за законом звернулись її донька ОСОБА_3 та онука ОСОБА_2 .
Зазначає, що в серпні 2024 року його дружина, на підставі довіреності, подала до в.о. державного нотаріуса П'ятихатської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, що відкрилась після смерті матері ОСОБА_4 , проте у видачі свідоцтва про право на спадщину було відмовлено, з посиланням на те, що ним пропущений шести місячний термін для подачі заяви про прийняття спадщини.
Вважає, що встановлений законодавством строк пропущений ним з поважної причини, так як він з 29 січня 2022 року і до теперішнього часу знаходиться за межами України, а саме у Республіці Польща.
У зв'язку з чим просить суд визнати поважною причину пропуску ним строку для прийняття спадщини та визначити з дня вступу рішення в законну силу додатковий строк терміном в 3 місяці для подачі заяви про прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового терміну для подачі заяви про прийняття спадщини відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Тарасевич С.О. подав апеляційну скаргу в якій вважає, що дане рішення суду є необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим підлягає скасуванню в апеляційному порядку.
В обґрунтування скарги зазначає, що суд першої інстанції належним чином не з'ясував всі обставини справи та дійшов передчасного та помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Вказує, що під час розгляду справи та дослідження доказів, що були долучені до позовної заяви судом не було враховано того факту, що позивачем не було подано до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за законом після смерті його матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 у порядку визначеному ст.1269 та ст.1270 ЦК України через те, що у позивача не було можливості отримати свідоцтво про смерть його матері, так як він з 29 січня 2022 року та по теперішній час проживає за межами України, а саме в Республіці Польща, а наявність у заявника свідоцтва про смерть спадкодавця є обов'язковою умовою для подання заяви про прийняття спадщини.
Зазначає, що кінцевим терміном для подання заяви про прийняття спадщини 20 травня 2024 року, а свідоцтво про смерть ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 отримала сестра позивача - відповідач ОСОБА_3 .
Також зазначає, що з відповідачем ОСОБА_3 вони не спілкуються і на його прохання надати йому свідоцтво про смерть вона ухилилася.
Зауважує, що повторне свідоцтво про смерть було отримано дружиною позивача ОСОБА_5 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 02 квітня 2024 року, нотаріусом міста Зелена Гура Республіки Польща, якою позивач уповноважив останню представляти його інтереси щодо прийняття спадщини після смерті його матері.
Вважає, що позивач своїми діями у визначений законодавством шестимісячний строк заявив про своє право на прийняття спадщини.
Звертає увагу, що судом першої інстанції під час розгляду справи не було взято до уваги дату посвідчення довіреності.
Особливо звертає увагу суду, що позивачем було вчинено всі необхідні дії для прийняття спадщини, але в силу того, що останній постійно проживає за межами країни та не мав можливості особисто звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за місцем її відкриття, що стало перешкодою для її прийняття.
Вказує, що від спадщини він не відмовлявся.
У зв'язку з чим просить рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2025 року по справі №190/2309/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Відповідачі своїм правом на подачу відзиву не скористалися.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідач ОСОБА_3 та її представник в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили її відхилити.
Інші учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з'явились в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.
Рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.
Судом установлено, що Позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його матір'ю є ОСОБА_4 , про що свідчить копія свідоцтва про народження.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Саївка Кам'янського району Дніпропетровської області померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.
Після смерті ОСОБА_4 залишилось спадкове майно, до складу якого входить земельна ділянка площею 6,2500 га, яка розташована на території Саївської сільської ради Кам'янського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1224586000:02:003:0118, що підтверджується копією Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ДП № 067108.
До майна ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в П'ятихатській державній нотаріальній конторі заведена спадкова справа № 8/2024 року. З заявами про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_2 та донька спадкодавця ОСОБА_3 , про що свідчить копія спадкової справи.
Постановою в.о. державного нотаріуса П'ятихатської державної нотаріальної контори від 20 серпня 2024 року позивачу ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку площею 6,2500 га, яка розташована на території Саївської сільської ради Кам'янського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1224586000:02:003:0118, власником якої є ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовлено, оскільки ним пропущений шести місячний термін для подачі заяви про прийняття спадщини.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду достатніх та належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку встановленого законом строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, тому суд дійшов висновку. Тому у суду не було правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду наступне.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.
Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).
Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, а також у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19) та інших.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23, провадження №14-50цс24, зазначила перелік поважних причин для визначення спадкоємцю додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Так, з урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема: тривалу хворобу спадкоємців; велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.
Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17, від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/18 та багатьох інших.
Практика суду касаційної інстанції у цій категорії справ є сталою та незмінною.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість.
Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.
Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.
У цій справі встановлено, що спадкоємець ОСОБА_1 на момент відкриття спадщини не проживав із своєю матір'ю ОСОБА_4 , отже не є таким, що фактично прийняв спадщину.
Водночас відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом зазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними.
Отже, лише якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Відповідно до пункту 2.1. глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, у редакції, чинній на час відкриття спадщини, спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів.
Відповідно до пунктів 3.3 - 3.6 вказаного Порядку у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу за місцем відкриття спадщини у письмовій формі.
Якщо спадкоємець особисто прибув до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, нотаріальне засвідчення справжності його підпису на таких заявах не вимагається. У цьому випадку нотаріус встановлює особу заявника, про що на заяві робиться відповідна службова відмітка. Ця відмітка скріплюється підписом нотаріуса.
Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.
Не допускається приймати заяви про прийняття спадщини, про відмову від неї або заяви про їх відкликання, складені від імені спадкоємців їх представниками, що діють на підставі довіреностей.
У відповідності до пункту 3.11.3 Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 року №142/5/310, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати консулу заяву про прийняття спадщини.
За зверненням громадянина України консул засвідчує справжність підпису на документах (пункт 3.13.1 Положення).
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Спадщина після смерті ОСОБА_4 відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнім днем звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини було 20 травня 2024 року.
ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом, ще 02 квітня 2024 року склав довіреність на свою дружину ОСОБА_5 , якою уповноважив останню представляти його інтереси щодо прийняття спадщини після смерті його матері. Але фактично заява надійшла до нотаріуса 20 серпня 2024 року - з пропуском передбаченого законом строку на 60 днів.
Сторонами не заперечувався той факт, що ОСОБА_1 на момент відкриття спадщини перебував на території Республіка Польща, проте наведені обставини не є, в розумінні ч.3 ст.1272 ЦК України, тими перешкодами, які унеможливили звернення позивача чи його представника до нотаріуса, або за місцем свого перебування до Консульської установи із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк.
Із урахуванням викладеного, правильно встановивши обставини справи, надавши належну оцінку поданим доказам, з урахуванням відсутності поважних об'єктивних причин значного пропуску передбаченого законом строку на звернення із заявою про прийняття спадщини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті його матері ОСОБА_4 .
Висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, суд правильно застосував норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустив порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскарженого судового рішення.
Аргументи апеляційної скарги про те, що позивач мав перешкоди для подання заяви, у вигляді неможливості отримання свідоцтва про смерть матері, є безпідставними, оскільки не спростовують права позивача на звернення з відповідною заявою про прийняття спадщини та не спростовують поважності причин пропуску ним установленого законом строку на звернення з такою заявою.
Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом відповідних доказів, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони були предметом дослідження суду першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Інші наведені у апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлених фактичних обставин справи та до переоцінки доказів, їх належності та допустимості.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена судом першої інстанції, то суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2025 року немає.
Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Тарасевич Сергія Олександровича - залишити без задоволення.
Рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2025 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визначення додаткового терміну для подачі заяви про прийняття спадщини -залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді:
Повний текст постанови складений 19.11.2025р.
Головуючий суддя О.В. Агєєв