Провадження № 22-ц/803/7561/25 Справа № 243/664/25 Суддя у 1-й інстанції - Агеєва О. В. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.
19 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Космачевської Т.В.,
суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кирилішиної В.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 26 травня 2025 року у цивільній справі номер 243/664/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання права власності на недоотриману пенсію та зобов'язання виплатити недоотриману пенсію,
У лютому 2025 року до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання права власності на недоотриману пенсію та зобов'язання виплатити недоотриману пенсію, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її тітка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після її смерті залишилася спадщина у виді недоотриманої нею пенсії, яку вона прийняла та 06 листопада 2024 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом. Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з недоотриманої ОСОБА_2 пенсії в сумі 83298,22 грн за період з 29.09.2021 року по 30.06.2023 року.
06 листопада 2024 року вона звернулася з заявою до Управління пенсійного фонду України, за результатами розгляду поданих документів отримано відповідь, в якій зазначено, що оскільки заяву про виплату недоотриманої пенсії подано 06 листопада 2024 року, тому з урахуванням ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» строку звернення позивачки до відповідача за виплатою пенсії, тобто, не більше ніж за три роки до звернення, сума недоотриманої пенсії буде виплачена за період з 05.11.2021 року по 30.06.2023 року у розмірі 45921,58 грн.
Також, відповідач не надає інформацію про розмір нарахованої, але не виплаченої пенсії за період з 01 квітня 2016 року, посилаючись на ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено виплату за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.
З даними твердженнями відповідача позивачка не згодна, оскільки відповідно до закону спадкоємці мають право на одержання соціальних платежів, та суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень.
Позивачка просила суд визнати за нею, ОСОБА_1 , право власності на недоотриману пенсію ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , за період з 01 квітня 2016 року по 30 червня 2023 року в порядку спадкування за законом та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити їй недоотриману пенсію ОСОБА_2 за період з 01 квітня 2016 року по 30 червня 2023 року.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 26 травня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання права власності на недоотриману пенсію та зобов'язання виплатити недоотриману пенсію - задоволені частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на недоотриману пенсію ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01 квітня 2016 року по 28 вересня 2021 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману пенсію за період з 01 квітня 2016 року по 28 вересня 2021 року, що належала спадкодавцю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 недоотриману пенсію ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 29 вересня 2021 року по 30 червня 2023 року у розмірі 83298,22 грн, що охоплена Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 06 листопада 2024 року, виданого державним нотаріусом Першої слов'янської державної нотаріальної контори Макаровою Н.І.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь держави витрати по сплаті судового збору у сумі 1211,20 грн.
Із вказаним рішенням суду не погодився відповідач ГУ ПФУ в Донецькій області, подав апеляційну скаргу, просив апеляційний суд скасувати рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 26 травня 2025 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам діючого законодавства, порушує норми матеріального права і підлягає скасуванню.
06 листопада 2024 року державним нотаріусом Першої слов'янської державної нотаріальної контори Макаровою Н.І. видано Свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її племінниця - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з недоотриманої пенсії у розмірі 83298,22 грн.
Основним позасудовим способом оформлення права власності на майно в порядку спадкування за законом є отримання свідоцтва про право на спадщину у нотаріуса. Застосування іншого підходу призведе до того, що суд фактично перебере на себе функції нотаріуса у таких спадкових справах.
З 01.04.2016 року виплата пенсії ОСОБА_2 призупинена на підставі статті 12 Закону України від 20.10.2014 року №1706 «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». ОСОБА_2 особисто до територіальних органів Пенсійного фонду України за поновленням виплати пенсії не зверталась.
Пенсійні кошти за період з 01.04.2016 року по 04.11.2021 року за життя ОСОБА_2 не нараховувались. Пенсія, яка не була нарахована за життя спадкодавця, не входить до складу спадщини.
Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивачка просила залишити без змін рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 26 травня 2025 року у цивільній справі №243/664/25, апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Законодавцем встановлено альтернативний механізм набуття права власності на недоотриману пенсію померлого пенсіонера, а саме пріоритет наданий членам сім'ї спадкодавця, які проживали з ним на момент смерті, та непрацездатним членам сім'ї, які перебували на його утриманні. Зазначені особи мають звернутися за виплатою цих грошових коштів протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, тобто з моменту смерті спадкодавця. Якщо такі особи відсутні або не звернулися у встановлений строк із заявами, недоотримана пенсія входить до складу спадщини і успадковується спадкоємцями померлого на загальних підставах.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України. Таке право у разі смерті пенсіонера переходить в повному обсязі до його спадкоємців.
Надаючи відповідь на звернення нотаріуса щодо розміру недоотриманої пенсії, відповідач чітко вказав розмір пенсії за період із 29.09.2021 року по 30.06.2023 року, а також зауважив, що пенсійні виплати за інший період у ОСОБА_2 відсутні. З усього викладеного слідує цілком логічний та послідовний висновок - нотаріус не мав правових підстав для видачі свідоцтва про право на спадщину на недоотриману пенсію із 01.04.2016 року по 28.09.2021 року. Адже за цей період право ОСОБА_2 на отримання пенсійних виплат та, як результат, право позивачки як спадкоємця ОСОБА_2 на ці виплати не визнавалося відповідачем. У разі невизнання, оспорення чи порушення прав, свобод чи законних інтересів, особа має право звернутися до суду за їх захистом.
Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, позивачка ОСОБА_1 подала до апеляційного суду заяву про розгляд справи без її участі (а.с. 133, 134, 137).
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю сторін.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 13).
З відповіді ГУ ПФУ в Донецькій області від 09.10.2024 року №0500-0204-8/98901 вбачається, що розмір недоотриманої ОСОБА_2 пенсії за період з 29.09.2021 року по 30.06.2023 року становить 83298,22 грн (а.с. 18).
06 листопада 2024 року державним нотаріусом Першої слов'янської державної нотаріальної контори Макаровою Н.І. видано Свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її племінниця - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з недоотриманої пенсії у розмірі 83298,22 грн. Вказане свідоцтво зареєстровано в реєстрі за №1-1018 (спадкова справа №182/2024) (а.с. 19).
06 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до відповідача щодо виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 , що не заперечується відповідачем.
Листом від 27.11.2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомило ОСОБА_1 , що за результатом розгляду наданих нею документів, нараховано недоотриману пенсію у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 у розмірі 45921,58 грн за період з 05.11.2021 року по 30.06.2023 року, з урахуванням вимог ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка включена до переліку отримувачів станом на 01.01.2025 року (а.с. 21-22).
Відповідачем до відзиву додано матеріали пенсійної справи ОСОБА_2 (а.с. 85).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості саме в певному обсязі.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 41 Конституції України гарантовано право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі, якщо заповітом не охоплено усієї спадкової маси, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліменти, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Статтею 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 1227 ЦК України узгоджуються із положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.
Системний аналіз положень статей 1219 ЦК України та статті 1227 ЦК України при застосуванні до встановлених у цій справі обставин дає підстави для висновку, що потрібно розрізняти: право на пенсію, яке нерозривно пов'язане із особою, яке відповідно не входить до складу спадщини та припиняється зі смертю особи, яка мала таке право; та право на суми пенсії, нараховані за життя спадкодавцю, тобто належали йому, але не отриманні ним за життя, які передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі №243/13575/19 зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом.
Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).
Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи наведено у абзаці першому частини першої статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Як зазначено в статті 2 цього Закону, Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції.
Жодним законом України не визначено такої підстави для припинення пенсії, як відсутність у особи її реєстрації як внутрішньо переміщеної.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18), постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 243/5697/16-ц (провадження № 61-34175св18) та у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 227/2802/16-ц (провадження № 61-6270св18) зазначено про те, що, підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
06 листопада 2024 року державним нотаріусом Першої слов'янської державної нотаріальної контори Макаровою Н.І. видано Свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її племінниця - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з недоотриманої пенсії у розмірі 83298,22 грн. Вказане свідоцтво зареєстровано в реєстрі за №1-1018 (спадкова справа №182/2024).
06 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до відповідача щодо виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 , що не заперечується відповідачем.
Листом від 27.11.2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомило ОСОБА_1 , що за результатом розгляду наданих нею документів, нараховано недоотриману пенсію у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 у розмірі 45921,58 грн за період з 05.11.2021 року по 30.06.2023 року, з урахуванням вимог ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка включена до переліку отримувачів станом на 01.01.2025 року.
Відповідачем до відзиву додано матеріали пенсійної справи ОСОБА_2 , з якої вбачається, що з 01.04.2016 року виплата пенсії ОСОБА_2 призупинена на підставі статті 12 Закону України від 20.10.2014 року №1706 «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Пенсійна справа не містіть заяв ОСОБА_2 про поновленням виплати їй пенсії.
Проте, припинення виплати пенсії за життя спадкодавця з підстав, пов'язаних з не підтвердженням перебування на обліку як внутрішньо переміщеної особи не передбачено жодним Законом, отже спадкодавець ОСОБА_2 мала право на нарахування та виплату пенсії за весь період 01.04.2016 року по день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 незалежно від звернення до відповідача та надання чи не надання довідки внутрішньо переміщеної особи.
Право на такі виплати у спадкодавця зберігається, і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємець відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання безпідставно не нарахованої відповідачем пенсії у порядку спадкування за законом.
Аналогічні правові висновки наведено у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі №243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20), де, зокрема, зазначено, що припинення страхових виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених страхових виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання страхових виплат. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю.
Виходячи з наведеного вище, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог про визнання за позивачкою права власності на суму недоотриманої спадкодавцем ОСОБА_2 пенсії за період з 01 квітня 2016 року по 28 вересня 2021 року та про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачці недоотриману пенсію за вказаний період, оскільки саме за цей період відповідач не визнає право позивача на отримання недоотриманої ОСОБА_2 пенсії, а також період з 29.09.2021 року по 30.06.2023 року вже увійшов до складу спадщини, про що позивачу видано свідоцтво про право на спадщину за законом. Крім того спадкодавець незалежно від звернення до відповідача та надання чи не надання довідки внутрішньо-переміщеної особи мала право на нарахування та виплату пенсії за цей період з 01 квітня 2016 року по 28 вересня 2021 року, а представником відповідача будь-яких доказів, які б свідчили, що спадкодавець ОСОБА_2 не отримувала пенсію за період, що перевищує три роки з її власної вини.
Наведені в апеляційній скарзі доводи, були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону.
Підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області по сплаті судового збору, пов'язані з поданням апеляційної скарги на рішення суду, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 26 травня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: