Провадження № 11-сс/803/2100/25 Справа № 203/7442/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
12 листопада 2025 рокуДніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі, матеріали з кримінального провадження №12025042110002072 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 20 жовтня 2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 263, ч. 1 ст. 263 КК України,
Ухвалою слідчого судді від 20 жовтня 2025 року застосовано стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 16 грудня 2025 року та визначено заставу в сумі 242 240 грн.
Своє рішення слідчий суддя мотивував обґрунтованою підозрою стосовно ОСОБА_7 . При цьому, слідчий суддя встановив наявність ризиків, що останній може: переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному проваджені, продовження вчинення кримінального правопорушення, а також слідчий суддя врахував обставини зазначені в ст. 178 КПК України, тому дійшов висновку про необхідність застосування виключного запобіжного заходу. Також, слідчий суддя керуючись ст. 183 КПК України, визначив заставу.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_7 домашній арешт, або зменшити заставу.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовані тим, що рішення слідчого судді не містить обґрунтування наявності ризиків. При цьому не взято до уваги наявність характеризуючі дані про ОСОБА_7 , який є інвалідом, має місце проживання та реєстрації, має цивільну дружину, і утримує її доньку. Розмір застави також є завищеним для ОСОБА_7 .
Захисник та підозрюваний підтримали вимоги апеляційної скарги в судовому засіданні, а прокурор заперечувала проти апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги, ухвалу слідчого судді, та матеріали клопотання, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначені змістом ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного перегляду оскарженої ухвали встановлено, що слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону застосувавши до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Так, згідно до матеріалів клопотання ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, зареєстрованому в ЄРДР за №12025042110002072 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 263 КК України.( а.с.9-10)
17 жовтня 2025 року ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України. (Т.2 а.с. 63-66) 18 жовтня 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 263, ч. 1 ст. 263 КК України.( Т.2 а.с.101-105) Дана підозра в апеляційній скарзі не оскаржується, тому на підставі ч.1 ст. 404 КПК України не перевіряється.
Крім цього, підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст.177 КПК України.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З урахуванням наведеного, на даний час наявний ризик переховування від органів досудового розслідування або суду, який встановив слідчий суддя, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у скоєнні тяжких злочинів. Крім цього, характеризуючі дані частково знайшли місце, але не спростовують наявність даного ризику.
При наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України - впливу на учасників кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує встановлену КПК України, процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України, оскільки покази вказаних учасників кримінального провадження, які станом на даний час ще не допитані в судовому засіданні, мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування.
Також, є наявним ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, можливого продовження вчинення кримінального правопорушення беручи до уваги, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні декількох епізодів злочинів.
Таким чином, приймаючи рішення про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя в повній мірі дотримався вимог кримінального процесуального закону, врахував усі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу та обрав останньому винятковий у вигляді тримання під вартою, довівши, що більш м'які запобіжні заходи, зазначені у ст. 176 КПК України, не зможуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, та саме такий вид унеможливить здійснити підозрюваним дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Надані стороною захисту дані про особу ОСОБА_7 його стан здоров'я не є підставою для застосування більш м'якого запобіжного заходу за наявності підозри та встановлених ризиків. При цьому, до апеляційної скарги не долучені документи, в яких вказано, що ОСОБА_7 не можливо утримувати в умовах ізоляції від суспільства.
Вирішуючи питання про визначений слідчим суддею розміру застави апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
За правилами ч.5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Апеляційний суд вважає, що в даному випадку слідчий суддя дотримався вищевказаних вимог та взяв до уваги обставини, встановлені ст. 177, 178 КПК України, врахував позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Так визначена застава в сумі 242 240 грн., на даному етапі, здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків в разі її внесення, враховуючи наявність ризиків та підозри
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 20 жовтня 2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стосовно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 263, ч. 1 ст. 263 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_9