Провадження № 11-кп/803/3096/25 Справа № 199/7050/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
12 листопада 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
потерпілого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
обвинуваченої ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_9 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 серпня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025042220000324 відносно:
ОСОБА_9 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , у м. Дніпропетровську, громадянки України, РНОКПП- НОМЕР_1 , із середньою освітою, не заміжньої, є матір'ю ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працевлаштованої, зареєстрованої та проживаючої у квартирі АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст.121 КК України,
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини.
Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 серпня 2025 року ОСОБА_9 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296, ч.1 ст.121 КК України та призначено їй покарання у виді за ч.1 ст. 296 КК України у виді пробаційного нагляду на строк 3 (три) роки; за ч.1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим,призначити ОСОБА_9 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.
Строк відбування покарання ОСОБА_9 обраховувати з 29.03.2025.
До набрання вироком законної сили продовжити дію раніше обраного ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у Державній установі « Дніпровська установа виконання покарань (№4).
Вирішено питання щодо речових доказів.
Як встановлено судом, ОСОБА_9 , 29 березня 2025 року приблизно о 14:30 годині, прибула до приміщення кафе «Транспортник», яке розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Куликівська, буд. 23.
Перебуваючи у приміщені вище вказаного кафе, поряд з ОСОБА_9 також перебували інші відвідувачі, серед яких був ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Так, у ОСОБА_9 , 29 березня 2025 року приблизно о 14:40 годині, виник злочинний умисел направлений на хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю відносно інших відвідувачів, які перебували в кафе «Транспортник», яке розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Куликівська, буд. 23.
Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, ОСОБА_9 , 29 березня 2025 року приблизно о 14:45 годині, продовжуючи перебувати в приміщені кафе «Транспортник», яке розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Куликівська, буд. 23, діючи з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил та норм поведінки в суспільстві, у присутності вищевказаних осіб, безпідставно почала висловлюватися нецензурною лайкою в бік відвідувачів вказаного закладу.
В свою чергу, ОСОБА_7 , побачивши безпідставні хуліганські дії ОСОБА_9 та намагаючись їх припинити, зробив останній усне зауваження, попрохавши її вийти з приміщення кафе «Транспортник», після чого супроводжуючи ОСОБА_9 , вийшов разом з останньою на вулицю.
Далі, 29 березня 2025 року приблизно о 15:00 годині, ОСОБА_9 перебуваючи на сходинках перед входом до кафе «Транспортник», яке розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Куликівська, буд. 23, не реагуючи на зауваження ОСОБА_7 , діючи з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил та норм поведінки в суспільстві, підібрала на сходинках кафе «Транспортник» цеглину, та взявши її обома руками, знаходячись в безпосередній близькості з правої сторони від ОСОБА_7 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій нанесла не менше двох ударів вказаною цеглиною в область лівої скроні потерпілому ОСОБА_7 , внаслідок чого останній впав на спину та вдарився об бруківку потиличною ділянкою голови.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел направлений на хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил та норм поведінки в суспільстві, звернула увагу, що на бруківці, неподалік від будівлі кафе «Транспортник», знаходиться камінь, та взявши його обома руками, знаходячись в безпосередній близькості зі сторони ніг потерпілого, який в цей момент перебував в положенні лежачи на спині, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, двома руками кинула камінь з висоти власного зросту в область голови ОСОБА_7 , однак камінь впав поблизу від нього.
Далі, продовжуючи свою злочину діяльність, ОСОБА_9 правою ногою в напрямку вперед та вгору двічі нанесла потерпілому ОСОБА_7 , який продовжував перебувати в положенні лежачи на спині, удар по потиличній ділянці голови, після чого правою ногою у напрямку зверху-вниз нанесла ще один удар по нижній частині обличчя потерпілому.
Не зупиняючись на досягнутому, ОСОБА_9 , намагаючись довести свій злочинний умисел, направлений на хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, до кінця, знов взяла до обох рук вищезазначений камінь, та знаходячись позаду від голови ОСОБА_7 , кинула вказаний камінь в область лобної частини голови потерпілого, у зв'язку з чим останній втратив свідомість, після чого ОСОБА_9 з місця злочину зникла.
Внаслідок, своїх хуліганських дій ОСОБА_9 спричинила потерпілому ОСОБА_7 , згідно з висновком судово-медичної експертизи №1129е/189 від 28.04.2025, тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку 2-го ступеню, лінійного дугоподібного перелому правої скроневої, тім'яної та потиличної кісток з переходом на основи черепа, забійних ран в лобній області практично по центру, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, згідно п.2.1.3-б, Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995p. №6.
Також, своїми хуліганськими діями ОСОБА_9 тимчасово порушила нормальну діяльність кафе «Транспортник», яке розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Куликівська, буд. 23.
Умисні дії ОСОБА_9 , які виразились у хуліганстві, тобто у грубому порушені громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, кваліфікуються за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.
Окрім наведеного, ОСОБА_9 , 29.03.2025 року приблизно о 15:00 годині знаходилась поблизу кафе «Транспортник», яке розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Куликівська, буд. 23, поруч із потерпілим ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків між ОСОБА_9 , з одного боку та ОСОБА_7 з іншого боку, у ОСОБА_9 , виник злочинний умисел, спрямований на нанесення тяжких тілесних ушкоджень, тобто умисних тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння ОСОБА_7 .
Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, в той же день та час, ОСОБА_9 , звернула увагу, що на сходинках будівлі кафе «Транспортник», знаходиться цеглина, та взявши її обома руками, знаходячись в безпосередній близькості з правої сторони від ОСОБА_7 , тримаючи в своїх руках цеглину, маючи на меті нанести нею численні удари в життєво важливі частини тіла, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, навмисно нанесла не менше двох ударів, в область лівої скроні потерпілому ОСОБА_7 , внаслідок чого останній впав на спину та вдарився об бруківку потиличною ділянкою голови.
Продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, направлений на нанесення тяжких тілесних ушкоджень, тобто умисних тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , звернула увагу, що на бруківці неподалік від будівлі кафе «Транспортник», яке розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Куликівська, буд. 23, знаходиться камінь, та взявши його обома руками, знаходячись в безпосередній близькості, зі сторони ніг потерпілого ОСОБА_7 , який лежав на бруківці в положенні на спині, маючи на меті нанести вказаним каменем численні удари в життєво важливі частини тіла, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, двома руками кинула камінь з висоти власного зросту в область голови ОСОБА_7 , однак камінь впав поблизу від нього.
Продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, направлений на нанесення тяжких тілесних ушкоджень, тобто умисних тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, ОСОБА_9 , в момент коли ОСОБА_7 знаходився в положенні лежачи на спині, підійшла до останнього зі сторони його голови, та своєю правою ногою в напрямку вперед та вгору двічі нанесла потерпілому ОСОБА_7 удар по потиличній ділянці голови, після чого своєю правою ногою у напрямку зверху-вниз нанесла ще один удар по нижній частині обличчя потерпілому.
Не зупиняючись на досягнутому, ОСОБА_9 , намагаючись довести свій злочинний умисел, направлений на нанесення тяжких тілесних ушкоджень, тобто умисних тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, до кінця, знов взяла до обох рук вищезазначений камінь, та знаходячись позаду від голови ОСОБА_7 , кинула вказаний камінь в область лобної частини його голови, у зв'язку з чим останній втратив свідомість, після чого ОСОБА_9 з місця злочину зникла.
Тобто, своїми умисними діями ОСОБА_9 спричинила потерпілому ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку 2-го ступеню, лінійного дугоподібного перелому правої скроневої,тім'яної та потиличної кісток з переходом на основи черепа, забійних ран в лобній області практично по центру,які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння,згідно п.2.1.3-б,«Правил судово-медичноговизначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень",затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995p.№6.
Умисні дії ОСОБА_9 , які виразились у нанесенні тяжких тілесних ушкоджень, тобто умисних тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, кваліфікуються за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Захисник обвинуваченої в своїй апеляційній скарзі просить вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 серпня 2025 року відносно ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 121 КК України в частині призначеного покарання - скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити за ч. 1 ст. 296 КК України, штраф у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян та за ч. 1 ст. 121 КК України призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 роки.
В інший частині вирок суду першої інстанції захисник обвинуваченої просить залишити без змін.
В обґрунтування своїх вимог захисник обвинуваченої посилається на те, що в судовому засіданні ОСОБА_9 впізнала себе на відеозаписі як особу, яка наносила удари потерпілому та визнала факт заподіяння тілесних ушкоджень, п.4 ч.1 ст.66 КК України передбачено, що вчинення кримінального правопорушення жінкою в стані вагітності є обставиною, яка пом'якшує покарання.
Так, згідно адвокатського запиту №04/03 від 21.05.2025 наданою Філією ДУ «Центр охорони здоров'я ДКВС України» при огляді 06.05.2025 у ОСОБА_9 діагностована вагітність 6-7 тижнів, що підтверджується УЗД від 07.05.2025 року, тобто на момент вчинення злочину 29 березня 2025 року обвинувачена на момент вчинення злочину перебувала на 3-4 тижні вагітності.
Крім того, в силу ст. 89 КК України раніше не судима ОСОБА_9 , на момент вчинення злочину було 23 роки, що свідчить про молодий вік, що виключає попередню підготовку до вчинення злочину, що суперечить зазначеному в обвинувальному акті від 21.07.2025 року «раптово виниклий злочинний умисел».
Захисник вважає, що суд першої інстанції не обґрунтував, чому виправлення обвинуваченої неможливе без її ізоляції від суспільства.
Крім того, не було враховано, що відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №232-к від 15.05.2025 року у ОСОБА_9 виявлено психіатричний розлад у формі психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю, що потребує лікування та реабілітації, які можуть бути здійсненні під контролем органів пробації.
Прокурор також оскаржив вказаний вирок, однак 03.11.2025 від прокурора ОСОБА_6 надійшла заява про відмову від поданої ним апеляційної скарги, відповідно до ч. 1 ст. 403 КПК України, а відтак заслухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти задоволення заяви прокурора, колегія суддів не здійснює перегляд судового рішення за доводами апеляційної скарги прокурора, від якої останній відмовився.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор проти апеляційної скарги захисника заперечував, просив залишити її без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.
Потерпілий проти задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого заперечував, просив вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Захисник та обвинувачена в судовому засіданні просили апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 задовольнити з підстав та мотивів викладених в ній.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді доповідача, думку та пояснення учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали справи в межах поданих апеляційної скарги, обговоривши їх доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, що передбачено ч. 1 ст. 404 КПК України.
Висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 121 КК України за обставин, викладених у вироку суду та кваліфікація її дій в апеляційній скарзі не оскаржуються, а тому, відповідно до ст. 404 КПК України, не є предметом апеляційного розгляду.
Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновок суду про винуватість ОСОБА_9 та на кваліфікацію її дій, невиявлено.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто, ухваленим компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим кодексом; ухваленим судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України; в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Відповідно до ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Згідно з вимогами ст. ст. 65, 69 КК України, суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. При цьому, за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд, мотивуючи своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією кримінального закону, або перейти до іншого, більш м'якого покарання, не зазначеного у санкції статті. При призначенні покарання, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви скоєння особою кримінального правопорушення, її ставлення до скоєного та поведінку після вчинення злочину.
Виходячи з положень ст. 50 КК України рішення суду про призначення покарання, повинно досягати мети виправлення та запобігання вчинення нових злочинів як обвинуваченим, так й іншими особами.
Відповідно до положень ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Суд першої інстанції, із дотриманням закладених у зазначеній нормі закону завдань, провів стосовно ОСОБА_9 повний та неупереджений судовий розгляд, вимог кримінального процесуального законодавства України дотримався.
Так, суд першої інстанції на підтвердження доведеності вини ОСОБА_9 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 121 КК Українипосилався на досліджені в ході судового провадження докази, а саме: інформація зафіксована на лінії «102» звернулась ОСОБА_11 та повідомила, що біля кафе «Транспортник» була бійка, в ході якої дівчина цеглиною побила чоловіка; протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 29.03.2025; протоколу огляду місця події та фото таблицею до нього від 29.03.2025; постанова про визнання речовим доказом від 30.03.2025; постанова про визнання речовим доказом від 30.03.2025; протокол отримання зразків для експертизи від 30.03.2025; протокол отримання зразків для експертизи від 30.03.2025; постанову про визнання речовим доказом від 31.03.2025; протокол демонстрації відеозапису від 31.03.2025; постанова про визнання речового доказу від 31.03.2025; протоколу отримання зразків для експертизи від 31.03.2025; протокол проведення слідчого експерименту від 31.03.2025; протокол отримання зразків для експертизи від 02.04.2025; протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 02.04.2024; протокол проведення слідчого експерименту від 02.04.2025; протокол проведення слідчого експерименту від 02.04.2025; протокол огляду речі та фото таблицею до нього від 02.04.2025; постанову про визнання речовим доказом від 19.05.2025; протокол тимчасового доступу до речей і документів від 17.04.2025; постанову про визнання речовим доказом від 16.04.2025; протокол огляду документу від 16.04.2025; протокол огляду від 19.05.2025 та від 20.05.2025.
А також, висновки судово-медичних експертів №1779/1961-БД від 15.04.2025; №1804/1992-БД від 15.04.2025; №1844/2033-БД від 16.05.2025; №1843/2032-БД від 15.05.2025; №1129е/189 від 28.04.2025; №232-к від 15.05.2025; №1298е від 12.05.2025; №1296е від 12.05.2025; №1297е від 12.05.2025; №1325е від 14.05.2025.
Дослідивши безпосередньо під час судового провадження вищевказані докази, суд першої інстанції дійшов висновку про їх належність і допустимість, та оцінивши їх за своїми внутрішніми переконаннями дійшов обґрунтованих висновків про те, що ОСОБА_9 29 березня 2025 року приблизно о 14:30 год., спричинила тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку 2-го ступеню, лінійного дугоподібного перелому правої скроневої, тім'яної та потиличної кісток з переходом на основи черепа, забійних ран в лобній області практично по центру, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, тобто, вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 296, що виразилися у хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю та ч. 1 ст. 121 КК України, а саме, нанесенні тілесних ушкоджень, тобто умисних тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.
Призначаючи покарання ОСОБА_9 , суд першої інстанції повністю дотримався вимог кримінального та кримінального процесуального закону щодо призначення покарання.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, при призначенні ОСОБА_9 покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України класифікується як нетяжкий та тяжкий злочин, характер кримінального правопорушення, яке пов'язано із грубим порушенням громадського порядку та нанесенні тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в моменті заподіяння іншій людині та правильно врахував суспільну небезпеку скоєних кримінальних правопорушень.
Належно прийняв до уваги дані про особу ОСОБА_9 , в силу ст. 89 КК України раніше не судима, незаміжня, є матір'ю малолітньої дитини 2021 року народження, офіційно не працевлаштованої, у вчиненому розкаюється, у лікаря нарколога чи психіатра на обліку не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, відсутні обставини, які обтяжують та пом'якшують покарання.
А тому, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність доводів сторони захисту про те, що судом першої інстанції не в повній мірі враховано всі обставини, які пом'якшують покарання та надано підстави для застосування мінімального покарання передбаченого ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 121 КК України.
Тож, враховуючи, що при ухваленні вироку судом першої інстанції дотримані вимоги кримінального закону України, та призначене покарання ОСОБА_9 , яке відповідає тяжкості кримінальних правопорушень та даним про її особу, призначене судом першої інстанції ОСОБА_9 покарання є достатньо обґрунтованим та переконливим, а відповідно правильним.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого підлягає залишенню без задоволення, а вирок суду першої інстанції - залишенню без змін.
А тому, на підставі викладеного та керуючись положеннями ст. ст. 404, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 серпня 2025 року відносно ОСОБА_9 , за ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст.121 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Судді Дніпровського
апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4