Справа № 643/20428/25
Провадження № 1-кс/643/6558/25
20.11.2025 слідчий суддя Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_4 , погоджене прокурором відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні за № 62023170020001720 від 24.08.2023 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харкова, громадянин України, фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 3 ст. 332 КК України,
Слідчому судді Салтівського районного суду міста Харкова надійшло клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у кримінальному провадженні № 62023170020001720 від 24.08.2023 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Клопотання обґрунтоване наявністю ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, ч. 1 ст. 177 КПК України, а також обґрунтованою підозрою про те, громадянин України ОСОБА_5 на початку лютого 2023 року, більш точну дату та час в ході досудового розслідування не встановлено, діючи протиправно, умисно, будучи достеменно обізнаним про введення на території України воєнного стану починаючи з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 та у зв'язку з чим, введеними обмеженнями щодо виїзду чоловіків призовного віку за межі України, усвідомлюючи вказані обставини, діючи умисно та протиправно за попередньою змовою та у групі з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вирішив організувати незаконне переправлення осіб через державний кордон України та керувати діями вказаних осіб .
Так, 06.02.2023 по 03.03.2023, ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою та в групі з ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , організовував та керував діями ОСОБА_9 направленими на незаконний перетин кордону.
28.02.2023 о 11 год. 35 хв. ОСОБА_9 в ході проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту за вказівкою ОСОБА_5 , перебуваючи у приміщенні супермаркету «РОСТ», розташованого за адресою: м. Харків, пр. Рогатинський, 3, за допомогою терміналу самообслуговування АТ КБ «Приватбанк», переказав на рахунок банківської картки «монобанк» за № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_5 , грошові кошти у сумі 20 000, 00 (двадцять тисяч) грн., що еквівалентно 500 (п'ятсот) дол США, у якості передоплати за послуги щодо незаконного перетину державного кордону України. Після чого, ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, діючи за попередньою змовою, та в групі з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , організуючи та керуючи діями щодо незаконного перетину державного кордону України, надав ОСОБА_9 вказівку щодо прибуття 03.03.2023 до 12 год. 00 хв. до м. Новодністровськ, Чернівецької області, та бронювання номеру у готелі «Офелія», розташованого за адресою: м. Новодністровськ, Чернівецької області, мк-р. Діброва, буд. 1, надавши контактний номер особи, яка там працює. Крім того, ОСОБА_5 повідомив що 03.03.2023 вранці, ОСОБА_9 забере довірена особа, яка діє з ним в групі, та на автомобілі довезе ОСОБА_9 до місця безпосереднього перетину державного кордону України поза пунктами пропуску та наказав ОСОБА_9 видалити з його мобільного телефону всі листування щодо незаконного перетину державного кордону, щоб його протиправна діяльність носила латентний характер.
Так, 03.03.2023 близько 08 год. 00 хв., точний час в ході досудового розслідування не встановлено, в ході проведення контролю за вчиненням злочину у формі - спеціального слідчого експерименту, ОСОБА_9 прибув до визначеного ОСОБА_5 місця, а саме до готелю «Офелія», розташованого за адресою: м. Новодністровськ, Чернівецької області, мк-р Діброва, буд. 1, де став очікувати приїзду особи, яка діє за попередньою змовою та в групі з ОСОБА_5 .
Так, 03.03.2023 близько 09 години, точний час в ході досудового розслідування не встановлено, до готелю «Офелія», розташованого за вищевказаною адресою на автомобілі «VOLKSWAGEN» моделі «GOLF», VIN НОМЕР_2 , з державним номерним знаком « НОМЕР_3 » за кермом прибув ОСОБА_6 , який діючи умисно та протиправно, за попередньою змовою та в групі з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 забрав ОСОБА_9 з вказаного місця та повинен був забезпечити його доставлення до обумовленого місця, а саме до місцевості поблизу дамби на воді, яка знаходиться в с. Вашківці, Дністровського району, Чернівецької області.
Надалі ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою та у групі з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , довіз ОСОБА_9 до місцевості поблизу дамби на воді, яка знаходиться в с. Вашківці, Дністровського району, Чернівецької області, біль точну адресу в ході досудового розслідування не встановлено, де побачивши автомобіль «MERSEDES BENZ» моделі «VITO 113CDI», VIN НОМЕР_4 , з державним номерним знаком « НОМЕР_5 » під керуванням ОСОБА_7 , який згідно домовленості мигнув фарами автомобіля, яким він керував, зупинив автомобіль під своїм керуванням з метою пересадки ОСОБА_9 до автомобіля під керуванням ОСОБА_7 .
В свою чергу ОСОБА_7 03.03.2023 близько 11 год. 30 хв., більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, діючи за попередньою змовою та в групі з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , знаходячись на відстані 3 км. від лінії державного кордону України з Республікою Молдовою, яка проходить поблизу с. Вашківці, Дністровського району, Чернівецької області, очікував ОСОБА_9 , якого, діючи відповідно до відведеної йому ролі, повинен був незаконно переправити через державний кордон України.
Проте ОСОБА_6 свій злочинний умисел, спрямований на незаконне переправлення ОСОБА_9 через державний кордон України, до кінця довезти не зміг у зв'язку з тим, що його та ОСОБА_7 було викрито та затримано працівниками правоохоронних органів.
Так, ОСОБА_5 , діючи з корисливих мотивів, за сприянням ОСОБА_8 , за попередньою змовою та у групі з ОСОБА_6 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 організував незаконне переправлення ОСОБА_9 через державний кордон України та керував діями останнього, за грошову винагороду в розмірі 5000 доларів США.
Таким чином, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями, вчинені за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
18.04.2023 із дотримуванням норм ст. ст. 40, 135, 276-278 КПК України ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями, вчинені за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
Згідно відповіді на доручення про проведення слідчих дій встановлено, що ОСОБА_5 на теперішній час фактично на території України не перебуває. Державний кордон перетнув неофіційно, тому реєстрації щодо пункту перетину та точної дати на теперішній час надати неможливо.
Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спроб: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Слідчий суддя, розглянувши клопотання та дослідивши матеріали клопотання та кримінального провадження, якими воно обґрунтовується, встановив таке.
Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023170020001720 від 24.08.2023 за підозрою ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим сином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КК України, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований інакше як до раніше несудимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Відповідно до вимог ст. 177, 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу в обов'язковому порядку судом повинні враховуватися вимоги ст. 177, 178 КПК України.
Разом з тим, відповідно до частин першої - четвертої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Під ухиленням від слідства або суду слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за скоєний злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез'явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). Під час з'ясування, які дії особи мають визнаватись юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, треба враховувати, крім усього іншого, кримінальний процесуальний статус особи, що вчинила злочин. Це має бути особа, яка в установленому порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов'язана з'являтись до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов'язок постати перед слідством або судом, однак вона ухиляється від виконання такого обов'язку (постанова Верховного Суду України від 19 березня 2015 року у справі №5-1кс15, постанови Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 659/234/16-к, 20 жовтня 2020 року у справі № 204/4728/15-к, 08 листопада 2019 року у справі № 372/2007/19, 30 травня 2019 року у справі № 639/793/17, 03 липня2019 року у справі № 551/403/16-к).
Належною процедурою стосовно підозрюваного, який перебуває за кордоном, є його притягнення до кримінальної відповідальності заочно або шляхом екстрадиції в Україну. Для ефективності судового розгляду у будь-якому разі необхідно ініціювати процедуру оголошення такої особи в міжнародний розшук.
У ст. 297-1 КПК України визначений вичерпний перелік статей Кримінального Кодексу України, за підозрою чи обвинуваченням яких може проводитись спеціальне досудове розслідування чи провадження (in absentia). Разом з цим КПК України вказує, що вказане провадження може проводитись і щодо інших злочинів, якщо злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошені у міжнародний розшук.
Правильність визначення поняття «міжнародний розшук» залежить від чіткості розуміння порядку оголошення особи в міжнародний розшук та його безпосереднього здійснення, встановлення органу, який оголошує особу в міжнародний розшук, моменту, з якого особа вважається такою, що перебуває у міжнародному розшуку. У зв'язку з цим необхідно здійснити системний аналіз положень чинного законодавства України, міжнародно-правових актів і міжнародних договорів, нормативних документів Інтерполу та Генеральної асамблеї Інтерполу, які регламентують ці питання.
Встановлення місця перебування підозрюваного та доставлення його до суду є необхідною умовою для успішного закінчення судового провадження. З цією метою відповідними суб'єктами здійснюється розшук особи, яка ухиляється від суду. Метою для усіх видів розшуку є отримання інформації про місцезнаходження розшукуваної особи та подальшого доставлення її до суду, правоохоронного органу. Розшук є комплексом слідчих, оперативно-розшукових, розшукових, інформаційно-довідкових, сигнальних та інших заходів, які здійснюються правоохоронними органами в місцях можливого перебування розшукуваних. В свою чергу, міжнародним розшуком є комплекс зазначених заходів, що заснований на нормах національного і міжнародного права та здійснюються поза межами держави - ініціатора за запитами спеціально уповноважених органів держав, силами правоохоронних запитуваних країн з використанням можливостей Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол.
Наразі в Україні діє лише один спосіб оголошення особи в міжнародний розшук - звернення до Інтерполу, про що й зазначає Інструкція про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції Інтерпол, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Офісу Генерального прокурора, Національного антикорупційного бюро України, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України № 613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17.08.2020, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 04.09.2020 за № 849/35132 (далі - Інструкція).
Вказана Інструкція розроблена відповідно до КПК України, Законів України «Про Національну поліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, Статуту Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол (із змінами) від 13 червня 1956 року (далі - Статут Інтерполу), Статуту Комісії з контролю файлів Інтерполу, затвердженого Резолюцією 85-ї сесії Генеральної Асамблеї Інтерполу AG-2016-RES-06, Правил Інтерполу з обробки даних, затверджених Резолюцією 80-ї сесії Генеральної Асамблеї Інтерполу AG/2011/RES/07 (із змінами), та міжнародних договорів України у сфері міжнародно-правового співробітництва.
Україна з 1992 року є членом Інтерполу. У 1993 р. Кабінет Міністрів України постановою № 220 затвердив «Положення про Національне центральне бюро Інтерполу». Міжнародне співробітництво правоохоронних органів України з органами Інтерполу, НЦБ іноземних держав, компетентними органами іноземних держав та міжнародними установами з використанням інформаційної системи Інтерполу здійснюється з питань та у формах, визначених правилами Інтерполу.
Інформаційна система Інтерполу використовується для обміну відомостями про фізичних та юридичних осіб, об'єкти, події та факти лише в рамках відповідного кримінального провадження та/або оперативно-розшукової (розшукової) справи (за умови вжиття вичерпних заходів на національному рівні), а також заходів з питань публічної безпеки і порядку, запобігання перетинанню та недопущення перетинання державного кордону особами, яким заборонено в'їзд або обмежено виїзд з України.
Міжнародний розшук підозрюваних, обвинувачених і внесення їх у базу даних Інтерполу являє собою комплекс відповідних заходів, один з яких є прийняття постанови (ухвали) про оголошення особи в міжнародний розшук і направлення цієї ухвали до Національного центрального бюро Інтерполу в Україні з відповідним клопотанням для передачі в подальшому до Комісії з контролю за файлами Інтерполу задля встановлення місцезнаходження особи.
Згідно ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. 276 - 279 КПК України, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Письмове повідомлення про підозру, згідно вимог ч. 1 ст. 278 КПК України, вручається особі в день його складання слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
18.04.2023 із дотримуванням норм ст. 40, 135, 276 - 278 КПК України ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України у кримінальному провадженні № 12022221220001278 від 09.12.2022.
24.08.2023 прокурором у кримінальному провадженні № 12022221220001278 від 09.12.2022 винесено постанову про виділення матеріалів в окреме провадження матеріали досудового розслідування щодо ОСОБА_5 та долучено до матеріалів кримінального провадження № 62023170020001720 від 24.08.2023.
Відтак, ОСОБА_5 , відповідно до положень КПК України, набув статус підозрюваного у кримінальному провадженні № 62023170020001720 від 24.08.2023.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри підтверджуються сукупністю зібраних в ході провадження доказів, зокрема: рапортом працівника Державного бюро розслідувань; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 12.12.2022, в ході якого отримано показання з приводу протиправної діяльності ОСОБА_8 , пов'язаною з фактом здійснення організаційних дій, направлених на перетин державного кордону України, а саме надання вказівок та усунення перешкод під час вчинення злочину; протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_9 від 27.01.2023, в ході якого було отримано показання з приводу протиправної діяльності ОСОБА_8 , пов'язаною з наданням мобільного номеру ОСОБА_5 , що свідчить про причетність до вказаного злочину, а саме пособництво шляхом надання вказівок, порад; протоколом огляду документів від 29.01.2023, в якому міститься повідомлення від ОСОБА_8 , в якому вона надає мобільний номер ОСОБА_5 , свідку ОСОБА_9 ; протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_9 від 20.02.2023 року; протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 27.01.2023;протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 09.02.2023; протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо; - відеоконтроль особи від 10.02.2023; копіями скріншотів з мобільного телефону, який перебуває у користуванні ОСОБА_9 , в яких містяться листування останнього з ОСОБА_5 ; вилученими у ОСОБА_7 в ході проведення особистого обшуку речовими доказами, серед яких паспорт громадянина Румунії та румунське водійське посвідчення, велика кількість сім - карт, грошові кошти у сумі 500 доларів США; протоколом огляду місця події від 03.03.2023, в ході якого було вилучено автомобіль, який ОСОБА_7 , використовував як засіб для вчинення злочину; протоколом обшуку від 03.03.2023, в ході якого за місцем мешкання ОСОБА_7 , було вилучено рації, які могли бути використані в злочинній діяльності, оскільки перетин державного кордону здійснювався в місцях ізольованих від мережевого мобільного зв'язку; копіями скріншотів з мобільного телефону, який перебуває у користуванні ОСОБА_9 , в яких містяться листування останнього з ОСОБА_6 ; протоколом огляду місця події від 03.03.2023, в ході якого було вилучено автомобіль, який ОСОБА_6 , використовував як засіб для вчинення злочину; протоколом огляду DVD-R дисків, які були вилучені під час тимчасового доступу до речей та документів, в яких міститься хід переведення грошових коштів між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ; іншими показаннями свідків та матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
ОСОБА_5 по повістках на виклики до слідчого ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, та до Харківської обласної прокуратури не з'являється.
Постановою слідчого від 25.08.2023 підозрюваний ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 62023170020001720 від 24.08.2023 оголошений у розшук.
Згідно матеріалів клопотання та кримінального провадження, ОСОБА_5 можливо перебуває у м. Лос-Анджелес, штат Каліфорнія, США. Згідно наявних даних, ОСОБА_5 у період з 01.01.2023 по 14.11.2025 державний кордон України в офіційних пунктах пропуску не перетинав.
Постановою слідчого від 17.11.2025 підозрюваного ОСОБА_5 , який переховується з метою ухилення від кримінальної відповідальності, оголошено у міжнародний розшук.
Проведення заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_5 можливе в рамках міжнародного оповіщення Генерального секретаріату Інтерполу або запиту про правову допомогу у кримінальному провадженні стосовно осіб, які розшукуються органами правопорядку України, для досягнення цілі міжнародного співробітництва з використанням інформаційної системи Інтерполу застосовується положення розділу IV Інструкції.
У разі прийняття ініціатором розшуку рішення про необхідність використання інформаційних систем Інтерполу стосовно вказаної особи у вигляді оповіщення певного кольору на їх адресу необхідно надати запит на публікацію оповіщення разом із документами, визначеними Розділом IV Інструкції для оповіщення відповідного кольору.
Оскільки Червоне оповіщення - єдина з карток, що дозволяє не лише відстеження місцезнаходження особи, а й її затримання, вимоги до публікації такої картки найвищі.
Окрім необхідності дотримання принципів Інтерполу (зокрема, нейтралітету та поваги до прав людини), вимагається наявність таких умов: вчинене особою діяння кваліфіковано як злочин відповідно до Кримінального кодексу України; особу в установленому законодавством порядку оголошено в розшук правоохоронними органами України: для притягнення до кримінальної відповідальності за злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк не менше двох років; для виконання вироку, яким особу засуджено до позбавлення волі на термін щонайменше шість місяців, або якщо невідбута особою частина покарання становить не менше шести місяців.
Відповідні вимоги фактично корелюються з вимогами, встановленими Європейською конвенцією про видачу правопорушників від 13.12.1957 р., оскільки червоне сповіщення видається саме з метою подальшої екстрадиції особи.
Для запиту публікації Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення правоохоронний орган України надсилає уповноваженому підрозділу формуляр для запиту публікації Червоного оповіщення (додаток1), а також інформацію та документи, серед яких: завірені копії ухвали суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та ухвали про оголошення розшуку особи (у тому числі в перекладі на одну з робочих мов Інтерполу) на стадії судового розгляду.
Головною вимогою інституцій Генерального секретаріату Інтерполу до публікації повідомлень із червоним кутом та циркулярних оповіщень є наявність ухвали слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо розшукуваної особи, що була винесена без посилання на використання каналів МОКП-Інтерпол для доведення факту оголошення її міжнародного розшуку.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину та карається позбавленням волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією транспортних засобів або інших засобів вчинення злочину та з конфіскацією майна.
Тяжкість злочину свідчить про ступінь суспільної небезпеки діяння, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , а також неодноразові неявки, перебування у розшуку, в сукупності дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності його поведінку, більш того, за вчинення вищевказаного злочину передбачене покарання у вигляді позбавлення волі до 9 років, що у сукупності свідчить про наявність реального ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, фактично уже переховується.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 КПК України, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
У такому разі після затримання особи і не пізніше як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження, суд за участю обвинуваченого розглядає питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях від 26.07.2001 у справі «Ілійков проти Болгарії», від 26.06.1991 у справі № 12369/86 «Летельє проти Франції» зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
За таких обставин вказані у клопотанні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є доведеними, а репутація підозрюваного на даний час є негативною, оскільки він знаючи про наявність щодо нього кримінального провадження та будучи обізнаним зі своїми процесуальними обов'язками, ухиляється від органу досудового розслідування та суду.
Враховуючи особу підозрюваного, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя доходить висновку, що застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою (більш м'якого) не забезпечить належної поведінки підозрюваного під час досудового розслідування, а в подальшому судового розгляду у цьому кримінальному провадженні, виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків, а тому є доцільним обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Тримання ОСОБА_5 під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в параграфі 35 рішення ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції».
Оскільки в даному випадку питання про обрання запобіжного заходу вирішується в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, тобто для забезпечення доставки обвинуваченого, оголошеного в міжнародний розшук, для вирішення питання про обрання запобіжного заходу, суд не вирішує питання про застосування застави відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України.
Зазначена процедура визначена ч. 6 ст. 193 КПК України і є складовою процесу міжнародного розшуку, без якої неможливе доставлення ОСОБА_5 в місце досудового розслідування.
Також, згідно з абз. 7 ч. 4 ст. 183 КК України при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Враховуючи наведені обставини, слідчий суддя дійшов висновку про те, що клопотання слідчого обґрунтоване і підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 2, 40, 131, 132, 176 - 178, 183, 184, 193, 194, 197, 309, 392 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання задовольнити.
За відсутності підозрюваного, обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, у кримінальному провадженні № 62023170020001720 від 24.08.2023, без визначення розміру застави.
Згідно ч. 6 ст. 193 КПК України після затримання підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і не пізніш як через сорок вісім годин з часу його доставки до місця кримінального провадження розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.
Відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
Ухвала може бути оскаржена, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту отримання її копії.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_11