Єдиний унікальний номер 205/6222/25
Номер провадження1-кп/205/905/25
Новокодацький районний суд міста Дніпра
Провадження № 1-кп/205/905/25 Справа № 205/6222/25
19 листопада 2025 року м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12025042120000432 від 01 квітня 2025 року стосовно
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Холодіївка П'ятихатського району Дніпропетровської області, громадянин України, офіційно не працевлаштований, учень заочної форми навчання Ерастівського фахового коледжа ім. Е. К. Бродського, не одружений, утриманців не має, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі КК),
за участю:
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_3
захисника ОСОБА_5
потерпілої ОСОБА_6
Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , достовірно знаючи, що на всій території України, у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України, на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався, 01.04.2025 о 10 годині 38 хвили ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зайшов в приміщення магазину «Vodafone», розташований за адресою: м. Дніпро, провулок Парусний, будинок 10Л.
Знаходячись у приміщенні вищевказаного магазину, ОСОБА_3 , під приводом подальшої купівлі, отримав від потерпілої - працівника магазину «Vodafone», яка є фізичною особою-підприємцем, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мобільний телефон марки «Motorola» моделі «XI2435-2 moto g55 G», color Forest Grey Type MC436, IMEІ 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , P/N: НОМЕР_3 .
У подальшому, утримуючи вищевказаний телефон у своїх руках, у ОСОБА_3 раптово виник злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений в умовах воєнного стану.
Реалізуючи свій злочинний умисел, о 10 годині 39 хвилин 01 квітня 2025 року, ОСОБА_3 , діючи умисно, протиправно, з корисливих спонукань, утримуючи в своїх руках вищевказаний мобільний телефон, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану. розуміючи, що його дії є відкритими для потерпілої ОСОБА_6 , шляхом вільного доступу здійснив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), а саме мобільного телефону марки «Motorola» моделі «ХТ2435-2 moto g55 5G», color Forest Grey Type MC436, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , P/N: НОМЕР_4 , вартість якого, становить 8059 гривень (вісім тисяч п'ятдесят дев'ять гривень).
Після цього, ОСОБА_3 покинув приміщення магазину, не розрахувавшись за товар, тим самим покинув місце вчинення злочину з викраденим майном, отримавши можливість розпоряджатися ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , майнову шкоду у розмірі 8059 гривень 00 копійок.
Правова кваліфікація дій обвинуваченого.
Таким чином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК за ознаками відкритого викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
Позиції учасників судового провадження.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою провину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі, щиро розкаявся у скоєному та суду пояснив, що дійсно він, при вказаних у цьому вироку обставинах, у вказаному місці та у вказаний час викрав мобільний телефон, яким розпорядився на власний розсуд. Додатково зазначив, що після усвідомлення ним своєї неправомірної поведінки він повернув вказаний мобільний телефон потерпілій, вибачився перед нею, в добровільному порядку відшкодував заподіяну моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень, активно співпрацював зі слідством та з метою виправити ситуацію перевів грошові кошти на потреби Збройних Сил України.
Потерпіла ОСОБА_6 підтвердила покази, надані обвинуваченим ОСОБА_3 та суду пояснила, що будь-яких претензій матеріального та/або морального характеру немає. Додатково зазначила, що дійсно ОСОБА_3 повернув викрадений ним мобільний телефон та перевів грошові кошти на відшкодування заподіяної шкоди. Просила призначити покарання обвинуваченому на розсуд суду.
Мотиви суду щодо доведеності обвинувачення.
Положеннями ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) визначено, що суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Це означає, що суд, перш ніж постановити рішення про здійснення розгляду кримінального провадження на підставі зазначеної норми процесуального закону, повинен роз'яснити суть даної норми, при цьому не обмежитися цитуванням самої статті, а у доступній, чіткій та конкретизованій формі викласти її зміст, тим самим дати розгорнуте пояснення сторонам. Метою такого роз'яснення є однакове, правильне і точне розуміння усіма учасниками судового провадження змісту цієї норми, виявлення її сутності, яку законодавець вклав у словесне формулювання. Водночас, суд має упевнитися і в тому, що учасниками судового провадження суть такого роз'яснення сприйнята правильно та переконатися у добровільності їх позицій (Постанова ККС ВС від 03.08.2023 у справі №281/181/21).
Оскільки обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, беручи до уваги, що прокурор, обвинувачений та потерпіла не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, судом установлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, заслухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються та вважає за необхідне обмежитись дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 .
Так, суд, допитавши обвинуваченого, який визнав себе винним та добровільно повідомив суд про обставини вчинення кримінального правопорушення, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, вислухавши виступи учасників судового провадження в дебатах та останнє слово обвинуваченого, доходить висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, знайшла своє підтвердження у повному обсязі, а його дії правильно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 4 ст. 186 КК, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж) вчинена в умовах воєнного стану.
Мотиви призначення покарання.
При призначенні покарання суд, у відповідності до положень ст. 65-67 КК, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК належать до категорії тяжких злочинів, відомості про особу обвинуваченого, зокрема, що ОСОБА_3 раніше не судимий, визнав свою провину у повному обсязі, щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, відшкодував заподіяну шкоду, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, за місцем проживання характеризується позитивно. Також, його дії отримали кваліфікацію як тяжкий злочин тільки за ознакою його вчинення «в умовах воєнного стану», при цьому обстановка в якій він вчинив злочин не характеризувалась, як така, що пов'язана з воєнним діями або він використала умови воєнного стану при його вчиненні (крадіжка з зруйнованих або залишених приміщень особами, які тікали від війни тощо). За умови відсутності воєнного або надзвичайного стану, його дії охоплювались би частиною 1 статті 186 КК, що є нетяжким злочином.
До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК, суд відносить щире каяття, яке ґрунтується на визнанні особою своєї провини, висловленні жалю з приводу вчиненого та бажанні виправити ситуацію, що склалася, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та відшкодування заподіяної шкоди.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК, судом не встановлено.
У пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 наголошено, що «окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину“ (абзац п'ятий підпункту 4.1); «правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи. Обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям“ (абзац четвертий підпункту 4.2).
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Повноваження суду (його права та обов'язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві.
Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов'язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду. (Постанова ККС ВС від 05.10.2023 у справі №542/26/23).
Щире каяття є відвертою негативною оцінкою винуватою особою своєї злочинної поведінки, має характеризувати її поведінку після вчинення злочину суто з позицій психологічної внутрішньої переорієнтації суб'єкта, справжнє засудження свого діяння, визнання його антисуспільного характеру, про що мають свідчити і об'єктивні дані про зміни в ціннісних пріоритетах та способі життя.
Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює розкриття злочину, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. (Постанова ККС ВС від 14.11.2022 у справі №640/3693/15-к).
Аналогічні правові висновки містяться у постановах Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 10.02.2021 року у справі №643/13256/17 та від 27.04.2021 року у справі №520/16394/16-к.
Матеріали справи свідчать, що факт вчиненого кримінального правопорушення обвинувачений ОСОБА_3 визнав у повному обсязі, щиро покаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення. Жодні розшукові дії органом досудового розслідування у цій справі не вживалися, що свідчить про наявність у нього дійсного, а не уявного, жалю про скоєне та його щире каяття.
Статтею 69 КК передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, вмотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Частина 1 цього положення надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м'яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину». Таке формулювання призводить до висновку, що застосування статті 69 КК можливе, якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони (1) можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК, і (2) істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв'язку з цілями та/або мотивами злочину, роллю, яку виконувала особа, визнана винуватою, у вчиненні злочину, її поведінкою під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватця. Суд, посилаючись при призначенні покарання на статтю 69 КК, зобов'язаний не лише перерахувати обставини, що можуть бути враховані як такі, що пом'якшують покарання, а й обґрунтувати, виходячи із загальних засад призначення покарання, яким чином сукупність таких обставин істотно знизила тяжкість вчиненого злочину.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд... при призначенні покарання у виді... позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Суд зазначає, що з огляду на свої дискреційні повноваження, суд вправі призначити обвинуваченому покарання, більш м'яке, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, за наявності для цього відповідних підстав.
У даному випадку, як зазначалось вище, суд враховує наявність обставин, що пом'якшують покарання, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданих збитків, відсутність обставин, що його обтяжують, характер та обставини вчинення конкретного кримінального правопорушення, посткримінальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 , а саме те, що останній всіляко надавав допомогу органу досудового розслідування, сприяв розкриттю кримінальних правопорушень, вжив заходів для усунення заподіяної ним шкоди, перерахував грошові кошти на допомогу Збройних Сил України та на відшкодування моральної шкоди потерпілій, що, у своїй сукупності, з огляду на обставини даного кримінального провадження, суд відносить до обставин, що істотно знижують ступінь суспільної небезпеки вчинених ним злочинів.
Відтак, обговорюючи питання про вид та розмір покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, характер та обставини його вчинення, рівень його суспільної небезпеки, який не пов'язаний із застосування насильства, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , а саме те, що останній раніше не судимий, є людиною достатньо молодого віку, яка проходить навчання, за місцем мешкання та навчання характеризується виключно позитивно, не перебуває на обліках у лікарів нарколога або психіатра, відсутність обставин, що обтяжують покарання та наявність обставин, що його пом'якшують, суд доходить висновку, що призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, яке слід відбувати реально буде непропорційним стосовно вчиненого кримінального правопорушення, а тому суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження нових злочинів можливо досягти без ізоляції його від суспільства, у зв'язку з чим вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі, з застосуванням положення ст. 69 КК та без ізоляції його від суспільства, проте в умовах контролю за його поведінкою зі сторони державних органів.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Оскільки у даному кримінальному провадженні органом досудового розслідування залучався експерт для проведення судової товарознавчої експертизи, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 витрати на її проведення на користь держави.
Питання щодо речових доказів вирішуються судом в порядку ст. 100 КПК.
Заходи забезпечення кримінального провадження підлягають скасуванню.
Керуючись ст. ст. 7, 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК та призначити йому покарання, з застосуванням ст. 69 КК, у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК, звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк в 2 (два) роки.
На підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК, покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
На підстав ч. 2 ст. 124 КПК, стягнути з ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта за проведення судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/104-25/12867-ТВ від 02 квітня 2025 року у розмірі 1591 гривню 80 копійок.
Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, накладені ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2025 року скасувати.
Речові докази, якими визнано мобільний телефон марки «Motorola» моделі «ХТ2435-2 moto g55 5G», color Forest Grey Type MC436, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , P/N: НОМЕР_4 , який передано на зберігання до камери схову ВП №1 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області повернути потерпілій ОСОБА_6 за належністю.
Вирок суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Новокодацький районний суд міста Дніпра.
Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК.
Копії вироку вручити обвинуваченому ОСОБА_3 та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1