Рішення від 14.10.2025 по справі 205/7395/22

Єдиний унікальний номер 205/7395/22

Номер провадження 2/205/1050/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2025 року

Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Остапенко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Вороніної М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу №205/7395/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Варм Харбор», ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна особистою приватною власністю, визнання права спільної сумісної власності, поділ майна подружжя, визнання правочину недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Варм Харбор», ОСОБА_3 про поділ майна, -

ВСТАНОВИВ:

03.11.2022 року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Варм Харбор», ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна особистою приватною власністю, визнання права спільної сумісної власності, поділ майна подружжя, визнання правочину недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння.

В обґрунтування позову зазначив, що з літа 2004 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 почали проживати разом як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу в орендованій квартирі.

22.08.2006 року вони придбали в спільну сумісну власність двокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 . З цього часу почали проживати в цій квартирі.

28.01.2008 року мати позивача - ОСОБА_4 продала належну їй квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , а грошові кошти від продажу квартири в сумі 308 050 грн. подарувала позивачу. За ці кошти позивач придбав квартиру в новобудові на підставі договору № А926 про участь у Фонді фінансування будівництва від 15.05.2008 року. У березні 2012 року після отримання свідоцтва про право власності позивачем оформлено право власності на квартиру в новобудові за адресою: АДРЕСА_3 . З грудня 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 почали проживати у вказаній квартирі, а з літа 2012 року з ними проживала донька ОСОБА_2 - ОСОБА_5 .

Мати позивача подарувала йому 30 000 доларів США для купівлі земельних ділянок. 07.12.2013 року позивач придбав земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 1210100000:08:681:0019, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 . На ім'я ОСОБА_2 було придбано земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 1210100000:08:681:0021, площею 0,15 га. Обидві земельні ділянки мають цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд. Земельні ділянки офіційно придбано за 57 405 грн. кожна, а фактично за 15 000 доларів США.

З 07.12.2013 року позивач почав будівництво та облаштування будинку на вищевказаних земельних ділянках, для чого укладав угоди з суб'єктами підприємницької діяльності. Записи про роботи та витрачені кошти робив у щоденник. ОСОБА_2 участі в плануванні та будівництві будинку не брала. Станом на 08.09.2015 року будинок було фактично побудовано, а 02.03.2016 року оформлено декларацію про готовність будинку до експлуатації.

29.06.2016 року позивач продав свою квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , а виручені від продажу квартири грошові кошти в сумі 65 000 доларів США витратив на погашення боргів, які утворилися під час будівництва, та подальше будівництво і облаштування будинку та земельних ділянок по АДРЕСА_5 .

Залишок коштів від продажу квартири за адресою: АДРЕСА_3 , було витрачено на придбання автомобіля Mitsubishi Outlander 2.4 2017 року, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 , білого кольору, який оформлено на ОСОБА_2 , однак, кошти сплачено позивачем.

22.10.2018 року позивач за власні кошти у сумі 8 695 євро уклав договір підряду № 2210-1 на поставку та монтаж сонячних панелей на даху будинку та навісу для автомобілів по АДРЕСА_6 , де були розміщені сонячні панелі та фактично побудовано сонячну електростанцію. У подальшому між ОСОБА_2 як власницею будинку, на даху якого знаходяться сонячні панелі, й АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» було укладено договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом № 4748-ДнОЭ від 28.11.2018 року, присвоєно особовий рахунок НОМЕР_3 . З початку дії договору до 30.09.2022 року сонячною електростанцією згенеровано та передано в загальну мережу 70 520 кВт загальною вартістю 390 864,15 грн. Вказана сума була сплачена на особовий банківський рахунок ОСОБА_2 , з якого позивач не отримав коштів.

06.09.2019 року було продано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за 468 000 грн., а 13.09.2019 року придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_7 , за 484 380 грн., але фактична вартість придбаної квартири 38 000 доларів США.

Влітку 2021 року позивач відкрив депозитний рахунок на ім'я ОСОБА_2 та поклав на рахунок 20 000 євро.

Позивач працює на посаді завідуючого відділення анестезіології з 12 ліжками інтенсивної терапії КНП «Міська клінічна лікарня № 4» Дніпровської міської ради з 10.10.2017 року. Офіційна щорічна заробітна плата позивача збільшувалася з 79 095,35 грн. у 2012 році до 417 060,68 грн. у 2021 році. Також позивач як приватний підприємець заробив з 10.10.2017 року по 31.12.2021 року 3 397 000 грн. За договором на проведення клінічного дослідження від 30.05.2018 року, укладеним між закордонними компаніями та позивачем, останній отримав 22 706,42 євро.

01.09.2021 року сторони припинила стосунки, відповідач виїхала з будинку.

Протягом року позивач намагався в позасудовому порядку поділити майно з ОСОБА_2 , але вона ігнорувала позасудовий процес врегулювання спору.

У жовтні 2022 року позивач дізнався, що ОСОБА_2 вчинила дії, спрямовані на приховування спільного набутого майна, - створила ТОВ «Варм Харбор» та внесла до статутного фонду товариства все майно подружжя, набуте за час спільного проживання однією сім'єю, навіть те, до якого відповідачка не має відношення, а саме: земельну ділянку та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 , автомобіль марки Mitsubishi Outlander 2.4 2017 року, номер кузова НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_5 , а також квартиру за адресою: АДРЕСА_7 , оцінивши майно як вклад до статутного капіталу на загальну суму 1 400 000 грн. Продовжуючи реалізацію свого наміру, спрямованого на приховування спільного майна, ОСОБА_2 уклала фіктивний договір позики зі своїм батьком ОСОБА_3 , а в якості забезпечення виконання зобов'язань за договором позики, майновим поручителем виступило ТОВ «Варм Харбор», передавши в іпотеку на підставі договору від 27.09.2022 року нерухоме майно, внесене до статутного капіталу ТОВ «Варм Харбор», одноособовим власником і директором якого є ОСОБА_2 .

На підставі викладеного, з урахуванням заяви про зміну (уточнення) позовних вимог від 25.04.2023 року, ОСОБА_1 просить:

- встановити факт проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 однією сім'єю як чоловіка та жінки без шлюбу з літа 2004 року по 31.08.2021 року;

- визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_2 земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 1210100000:08:681:0021, та за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 1210100000:08:681:0019, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 , квартиру за адресою: АДРЕСА_7 , автомобіль марки Mitsubishi Outlander 2.4 2017 року, номер кузова НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_5 , грошові кошти у сумі 10 000,15 євро, що знаходились на депозитному рахунку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_6 , відкритому на ім'я ОСОБА_2 , грошові кошти в сумі 10 000,15 євро, що знаходились на депозитному рахунку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_7 , відкритому на ім'я ОСОБА_2 , грошові кошти в сумі 275 032,18 грн., що надійшли на рахунок ОСОБА_2 в АТ КБ «ПриватБанк» у рамках договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом особовий рахунок КСЧ 522000711363, укладеного з АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» № 4748-ДнОЭ;

- у зв'язку з приховуванням ОСОБА_2 від ОСОБА_1 рухомого та нерухомого майна, набутого за час спільного проживання подружжя в цивільному шлюбі шляхом перереєстрації права власності на майно на третіх осіб без згоди ОСОБА_1 , витрачання грошових коштів з її рахунків відступити від засади рівності часток подружжя в майні та визнати за ОСОБА_1 право власності на 90/100 частин вищевказаних земельних ділянок, житлового будинку, квартири і автомобіля, визнати право особистої приватної власності ОСОБА_1 на грошові кошти в сумі 9 000,13 євро, що знаходились на депозитному рахунку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_6 , відкритому на ім'я ОСОБА_2 , грошові кошти в сумі 9 000,13 євро, що знаходились на депозитному рахунку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_7 , відкритому на ім'я ОСОБА_2 , грошові кошти в сумі 247 528,96 грн., що надійшли на рахунок ОСОБА_2 в АТ КБ «ПриватБанк» у рамках договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом особовий рахунок КСЧ 522000711363, укладеного з АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» № 4748-ДнОЭ; визнати за ОСОБА_2 право власності на 10/100 частини вищевказаних земельних ділянок, житлового будинку, квартири і автомобіля, визнати право особистої приватної власності ОСОБА_2 на грошові кошти в сумі 1 000,02 євро, що знаходились на депозитному рахунку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_6 , відкритому на ім'я ОСОБА_2 , грошові кошти в сумі 1 000,02 євро, що знаходились на депозитному рахунку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_7 , відкритому на ім'я ОСОБА_2 , грошові кошти в сумі 27 503,22 грн., що надійшли на рахунок ОСОБА_2 в АТ КБ «ПриватБанк» у рамках договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом особовий рахунок КСЧ 522000711363, укладеного з АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» № 4748-ДнОЭ;

- припинити право власності ОСОБА_1 на 90/100 частин зазначеного вище автомобіля на користь ОСОБА_2 та стягнути з останньої на користь позивача компенсацію ринкової вартості автомобіля в розмірі 513 103,68 грн.;

- припинити право власності ОСОБА_1 на 90/100 частин вищевказаної квартири на користь ОСОБА_2 та стягнути з останньої на користь позивача компенсацію ринкової вартості квартири в розмірі, визначеному висновком судової оціночно-будівельної експертизи;

- стягнути з ОСОБА_2 а користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 18 000,26 євро та 247 528,96 грн.;

- визнати особистою приватною власністю позивача автомобіль Mitsubishi Pajero Sport, 2018 року, державний номерний знак НОМЕР_8 , а також грошові кошти, які станом на 31.08.2021 року обліковувалися на його депозитному рахунку (рахунках) в АТ КБ «ПриватБанк»;

- визнати недійсним правочин щодо передачі майна до статутного капіталу ТОВ «Варм Харбор» ОСОБА_2 , який оформлено у вигляді рішення № 1 єдиного засновника про створення ТОВ «Варм Харбор» від 23.08.2022 року та нотаріально посвідченого акту приймання-передачі вкладу до статутного капіталу ТОВ «Варм Харбор» від 29.08.2022 року спірних земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4 , житлового будинку, квартири та автомобіля;

- витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ «Варм Харбор» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_4 , вищевказані житловий будинку, квартиру та автомобіль.

Ухвалами судді від 08.11.2022 року позов прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі, витребувано докази, а також забезпечено позов.

01.12.2022 року від ОСОБА_2 надійшов зустрічний позов до ОСОБА_1 , треті особи: ТОВ «Варм Харбор», ОСОБА_3 , про поділ майна.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 почали проживати разом тільки після розірвання останнім шлюбу зі своєю дружиною ОСОБА_6 та остаточного припинення з нею сімейних стосунків. До 25.12.2006 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мали лише дружні стосунки та взаємну симпатію. ОСОБА_2 винаймала квартири разом із своєю подругою. Відповідач зареєстрував ОСОБА_2 у квартирі своєї матері для уникнення проблем з працевлаштуванням позивачки. Але у квартирі матері відповідача вона ніколи не мешкала, основні речі і меблі знаходилися у квартирі батьків позивачки, а дрібні речі у квартирі, яку вона орендувала. До 25.12.2006 року між сторонами не могло бути ні спільного бюджету, ні ведення спільного господарства.

22.08.2006 року ОСОБА_2 за особисті кошти, які отримала від поділу майна з колишнім чоловіком ОСОБА_7 , придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу квартири містить пункт, у якому зазначено, що покупець повідомляє продавцеві про те, що в фактичних сімейних відносинах та в зареєстрованому шлюбі не перебуває, майно належатиме йому на праві особистої приватної власності.

З 25.12.2007 року по 31.08.2021 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживали разом однією сім'єю, вели спільне господарство та мали спільний бюджет. ОСОБА_1 був відповідальним за ведення сімейного бюджету, вирішував на які карткові рахунки вносити спільні кошти, основні рахунки відкривав на своє ім'я. Сторони працювали в Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня №4» Дніпровської міської ради, тому мали приблизно однаковий офіційний розмір заробітної плати за період з 01.01.2012 року по 31.12.2021 року: ОСОБА_2 - 1 247 768,92 грн., ОСОБА_1 - 1 814 203,98 грн.

ОСОБА_1 особисто не можуть належати грошові кошти в сумі 22 706,42 євро за договором про проведення клінічного дослідження на наших громадянах імпортних препаратів, оскільки ці кошти розподілялися між членами трудового колективу, які брали участь у дослідженнях. Окрім того, такий дохід також входить до спільного сумісного майна подружжя.

У травні 2008 року сторони накопичили кошти з заробітної плати та від імені ОСОБА_1 уклали договір № А926 про участь у Фонді фінансування будівництва від 15.05.2008 року. На той час сторони інших доходів, окрім заробітної плати не мали, тому фінансово їм допомагали батьки позивачки. Таким чином була придбана у власність квартира за адресою: АДРЕСА_3 .

За кошти заробітної плати, а також отримані від попередніх шлюбів і батьків 07.12.2013 року сторони придбали в особисту власність та за особисті кошти в розмірі по 57 405 грн. дві суміжні земельні ділянки, де кожний хотів збудувати собі по окремому будинку. У договорах зазначено, що покупець сповіщає, що придбає нерухоме майно не у шлюбі на власні кошти в особисту приватну власність. Позивач за власні кошти збудувала будинок на власній земельній ділянці, грошові кошти на будівництво спірного будинку їй надавав постійно батько. ОСОБА_1 на своїй земельній ділянці збудував бетонний басейн.

29.06.2016 року сторони продали квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , за 65 000 доларів США, які в подальшому витратили на купівлю двох нових автомобілів: Mitsubishi Outlander 2.4 2017 року, номер кузова НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_5 , та Mitsubishi Pajero Sport, 2018 року, державний номерний знак НОМЕР_8 , та поліпшення будинку, в якому постійно проживали разом.

Різниця між вартістю автомобілів сторін при поділі в натурі становить 20 000 доларів США, тому ОСОБА_1 повинен в натурі компенсувати ОСОБА_2 половину різниці вартості автомобілів 10 000 доларів США. Проте, ОСОБА_1 має право на половину депозиту позивача в розмірі 20 000 євро, тому ОСОБА_2 вважає, що її вимога сплатити 10 000 доларів США як половину різниці між вартістю автомобілів погашається вимогою відповідача щодо половини депозиту.

У 2015 році ОСОБА_2 пройшла курси косметолога та вирішила відкрити перукарню, у якій би у вільний від роботи час надавала б послуги перукаря та косметолога, але приватним підприємцем оформили ОСОБА_1 , який такі послуги не надавав. За період підприємницької діяльності ОСОБА_2 заробила додатково для сім'ї 3 397 000 грн., які були задекларовані ОСОБА_1 , оскільки бізнес був зареєстрований на нього.

06.09.2019 року ОСОБА_2 продала за 468 000 грн. належну їй на праві особистої приватної власності квартиру та за отримані кошти 13.09.2019 року придбала за 484 380 грн. квартиру за адресою: АДРЕСА_7 , для своєї доньки. ОСОБА_1 не має жодного відношення до цієї квартири.

ОСОБА_2 стверджує, що сторони постійно давали грошові кошти у великих розмірах в борг під проценти. Так, 15.09.2020 року вони передали в позику ОСОБА_8 100 000 доларів США, з них половину ОСОБА_2 у безкоштовне користування дав рідний брат ОСОБА_9 для передачі ОСОБА_1 . На даний час ОСОБА_1 грошові кошти так і не повернув ні їй, ні брату.

Після припинення відносин, сторони вирішили в позасудовому порядку поділити майно наступним чином: обов'язок повернути кошти брату в розмірі 50 000 доларів США та усе майно, яке зареєстровано на ім'я ОСОБА_2 (будинок, який ОСОБА_1 оцінив у 300 000 доларів США, земельна ділянка, автомобіль) залишилися за позивачкою, а усе майно, що зареєстровано за відповідачем, а також усі грошові кошти на банківських рахунках та в банку Іспанії, а також кошти, що надавалися в позику під проценти іншим особам, залишаються відповідачу.

Після цього поділу позивач вирішила зайнятися бізнесом та створити ТОВ «Варм Харбор». Для закриття боргу перед братом ОСОБА_10 позичила грошові кошти в батька під іпотеку належного їй майна, яке вона вже внесла до статутного капіталу ТОВ «Варм Харбор».

Але ОСОБА_1 зняв грошові кошти з банківських рахунків та передав їх під проценти іншим особами., 08.02.2022 року ОСОБА_1 передав за договором позики ОСОБА_11 3 659084 грн. у борг під проценти, а позичальник передав свій житловий будинок йому в іпотеку. 09.02.2022 року відповідач передав в борг ОСОБА_12 843 000 грн., а останній передав ОСОБА_1 в іпотеку власну квартиру.

Позивач ОСОБА_2 вважає, що таким чином приховавши спільні кошти подружжя, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, який є безпідставним.

На підставі викладеного в уточненій зустрічній позовній заяві від 27.03.2023 року просить визнати:

- за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_7 , автомобіль Mitsubishi Outlander 2.4 2017 року, номер кузова НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_5 ,

- право спільної сумісної власності сторін на грошові кошти, які станом на 31.08.2021 року обліковувалися на банківських рахунках та банківських вкладах ОСОБА_1 у АТ КБ «ПриватБанк» та в CaixaBank Іспанія; грошові кошти, присуджені рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.06.2022 року по справі 205/7279/21 в розмірі 105 479,59 доларів США; грошові кошти в сумі 3 659 084 грн., які 08.02.2022 року ОСОБА_1 передав ОСОБА_11 за договором позики; 843 000 грн., які 09.02.2022 року ОСОБА_1 передав за договором позики ОСОБА_12 ; земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_4 , автомобілі марки Mitsubishi Pajero Sport, державний номерний знак НОМЕР_8 , та Mitsubishi Outlander, державний номерний знак НОМЕР_5 ;

та просить поділити майно сторін, які проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу таким чином:

- визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_4 , автомобіль Mitsubishi Outlander, державний номерний знак НОМЕР_5 ;

- визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на земельну ділянку за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна, 7Б, автомобіль марки Mitsubishi Pajero Sport, державний номерний знак НОМЕР_8 , грошові кошти, які станом на 31.08.2021 року обліковувалися на банківських рахунках та банківських вкладах ОСОБА_1 у АТ КБ «ПриватБанк» та в CaixaBank Іспанія; грошові кошти. присуджені рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.06.2022 року по справі 205/7279/21 в розмірі 105 479,59 доларів США; грошові кошти в сумі 3 659 084 грн., які 08.02.2022 року ОСОБА_1 передав ОСОБА_11 за договором позики; 843 000 грн., які 09.02.2022 року ОСОБА_1 передав за договором позики ОСОБА_12 ;

- залишити автомобіль Mitsubishi Pajero Sport, державний номерний знак НОМЕР_8 , у спільному користуванні сторін;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію частини земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4 , частину грошових коштів, які станом на 31.08.2021 року обліковувалися на банківських рахунках і вкладах ОСОБА_1 у АТ КБ «ПриватБанк» та в CaixaBank Іспанія; частину грошових коштів, присуджених ОСОБА_1 на підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.06.2022 року по справі 205/7279/21 в розмірі 57 739,79 доларів США; частину від суми 3 659 084 грн., які 08.02.2022 року ОСОБА_1 передав ОСОБА_11 за договором позики, а саме 1 829 542 грн.; від суми 843 000 грн., які 09.02.2022 року ОСОБА_1 передав за договором позики ОСОБА_12 , а саме 421 500 грн.

Ухвалою суду, постановленою 14.12.2022 року без виходу суду до нарадчої кімнати, зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним.

29.12.2022 року від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_13 надійшов відзив на зустрічний позов. У відзиві заперечував проти позовних вимог ОСОБА_2 . Заперечення обґрунтовано тим, що з особистої переписки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у месенджері «Вайбер» станом на 27.09.2021 року ОСОБА_2 визначила датою спільного подружнього життя 15.09.2004 року. Квартира за адресою: АДРЕСА_1 , була придбана сторонами як спільна сумісна власність, купувалася в кредит, а відповідач за зустрічним позовом виступав поручителем. ОСОБА_2 не мала відношення до приватного бізнесу ОСОБА_1 , який після розірвання відносин з нею продовжує працювати і заробляти кошти. Автомобіль Mitsubishi Pajero Sport, 2018 року, державний номерний знак НОМЕР_8 , був придбаний ОСОБА_1 , який здійснив оплату за нього в розмірі 908 000 грн., що на 16 000 грн. дорожче автомобіля Mitsubishi Outlander 2.4, 2017 року, державний номерний знак НОМЕР_5 . Окрім того зазначив, що придбаний у 2018 році використовується відповідачем за зустрічним позовом для здійснення підприємницької діяльності, оскільки дозволяє швидше пересуватися між замовниками послуг, перевозити засоби праці. У відзиві вказав, що ОСОБА_2 не довела, що має відношення до грошей, переданих у позику ОСОБА_8 а оскільки кошти присуджені рішенням суду, яке боржником не виконано, не можна стягувати те, що присуджено, але не стягнуто. Наявність коштів у сейфі не підтверджується жодними доказами та суперечить поясненням позивачки про необхідність брати в борг у її брата при наявності в неї з відповідачем депозитних рахунків на 20 000 та 30 000 євро. Наявність коштів у іспанському банку жодним чином не підтверджується. ОСОБА_10 не має відношення до коштів, наданих відповідачем у позику після розірвання з нею подружніх відносин. Грошові кошти на банківському депозиті належать ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності, так як були отримані як премія в рамках своєї трудової діяльності в лікарні та винагорода в рамках договірних відносин з іноземними компаніями. На підставі викладеного просить у задоволенні зустрічного позову відмовити.

16.01.2023 року від ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов. Позивачка ще раз вказала, що жодного дня не мешкала разом з ОСОБА_1 у квартирі його матері, а підтримання стосунків і спільне проживання однією сім'єю, ведення спільного господарства є різними поняттями. Квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , купувала за особисті кошти. Якщо б купувала за кредитні кошти банку, то в договорі купівлі-продажу квартири була б зазначена грошова сума не менша, ніж розмір кредиту. Кредит оформлювали для придбання квартири в новобудові по АДРЕСА_3 . Позивачка заперечує надання відповідачем послуг перукаря та використання для цього автомобіля Mitsubishi Pajero Sport, 2018 року, державний номерний знак НОМЕР_8 . Вказує, що такі послуги надавала виключно вона, а дохід від їх надання становив 3 000 - 4 000 доларів США. Також зазначила, що в їх банківському сейфі зберігалося 50 000 доларів США, тому для ОСОБА_8 , який просив позичити 100 000 доларів США, необхідно було позичити ще 50 000 доларів США, на що погодився брат позивачки. Позику, яку надав відповідач ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , він взяв із спільного банківського сейфу. Також вказала, що грошові кошти на депозитному рахунку, отримані відповідачем в якості премії, жодним чином не підтверджуються. На підставі викладеного просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 у тій частині, що не відповідає уточненому зустрічному позову.

Ухвалою суду, постановленою 14.03.2023 року без виходу суду до нарадчої кімнати, задоволено заяви ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про допит свідків.

Ухвалою суду від 14.03.2023 року витребувано докази.

Ухвалами суду від 02.05.2023 року витребувано докази та призначено судову оціночну-будівельну експертизу, на час якого провадження по справі зупинено.

Ухвалою суді від 20.01.2025 року провадження по справі поновлено.

04.03.2025 року від представника ОСОБА_2 - адвоката Бардаченка В.В. надійшли пояснення, у яких просив задовольнити зустрічні позовні вимоги та не заперечував проти часткового задоволення первісних позовних вимог у частині, що не суперечить позовним вимогам ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 11.03.2025 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 26.08.2025 представник ОСОБА_1 - адвокат Донець С.О. первісний позов підтримав просив задовольнити. 14.10.2025 року у судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву, у якій просив проводити розгляд справи без його участі та без участі позивача, у задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

Від представника ОСОБА_2 - адвоката Бардаченка В.В. надійшла заява, у якій просив судове засідання проводити без його участі, врахувати при ухваленні рішення, що ОСОБА_1 не спростував добросовісність передачі ОСОБА_2 майна до статутного капіталу «Варм Харбор», а також те, що приховав від поділу частину спільного майна подружжя, відступивши права вимоги, які були передані під час подружніх відносин у позику.

Від представника ТОВ «Варм Харбор» Кирилової Л.О. надійшла заява, у якій просила розглядати справу без участі товариства, врахувати презумпцію правомірності правочину та зазначила, що ОСОБА_1 має право лише на відшкодування вартості майна, яке було придбане ним за спільні сімейні кошти.

Від ОСОБА_3 надійшла заява, у якій просив розглядати справу без його участі, підтвердив обставини, зазначені в зустрічному позові, який просив задовольнити, а у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Через неявку в судове засідання учасників справи, судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, заслухавши учасників судового процесу, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, встановив такі обставини справи.

У судовому засіданні встановлено, що згідно зі свідоцтвом про розірвання шлюбу ОСОБА_2 20.10.2001 року розірвала шлюб з ОСОБА_7 (т. 2 а.с.19).

ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_14 з 11.07.1997 року. Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.10.2006 року по справі № 2-2185/06р. шлюб розірвано. Згідно з вказаним рішенням шлюбно-сімейні відносини між ОСОБА_1 і ОСОБА_14 припинено з лютого 2006 року. Рішення суду набрало законної сили 07.11.2006 року (т. 2 а.с.216).

На підставі договору купівлі-продажу квартири від 22.08.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Кошляк Н.Е., зареєстрованого в реєстрі за №3269, ОСОБА_2 набула в приватну власність квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , за 148 550 грн. У тексті договору зазначено, що покупець повідомляє продавцеві про те, що у фактичних сімейних відносинах та в зареєстрованому шлюбі не перебуває, а майно належатиме йому на праві особистої приватної власності (т. 2 а.с.20).

15.05.2008 року ОСОБА_1 уклав з АКБ «Аркада» договір № А926 про участь у Фонді фінансування будівництва, за умовами якого ОСОБА_1 передає кошти банку в управління з метою отримання у власність об'єкта інвестування, а банк зараховує кошти на рахунок Фонду фінансування будівництва з подальшим їх використанням в порядку, визначному правилами фонду та договором. Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 1564 від 23.11.2011 року вирішено оформити права приватної власності з видачею свідоцтв фізичним особам на об'єкти нерухомого майна у житловому будинку літ. А-15 за адресою: АДРЕСА_8 на підставі договорів про участь на паях у будівництві згідно з додатком. Згідно з додатком до вказаного рішення - списку фізичних осіб, яким оформлюються права приватної власності на об'єкти нерухомого майна у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_8 , ОСОБА_1 виділено квартиру АДРЕСА_9 (т. 1 а.с.196-203).

01.03.2012 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_3 . Право власності зареєстровано 05.03.2012 року (т. 1 а.с.204-205).

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.12.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Кретовою Н.Б., зареєстрованого в реєстрі за № 1950, ОСОБА_2 придбала земельну ділянку загальною площею 0,15 га з кадастровим номером 1210100000:08:681:0021, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 . Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.12.2013 року (т. 1 а.с.33-34).

Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 07.12.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Кретовою Н.Б., зареєстрованого в реєстрі за № 1953, ОСОБА_1 придбав земельну ділянку загальною площею 0,15 га з кадастровим номером 1210100000:08:681:0019, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 . Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.12.2013 року (т. 1 а.с.35-36).

Відповідно до висновку експертів № 2387-23 за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи за матеріалами справи № 205/7395/22 від 23.12.2024 року вартість земельної ділянки по АДРЕСА_4 загальною площею 0,15 га з кадастровим номером 1210100000:08:681:0019 без врахування вартості розміщених на ній капітального критого басейну з підігрівом води та ландшафтних рослин і споруд (вимощення і т.д.) становить 613 080 грн., у резервній валюті 14 640 доларів США за курсом долара на дату оцінки 23.12.2014 року (т. 3 а.с.103-178).

06.05.2014 року ОСОБА_2 видано будівельний паспорт про будівництво індивідуального житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_4 (т. 1 а.с.68-72).

02.03.2016 року Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області зареєстрував декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта, - житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 (т. 1 а.с.126-129).

Право власності на житловий будинок загальною площею 158,4 кв.м., житловою площею 94,9 кв.м., який складається з А-1 - житлового будинку, а-1 - тераси, А1-1 - тераси, а - ганку, а? - ганку, Б - вбиральні, В - душу, № 1-3 - споруд, за адресою: АДРЕСА_4 , на земельній ділянці з кадастровим № 1210100000:08:681:0021, зареєстровано 11.03.2016 року за ОСОБА_2 (т. 1 а.с.132-133).

У період з 10.03.2014 року по 31.03.2016 року ОСОБА_1 укладав договори: купівлі-продажу паркану (т. 1 а.с.67), про будівництво фундаменту за адресою: АДРЕСА_4 (т. 1 а.с.75-78), купівлі-продажу клеєних брусу і балок (т. 1 а.с.79-83), про будівництво вигрібної ями (т. 1 а.с. 84-84), про будівництво будинку з клеєного бруса за адресою: АДРЕСА_4 (т. 1 а.с. 88-92), на роботи з прокладення кабельної продукції по вулиці з введенням в будинок для відеоспостереження, домофона та Інтернету за адресою: АДРЕСА_4 (т. 1 а.с. 96-97), на монтаж димоходу та поставку камінної топки (т.1 а.с.99-101), послуг на монтаж водопостачального обладнання (т. 1 а.с.110-112), купівлі-продажу обладнання для водопостачання (т. 1 а.с. 114-118), про сервісне обслуговування систем очищення води (т. 1 а.с.119-124), купівлі-продажу обладнання для водопостачання (т. 1 а.с.134-137).

Копії сторінок записника (т. 1 а.с.37-66) суд не бере до уваги, оскільки такі записи не є допустимими і належними доказами. Також суд не бере до уваги надані позивачем копію гарантійного талону (т. 1 а.с.73), копії записів (т. 1 а.с. 93-94), копії специфікації та накладних (т. 1 а.с. 129-131), копію договору № 27/05 (т. 1 а.с.140-142), копію товарного чеку (т. 1 а.с. 144), так як не вбачається їх відношення до предмету спору, копію договору (т.1 а.с. 138-139), оскільки вона не містить підпису покупця.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної, земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи № 1380-11 від 30.01.2023 року станом на 23.01.2023 року ринкова вартість житлового будинку зі спорудами за адресою: АДРЕСА_4 , становить 2 868 466 грн., земельної ділянки площею 0,15 га з кадастровим номером 1210100000:08:681:0021 за цією адресою становить 296 310 грн., земельної ділянки площею 0,15 га з кадастровим номером 1210100000:08:681:0019 за адресою: АДРЕСА_4 , становить 331 860 грн. (т. 2 а.с.117-184).

Відповідно до спільної заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Донця С.О. і представника ОСОБА_2 - адвоката Бардаченка В.В. сторони просили при визначенні вартості земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4 , визначити в розмірі. встановленому у висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної, земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи № 1380-11 від 30.01.2023 року станом на 23.01.2023 року, тобто в розмірі 331 860 грн. (т. 4 а.с.37).

29.06.2016 року ОСОБА_1 продав квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , за 149 311 грн. (т. 1 а.с.210-211). Суд критично ставиться до копії розписки ОСОБА_1 (т. 1 а.с.212) про отримання за продаж квартири 63 000 доларів США, оскільки її зміст суперечить нотаріально посвідченому договору.

02.12.2017 року ОСОБА_2 уклала з ТОВ «Ніко Дніпро» договір № 1712-02002 купівлі-продажу автомобіля Mitsubishi Outlander 2.4, 2017 року випуску, вартість якого складала 892 000 грн. Оплата здійснювалася частинами з 02.12.2017 по 08.12.2017 року. Згідно з актом приймання-передачі до вказаного договору 08.12.2017 року ОСОБА_2 отримала вказаний автомобіль, номер кузова НОМЕР_1 , номер двигуна НОМЕР_2 (т. 1 а.с.170-176). Автомобілем користується ОСОБА_2 .

Згідно з копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_9 право власності на автомобіль Mitsubishi Outlander, державний номерний знак НОМЕР_5 , зареєстровано за ОСОБА_2 .

Відповідно до висновку № 09/04/23 експертного товарознавчого дослідження про оцінку колісного транспортного засобу від 14.04.2023 року ринкова вартість автомобіля Mitsubishi Outlander, державний номерний знак НОМЕР_5 , складає 570 115 грн. (т. 3 а.с.79-91).

У 2019 році сторони придбали автомобіль Mitsubishi Pajero Sport, 2018 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_8 , яким користується ОСОБА_1 . На підтвердження придбання вказаного автомобіля ОСОБА_1 надано копії квитанцій (т. 3 а.с.70), одна з яких є частково читабельною та з якою вбачається, що 06.02.2019 року ОСОБА_1 сплатив 299 000 грн. як предоплату за автомобіль (т. 3 а.с.70). Також надано дві копії квитанцій про оплату за автомобіль від 06.02.2019 року в розмірі 200 000 грн. та 276 000 грн.(т. 3 а.с.72). Згідно з видатковою накладною (т. 3 а.с.71) ОСОБА_1 отримав автомобіль Pajero Sport 2,4 TD AT Ultimat VIN НОМЕР_10 вартістю 908 000 грн.

Згідно з копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_11 право власності на автомобіль Mitsubishi Pajero Sport, 2018 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_8 , 16.02.2019 року зареєстровано за ОСОБА_1 .

Відповідно до висновку № 10/04/23 експертного товарознавчого дослідження про оцінку колісного транспортного засобу від 14.04.2023 року ринкова вартість автомобіля Mitsubishi Pajero Sport, державний номерний знак НОМЕР_8 , складає 1 125 640 грн. (т. 3 а.с.66-73).

22.10.2018 року ОСОБА_1 уклав договір підряду № 2210-1 про поставку та монтажні, електромонтажні та пусконалагоджувальні роботи сонячних панелей (т. 1 а.с.145-147). 28.11.2018 року між ОСОБА_2 й АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» укладено договір № 4748- ДнОЭ про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом, за умовами якого ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 , зобов'язується продавати АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання об'єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватного господарства, а останнє бере на себе зобов'язання купувати у неї електричну енергію за «зеленим» тарифом, встановленим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством (т. 1 а.с.149-155).

21.01.2019 року між ОСОБА_2 й АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» та ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» укладено угоду №1, відповідно до якої у договорі № 4748- ДнОЭ від 28.11.2018 року змінено сторону договору - АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» на ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» (т. 2 а.с.217).

У період з 31.12.2018 року по 31.12.2022 року сторонами договору № 4748- ДнОЭ від 28.11.2018 року складено акти приймання-передавання товару (електричної енергії), у яких зазначена вартість електричної енергії, що підлягає перерахуванню на рахунок ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 219-227, 229-250, т. 3 а.с.1-14).

Наданий ОСОБА_1 звіт про покази засобу (засобів) обліку за вересень 2022 року (т. 1 а.с.156) не стосується предмету спору.

06.09.2019 року ОСОБА_2 уклала з покупцем договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Квартира була продана за 468 000 грн. (т. 1 а.с.187-189).

13.09.2019 року ОСОБА_2 придбала на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Лобачовою О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 428, квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_7 , за 484 380 грн. (т. 1 а.с.189-190). Суд критично ставиться до копії розписки (т. 1 а.с.191), про продаж квартири за 38 000 доларів США, оскільки зазначене суперечить нотаріально посвідченому договору купівлі-продажу квартири.

Відповідно до висновку експертів № 2387-23 за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи за матеріалами справи № 205/7395/22 від 23.12.2024 року ринкова вартість квартири за адресою: АДРЕСА_7 , становить 1 236 152 грн., у резервній валюті 29 519 доларів США за курсом долара на дату оцінки 23.12.2014 року (т. 3 а.с.103-178).

На ухвалу суду АТ КБ «ПриватБанк» надало інформацію щодо депозитних рахунків ОСОБА_2 , згідно з якою станом на 31.08.2021 року на рахунку НОМЕР_6 перебувало 10 000 євро, на рахунку НОМЕР_12 - 10 000 євро, на інших рахунках коштів не було (т. 2 а.с.74-76).

Відповідно до виписки по рахунку ОСОБА_1 у АТ КБ «ПриватБанк» (т. 2 а.с. 196-211) станом на 31.08.2021 року на рахунку НОМЕР_13 і додаткових рахунках договору SAMDNWFC00054243766 від 11.09.2019 року перебувало 220 156,78 грн.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем з 10.10.2017 року, вид економічної діяльності - надання послуг перукарнями та салонами краси. За даними податкових декларацій платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця дохід ОСОБА_1 від підприємницької діяльності становив у 2017 році 394 000 грн., у 2018 році 618 000 грн., у 2019 році 894 500 грн., у 2020 році 530 000 грн., у 2021 році 960 000 грн. (т. 1 а.с.157-169).

30.05.2018 року ОСОБА_1 , КЗ «Дніпропетровська міська багатопрофільна клінічна лікарня №4» Дніпропетровської обласної ради як дослідник уклав з «ОКТАФАРМА Фармацойтика Продукціонсгес.м.б.Х» та «інВентів Хелз Клінікал ЮК Лімітед» договір на проведення клінічного дослідження. У позові стверджує, що за цим договором отримав 27 594 євро, з них 22 706,48 євро у період з 25.02.2019 року по 23.07.2021 року, на підтвердження чого надав інформацію про проведені операції в АТ КБ «ПриватБанк» за грошовими переказами (т. 1 а.с. 177-180, т. 2 а.с. 212-215).

Відповідно до довідки КНП «Міська клінічна лікарня №4» Дніпровської міської ради суми оподаткованих доходів ОСОБА_1 за період з січня 2012 року по грудень 2021 року становили 1 814203,98 грн. (т. 1 а.с.181), з них 639 515,22 грн. є щомісячними і святковими преміями, доплатами за напруженість, надбавками (т. 2 а.с.105).

Згідно з довідкою КНП «Міська клінічна лікарня №4» Дніпровської міської ради суми оподаткованих доходів ОСОБА_2 за період з січня 2012 року по грудень 2021 року становили 1 247 768,92 грн. (т. 2 а.с.21).

ОСОБА_2 до зустрічного позову долучила копії своїх атестату та дипломів з косметології, але суд не бере їх до уваги, оскільки жодними доказами не доводиться отримання нею доходу від діяльності, пов'язаної з косметологічними послугами (т. 2 а.с.22-26).

08.02.2022 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_11 укладено договір іпотеки, який забезпечує вимоги ОСОБА_1 за договором позики грошових коштів від 07.02.2022 року, що укладено між сторонами договору іпотеки та відповідно до якого ОСОБА_11 зобов'язаний до 31.12.2022 року повернути ОСОБА_1 позику в розмірі 3 659 084 грн., що є еквівалентом 130 000 доларів США (т.3 а.с.54-56).

09.02.2022 року ОСОБА_1 і ОСОБА_12 укладено договір іпотеки, яким забезпечено вимоги ОСОБА_1 як іпотекодержателя, які випливають з договору позики грошових коштів від 09.02.2022 року, укладеного між ОСОБА_1 і ОСОБА_12 , за умовами якого іпотекодавець зобов'язаний до 31.12.2022 року повернути іпотекодержателю позику в розмірі 843 000 грн., що еквівалентно 30 000 доларів США (т. 3 а.с. 51-53).

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.06.2022 року по справі № 205/7279/21 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_8 , ОСОБА_15 про стягнення суми боргу задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 100 000 доларів США, проценти за користування коштами у розмірі 4 178,08 доларів США, 3 % річних за користування грошовими коштами за період: з 21.08.2021 року по 19.01.2022 року у розмірі 1 301,51 доларів США, всього 105 479,59 доларів США. Під час розгляду вказаної справи судом було встановлено, що 15.09.2020 року ОСОБА_8 отримав від ОСОБА_1 у борг 100 000 доларів США та зобов'язався повернути борг до 20.08.2021 року зі сплатою 12 відсотків річних. Рішення суду набрало законної сили 29.07.2022 року (т. 3 а.с.230-236).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.04.2024 року замінено стягувача ОСОБА_1 правонаступником - ОСОБА_16 у зведеному виконавчому провадженні № 69562500, до якого входять виконавче провадження № 69558867 з виконання виконавчого листа № 205/7279/21, виданого 02.08.2022 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 суми боргу у розмірі 100 000 доларів США, процентів за користування коштами у розмірі 4 178,08 доларів США, 3 % річних за користування грошовими коштами за період: з 21.08.2021 року по 19.01.2022 року у розмірі 1 301,51 доларів США, загалом 105 479,59 доларів 59 центів США, а також виконавче провадження № 69559559 з виконання виконавчого листа № 205/7279/21, виданого 02.08.2022 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 судових витрат: сплаченого судового збору в розмірі 11 350 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 доларів США (т. 3 а.с.249-251).

11.03.2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_16 укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_16 права вимоги за розпискою від 15.09.2020 року щодо отримання ОСОБА_8 від ОСОБА_1 у борг 100 000 доларів США та зобов'язання їх повернення до 20.08.2021 року зі сплатою 12 відсотків річних. Відповідно до договору заборгованість боржника підтверджується рішенням суду по справі № 205/7279/21, згідно з яким загальна сума заборгованості за розпискою становить 105 4789,59 доларів США. Окрім того, з боржника на користь ОСОБА_1 стягнуто судові витрати: судовий збір у розмірі 11 350 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 доларів США.

Згідно з п. 2.1. вказаного договору права вимоги вважаються переданими з моменту сплати ОСОБА_16 ОСОБА_1 суми, зазначеної в п. 2.2. цього договору. Пунктом 2.2. Договору визначено вартість права вимоги в розмірі 400 000 грн. (т. 3 а.с.255-257)

11.03.2024 року сторонами договору підписано акт приймання-передачі прав вимоги (т. 3 а.с.258).

У вищевказаній ухвалі суду встановлено, що згідно з розпискою від 11.03.2024 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_16 400 000 грн. відповідно до договору відступлення права вимоги.

23.08.2022 року Рішенням № 1 єдиного засновника про створення ТОВ «Варм Харбор» ОСОБА_2 вирішила створити ТОВ «Варм Харбор» та сформувати статутний капітал товариства в розмірі 1 400 000 грн. шляхом передання нею до статутного капіталу майна:

- земельної ділянки загальною площею 0,15 га з кадастровим № 1210100000:08:681:0021 за адресою: АДРЕСА_4 ;

- квартири за адресою: АДРЕСА_7 ;

- житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 ;

- транспортного засобу Mitsubishi Outlander, 2017 року, державний номерний знак НОМЕР_5 (т. 1 а.с. 215-216).

23.08.2022 року ТОВ «Варм Харбор» зареєстровано (т. 1 а.с. 214).

29.08.2022 року складено акт приймання-передачі вкладу до статутного капіталу ТОВ «Варм Харбор» (т. 1 а.с. 215-216).

Відповідно до свідоцтва про народження (т. 2 а.с.39) ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_2 .

Надані ОСОБА_2 копії документів батька: трудової книжки з записами з 2006 по 2010 роки, архівної довідки за 1974-1983 роки, довідки щодо стажу та надбавки, його податкових документів (т.2 а.с.40-51), суд не бере до уваги, оскільки зазначене не стосується предмету доказування в даній справі.

27.09.2022 року ОСОБА_3 як іпотекодержатель та ТОВ «Варм Харбор» як іпотекодавець в особі ОСОБА_2 , яке виступило майновим поручителем ОСОБА_2 за договором позики від 27.09.2022 року, уклали договір іпотеки, яким ТОВ «Варм Харбор» передало в іпотеку земельну ділянку загальною площею 0,15 га з кадастровим № 1210100000:08:681:0021 за адресою: АДРЕСА_4 ; квартиру за адресою: АДРЕСА_7 ; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 (т. 1 а.с.217-219).

11.10.2022 року ОСОБА_1 було знято з реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 , за заявою власника (т. 2 а.с.106).

24.10.2022 року представник ТОВ «Варм Харбор» Ізотов Р. направив ОСОБА_1 повідомлення про виселення з будинку за адресою: АДРЕСА_4 (т. 1 а.с.220-224).

Сторони не дійшли згоди щодо поділу майна, тому даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03.06.1999 № 5-рп/99 установлено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.

Згідно з частинами першою, другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов'язків подружжя.

Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

Згідно зі статтею 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Правило статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків.

Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказування не можуть ґрунтуватись на припущеннях.

Встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту їх спільного проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.

Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи).

Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо.

До прав та обов'язків, притаманних подружжю, слід віднести, зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак, не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Наведені правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 244/4801/13-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 127/11013/17, від 16 січня 2019 року у справі № 343/1821/16-ц, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 354/693/17-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 490/6060/15-ц, від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 23 вересня 2019 року у справі № 279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 748/897/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц, від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17, від 18 грудня 2019 року у справі № 761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, від 09 листопада 2020 року у справі № 757/8786/15-ц та від 03 листопада 2022 року у справі № 361/4744/19.

Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім'єю спрямоване на довготривалі відносини (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17 (провадження № 61-1623св19)).

Належними і допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 524/10054/16 (провадження № 61-21748св18).

Відповідно до пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз'яснено, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо твердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію у зв'язку із втратою годувальника. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

ОСОБА_1 просить встановити факт, що проживав з ОСОБА_2 як чоловік з дружиною без реєстрації шлюбу з літа 2004 року по 31.08.2021 року, остання визнає факт проживання з ОСОБА_1 з 25.12.2007 року по 31.08.2021 року, при цьому зазначає в зустрічному позові, що сторони до 25.12.2006 року перебували лише в дружніх відносинах, та до цієї дати мати спільний бюджет та вести спільне господарство не могли.

Таким чином, сторони визнали факт спільного проживання як чоловіка і дружини без реєстрації з 25.12.2007 року по 31.08.2021 року, а період з літа 2004 року по 25.12.2007 року є спірним.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_17 , яка є дочкою ОСОБА_1 , зазначила. що приблизно в 2004-2005 роках її батько почав проживати з ОСОБА_2 в орендованій квартирі. Свідок ОСОБА_18 , яка є подругою ОСОБА_2 , надала свідчення, що остання почала жити з ОСОБА_1 приблизно з 31.12.2006 року. Суд не бере до уваги письмову заяву свідка - ОСОБА_4 (т. 2 а.с.104), оскільки такий доказ є недопустимим через невідповідність порядку допиту свідків, визначеному ЦПК України.

Отже, періоди спільного проживання, зазначені у заявах по суті ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не співпадають. До показів свідків суд відноситься критично, оскільки вони також не співпадають, а з часу, вказаного свідками пройшло приблизно 20 років.

Однак, суд враховує, що згідно з відмітками в паспортах ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вони з 18.07.2005 року по 04.03.2008 року були зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_10 , у квартирі, яка відповідно до свідоцтва про право власності від 11.11.1997 року (т. 1 а.с.192) належала ОСОБА_1 та його матері ОСОБА_4 (т. 1 а.с.13-15, 17), а також листування сторін у месенджері «Вайбер» 27.09.2021 року, де ОСОБА_2 зазначила, що 15 вересня відсвяткувала 17 років сумісного життя з ОСОБА_1 (т. 2 а.с.67-69).

Спільне проживання, ведення спільного господарства ОСОБА_1 з ОСОБА_2 до розірвання шлюбу з ОСОБА_14 не може бути встановлено як факт проживання їх як чоловіка і дружини, оскільки встановлення такого факту не породить юридичних наслідків, що випливає з ч. 1 ст. 74 СК України.

На підставі викладеного в сукупності суд дійшов висновку про доведення факту спільного проживання ОСОБА_2 і ОСОБА_1 з дати розірвання шлюбу останнім з ОСОБА_14 07.11.2006 року.

Згідно з частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов'язків, з'ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 року у справі № 6-1026цс15, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв'язку з цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.

Враховуючи, що судом встановлено факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім'єю як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу відповідно до ч. 1 ст. 74 СК України майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. Зазначені вище норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. При цьому, тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

У зустрічному позові ОСОБА_2 просить визнати її особистою приватною власністю квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_7 , оскільки вона придбана на грошові кошти, які були отримані від продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_11 , яка придбана нею до початку її проживання з ОСОБА_1 однією сім'єю. ОСОБА_1 у позові просить визнати квартиру за адресою: АДРЕСА_7 , спільною сумісною власністю сторін.

За правилом п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Як встановлено судом, квартира за адресою: АДРЕСА_11 , була придбана ОСОБА_2 22.08.2006 року, тобто під час перебування ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою. Отже, на це майно не поширювався статус спільної сумісної власності, набутої за час спільного проживання (ч. 1 ст. 74 СК України). Доказів придбання цієї квартири в результаті спільної праці ОСОБА_1 не надано. Окрім того, в тексті нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу цієї квартири зазначено, що покупець ( ОСОБА_2 ) повідомляє продавцеві про те, що у фактичних сімейних відносинах та в зареєстрованому шлюбі не перебуває, а майно належатиме йому на праві особистої приватної власності.

У подальшому 06.09.2019 року ОСОБА_2 здійснила продаж цієї квартири за 468 000 грн. (т. 1 а.с.187-189), а через тиждень 13.09.2019 року купила квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_7 , за 484 380 грн. (т. 1 а.с.189-190). Наведене свідчить, що остання квартира була придбана за 468 000 грн. з 484 380 грн. вартості квартири за особисті кошти ОСОБА_2 , отримані від продажу нерухомого майна, яке перебувало в її особистій власності. Доказів, що інша частина коштів, за які придбана квартира за адресою: АДРЕСА_7 , була особистою власністю ОСОБА_2 суду не надано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що 3,38 % квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_7 , є спільної сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , інші 96,62 % є особистою приватною власністю ОСОБА_2 , оскільки придбані за її особисті кошти, отримані від продажу її особистого нерухомого майна.

Також судом у ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за час спільного проживання однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з 07.11.2006 року по 31.08.2021 року набули у власність таке спірне нерухоме та рухоме майно:

- земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 0,15 га з кадастровим номером 1210100000:08:681:0021, вартістю 296 310 грн.;

-- земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 0,15 га з кадастровим номером 1210100000:08:681:0019, вартістю 331 860 грн. (визначено спільною заявою представників сторін);

- житловий будинок із спорудами за адресою: АДРЕСА_4 , вартістю 2 868 466 грн.;

- автомобіль Mitsubishi Outlander, державний номерний знак НОМЕР_5 , складає 570 115 грн.;

- автомобіль Mitsubishi Pajero Sport, державний номерний знак НОМЕР_8 , складає 1 125 640 грн.

ОСОБА_2 просить визнати за нею право особистої приватної власності на земельну ділянку АДРЕСА_4 , оскільки вона придбана за її особисті кошти. Однак, матеріали справи не містять доказів того, що земельні ділянка була придбана за особисті кошти ОСОБА_2 .

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що така вимога задоволенню не підлягає, а вказане майно є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

У позові ОСОБА_1 просить визнати його особистою приватною власністю автомобіль Mitsubishi Pajero Sport, державний номерний знак НОМЕР_8 , посилаючись на те, що він вносив платежі на оплату транспортного засобу, а також те, що використовує його для професійної діяльності як фізична особа-підприємець для надання перукарських послуг.

Правилом ч. 4 ст. 61 СК України визначено, що речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, аргумент ОСОБА_1 щодо використання автомобіля для професійної діяльності не впливає на визнання його особистою власністю, а може бути лише врахований при поділі майна.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 вносив платежі на оплату транспортного засобу, не надав доказів, що кошти, які він сплачував за автомобіль були його особистими коштами.

Оцінюючи надану позивачем довідку КНП «Міська клінічна лікарня № 4» Дніпровської міської ради № 17 від 05.01.2023 року, відповідно до якої в період з березня 2019 року по грудень 2022 року ОСОБА_1 отримав 639 515,22 грн. щомісячних і святкових премій, доплат за напруженість, надбавок, з яких у 2019 році (рік придбання автомобіля) 4 200 грн. (т. 2 а.с.105), суд дійшов висновку, що вона не доводить сплати ОСОБА_1 особистих коштів за автомобіль. Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги. А, як вбачається з довідки, премії були нараховані ОСОБА_1 як щомісячні та святкові премії, доплати та надбавки, що згідно з довідкою № 1039 від 20.09.2022 року (т. 1 а.с.181) відноситься до складової нарахованих (виплачених) оподаткованих доходів та не може вважатися особистою власністю останнього.

Також ОСОБА_1 вказав, що його мати ОСОБА_4 у 2008 році продала свою квартиру та отримані від її продажу грошові кошти подарувала йому, а він ці кошти в сумі 308 050 грн. витратив на придбання квартири за адресою: АДРЕСА_3 , яку в подальшому було продано, а за частину цих коштів придбано автомобіль Mitsubishi Outlander, державний номерний знак НОМЕР_5 .У позові ОСОБА_1 вказано, що мати в 2013 році також подарувала йому 30 000 доларів США для придбання спірних земельних ділянок. У нотаріально посвідченій заяві (т. 2 а.с.104) ОСОБА_4 зазначила, що виручені від продажу квартири гроші в сумі 60 000 доларів США подарувала сину, а в 2013 році позичила сину 30 000 доларів США на придбання земельних ділянок.

Згідно з ч. 5 ст. 719 ЦК України договір дарування валютних цінностей фізичних осіб між собою на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів укладення договору дарування на суми 30 000 доларів США чи 60 000 доларів США між позивачем та його матір'ю. До того ж ОСОБА_1 стверджує, що мати йому подарувала грошові кошти в сумі 30 000 доларів США, а вона в заяві зазначила, що надала такі грошові кошти в борг. При цьому доказів укладення договору позики надано не було.

Отже, доказів, що автомобіль Mitsubishi Pajero Sport, державний номерний знак НОМЕР_8 , так само як і автомобіль Mitsubishi Outlander, державний номерний знак НОМЕР_5 , та спірні земельні ділянки були придбано ОСОБА_1 за особисті кошти суду не надано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вищевказане нерухоме та рухоме майно, а саме два автомобіля, дві земельні ділянки і житловий будинок є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Розглядаючи вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним правочину щодо передачі автомобіля Mitsubishi Outlander, державний номерний знак НОМЕР_5 , квартири за адресою: АДРЕСА_7 , земельної ділянки та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 . до статутного капіталу ТОВ «Варм Харбор» ОСОБА_2 , та скасування записів про іпотеку квартири, земельної ділянки і житлового будинку, суд виходить з такого.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За загальним правилом власник самостійно розпоряджається своїм майном. Розпорядження об'єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості, одночасно майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно) (частина перша статті 355 ЦК України).

За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Відповідно до ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

З метою захисту прав співвласників майна, зокрема такого, що перебуває в спільній сумісній власності, норми цивільного та сімейного законодавства (стаття 369 ЦК України, частина третя та четверта статті 60 СК України) містять приписи, згідно з якими для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Зазначені приписи не тільки забезпечують права одного з подружжя, а й обмежують права іншого з подружжя у відчуженні спільного подружнього майна, оскільки ставлять правомочності одного з подружжя на відчуження майна в залежність від наявності належним чином оформленої згоди іншого з подружжя на таке відчуження. Відсутність такої згоди свідчить про відсутність повноважень в одного з подружжя (відчужувача) на відчуження спільного сумісного майна.

Тобто відсутність згоди одного зі співвласників на розпорядження нерухомим майном може бути підставою визнання правочину, укладеного іншим співвласником щодо розпорядження спільним майном, недійсним, і такий спосіб захисту порушеного права власності одного з подружжя може бути ефективним у випадку заявлення позивачем позовної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину.

Вирішуючи питання ефективності способу захисту порушеного права шляхом пред'явлення позовних вимог про визнання договору недійсним, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.09.2022 року в справі № 125/2157/19 виснувала, що пред'явлення позову стороною договору або іншою особою (зацікавленою особою) про визнання недійсним договору є ефективним способом захисту порушеного права у разі, якщо такий позов заявлений з метою повернення одному з подружжя, чиї права порушено, майнових прав та/або частки в спільному майні подружжя, зокрема шляхом визнання прав на частку, та/або одночасного виділення частки в порядку поділу майна подружжя або встановлення порядку користування цим майном тощо.

У іншому випадку, в разі якщо сторона договору або інша особа (зацікавлена особа) хоче отримати еквівалент вартості майна, яке було відчужено без її згоди, вона має право подати позов про стягнення компенсації в розмірі частки відчуженого спільного майна, що є ефективним способом захисту без визнання правочину недійсним та застосування реституції. У цьому випадку важливим є встановлення на час вирішення спору ринкової вартості спільного майна, яке було відчужено, а в разі неможливості визначення такої вартості саме цього майна - ринкової вартості майна, подібного за якостями (технічними характеристиками) до відчуженого.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що не є ефективним способом захисту позов про визнання договору недійсним у разі, якщо особа має на меті отримати лише еквівалент вартості своєї частки у спільному майні, оскільки такий спосіб захисту не захищає та не відновлює в результаті її порушене право в той спосіб, який вона обрала.

У судовому засіданні встановлено, що при прийнятті Рішення № 1 єдиного засновника про створення ТОВ «Варм Харбор» ОСОБА_2 вирішила створити ТОВ «Варм Харбор» та сформувати статутний капітал товариства шляхом передання нею до статутного капіталу майна: земельної ділянки загальною площею 0,15 га з кадастровим № 1210100000:08:681:0021 за адресою: АДРЕСА_4 ; квартири за адресою: АДРЕСА_7 ; житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 ; транспортного засобу Mitsubishi Outlander, 2017 року, державний номерний знак НОМЕР_5 (т. 1 а.с. 215-216), письмової нотаріально посвідченої згоди ОСОБА_1 не отримувала, доказів зворотного не надала.

Отже, оскільки норми глави 8 СК України поширюються також на майно, набуте чоловіком і жінкою за час спільного проживання однією сім'єю, а також те, що судом визнано земельну ділянку та будинок спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а останній просить поділити вказане нерухоме майно та визнати за ним право власності на 90/100 частин такого майна, при цьому ОСОБА_1 письмової нотаріально посвідченої згоди на відчуження ОСОБА_2 цього майна не надавав, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання Рішення № 1 єдиного засновника про створення ТОВ «Варм Харбор» в частині передання до статутного капіталу товариства земельної ділянки загальною площею 0,15 га з кадастровим № 1210100000:08:681:0021 за адресою: АДРЕСА_4 , та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 , недійсним.

Водночас, ОСОБА_1 , заявляючи вимоги щодо визнання недійсним рішення № 1 єдиного засновника про створення ТОВ «Варм Харбор» у частині щодо передачі автомобіля та квартири, просить поділити це майно, виділивши у власність ОСОБА_2 та просить стягнути з останньої грошову компенсацію його частки у вказаному майні.

На підставі викладеного, враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену в постанові від 22.09.2022 року в справі № 125/2157/19, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним рішення № 1 єдиного засновника про створення ТОВ «Варм Харбор» у частині щодо передачі автомобіля та квартири, оскільки це не буде ефективним способом захисту, а метою позову ОСОБА_1 у цій частині є отримання грошової компенсації за його частину в спільному майні.

Як встановлено судом, на дату припинення спільного проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу 31.08.2021 року вони накопичили на рахунках в АТ КБ «ПриватБанк» такі грошові кошти:

- 10 000 євро на рахунку НОМЕР_6 , відкритому на ім'я ОСОБА_2 ,

- 10 000 євро на рахунку НОМЕР_12 , відкритому на ім'я ОСОБА_2 ,

- 220 156,78 грн. на рахунку НОМЕР_13 і додаткових рахунках договору SAMDNWFC00054243766 від 11.09.2019 року, відкритих на ім'я ОСОБА_1 .

Суд не бере до уваги копію скріншоту щодо балансу на рахунку НОМЕР_14 , відкритому на ім'я ОСОБА_1 (т. 3 а.с.57), оскільки він не містить інформації, яка дозволила б встановити суму на такому рахунку станом на 31.08.2021 року.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи, що ОСОБА_2 , яка просить у зустрічному позові визнати її з ОСОБА_1 спільною сумісною власністю грошові кошти в банку Іспанії CaixaBank, як позивач не довела розмір коштів, наявних на такому рахунку станом на 31.08.2021 року, у суду відсутні правові підстави для задоволення цієї позовної вимоги.

У позові ОСОБА_1 просить визнати його особистою приватною власністю грошові кошти, які станом на 31.08.2021 року обліковувались на його депозитному рахунку (рахунках) в АТ КБ «ПриватБанк». Таку вимогу обґрунтовував тим, що у період з 25.02.2019 року по 23.07.2021 року отримав за договором на проведення клінічного дослідження з «ОКТАФАРМА Фармацойтика Продукціонсгес.м.б.Х» та «інВентів Хелз Клінікал ЮК Лімітед» від 30.05.2018 року 27 594 євро, з них 22 706,48 євро в період спільного проживання з ОСОБА_2 однією сім'єю, на підтвердження чого надав інформацію про проведені операції в АТ КБ «ПриватБанк» за грошовими переказами (т. 1 а.с. 179-180). Також зазначає, що займався підприємницькою діяльністю, чим заробив грошові кошти, що підтверджено деклараціями про доходи ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Враховуючи, що грошові кошти, отримані за вищевказаним договором на проведення клінічного дослідження, а також кошти, отримані від підприємницької діяльності, є доходом, то вони в силу ч. 2 ст. 61 СК України не можуть бути визнані особистою приватною власністю ОСОБА_1 . Таким чином позовна вимога про визнання грошових коштів на депозитному рахунку (рахунках) ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» особистою приватною власністю позивача за первісним позовом задоволенню не підлягає через недоведеність.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що грошові кошти на вищевказаних рахунках ОСОБА_2 в загальній сумі 20 000 євро та рахунках ОСОБА_1 у сумі 220 156,78 грн. є їх спільною сумісною власністю.

Позивач ОСОБА_1 просить визнати спільною сумісною власністю його та відповідачки грошові кошти в сумі 275 032,18 грн., які надійшли на рахунок ОСОБА_2 в АТ КБ «ПриватБанк» у рамках договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом № 4748- ДнОЭ.

Судом було встановлено факт укладення відповідного договору та його виконання - продаж електричної енергії. Однак позивачем не доведено, яка сума, отримана на виконання договору № 4748- ДнОЭ, фактично була на рахунку відповідачки станом на 31.08.2021 року, що є підставою для відмови в задоволенні вимоги ОСОБА_1 про визнання коштів в сумі 275 032,18 грн., які надійшли на рахунок ОСОБА_2 в АТ КБ «ПриватБанк».

ОСОБА_2 в зустрічному позові просить також визнати спільним сумісним майном її з відповідачем грошові кошти, присуджені рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.06.2022 року по справі 205/7279/21 в розмірі 105 479,59 доларів США, посилаючись на те, що вказані грошові кошти були передані в позику в інтересах сім'ї під час проживання сторін однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. При цьому зазначила, що 50 000 доларів США з суми, переданої за договором позики вона позичила в брата. Однак доказів отримання у брата таких коштів у позику в інтересах сім'ї з відповідачем позивачка не надала, тому суд такий аргумент ОСОБА_2 не бере до уваги.

Відповідач ОСОБА_1 , заперечуючи проти даної позовної вимоги, зазначив, що позивачка не довела, що передані за договором позики грошові кошти в розмірі 100 000 доларів США є об'єктом спільної сумісної власності сторін. Водночас відповідач не спростував, що вказані грошові кошти були його особистою приватною власністю. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що передані в позику ОСОБА_8 грошові кошти були спільною сумісною власністю сторін. Так само нараховані відсотки за цим договором є спільною сумісною власністю сторін, оскільки нараховані в результаті передачі в позику спільних коштів.

Водночас, як встановлено судом боржник ОСОБА_8 грошові кошти ОСОБА_1 , стягнуті за рішенням суду, не повернув, і останній відступив право вимоги до ОСОБА_8 іншій особі, за 400 000 грн.

Враховуючи, що поділ права вимоги законодавством не передбачене, а ОСОБА_1 отримав у натурі за вищевказаним рішенням суду 400 000 грн., суд дійшов висновку, що саме грошові кошти в такому розмірі є спільною сумісною власністю сторін, яка підлягає поділу між ними.

Також ОСОБА_2 в зустрічному позові також просила визнати спільною сумісною власністю сторін грошові кошти в сумі 3 659 084 грн., які 08.02.2022 року ОСОБА_1 передав ОСОБА_11 за договором позики; 843 000 грн., які 09.02.2022 року ОСОБА_1 передав за договором позики ОСОБА_12 .

Позовну вимогу обґрунтувала тим, що вказані грошові кошти ОСОБА_1 набув за час їх сімейних відносин.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, договори позики, укладені з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 після припинення сторонами спільного проживання та сімейних відносин. Доказів, що передані грошові кошти, були набуті під час спільного проживання сторін однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу або отримані від спільної праці позивачкою не надано.

Враховуючи викладене, правові підстави для задоволення такої позовної вимоги ОСОБА_2 відсутні.

Встановивши обсяг спільного сумісного майна ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , суд вирішує вимоги позивачів щодо поділу спільного майна, виходячи з такого.

Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням.

Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

ОСОБА_1 просить відступити від засад рівності часток сторін у спільному майні, обґрунтовуючи це тим, що ОСОБА_2 приховала їх спільне майно, передавши його до статутного капіталу ТОВ «Варм Харбор», яке в подальшому передало нерухоме майно - земельну ділянку і будинок за адресою: АДРЕСА_4 , а також спірну квартиру в іпотеку.

Заперечуючи проти такої вимоги, ОСОБА_2 вказала, що зробила це тільки після усної домовленості з ОСОБА_1 щодо поділу спільного майна. Також вказала, що ОСОБА_1 приховав від поділу спільне майно, оскільки в поданому в листопаді 2022 року позові не зазначив все спільно нажите майно: автомобіль марки Mitsubishi Pajero Sport, державний номерний знак НОМЕР_8 , грошові кошти, які станом на 31.08.2021 року обліковувалися на банківських рахунках та банківських вкладах ОСОБА_1 у АТ КБ «ПриватБанк» та в CaixaBank Іспанія; грошові кошти. присуджені рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.06.2022 року по справі 205/7279/21 в розмірі 105 479,59 доларів США; грошові кошти в сумі 3 659 084 грн., які 08.02.2022 року ОСОБА_1 передав ОСОБА_11 за договором позики; 843 000 грн., які 09.02.2022 року ОСОБА_1 передав за договором позики ОСОБА_12 , а також земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_4 . Окрім того, приховав їх вклади, що перебували в банківській скринці.

Відповідно до ч. 2 ст. 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але й інші обставини.

Негативні обставини (частина друга статті 70 СК України) - законодавець на рівні СК України передбачив орієнтовний перелік таких обставин (зокрема, якщо один із подружжя не дбав про матеріальне спільне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї), за наявності яких суд може зменшити частку одного з подружжя. Такі обставини можуть застосовуватися як окремо, так і в сукупності. Тобто законодавець невичерпно виокремив випадки недобросовісної поведінки одного з подружжя як під час шлюбу, так і після його розірвання щодо виконання своїх сімейних обов'язків та майна і встановив наслідок такої недобросовісної поведінки - зменшення розміру частки одного з подружжя. Про недобросовісність одного із подружжя може свідчити, зокрема, приховання певних речей, передання їх на зберігання родичам, продаж спільного майна без згоди другого з подружжя.

Обов'язок щодо доведення обставин, які б вказували на наявність підстав, передбачених частинами другою, третьою статті 70 СК України, у такому випадку покладається на особу, яка ініціює питання про збільшення частки у спільному сумісному майні подружжя.

Як встановлено під час розгляду справи, ОСОБА_2 після припинення спільного проживання з ОСОБА_1 , здійснила правочин, спрямований на відчуження нерухомого та рухомого майна, що перебувало в спільній сумісній власності сторін, без згоди останнього. Враховуючи сталу позицію Верховного Суду, відчуження спільного майна рухомого і нерухомого без згоди іншого співвласника, зокрема, будинку, у якому продовжував мешкати ОСОБА_1 , що призвело до намагання його виселення з житлового будинку проти його волі, свідчать про недобросовісні дії з боку ОСОБА_2 , спрямовані на приховання спільного майна від поділу.

Водночас звернення ОСОБА_1 з даним позовом до суду є правом позивача, а не обов'язком, і не може вважатися діями на приховування майна.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відступлення від рівності часток сторін у спільному майні та визнання за ОСОБА_1 права на 6/10 частин в спільному майні та за ОСОБА_2 4/10 частини в такому майні.

При поділі майна сторін суд враховує, що автомобіль марки Mitsubishi Outlander, державний номерний знак НОМЕР_5 , вже відчужений ОСОБА_2 , а тому з неї підлягає стягненню компенсація в розмірі 6/10 вартості автомобіля в сумі 342 069 грн. на користь ОСОБА_1 . З урахуванням відчуження ОСОБА_2 квартири, де спільною власністю сторін є частка 3,38 %, з яких 6/10 належали ОСОБА_1 , тобто 2,028 % від квартири, тобто незначна частина квартири, на користь останнього підлягає стягненню компенсація від вартості квартири за його частку в сумі 25 069,16 грн.

Отже, з урахуванням відступлення від рівності часток у спільному майні подружжя, окрім вищевказаної присудженої компенсації ОСОБА_1 , ОСОБА_2 належить 4/10, а ОСОБА_1 6/10 частин такого спільного майна:

- грошових коштів на рахунках в АТ КБ «ПриватБанк» 10 000 євро на рахунку НОМЕР_6 , відкритому на ім'я ОСОБА_2 , 10 000 євро на рахунку НОМЕР_12 , відкритому на ім'я ОСОБА_2 , 220 156,78 грн. на рахунку НОМЕР_13 і додаткових рахунках договору SAMDNWFC00054243766 від 11.09.2019 року, відкритих на ім'я ОСОБА_1 ;

- земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 0,15 га з кадастровим номером 1210100000:08:681:0021, вартістю 296 310 грн.;

-- земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 0,15 га з кадастровим номером 1210100000:08:681:0019, вартістю 331 860 грн. (визначено спільною заявою представників сторін);

- житлового будинку зі спорудами за адресою: АДРЕСА_4 , вартістю 2 868 466 грн.;

- автомобіля Mitsubishi Pajero Sport, державний номерний знак НОМЕР_8 , складає 1 125 640 грн.;

- 400 000 грн., отриманих за відступлення права вимоги за рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.06.2022 року по справі 205/7279/21.

Також суд враховує, що неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України). Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини друга, четверта та п'ята статті 71 СК України).

Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї (частина перша статті 365 ЦК України).

Враховуючи, що автомобіль Mitsubishi Pajero Sport, державний номерний знак НОМЕР_8 , є неподільною річчю та перебуває в користування ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що його необхідно виділити у власність ОСОБА_1 , відмовивши у позовній вимозі ОСОБА_2 щодо залишення транспортного засобу в спільному користуванні, та стягнувши на користь останньої компенсацію 4/10 частин вартості вказаного автомобіля в сумі 450 256 грн.

При поділі грошових коштів, які перебували на рахунках ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також коштів, отриманих від відступлення прав вимоги за рішенням суду, суд виходить з того, що після 31.08.2021 року такі кошти перебували в розпорядженні відповідної сторони, тому на користь іншої сторони, у розпорядженні якої вони не перебували, підлягає стягненню компенсація його частки грошових коштів:

- з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 6/10 частин грошових коштів, які перебували на її депозитних рахунках в АТ КБ «ПриватБанк»: НОМЕР_6 та НОМЕР_12 станом на 31.08.2021 року, а саме 12 000 євро, що станом на день ухвалення судового рішення за курсом Національного банку України (48,1347 гривень за 1 євро) становить 577 616,40 грн.;

- з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4/10 частин грошових коштів, які станом на 31.08.2021 року перебували на його рахунку НОМЕР_13 і додаткових рахунках договору SAMDNWFC00054243766 від 11.09.2019 року, а саме в розмірі 88 062,71 грн.;

- з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4/10 частин грошових коштів, отриманих за відступлення права вимоги за рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.06.2022 року по справі 205/7279/21, а саме в розмірі 160 000 грн.

З урахуванням компенсації за частку у власності автомобілів, квартири, стягнення грошових коштів, шляхом розрахунків встановлено, що компенсація ОСОБА_1 складає 944 754,56 грн., ОСОБА_2 - 698 318,71 грн. Таким чином, різниця між вказаними сумами становить 246 435,85 грн.

Вирішуючи спір про поділ майна подружжя, суд повинен розглянути можливість здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя у спосіб без визначення грошової компенсації, або з визначенням такої у мінімальному розмірі.

Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 15.04.2020 року в справі № 565/495/18, від 09.06.2021 року в справі № 537/5528/16, від 12.10.2022 року в справі № 757/64512/16-ц, від 02.08.2023 року в справі № 2-7539/09.

Порушене цивільне право чи інтерес підлягають судовому захисту у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію. Вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (аналогічні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року в справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19.01.2021 року в справі № 916/1415/19 (пункт 6.13)).

Суд враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 17.01.2024 року по справі № 522/17831/20, відповідно до якої при вирішенні спору про поділ майна, суд може не погодитися із запропонованим варіантом поділу такого майна та провести його поділ у інший спосіб, враховуючи інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставин, що мають істотне значення. Таким чином, обрання судом при вирішенні спору варіанту поділу майна подружжя, при наявності вимоги про його поділ, відмінного від того, про який просив позивач, не може бути розцінене як вихід судом за межі позовних вимог, оскільки позовна вимога - це поділ майна подружжя і вона є незмінною при будь-якому варіанті його поділу.

Подібні висновки також викладено в постановах Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 615/1364/16-ц, провадження № 61-6575 св 19, від 17.08.2022 року у справі № 522/8676/20, провадження № 61-1714 св 22.

Враховуючи зазначені позиції Верховного Суду, а також те, що компенсація Кирилової Л.О. ОСОБА_1 після розрахунків усіх компенсацій становить 246 435,85 грн., суд дійшов висновку, що для ефективного поділу майна та зменшення мінімізації компенсації нерухоме майно слід поділити таким чином:

- виділити у власність ОСОБА_2 4/10 частин нерухомого майна: земельної ділянки та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 ,

- виділити у власність ОСОБА_1 6/10 частин нерухомого майна: земельної ділянки та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 , а також виділити у власність земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_4 , в цілому, з компенсацією 4/10 частки ОСОБА_2 в розмірі 132 744 грн. (4/10 від 331 860 грн. - вартості земельної ділянки, визначеної спільною заявою представників сторін), оскільки виділення цієї окремої земельної ділянки не вплине на користування житловим будинком, який розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_4 .

Таким чином, компенсація ОСОБА_1 , яка підлягає стягненню на його користь з ОСОБА_2 зменшиться на 132 744 грн. та становитиме 113 691,85 грн.

У позові ОСОБА_1 просить витребувати на його користь та користь ОСОБА_2 житловий будинок і земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_4 , квартиру за адресою: АДРЕСА_7 , скасувавши записи про іпотеку зазначеного нерухомого майна, а також витребувати на користь сторін автомобіль Mitsubishi Outlander, державний номерний знак НОМЕР_5 .

Розглядаючи вимоги про витребування нерухомого та рухомого майна на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд встановив, що зазначені автомобіль та квартира фактично не вибували з володіння ОСОБА_2 , а оскільки ОСОБА_1 присуджено компенсацію за таке майно, правових підстав для задоволення такої вимоги та витребування вказаного майна на користь сторін немає. Також у ході розгляду справи встановлено, що житловий будинок та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_4 , не вибув з володіння ОСОБА_1 , він продовжує мешкати за цією адресою. Враховуючи викладене, правові підстави для задоволення цієї вимоги ОСОБА_1 відсутні.

Щодо позовних вимог про скасування записів про реєстрацію обтяження - іпотеки спірної квартири, а також земельної ділянки та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 , суд зазначає таке.

Згідно зі ст.. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У постанові Верховного Суду від 23.06.2020 року у справі № 905/633/19 констатовано, що на відміну від частини 2 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи: 1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2)судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав уточнено, що ухвалення зазначених судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Отже, з 16.01.2020 року законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а відтак відсутні підстави для застосування позивачем вказаного способу судового захисту, який у практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права, а значить не спроможний надати особі ефективний захист її прав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо скасування записів про державну реєстрацію обтяження іпотекою спірної квартири та земельної ділянки та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4 .

На підставі викладеного в сукупності, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 частково.

При ухваленні рішення суд здійснює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що судом позов ОСОБА_1 і зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково, обидва позивача понесли судові витрати зі сплати судового збору, проведення оцінки спільного майна, а також на професійну правову допомогу, суд дійшов висновку про покладення таких витрат на сторону, яка їх понесла.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 57, 60, 61, 69,70, 71 СК України, ст.ст. 215, 365, 368, 369, 719 ЦК України, ст.ст. 4, 12-13, 77, 81, 82, 89, 133, 141, 265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Варм Харбор», ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна особистою приватною власністю, визнання права спільної сумісної власності, поділ майна подружжя, визнання правочину недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити частково.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Варм Харбор», ОСОБА_3 про поділ майна задовольнити частково.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_15 , і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_16 , однією сім'єю як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу з 07.11.2006 року по 31.08.2021 року.

Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_2 таке майно:

- земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 0,15 га з кадастровим номером 1210100000:08:681:0021,

- земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 0,15 га з кадастровим номером 1210100000:08:681:0019,

- житловий будинок із спорудами за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 158,4 кв.м., житловою площею 94,9 кв.м., який складається з А-1 - житлового будинку, а-1 - тераси, А1-1 - тераси, а - ганку, а? - ганку, Б - вбиральні, В - душу, № 1-3 - споруд,

- автомобіль Mitsubishi Pajero Sport, 2018 року випуску, VIN - НОМЕР_10 , державний номерний знак НОМЕР_8 ,

- 10 000 євро, які перебували на рахунку НОМЕР_6 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_2 станом на 31.08.2021 року,

- 10 000 євро, які перебували на рахунку НОМЕР_12 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_2 станом на 31.08.2021 року,

- 220 156,78 грн., які перебували на рахунку НОМЕР_13 і додаткових рахунках договору SAMDNWFC00054243766 від 11.09.2019 року, відкритих в АТ КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_1 станом на 31.08.2021 року,

- 400 000 грн., отримані ОСОБА_1 за відступлення прав вимоги до ОСОБА_8 , з якого стягнуто заборгованість за рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.06.2022 року по справі № 205/7279/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_8 , ОСОБА_15 про стягнення суми боргу.

Визнати недійсним правочин, вчинений ОСОБА_2 , який оформлено у вигляді рішення № 1 єдиного засновника про створення Товариства з обмеженою відповідальністю «Варм Харбор» від 23.08.2022 року та нотаріально посвідченого акту приймання-передачі вкладу до статутного капіталу ТОВ «Варм Харбор» від 29.08.2022 року в частині передачі до статутного капіталу земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 0,15 га з кадастровим номером 1210100000:08:681:0021, житлового будинку зі спорудами за адресою: АДРЕСА_4 .

В порядку поділу спільного сумісного нерухомого та рухомого майна ОСОБА_1 і ОСОБА_2 :

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 4/10 частин земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 0,15 га з кадастровим номером 1210100000:08:681:0021.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 6/10 частин земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 0,15 га з кадастровим номером 1210100000:08:681:0021.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 4/10 частин житлового будинку зі спорудами за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 158,4 кв.м., житловою площею 94,9 кв.м., який складається з А-1 - житлового будинку, а-1 - тераси, А1-1 - тераси, а - ганку, а? - ганку, Б - вбиральні, В - душу, № 1-3 - споруд.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 6/10 частин житлового будинку зі спорудами за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 158,4 кв.м., житловою площею 94,9 кв.м., який складається з А-1 - житлового будинку, а-1 - тераси, А1-1 - тераси, а - ганку, а? - ганку, Б - вбиральні, В - душу, № 1-3 - споруд.

Визнати за ОСОБА_1 право власності земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 0,15 га з кадастровим номером 1210100000:08:681:0019.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль Mitsubishi Pajero Sport, 2018 року випуску, VIN - НОМЕР_10 , державний номерний знак НОМЕР_8 .

Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на таке майно:

- земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 0,15 га з кадастровим номером 1210100000:08:681:0021,

- земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 0,15 га з кадастровим номером 1210100000:08:681:0019,

- житловий будинок із спорудами за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 158,4 кв.м., житловою площею 94,9 кв.м., який складається з А-1 - житлового будинку, а-1 - тераси, А1-1 - тераси, а - ганку, а? - ганку, Б - вбиральні, В - душу, № 1-3 - споруд,

- автомобіль Mitsubishi Pajero Sport, 2018 року випуску, VIN - НОМЕР_10 , державний номерний знак НОМЕР_8 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю грошових компенсацій за частину спільного сумісного майна та відчуженого ОСОБА_2 в розмірі 113 691,85 грн. з такого розрахунку:

-компенсація ОСОБА_1 ОСОБА_2 за 4/10 частин автомобіля Mitsubishi Pajero Sport, 2018 року випуску, VIN - НОМЕР_10 , державний номерний знак НОМЕР_8 , становить 450 256 грн.; за 4/10 частин земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 0,15 га з кадастровим номером 1210100000:08:681:0019, становить 132 744 грн., за 4/10 частин грошових коштів, що перебували на рахунку НОМЕР_13 і додаткових рахунках договору SAMDNWFC00054243766 від 11.09.2019 року, відкритих на ім'я ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» станом на 31.08.2021 року, становить 88 062,71 грн.; за 4/10 частин грошових коштів, отриманих ОСОБА_1 за відступлення прав вимоги до ОСОБА_8 , з якого стягнуто заборгованість за рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.06.2022 року по справі № 205/7279/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_8 , ОСОБА_15 про стягнення суми боргу, становить 160 000 грн.; що в загальному розмірі складає 831 062,71 грн.;

- компенсація Кирилової Лілії Олександрівни ОСОБА_1 за 6/10 частин автомобіля Mitsubishi Outlander, 2017 року випуску, VIN - НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_5 , який було відчужено ОСОБА_2 , становить 342 069 грн.; за 6/10 частин від спільної частки (від 3,38 %) квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_7 , яку було відчужено ОСОБА_2 , становить 25 069,16 грн.; за 6/10 частин від 10 000 євро, які перебували на рахунку НОМЕР_6 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_2 станом на 31.08.2021 року, станом на день ухвалення судового рішення за курсом Національного банку України (48,1347 гривень за 1 євро) становить 288 824,40 грн.; 6/10 частин від 10 000 євро, які перебували на рахунку НОМЕР_12 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_2 станом на 31.08.2021 року, станом на день ухвалення судового рішення за курсом Національного банку України (48,1347 гривень за 1 євро) становить 288 824,40 грн.; що в загальному розмірі складає 944 754,56 грн.

В іншій частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Варм Харбор», ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна особистою приватною власністю, визнання права спільної сумісної власності, поділ майна подружжя, визнання правочину недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити.

В іншій частині позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Варм Харбор», ОСОБА_3 про поділ майна - відмовити.

Судові витрати ОСОБА_1 покласти на нього.

Судові витрати ОСОБА_2 покласти на неї.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.Г.Остапенко