Справа № 202/4497/25
Провадження № 2/202/3180/2025
22 вересня 2025 року місто Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Марченко Н.Ю., за участю секретаря судового засідання Шульги А.О., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Вороненка А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне підприємство «ІЛНА» про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди,
У травні 2025 позивач звернувся з позовом, в якому зазначає, що перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне підприємство «ІЛНА» за цивільно-правовим договором № 7 від 01.01.2025 року.
Відповідно до п. 1.1 Договору за дорученням замовника виконавець зобов'язується на власний ризик виконати певну роботу згідно з умовами цього договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити її.
Відповідно до п. 2.1 та п. 2.2 відомості про роботу, що виконується, - надання послуг менеджера, строк (період виконання) з 01.01.2025 до 31.01.2025.
Відповідно до п. 3.1, 3.2 ціна договору складає 15 000 без урахування податків і зборів.
Відповідно до п. 3.4 Договору замовник після підписання сторонами акта здачі-приймання виконаних робіт розраховується з замовником 100% вартості роботи на протязі 10 робочих днів.
Відповідно до акта прийому-передачі виконаних робіт № 7/310125 від 31.01.2025 він як виконавець виконав роботи.
Однак відповідач не здійснив із ним розрахунок.
Ним була направлена на ім'я директора ТОВ «ВТП «ІЛНА» Вороненка А.А. заява від 26.03.2025 року про погашення заборгованості, яка отримана 28.03.2025 року.
Відповідач в особі директора Вороненка А.А. повідомив про відсутність коштів.
Позивач вважає, що невиплатою належних сум йому завдано моральну шкоду. Позивач звертає увагу, що він є інвалідом третьої групи, йому важко працювати та необхідно постійно лікуватися.
За цих підстав позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне підприємство «ІЛНА» на свою користь заборгованість у сумі 15 000 грн, у рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000 грн, а також понесені ним судові витрати в розмірі 13 000 грн.
Ухвалою суду від 08 травня 2025 року у справі було відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судовому засіданні позивач свій позов підтримав у частині стягнення моральної шкоди та судових витрат, зазначивши, що на час розгляду справи заборгованість відповідачем виплачена.
Представник відповідача Вороненко А.А. в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на те, що заборгованість позивачу виплачена. Щодо моральної шкоди та судових витрат, то вважав, що такі вимоги є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами.
Суд, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав:
Судом установлено, що 01 січня 2025 року між ТОВ «ВТП «ІЛНА» в особі директора ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений цивільно-правовий договір № 7.
Відповідно до п. 1.1 п. 1 Договору за дорученням замовника виконавець зобов'язується на власний ризик виконати певну роботу згідно з умовами цього договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити її.
Відповідно до п. 2.1-2.2 відомості про роботу, що виконується, - надання послуг менеджера, строк (період виконання) з 01.01.2025 до 31.01.2025.
Відповідно до п. 3.1, 3.2 ціна договору складає 15 000 без урахування податків і зборів.
Відповідно до п. 3.4 Договору замовник після підписання сторонами акта здачі-приймання виконаних робіт розраховується з замовником 100% вартості роботи на протязі 10 робочих днів.
Згідно з актом № 7/310125 від 31.01.2025 року, підписаним сторонами, ОСОБА_1 були надані послуги менеджера ТОВ «ВТП «ІЛНА». Ціна такої послуги складає 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень.
26 березня 2025 року позивачем на ім'я директора ТОВ «ВТП «ІЛНА» Вороненка А.А. була направлена заява про виплату заборгованості.
Також судом установлено, що після звернення позивача до суду з цим позовом 29.04.2025 ТОВ «ІЛНА» було перераховано на банківський рахунок ОСОБА_1 03.05.2025 - 2695 грн, 25.05.2025 - 3080 грн, 01.07.2025 - 5775 грн. (за вирахуванням суми податків та інших обов'язкових платежів).
Факт здійснення повного розрахунку підтверджений позивачем у судовому засіданні.
При вирішенні спору між сторонами суд керується тим, що відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Суд вважає доведеним, що позивач виконав роботу згідно з укладеним між ним і ТОВ «ВТП «ІЛНА» цивільно-правовим договором № 8 від 01.01.2025 (надання послуг менеджера), що підтверджується актом № 7/310125 від 31.01.2025, який підписаний директором ТОВ «ВТП «ІЛНА» Вороненком А.А. та Мошурою О.В.
Відповідач не здійснив своєчасного розрахунку з позивачем, чим порушив умови договору.
Водночас, приймаючи до уваги, що після подання цього позову відповідач повністю розрахувався з позивачем, підстави для стягнення з ТОВ «ВТП «ІЛНА» на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 15000 грн відсутні.
Щодо відшкодування моральної шкоди, то суд керується тим, що згідно з частиною 1 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Зокрема, пунктом 2 частини 2 статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода може полягати, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до частини 3 статті 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Частиною 4 статті 23 ЦК України визначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) викладено висновок, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства».
Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав».
Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положенням договору, а від порушення цивільного права особи (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22, провадження № 61-1382сво23).
Суд вважає, що внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем за укладеним договором, а саме невиплати винагороди за виконану роботу, позивачу завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях через порушення його прав, а тому позивач має право на відшкодування моральної шкоди відповідачем.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд ураховує характер правопорушення, ступінь вини відповідача, глибину душевних страждань, завданих позивачу відповідачем, тривалість порушення його прав, і вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди позивачу слід визначити в розмірі 5000 грн, оскільки невиконання зобов'язань за договором з боку відповідача та порушення права позивача на отримання винагороди за виконану роботу негативно вплинуло на душевний стан позивача.
Отже, позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, стягнувши з ТОВ «ВТП «ІЛНА» на його користь моральну шкоду в розмірі 5000 грн.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить із того, що згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України визначено, які справи є малозначними для цілей цього Кодексу.
Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Відповідно до частини другої статті 60 ЦПК України під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Проте поняття «надання професійної правничої допомоги» не тотожне поняттю «представництво особи в суді». Надання професійної правничої допомоги здійснюють лише адвокати, натомість представництво особи у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб'єктом (абзац другий підпункту 2.2.1 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини висновку Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроєкту про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії) (реєстр. № 1013) вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 31 жовтня 2019 року № 4-в/2019).
Таким чином витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою ніж адвокат особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України.
Даний висновок узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду по справі № 496/3134/19 від 13.07.2022 року.
Позивачем зазначається про понесення ним витрат на правову допомогу в розмірі 13 000 грн.
Водночас позивачем не надано належних доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу.
Так, на підтвердження своїх вимог позивачем було надано копію договору про надання правової допомоги/юридичних послуг № 12042506Б від 12 квітня 2025 року, укладеного між ним і ТОВ «Центр правової допомоги юрист онлайн», відповідно до якого останнє взяло на себе обов'язок щодо надання позивачу юридичних послуг по складанню проєкту позовної заяви, та копію акта приймання-передачі наданих послуг № 12042506 від 29 квітня 2025 року, складеного між позивачем і ТОВ «Центр правової допомоги юрист онлайн».
Однак доказів понесення витрат безпосередньо на правничу допомогу адвоката позивачем не надано.
Отже, витрати на юридичну допомогу, надану ТОВ «Центр правової допомоги юрист онлайн», не підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.
При зверненні до суду позивачем не був сплачений судовий збір, ставка якого складає 1211,20 грн.
Оскільки позов задоволено частково, суд присуджує стягнути з ТОВ «Виробничо-торгівельне підприємство «ІЛНА» в дохід держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог (16,67%) у сумі 201 (двісті одна) грн 91 коп.
Керуючись ст. 258-259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне підприємство «ІЛНА» (ЄДРПОУ 34681408, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Киснева, 3-А) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 (п'яти тисяч) грн.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне підприємство «ІЛНА» (ЄДРПОУ 34681408) у дохід держави судовий збір у розмірі 201 (двісті одна) грн. 91 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Наталія Марченко