18 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 686/15809/24
провадження № 51 - 1853 км 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
та в режимі відеоконференції:
потерпілої ОСОБА_6 ,
її представника адвоката ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене
до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023243000004242
від 13 грудня 2023 року, щодо
ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Радковиця Городоцького району Хмельницької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за ст. 286 ч. 1 КК України,
за касаційною скаргою представника цивільного відповідача АТ «Страхова група «ТАС» - ОСОБА_9 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 січня 2025 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 07 квітня 2025 року.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 січня 2025 року ОСОБА_8 засуджено за ст. 286 ч. 1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
що становить 51 000 грн, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Цивільний позов представника потерпілої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 66 703,52 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та 30 000 грн витрат
на правову допомогу. Також стягнуто з АТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_6 103 429,75 та 3 296,23 грн відповідно у рахунок відшкодування матеріальної і моральної шкоди.
Прийнято рішення щодо речових доказів, процесуальних витрат і заходів забезпечення кримінального провадження.
Вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за таких обставин.
13 грудня 2023 року близько 16 години 50 хвилин ОСОБА_8 , керуючи автомобілем «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись
по вул. І. Франка у м. Хмельницькому від вул. Проскурівської в напрямку
вул. Шевченка, порушив пункти 2.3 «б», 18.1, 18.4 Правил дорожнього руху, був неуважним до дорожньої обстановки, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу на перехресті з вулицею Пилипчука не зменшив швидкість руху і не зупинився, здійснив наїзд на ОСОБА_6 , яка переходила дорогу
по вказаному пішохідному переходу, внаслідок чого їй були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 07 квітня 2025 року апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_10 залишено без задоволення, а вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 січня 2025 року щодо ОСОБА_8 - без зміни.
Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, та короткий зміст поданих заперечень
У касаційній скарзі представник цивільного відповідача АТ «Страхова група «ТАС» - ОСОБА_9 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне вирішення цивільного позову, просить скасувати вказані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Посилаючись на норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV зазначає, що позивачка не зверталася до страхової компанії
із заявою про виплату страхового відшкодування, рішення про виплату
не приймалося, тому суди безпідставно стягнули з АТ «Страхова група «ТАС»
на користь позивачки відповідні суми у рахунок відшкодування матеріальної
і моральної шкоди.
Вважає, що позивачкою не надано документально підтверджених медичним закладом витрат на її лікування на суму 65 929,75 грн.
Вказує, що ОСОБА_6 на момент ДТП виповнилось 64 роки, тобто вона була непрацездатною у зв'язку з досягненням пенсійного віку. Не зважаючи на це,
за результатом судового розгляду на її користь з АТ «Страхова група «ТАС» було безпідставно стягнуто 37 500 грн не отриманих доходів за час втрати працездатності.
У запереченнях на касаційну скаргу представник потерпілої просить залишити
її без задоволення через необґрунтованість наведених представником цивільного відповідача доводів.
Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
Учасників судового провадження належним чином повідомлено про час та місце касаційного розгляду, заяв про відкладення касаційного розгляду від учасників судового провадження, які не прибули в судове засідання, не надійшло. У касаційній скарзі представник цивільного відповідача ОСОБА_9 просив проводити касаційний розгляд без його участі.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу представника цивільного відповідача обґрунтованою в частині вирішення питання щодо стягнення на користь ОСОБА_6 не отриманих доходів за час втрати працездатності, просила в цій частині скасувати судові рішення і призначити новий розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
У судовому засіданні потерпіла та її представник вважали касаційну скаргу необґрунтованою і просили залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94цього Кодексу,
та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Судові рішення у цій справі оскаржені виключно представником цивільного відповідача у частині, що стосується вирішення цивільного позову, заявленого
до АТ «Страхова група «ТАС» у кримінальному провадженні, тому висновки судів про обґрунтованість засудження ОСОБА_8 касаційним судом не перевіряються.
Доводи касаційної скарги щодо безпідставного стягнення із страхової компанії коштів на відшкодування шкоди потерпілій, яка є цивільним позивачем, оскільки остання у передбаченому законом порядку до страхової компанії не зверталися
та необхідні документи для визначення розміру шкоди не надавала,
є необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до статей 55, 124 Конституції України права і свободи людини
і громадянина захищаються судом; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; законом може бути визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Згідно з положеннями ст. 127 ч. 2 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Як зазначено в ст. 128 ч. 1 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної
чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями, зокрема, підозрюваного або обвинуваченого.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли
у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства (ст. 128 ч. 5 КПК України).
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові
від 19 червня 2019 року в справі № 465/4621/16-к, для розгляду в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до страховика
про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого до страховика
із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV,
не є обов'язковим.
Порядок звернення потерпілого чи іншої особи до страховика із заявою
про здійснення страхового відшкодування є не досудовим порядком урегулювання спору, визначеним обов'язковим у розумінні ст. 124 Конституції України,
а позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом
не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом
про стягнення відповідного відшкодування.
Обов'язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,
у тому числі, коли йдеться про вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК України, обумовлений не порушенням певного договірного зобов'язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров'ю та життю людини.
Відтак, з огляду на зазначені вище висновки Великої Палати Верховного Суду, доводи касаційної скарги представника цивільного відповідача про те, що в цьому випадку не було додержано визначений Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV порядок отримання страхового відшкодування, оскільки не надано заяву про страхове відшкодування
та документи, визначені чинним законодавством на підтвердження витрат
на лікування, не є такими, що спростовують законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень в цій частині.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_6 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.
У зв'язку із цим її представник - адвокат ОСОБА_7 заявив цивільний позов
до АТ «Страхова група «ТАС» як до страхової компанії, з якою у обвинуваченого ОСОБА_8 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності - поліс № АТ/3168490. Під час судового розгляду суд першої інстанції частково задовольнив цей позов та стягнув з АТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_6 103 429,75 та 3 296,23 грн відповідно у рахунок відшкодування матеріальної і моральної шкоди.
Згідно ст. 22 п. 22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У відповідності до ст. 23 п. 23.1 цього Закону шкодою, заподіяною життю
та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
За змістом ст. 24 п. 24.1 цього Закону, у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Витрати, пов'язані з лікуванням потерпілого в іноземній державі, відшкодовуються, якщо лікування було узгоджено з особою, яка має здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність
їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.
На підтвердження витрат на лікування потерпілої її представником до цивільного позову було долучено чеки та квитанції про придбання гранулянта, імплантатів, пластин, медикаментів, а також використання послуг, які забезпечують перевезення людей з обмеженими можливостями, оскільки потерпіла не могла повноцінно пересуватись внаслідок отриманих травм.
Місцевий суд, належним чином дослідивши надані представником потерпілої документи, встановив, що шкода, пов'язана з лікуванням потерпілої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є обґрунтованою та підтверджена документально, а тому постановив стягнути з АТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_6 65 929,75 грн витрат, пов'язаних з лікуванням потерпілої.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються
в таких розмірах: для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, - неотримані доходи, які обчислюються як різниця між доходом за попередній (до дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік та доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа була тимчасово непрацездатною.
Судом першої інстанції встановлено, що на час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 здійснювала підприємницьку діяльність, будучи фізичною особою-підприємцем. Її дохід від такої діяльності за 2023 рік становив 50 000 грн,
що підтверджено випискою з ЄДРПОУ та податковою декларацією.
Врахувавши відомості з листа КП «Хмельницька міська лікарня» від 24 січня
2024 року щодо термінів реабілітації після отриманих травм ОСОБА_6 та інші встановлені обставини щодо її непрацездатності, місцевий суд визначив,
що з АТ «Страхова група «ТАС» необхідно стягнути на користь ОСОБА_6 37 500 грн не отриманих доходів за час втрати працездатності.
Згідно ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода
у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Встановивши загальну шкоду, заподіяну здоров'ю потерпілої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд першої інстанції, з урахуванням меж позовних вимог
у цивільному позові, постановив стягнути в тому числі з АТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_6 3 296,23 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Отже, вирок місцевого суду в частині вирішення цивільного позову прийнято
з дотриманням положень статей 128, 129 КПК України та статей 1167, 1194
ЦК України. Указане судове рішення відповідає вимогам ст. 374 КПК України,
у ньому наведено відповідне обґрунтування й підстави для задоволення цивільного позову.
Апеляційний суд погодився з визначеним судом першої інстанції розміром стягнутих з АТ «Страхова група «ТАС» коштів у рахунок відшкодування як матеріальної, так
і моральної шкоди потерпілій.
Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами
для зміни чи скасування судових рішень, не виявлено.
За таких обставин, підстав для задоволення касаційної скарги представника цивільного відповідача, скасування судових рішень щодо ОСОБА_8
і призначення нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства колегією суддів не встановлено.
Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 січня
2025 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 07 квітня 2025 року
щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу представника цивільного відповідача АТ «Страхова група «ТАС» -
ОСОБА_9 - без задоволення.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3