18 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 750/9824/21
провадження № 51 - 2273 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
виправданого ОСОБА_6 ,
його захисника адвоката ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020270000000244 від 03 листопада 2020 року, щодо
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за ст. 367 ч. 1 КК України,
за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, ОСОБА_8 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 25 березня 2025 року щодо ОСОБА_6 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 вересня 2022 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 367 ч. 1 КК України, та виправдано на підставі ст. 373 ч. 1 п. 3 КПК України. Ухвалено процесуальні витрати за проведення судових експертиз у сумі 10 100 гривень 48 копійок здійснити за рахунок держави.
Цивільний позов залишено без розгляду.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у тому, що він, обіймаючи посаду директора Лікувально-профілактичного закладу «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медичних катастроф» Чернігівської обласної ради (далі - Центр), 25 травня 2018 року в м. Чернігові, діючи з необережності, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, неналежно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, всупереч ст. 36 ч. 4 Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції Закону на час подій, за наявності коливання на ринку з
06 лютого 2018 року по 25 травня 2018 року ціни одиниці бензину А-92 в бік зменшення, уклав з ТОВ «Техойл ТК» в особі директора ОСОБА_9 додаткову угоду № 3 до договору про закупівлю № 1/Т від 23 січня 2018 року, чим безпідставно змінив істотні умови зазначеного договору та безпідставно збільшив ціну бензину А-92 на 02 гривні 14 копійок до 23 гривень 57 копійок за літр, що завдало шкоди у розмірі 93 304 гривні.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 25 березня 2025 року апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду від 25 березня 2025 року і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд у порушення вимог ст. 370, 419 КПК України належним чином не обґрунтував підстав, з яких відхилив доводи апеляційної скарги прокурора з доповненнями до неї, зокрема, щодо наявності повноважень у ОСОБА_6 одноособово приймати рішення про укладання додаткової угоди та щодо неправомірності збільшення ним ціни договору шляхом укладення додаткової угоди № 3 до договору про закупівлю № 1/Т від 23.01.2018. Також вважає, що суд апеляційної інстанції належним чином не обґрунтував чому не бере до уваги висновок судової товарознавчої експертизи від 19.01.2021 за № 79-81/21-24, протокол огляду інформресурсу від 01.01.2021. Вважає, що у діях ОСОБА_6 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 367 ч. 1 КК України, що підтверджується сукупністю досліджених доказів, чому не було дано належної оцінки судом апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд не виконав вказівки суду касаційної інстанції, зазначені в постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 року, чим порушив вимоги ст. 439 ч. 2 КПК України.
Заперечень на касаційну скаргу прокурора від учасників судового провадження не надходило.
Учасникам судового провадження повідомлено про час та місце касаційного розгляду. Заяв про відкладення касаційного розгляду від учасників судового провадження, які не прибули в судове засідання, не надійшло.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор в судовому засіданні вважала касаційну скаргу обґрунтованою і просила її задовольнити.
Виправданий та захисник у судовому засіданні заперечували проти касаційної скарги, вважали її необґрунтованою та просили залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ст. 17 ч. 1 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «indubioproreo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
У пункті 146 справи «Барбера, Мессеге и Джабардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).
Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.
Виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння, як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Згідно з вимогами ст. 373 ч. 1 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим;
3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої ст. 284 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 367 ч. 1 КК України службова недбалість - це невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.
Об'єктивна сторона службової недбалості включає в себе наявність таких складових: діяння у формі невиконання чи неналежного виконання службовою особою своїх службових обов'язків через недбале чи несумлінне ставлення до них (дія чи бездіяльність); суспільно небезпечні наслідки у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб; причинний зв'язок між діянням (бездіяльністю) та наслідками.
З суб'єктивної сторони це кримінальне правопорушення характеризується злочинною самовпевненістю (службова особа передбачає, що внаслідок невиконання чи неналежного виконання нею своїх службових обов'язків правам і законним інтересам може бути завдано істотну шкоду, але легковажно розраховує на її відвернення) або злочинною недбалістю (службова особа не передбачає, що в результаті її поведінки може бути завдано істотну шкоду, хоча повинна була могла це передбачити).
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 вересня 2022 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 367 ч. 1 КК України, та виправдано на підставі ст. 373 ч. 1 п. 3 КПК України, у зв'язку з відсутністю в його діях складу цього кримінального правопорушення.
Виправдовуючи ОСОБА_6 , суд першої інстанції у вироку дійшов висновку про те, що стороною обвинувачення у встановленому законом порядку не було доведено неправомірне збільшення ним ціни договору про закупівлю № 1/Т від 23.01.2018 та факт заподіяння матеріальної шкоди ЛПЗ «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Чернігівської обласної ради та Управлінню охорони здоров'я Чернігівської ОДА, у зв'язку із чим підсумував, що висунуте обвинувачення не знайшло свого об'єктивного підтвердження в судовому засіданні.
Прокурор у кримінальному провадженні - заступник начальника відділу Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_10 , не погодившись із висновком суду першої інстанції про відсутність у діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 367 ч. 1 КК України, подав апеляційну скаргу. Він просив повторно дослідити письмові докази у кримінальному провадженні, та, надавши їм іншу оцінку, скасувати вирок суду першої інстанції і ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винуватим за ст. 367 ч. 1 КК України, звільнивши його від відбування покарання на підставі ст. 49, 74 КК України.
Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених
у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об'єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
При залишенні апеляційної скарги без задоволення суд апеляційної інстанції має зазначити підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, тобто процесуальний закон вимагає від суду проаналізувати доводи, викладені в апеляційній скарзі, і дати на них мотивовані відповіді. Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке веде до скасування судового рішення.
Апеляційний суд покликаний не стільки самостійно встановити обставини кримінального провадження, скільки перевірити та оцінити правильність їх встановлення судом першої інстанції, точність та відповідність застосування судом норм матеріального і процесуального закону, безпомилковість вирішення тих питань, що підлягають з'ясуванню під час ухвалення судового рішення.
Суд апеляційної інстанції розглянув кримінальне провадження в межах апеляційної скарги прокурора, належним чином перевірив викладені у ній доводи, більшість з яких аналогічна доводам касаційної скарги, визнав їх безпідставними та належним чином мотивував своє рішення, погодившись із висновком суду першої інстанції про те, що сукупність зібраних доказів не підтверджує наявність у діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 367 ч. 1 КК України.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги прокурора, апеляційний суд, повторно дослідивши частину доказів у справі, погодився з місцевим судом у тому, що ОСОБА_6 , як директор Центру, в умовах, які склалися, діяв відповідно до умов контракту про призначення його на посаду директора Центру, положень Статуту Центру, вимог Закону України «Про публічні закупівлі», договору №1/Т від 23.01.2018 на поставку товару та додаткових угод до цього договору, навівши такі мотиви свого висновку.
25 грудня 2012 року між Управлінням охорони здоров'я Чернігівської ОДА та ОСОБА_6 укладено контракт про призначення на посаду директора Центру.
Відповідно до п.п. 1.1 контракту Керівник: зобов'язується безпосередньо і через адміністрацію, що ним формується, здійснювати поточне та оперативне керівництво Центром, забезпечувати виконання завдань Центру, ефективне використання і збереження закріпленого за Центром майна.
Відповідно до п.п. 1.3 Статуту Центру, затвердженого 15 грудня 2016 року наказом начальника Управління комунального майна Чернігівської обласної ради, Центр є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області.
Центр очолює директор, який управляє діяльністю закладу, організовує ефективну господарську діяльність, забезпечуючи раціональне та економне використання бюджетних коштів і недопущення втрат бюджету, розпоряджається коштами та майном закладу відповідно до вимог чинного законодавства, вчиняє інші дії пов'язані з фінансово-господарською діяльністю закладу, які не заборонені законодавством України ( п.п. 4.4, 4.5 Статуту).
Статтею 3 Закону України «Про публічні закупівлі», який розповсюджується на Центр, встановлено, що закупівлі здійснюються за принципом максимальної економії та ефективності.
26 жовтня 2017 року у визначеному Законом України «Про публічні закупівлі» порядку Центр на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель (https://prozorro.gov.ua) оприлюднив оголошення про проведення закупівлі товару - бензин А-92 за процедурою відкритих торгів.
За результатами процедури закупівлі Центром, в особі директора ОСОБА_6 (Покупець), укладено Договір № 1/Т від 23.01.2018 із ТОВ «ТЕХОЙЛ ТК», в особі директора ОСОБА_9 (Постачальник), на поставку товару: бензин А-92 у кількості 422 000 літрів за ціною 19,49 грн за 1 літр, з урахуванням ПДВ. Ціна договору становить 8 224 780 грн з урахуванням ПДВ. Згідно пункту 4.4 Договору розрахунки за поставлений товар здійснюються на умовах відстрочки платежу на строк до 60 банківських днів (керуючись ст. 694 ЦК України).
Відповідно до ст. 36 ч. 4 п. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлі не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: зміни ціни за одиницю товару не більше, ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.
06 лютого 2018 року до Центру надійшов лист ТОВ «ТЕХОЙЛ ТК» № 1474 від 05.02.2018 з проханням скоригувати ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 % від ціни, визначеної в договорі про закупівлю № 1/Т від 23.01.2018, у зв'язку із тим, що з дати проведення аукціону до моменту звернення, ціни на пальне зросли, та встановити їх на наступному рівні: бензин А-92 - 21,43 грн./літр з ПДВ. До вказаного листа додано довідку ДП «Держзовнішінформ» № 231/118 від 02.02.2018, згідно якої діапазон цін на бензин А-92 станом на 30.01.2018 за пропозиціями на постачання у роздрібній торгівлі на ринку Чернігівської області, з урахуванням ПДВ, на умовах відтермінування платежу 60 банківських днів, міг складати 29,41-33,14 грн/літр.
06 лютого 2018 року ОСОБА_6 передав зазначений лист на розгляд тендерного комітету Центру, за результатами розгляду якого комітетом вирішено внести зміни до договору про закупівлю №1/Т від 23.01.2018, і в цей же день Центром, в особі директора ОСОБА_6 укладено додаткову угоду № 1 з ТОВ «ТЕХОЙЛ ТК» в особі директора ОСОБА_9 , якою збільшено ціну на бензин А-92 до 21 грн. 43 коп. за літр, з урахуванням ПДВ.
25 травня 2018 року до Центру надійшов лист ТОВ «ТЕХОЙЛ ТК» №1518 від 24.05.2018, з проханням внести зміни до договору № 1/Т від 23.01.2018, у зв'язку із динамічним зростанням цін на паливному ринку України, якими скоригувати ціну за одиницю товару не більше ніж на 10 % від ціни, зазначеної у даному договорі та встановити її на наступному рівні: бензин А-92 - 23,57 грн/літр з ПДВ. До вказаного листа додано довідку ДП «Держзовнішінформ» № 231/375 від 24.05.2018, згідно якої діапазон цін на бензин А-92 станом на 22.05.2018 за пропозиціями на постачання у роздрібній торгівлі на ринку Чернігівської області, з урахуванням ПДВ, на умовах відтермінування платежу 60 банківських днів, міг складати 28,32-33,05 грн/літр.
25 травня 2018 року ОСОБА_6 передав зазначений лист на розгляд тендерного комітету Центру, за результатами розгляду якого комітетом вирішено внести зміни до договору про закупівлю № 1/Т від 23.01.2018, і в цей же день Центром, в особі директора ОСОБА_6 , укладено додаткову угоду № 3 до договору про закупівлю № 1/Т від 23.01.2018 із ТОВ «ТЕХОЙЛ ТК» в особі директора ОСОБА_9 , якою збільшено ціну на бензин А-92 до 23 грн. 57 коп. за літр, з урахуванням ПДВ.
Саме такі дії ОСОБА_6 , як директора Центру, здійсненні ним 25 травня 2018 року, кваліфіковані органом досудового розслідування як службова недбалість, тобто неналежне виконання службовою особо своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам. Визначаючи істотну шкоду, сторона обвинувачення послалась на висновок судової економічної експертизи № 2762-2764/21-24 від 16.06.2021 року, згідно якої при умові доведення досудовим розслідуванням, що додатковою угодою № 3 від 25.05.2018 ціну товару, а саме бензину А-92 неправомірно збільшено на 2 грн 14 коп. за літр, надмірно сплачена сума за період з 25.05.2018 по 27.06.2018 становитиме 93 304 грн з ПДВ.
Проте, судами встановлено, що такі дії ОСОБА_6 на посаді директора Центру, внаслідок яких Центром було укладено додаткову угоду № 3 до договору № 1/т від 23.01.2018 року, відповідали вимогам Закону України «Про публічні закупівлі», положенням договору № 1/т від 23.01.2018 року та умовам контракту ОСОБА_6 .
Незважаючи на те, що Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме відповідного до зміни ціни в договорі факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (постанова колегії суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду від 12 лютого 2020 року, справа № 913/166/19).
Отже, обґрунтований і документально підтверджений факт коливання ціни товару на ринку відповідно до ст. 36 ч. 4 п. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» може бути підставою для зміни істотних умов договору про закупівлю (після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі), а саме ціни за одиницю товару не більше, ніж на 10 відсотків, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.
Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 608 від 02 травня 2018 року встановлено, що Державне підприємство «Держзовнішінформ»: здійснює моніторинг цін на зовнішньому та внутрішньому товарних ринках; досліджує динаміку цінових процесів на зовнішньому та внутрішньому товарних ринках та відповідність контрактних (зовнішньоторговельних) цін кон'юнктурі світового ринку.
Судами обох інстанцій враховано, що після отримання 25 травня 2018 року листа ТОВ «ТЕХОЙЛ ТК» №1518 від 24.05.2018 з проханням внести зміни до договору № 1/Т від 23.01.2018 шляхом коригування ціни за 1 літр бензину А-92 не більше ніж на 10 % від ціни, зазначеної у договорі, та встановити її на рівні 23,57 грн/літр з ПДВ, з довідками ДП «Держзовнішінформ» № 231/375 від 24.05.2018, № 231/381 від 24.05.2018 з інформацією, яка свідчила про коливання ціни на бензин А-92 на ринку Чернігівської області в період з 06 лютого 2018 року по 25 травня 2018 року в бік збільшення, ОСОБА_6 , як директор Центру, перевірив відповідність такого прохання вимогам ст. 36 ч. 4 п. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» та за погодженням із тендерним комітетом підписав від імені Центру додаткову угоду № 3.
При цьому, судами враховано, що зі змісту довідок, виданих ДП «Держзовнішінформ» від 24.05.2018, які були взяті до уваги при прийнятті рішення про укладення додаткової угоди від 25.05.2018, вбачається, що вони видані повноважним органом, що має право здійснювати моніторинг цін та визначати вартість товару, містять інформацію щодо цін на пальне на певну дату саме на ринку Чернігівської області, з наявної в них інформації можна прослідкувати динаміку цін, встановити її рух у бік збільшення чи зменшення та встановити факт наявності коливання ціни. Вказані довідки містили необхідну інформацію та могли бути підставою укладення додаткової угоди до договору про збільшення ціни, а стороною обвинувачення не було спростовано, що інформація, викладена в цих довідках, є недостовірною, та не підтверджує факт наявності коливання ціни на пальне на ринку в бік збільшення в період з 06.02.2018 по 25.05.2018 року.
Зміна додатковою угодою № 3 від 25.05.2018 ціни за одиницю товару не більше, ніж на 10 відсотків, не призвела до збільшення суми, визначеної в договорі № 1/Т від 23.01.2018. Таким чином, судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що ОСОБА_6 як директор Цетру належним чином виконав свої службові обов'язки щодо підписання додаткової угоди № 3 від 25.05.2018.
Також судами визнано необґрунтованою позицію сторони обвинувачення в тому, що ОСОБА_6 не мав попередньо звертатись до тендерного комітету для погодження укладення додаткової угоди № 3 від 25.05.2018 року та встановлено відповідність дій останнього положенням Закону України «Про тендерні закупівлі», так як діяльність тендерного комітету продовжується і після укладення основного договору. Крім того, стороною обвинувачення не доведено, яким чином розгляд тендерним комітетом питання про внесення змін до істотних умов договору свідчить про неналежне виконання ОСОБА_6 своїх службових обов'язків.
В обґрунтування висновку щодо відсутності у діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 367 ч. 1 КК України, судами враховано також висновок головного державного аудитора Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області ОСОБА_11 від 05.04.2021, який був отриманий на запит органу досудового розслідування, але наданий стороною захисту, згідно з яким укладення додаткових угод до договору № 1/Т відповідало вимогам ст. 36 ч. 4 п. 2 Закону України «Про публічні закупівлі». Такий свій висновок ОСОБА_11 підтвердила під час її допиту в суді першої інстанції.
Відсутність порушень при укладанні додаткових угод та вживання директором Центру ОСОБА_6 всіх можливих заходів по недопущенню настання шкоди або негативних наслідків підтвердило Управління охорони здоров'я Чернігівської обласної адміністрації в листі від 24 вересня 2021 року. При цьому судами враховано, що згідно Статуту Центр перебуває в управлінні Чернігівської ОДА та підпорядковується Управлінню охорони здоров'я Чернігівської ОДА, яке здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю Центру.
Крім того, судами враховано показання ОСОБА_6 , який свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що за результатами відкритих торгів 23 січня 2018 року Центром було укладено договір з ТОВ «ТЕХОЙЛ ТК» про постачання палива. В подальшому, на підставі листа постачальника ТОВ «ТЕХОЙЛ ТК» від 24.05.2018 з проханням збільшити ціну товару в договорі та доданих до листа довідок ДП «Держзовнішінформ», які свідчили про коливання ціни бензину А-92 на ринку Чернігівської області в бік збільшення, з метою недопущення зупинки функціонування Центру, за попереднім погодженням з тендерним комітетом, ним відповідно ст. 36 ч. 4 п. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» було підписано від імені Центру додаткову угоду № 3. Цією додатковою угодою внесено зміни до ціни за одиницю товару бензину А-92 не більше, ніж на 10 відсотків, що не призвело до збільшення суми, визначеної в договорі № 1/Т від 23.01.2018.
Допитані місцевим судом свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 підтвердили такі показання ОСОБА_6 .
Судамибуло зазначено, що проведення Центром повторної закупівлі палива шляхом укладення прямого договору на постачання палива, тобто прийняття рішення про закупівлю пального вартістю менше 200 000 грн на період розірвання договору з ТОВ «ТЕХОЙЛ ТК», як про це вказує сторона обвинувачення, не вирішило б проблему із забезпеченням Центру пальним, оскільки, враховуючи добову кількість споживання Центром палива, укладення договору з ціною менше 200 000 грн забезпечило б потреби Центру у паливі та його роботу на строк не більше 10 днів.
Крім того, суди врахували, що ціни на бензин, за яким воно постачалось за умовами спірного договору та додаткових угод до нього, були вигідними для держави, тому що вони були нижчі ринкових, а подальше розірвання договору за ініціативи саме постачальника ТОВ «ТЕХОЙЛ ТК» призвело до отримання бюджетом держави банківської гарантії в сумі 411 239 грн.
Таким чином, судами встановлено, що стороною обвинувачення не було доведено, що у травні 2018 року можливо було розірвати договір на умовах, які були б вигідні державі, враховуючи викладене вище.
Судами також було оцінено та враховано висновок експерта № 2762-2764/21-24 від 16.06.2021 з додатком за результатами проведення судової економічної експертизи у кримінальному провадженні № 12020270000000244 від 03.11.2020, про те, що надмірно сплачена сума за період з 25.05.2018 по 27.06.2018 становитиме 93 304 грн. 00 коп. з ПДВ, при умові доведення досудовим розслідуванням, що додатковою угодою № 3 від 25.05.2018 ціну товару, а саме бензину А-92 неправомірно збільшено на 2 грн. 14 коп. за літр. Проте, за результатами проведеного судового розгляду не було встановлено та доведено, що додатковою угодою № 3 від 25.05.2018 ціну товару, а саме бензину А-92 було збільшено на 2 грн. 14 коп. неправомірно.
Висновок судової товарознавчої експертизи № 79-81/21-24 від 19.01.2021 року оцінений критично та визнаний місцевим судом неналежним доказом, з чим погодився і апеляційний суд, оскільки цей висновок не підтверджує факт коливання ціни на бензин в бік зменшення в період з 06.02.2018 по 25.05.2018 року. Наданий стороною обвинувачення в якості доказу протокол огляду інформресурсу від 04.01.2021, згідно якого був оглянутий веб-портал : https://index.minfin.com.ua, та здійснені роздруківки документу зі скріншотами кожної веб-сторінки за січень, лютий та травень 2018 року вкладки «Цены на горючее по годам», додані до цього протоколу, також визнаний місцевим судом як неналежний доказ, оскільки він містить інформацію про ціни на бензин на ринку України, а не Чернігівської області.
Суд апеляційної інстанції розглянув кримінальне провадження в межах апеляційної скарги прокурора, належним чином перевірив викладені у ній доводи про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, визнав їх безпідставними та належним чином мотивував своє рішення, зазначивши підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, погодившись із висновком суду першої інстанції щодо виправдання ОСОБА_6 за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 367 ч. 1 КК України, у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. При цьому апеляційний суд відповідно до ст. 439 ч. 2 КПК України виконав вказівки суду касаційної інстанції, зокрема, надавши оцінку та аналіз щодо відповідності дій ОСОБА_6 його контракту про призначення на посаду як директора Центру, положенням Статуту Центру, вимогам Закону України «Про публічні закупівлі», договору №1/Т від 23.01.2018 на поставку товару та додаткових угод до цього договору.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційний суд дотримався вимог статей 10, 22 КПК України та врахував практику Європейського суду з прав людини, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, не виявлено.
Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги прокурора та скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_6 не знаходить.
Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 25 березня 2025 рокущодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, ОСОБА_8 - без задоволення.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3