19 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 758/1621/25
провадження № 51-4101 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі-Суд) у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 серпня 2025 року стосовно
ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Федеративної республіки Німеччина, засудженого за вчинення злочину, передбаченого частиною четвертою статті 187 Кримінального кодексу України (далі - КК),
встановив:
Короткий зміст судових рішень
Подільський районний суд м. Києва вироком від 04 квітня 2025 року ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудив за частиною четвертою статті 187 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією майна.
Постановлено запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Київський апеляційний суд ухвалою від 21 серпня 2025 року апеляційну скаргу захисника обвинуваченого залишив без задоволення, а вирок Подільського районного суду м. Києва від 04 квітня 2025 року стосовно ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ) - без змін.
Обставини, встановлені рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій
Вироком суду ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ) засуджено за напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, що є небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений в умовах воєнного стану за наступних обставин.
20 грудня 2024 року о 19:22 год ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ), перебуваючи у магазині «Коло № 303» за адресою: м. Київ, Андріївський узвіз, 33, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, погрожуючи застосуванням газового пістолету, попередньо демонстративно зарядивши його, дославши патрон в патронник та спрямувавши вказаний газовий пістолет в бік потерпілої ОСОБА_8 , чим викликав у останньої реальне побоювання та сприймання негайного застосування стосовно неї насильства, небезпечного для її життя і здоров'я, здійснив напад та висловив невербальну вимогу, шляхом демонстрації жестів та рухів, направлену на відкриття касового апарату з грошовими коштами.
Надалі, в цей же день та час ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ), продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, користуючись тим, що потерпіла ОСОБА_8 , побоюючись за своє життя та здоров'я, не чинить опір, використовуючи заздалегідь заготовлений металевий предмет, відкрив касовий апарат, з якого взяв кошти в сумі 12 190 грн, та покинув місце вчинення злочину, розпорядившись вказаним майном на власний розсуд.
Внаслідок злочинних дій ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ) ТОВ «АРІТЕЙЛ» завдана матеріальна шкода у розмірі 12 190 грн.
Зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ), просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанціїз підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Аргументуючи свою вимогу, захисник зазначає, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, яке полягає у неправильному застосування положень статті 50 КК та безпідставному незастосуванні положень статей 66, 69, 75 КК.
Призначене покарання, на переконання захисника, є явно несправедливим. Захисник вказує, що при призначенні засудженому покарання судами враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке віднесено до категорії особливо тяжкого злочину, однак не враховано відношення засудженого до скоєного, який критично оцінює свою поведінку, особу засудженого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має позитивні характеристики, не одружений, офіційно не працює, є громадянином іншої країни. Окрім того, не враховано молодий вік засудженого, а також позицію потерпілого, який в судових дебатах просив суд призначити покарання із застосуванням статті 69 КК, претензій до нього потерпілий не має, від цивільного позову відмовився, завдану злочином шкоду потерпілому компенсовано в повному обсязі.
На думку захисника, вказані обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину, та, з огляду на конкретні обставини справи, зокрема, відсутність тяжких наслідків, в сукупності з встановленими судом даними про особу засудженого, його ставленням до вчиненого, висловленням жалю та бажання змінити спосіб життя, відсутністю обставин, що обтяжують покарання, та претензій з боку потерпілої сторони, дають підстави застосувати положення статті 69 КК і призначити засудженому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини четвертої статті 187 КК.
Апеляційним судом було проігноровано доводи сторони захисту щодо наявності двох пом'якшуючих обставин, які зазначені у вироку, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також не спростовано доводи сторони захисту стосовно позиції потерпілого щодо призначення покарання із застосуванням положень статті 69 КК.
Вважає, що можливе звільнення засудженого на підставі статті 75 КК від відбування покарання із випробуванням, встановивши йому іспитовий строк.
Мотиви Суду
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та копії оскаржених рішень, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження належить відмовити на підставі пункту 2 частини другої статті 428 КПК з огляду на таке.
Згідно зі статтею 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до положень частини другої статті 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ) у вчиненні кримінально караного діяння, правильність юридичної оцінки за частиною четвертою статті 187 КК у касаційній скарзі не оспорюються.
Аргументи захисника про несправедливість призначеного засудженому покарання не можна визнати прийнятними.
За правилами статті 50 КК «покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винної у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого» (частина перша); «покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами» (частина друга); «покарання не має на меті завдавати фізичних страждань або принизити людську гідність» (частина третя).
Відповідно до визначених у статті 65 КК правових орієнтирів особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, ступеню їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
Наведених законодавчих приписів у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ) не було порушено.
З доданих до касаційної скарги копій судових рішень вбачається, що суд першої інстанції під час призначення ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ) покарання в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину за частиною четвертою статті 187 КК, який відноситься до категорії особливо тяжких, характер та ступінь суспільної небезпеки, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, відповідно до статті 66 КК місцевий суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, що полягали не тільки у визнанні в суді обставин, регламентованих пунктом першим частини другої статті 91 КПК, щодо події кримінального правопорушення, у тому числі час, місце, спосіб учинення, крім того враховано, що обвинувачений добровільно розповів про обставини вчиненого, і саме вказана позиція обвинуваченого забезпечила виконання таких завдань кримінального провадження як швидке, повне та неупереджене розслідування і судовий розгляд. Крім того, обвинувачений висловив щирий жаль з приводу учинених ним дій та осуд своєї поведінки, просив врахувати, що має намір після набрання вироком чинності проходити військову службу за контрактом, відповідно до статті 81- 1 КК.
Враховано відсутність обставин, що обтяжують покарання.
З урахуванням зазначених обставин, суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ) слід призначити покарання в мінімальній межі, визначеній санкцією статті.
Враховуючи дані, які характеризують особу обвинуваченого, з огляду на конкретні обставини справи, місцевим судом не встановлено підстав для застосування положень статей 69, 69-1, 75 КК, у зв'язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані.
Суд апеляційної інстанції переглянув вирок суду першої інстанції в межах призначеного покарання за апеляційною скаргою захисника, належно перевірив викладені в ній доводи, які є аналогічними доводам касаційної скарги, визнав їх безпідставними та відповідним чином умотивував своє рішення, зазначивши підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, погодившись із висновком суду першої інстанції про те, що призначене засудженому покарання за своїм видом та розміром є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.
Апеляційний суд при перевірці вироку в порядку апеляційної процедури зазначив, що судом першої інстанції враховані та оцінені всі обставини, на які посилався у своїй апеляційній скарзі захисник, разом з іншими обставинами кримінального провадження в сукупності, а тому доводи апелянта щодо невідповідності призначеного ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ) покарання тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого через суворість колегія суддів вважала неспроможними.
Колегія суддів апеляційного суду констатувала, що вид та розмір призначеного ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ) покарання відповідає тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та даним про його особу, а також відповідає критерію справедливого покарання, у тому числі вимогам статті 65 КК та його меті, з чим погоджується Верховний Суд.
Інші доводи апеляційної скарги, які, на думку захисника, свідчать про можливість застосування до ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ) покарання із застосуванням статей 69, 75 КК, апеляційний суд врахував та не визнав такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та дають підстави для застосування інституту звільнення від покарання.
Отже, за змістом копії ухвали апеляційного суду, у ній із посиланням на фактичні дані в матеріалах кримінального провадження та норми права, якими урегульовано порядок, мету й загальні засади призначення покарання, надано відповіді на аргументи сторони захисту.
Доводи касаційної скарги захисника про ігнорування судом апеляційної інстанції позиції потерпілого щодо можливості призначення засудженому покарання із застосуванням положень статті 69 КК, то такі доводи не є слушними, оскільки думка потерпілого не є визначальною. Суд зобов'язаний діяти в інтересах суспільства. А мінімальний строк, встановлений законом, уже є вираженням «збалансованості» між інтересами суспільства та винною особою. Держава повинна забезпечувати реальний захист потерпілих від злочинів (особливо тяжких), які вчиняються з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілих, шляхом адекватного покарання винного.
Суд погоджується з судовими рішеннями в частині призначеного покарання, оскільки призначення відбулось передусім з урахуванням принципу пропорційності (домірності) скоєному правопорушенню, та для досягнення мети загальної превенції здатні забезпечити такі покарання, які є доволі «відчутними» в очах суспільства (держава в особі суду доносить до суспільства думку про небажаність вчинення у майбутньому діянь, подібних до того, яке вчинила засуджена особа).
Мінімальний строк реального позбавлення волі є тим покаранням, яке відповідає принципам необхідності та пропорційності. Це повністю узгоджується зі статтею 65 КК та практикою Європейського суду з прав людини щодо попередження надмірної м'якості покарань за злочини, які вчиняють з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я.
Враховуючи викладене, підстав вважати, що покарання, призначене засудженому ОСОБА_5 , є явно несправедливим через суворість, немає.
Оспорювана ухвала суду апеляційної інстанції відповідає положенням статті 419 КПК.
З огляду на викладене наведені у скарзі аргументи не свідчать про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону або неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а тому правових підстав для втручання у судові рішення немає.
Оскільки з касаційної скарги та доданих до неї судових рішень не вбачається підстав для її задоволення, немає потреби в перевірці матеріалів кримінального провадження.
Керуючись пунктом 2 частини другої статті 428 Кримінального процесуального кодексу, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 серпня 2025 року стосовно ОСОБА_5 ( ОСОБА_5 ).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3