13 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 761/34884/15-к
провадження № 51- 1742 км 22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника (відеоконференція) ОСОБА_6 ,
засудженого (відеоконференція) ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Київського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100100010684за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Миколаєва, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 31 березня 2015 року за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік зі звільненням від відбування покарання на підставі положень ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 27 вересня 2017 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією в дохід держави всього особистого майна.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 31 березня 2015 року і ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років і 1 місяць з конфіскацією в дохід держави всього особистого майна.
Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він у невстановлений час і місці й у неустановленої особи придбавав психотропну речовину амфетамін, яку зберігав при собі з метою подальшого збуту, й 25 вересня 2015 року о 14:25, перебуваючи в м. Києві на вул. Ризькій, 1, незаконно збув залегендованій особі ОСОБА_8 за грошові кошти в сумі 300 грн психотропну речовину.
Цього ж дня, в період часу з 14:35 до 15:10, у залегендованої особи ОСОБА_8 в АДРЕСА_4 було виявлено порошкоподібну речовина білого кольору, яка відповідно до висновку судово-хімічної експертизи є психотропною речовиною, обіг якої обмежено, амфетаміном, масою 0,122 г, яку вона придбала у ОСОБА_7 за раніше вручені грошові кошти в сумі 300 грн.
Крім цього, ОСОБА_7 30 вересня 2015 року о 18:00, перебуваючи в АДРЕСА_3, повторно збув залегендованій особі ОСОБА_8 за грошові кошти в сумі 600 грн психотропну речовину амфетамін. У цей же день, в період часу з 18:05 до 18:40, у залегендованої особи ОСОБА_8 в АДРЕСА_3 було виявлено порошкоподібну речовину білого кольору, яка відповідно до висновку судово-хімічної експертизи є психотропною речовиною, обіг якої обмежено, амфетаміном, масою 0,041 г, яку вона придбала у ОСОБА_7 за раніше вручені грошові кошти в сумі 600 грн.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року вирокШевченківського районного суду м. Києва від 27 вересня 2017 року щодо ОСОБА_7 було залишено без зміни, а апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника - без задоволення.
Однак постановою Верховного Суду від 31 січня 2023 року ухвалу Київського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року щодо ОСОБА_7 було скасовано та призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
При новому розгляді Київський апеляційний суд ухвалою від 13 червня 2023 року вирокШевченківського районного суду м. Києва від 27 вересня 2017 року щодо ОСОБА_7 залишив без зміни, а апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника - без задоволення.
Надалі постановою Верховного Суду від 29 листопада 2023 року ухвалу Київського апеляційного суду від 13 червня 2023 року щодо ОСОБА_7 було знову скасовано та призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції, оскільки апеляційний суд всупереч вимогам ч.2 ст.439 КПК України не виконав окремі вказівки суду касаційної інстанції, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
При новому апеляційному розгляді Київський апеляційний суд ухвалою від 08 квітня 2025 року вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 27 вересня 2017 року щодо ОСОБА_7 залишив без зміни, а апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник в інтересах засудженого ОСОБА_7 ставить питання про скасування ухвалу Київського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
Просить застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту, заборонивши останньому залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 в період часу з 23:00 до 07:00 наступної доби.
Вказує, що апеляційний суд у порушення вимог ст. 419 КПК України не перевірив належним чином доводів апеляційних скарг, в ухвалі не навів переконливих обґрунтувань для їх спростування та не зазначив належних і переконливих мотивів, з огляду на які залишив ці доводи без задоволення.
Окрім того апеляційний суд не виконав вказівки суду касаційної інстанції, які є обов'язковими при новому апеляційному розгляді, й не надав вичерпної відповіді на кожний довід апеляційних скарг, необґрунтовано залишивши при цьому вирок місцевого суду без зміни.
Зазначає, що в матеріалах кримінального провадження немає прямих доказів, які підтверджують факт збуту ОСОБА_7 залегендованій особі ОСОБА_8 психотропної речовини амфетаміну. Зокрема, судом не було допитано залегендовану особу ОСОБА_8 , а стороною обвинувачення в порушення вимог ч. 3 ст. 23 КПК України не було забезпечено прибуття цього свідка до суду.
Посилається на те, що органом досудового розслідування з метою викриття ОСОБА_7 у збуті психотропних речовин здійснювався аудіо та відеоконтроль, однак прокурор під час судового засідання не зміг продемонструвати суду зміст флешносія з відеозаписами, що ставить під сумнів достовірність отриманих даних.
Вказує, що під час досудового розслідування не проводилася дактилоскопічна експертиза на наявність на поліетиленових пакетах, вилучених у залегендованої особи ОСОБА_8 в ході проведення оперативної закупки папілярних візерунків, що належать йому, а висновки судово-хімічних експертиз не можуть бути визнані належними та допустимими доказами, оскільки походження направленого на експертизу об'єкта дослідження не підтверджено. Ці висновки підтверджують лише те, що надана на дослідження речовина є амфетаміном, що не є доказом вини ОСОБА_7 у зберіганні цієї речовини з метою збуту та її незаконному збуті за обставин, зазначених в обвинувальному акті.
Вказує, що показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які були понятими під час оперативної закупки, не мають самостійного доказового значення, оскільки не містять відомостей щодо збуту ОСОБА_7 психотропної речовини. Суд не звернув належної уваги на ту обставину, що свідок ОСОБА_10 не спілкувався з залегендованою особою ОСОБА_8 і не бачив її, тому йому нічого не відомо про наявність або відсутність будь-яких провокативних дій з
боку працівників правоохоронного органу щодоцієї залегендованої особи, як про це зазначено у вироку.
Показання свідка ОСОБА_9 в частині, що стосується пояснення ОСОБА_8 про обставини придбання нею наркотичного засобу відповідно до ч. 7 ст. 97 КПК України є недопустимим доказом, оскільки є показаннями з чужих слів, а показання в частині обставин документування оперативної закупки лише дублюють інформацію, викладену у відповідних протоколах.
Зазначає, що прокурором в ході судового розгляду не було надано будь-яких фінансових документів, що підтверджують законність походження грошових коштів, які використовувались залегендованою особою для проведення оперативних закупок. Сторона обвинувачення не змогла документально підтвердити використання коштів МВС під час проведення оперативних закупок, а належним підтвердженням легітимності грошових коштів, які використовуються під час оперативної закупки, є саме корінець платіжного доручення, виданого відповідною фінансовою структурою.
Також матеріали провадження не містять документів, які б свідчили про добровільність участі ОСОБА_8 у проведенні негласних (слідчих) розшукових дій. Прокурором не надано суду оригіналу заяви ОСОБА_8 та постанову про залучення цієї особи до конфіденційного співробітництва, а відсутність в матеріалах кримінального провадження належного процесуального рішення викликає у сторони захисту обґрунтовані сумніви в добровільності участі цього свідка у проведенні оперативних закупок.
Зазначає, що вилучення у ОСОБА_7 грошових коштів в сумі 603 грн згідно з протоколом огляду місця події від 30.09.2015 відбулось з істотним порушенням кримінального процесуального закону, оскільки особистий обшук особи під час проведення огляду не проводиться, адже слідчий на підставі положень ч. 3 ст. 208 КПК України має право обшукати особу лише в момент її затримання при складанні протоколу затримання особи.
Вказує, що суд не звернув уваги, що в кримінальному провадженні мала місце провокація з боку правоохоронних органів, оскільки залегендована особа впливала на ОСОБА_7 шляхом призначення йому зустрічей й сама ініціювала неодноразові телефонні розмови з ним. Окрім того, прокурор не надав в судовому засіданні достатніх даних, які б підтверджували наявність у правоохоронних органів конкретних та об'єктивних підстав для проведення оперативних закупок саме у ОСОБА_7 .
Позиції учасників судового провадження
Захисник та засуджений підтримали подану касаційну скаргу і просили її задовольнити.
Прокурор заперечувала щодо задоволення касаційної скарги захисника.
Іншим учасникам судового провадження були надіслані повідомлення про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до положень ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з положеннями статей 370, 419 КПК Україниухвала апеляційного суду повинна бути законною, обґрунтованоюі вмотивованою. При цьому суд апеляційної інстанції, проаналізувавши й зіставивши з наявними у справі та додатково наданими матеріалами доводи, наведені в апеляційній скарзі і давши на кожен із них вичерпну відповідь, зобов'язаний перевірити з використанням усіх процесуальних можливостей, чи відповідає оскаржуване судове рішення вимогам ст. 374 КПК України. При залишенні апеляційних вимог без задоволення суд має навести правове обґрунтуваннясвоєї позиції, яка не може бути суперечливою й ставити під сумнів ухвалене рішення.
Як убачається з матеріалів провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих злочинів, з яким погодився й апеляційний суд, зроблено на підставі об'єктивного з'ясування обставин справи.
Зокрема, суд першої інстанції дав оцінку показанням самого обвинуваченого ОСОБА_7 , який свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, хоча й не визнав, однак не заперечував, щовін мав ряд зустрічей з дівчиною, яку він знає як ОСОБА_11 та яка по справі фігурує як залегендована особа « ОСОБА_12 » та стверджував, що 25 вересня 2015 року й 30 вересня 2015 року передав « ОСОБА_12 » саме цукрову пудру, а не психотропну речовину «амфетамін», про що вони попередньо домовилися.
Окрім того, суд на обґрунтування свого висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у вироку послався, зокрема на показання свідків, які були понятими при оперативних закупках.
Свідок ОСОБА_9 вказала, що вона безпосередньо брала участь в слідчій дії при врученні 25 вересня 2015 року залегендованій особі ОСОБА_8 , яка діяла добровільно з метою викриття вчинення злочину, грошових коштів та вилучення у останньої в подальшому психотропної речовини, яку в установленому законом порядку було упаковано та опечатано.
Свідок ОСОБА_10 підтвердив, що ОСОБА_7 добровільно видав співробітникам правоохоронного органу грошові кошти та мобільний телефон для огляду 30 вересня 2015 року.
Також суд послався на:
- дані протоколів огляду покупця та вручення грошових коштів від 25 вересня 2015 року та від 30 вересня 2015 року (т. 1 а.п. 80,81, 94,95);
- дані протоколів огляду місця події 25 вересня 2015 року та від 30 вересня 2015 року, де зазначено, що залегендована особа придбала речовину саме у ОСОБА_7 , й міститься підпис залегендованої особи у кожному з цих двох протоколів (т. 1 а.п. 82-84, 96-98);
- висновки експертів № 2967х від 28 вересня 2015 року та № 3040х від 02 жовтня 2015 року, відповідно до яких за наслідками проведеної експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, в наданій на дослідження порошкоподібній речовині білого кольору, виявлено психотропну речовину амфетамін. Маса амфетаміну в наданій речовині становить 0, 122 г та 0, 041 г відповідно (т. 1 а.п. 88-90, 101-103);
- дані протоколу огляду місця події від 30 вересня 2015 року, відповідно до якого у ОСОБА_7 в присутності понятих було вилучено ті самі грошові кошти, які були попередньо вручені залегендованій особі для здійснення другого епізоду закупки. В протоколі міститься підпис ОСОБА_7 , зауважень не зафіксовано (т.1 а.с. 106-107).
Суд дійшов висновку, що показання свідків є послідовними, логічними, узгоджуються між собою, а також з іншими доказами, дослідженими в ході судового розгляду, й не викликають сумнівів у їх належності, допустимості, достовірності. Також місцевий суд, виходячи з власного внутрішнього переконання, визнав зазначену сукупність доказів достатньою для підтвердження винуватості ОСОБА_7 , з чим фактично погодився й апеляційний суд.
З огляду на це, твердження сторони захисту про недостатність доказів, а також про те, що висновок про винуватість ОСОБА_7 здебільшого ґрунтується на припущеннях, не вбачаються вмотивованими.
Стосовно доводів про те, що апеляційний суд не виконав попередні вказівки суду касаційної інстанції, то необхідно вказати таке.
Верховний Суд, скасовуючи останнього разу ухвалу апеляційного суду вказав, що апеляційний суд з достатньою повнотою не перевірив доводи щодо провокації з боку працівників правоохоронних органів й не надав відповіді на доводи про те, що вилучення у ОСОБА_7 грошових коштів протоколом огляду місця події від 30.09.2015 відбулось з істотним порушенням кримінального процесуального закону.
При новому апеляційному розгляді, перевіряючи твердження сторони захисту про провокацію злочину, апеляційний суд належно обґрунтував своє рішення в цій частині.
Апеляційний суд установив, щопідставою для початку досудового розслідування цього кримінального провадження став рапорт о/у ВБНОН Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_13 про те, що проведено оперативну закупку психотропної речовини амфетамін у громадянина ОСОБА_14 на суму 300 гривень.
З матеріалів кримінального провадження, а саме протоколів огляду покупця та вручення грошових коштів від 25.09.2015 та 30.09.2015 вбачається, що закупник під залегендованими даними « ОСОБА_8 » дала свою добровільну згоду на проведення оперативної закупки психотропної речовини «амфетамін» (т. 1 а.п. 80, 81, 94, 95).
В ході апеляційного перегляду апеляційним судом не було встановлено, що закупник ОСОБА_8 діяла не з власної волі, будь-які докази щодо примушування її бути закупником не встановлені.
За змістом статей 246, 271 КПК України негласні слідчі (розшукові) дії можуть проводитись, якщо наявні достатні підстави вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин, а також якщо відомості про злочини та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб.
При цьому згідно з ч. 3 ст.271 КПК України під час підготовки та проведення заходів із контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, якого вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв. Здобуті в такий спосіб речі та документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.
Зазначені положення процесуального закону узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях розробив низку критеріїв для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів.
Зокрема, для визначення провокації злочину ЄСПЛ встановив такі критерії: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; чи було би скоєно злочин без втручання правоохоронних органів; вагомість причин проведення оперативної закупівлі, чи були у правоохоронних органів об'єктивні дані про те, що особу було втягнуто у злочинну діяльність, й чи була суттєвою ймовірність вчинення нею злочину.
Таким чином, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ застосування особливих методів ведення слідства, зокрема агентурних методів, саме по собі не може порушувати право особи на справедливий суд. Ризик провокації з боку працівників правоохоронних органів, викликаний указаними методами, означає, що їх використання повинно бути суворо регламентованим. Для застосування цих методів у правоохоронних органів мають бути докази на підтвердження аргументу про схильність особи до вчинення злочину.
Перевіривши доводи сторони захисту щодо провокації злочину з урахуванням зазначених критеріїв, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що встановлені судом обставини свідчать про те, що орган досудового розслідування діяв у пасивний спосіб і не підбурювали ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення. При цьому залегендована особа не вдавалась до вмовлянь чи інших способів тиску, а обвинувачений не вчиняв жодних дій щодо відмови закупнику в зустрічі та/або збуті психотропної речовини.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що такі дії не призвели до підбурювання через призму прецедентної практики ЄСПЛ в контексті положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а інших обґрунтованих доводів щодо наявності провокації злочину, які б заслуговували на увагу, стороною захисту наведено не було.
Також апеляційний судна спростування доводів про те, що вилучення у ОСОБА_7 грошових коштів відбулось протоколом огляду місця події від 30.09.2015, що є істотним порушенням кримінального процесуального закону, обґрунтовано виходив з даних указаного протоколу та показань свідка ОСОБА_10 , який брав участь в якості понятого, з яких вбачається, що ОСОБА_7 добровільно видав співробітникам правоохоронного органу грошові кошти та мобільний телефон для огляду (т. 1 а.п. 106-107, т. 2 а.п. 1-6).
Окрім того апеляційний суд обґрунтовано погодився з позицією суду першої інстанції про визнання показань свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 належними та допустимими доказами, оскільки вони були оцінені в сукупності з іншими письмовими доказами, а не окремо як самостійний доказ.
При цьому судами враховано, що свідок ОСОБА_9 безпосередньо брала участь в слідчій дії при врученні 25 вересня 2015 року залегендованій особі ОСОБА_8 грошових коштів та вилучення у останньої в подальшому психотропної речовини, яку в установленому законом порядку було упаковано та опечатано. Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні підтвердив, що ОСОБА_7 добровільно видав співробітникам правоохоронного органу грошові кошти та мобільний телефон для огляду 30 вересня 2015 року.
Апеляційний суд на спростування доводів, аналогічних доводам касаційної скарги, про неможливість допиту залегендованої особи ОСОБА_8 , також обґрунтовано виходив з таких мотивів.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 271 КПК України контроль за вчиненням злочину може здійснюватися у випадках наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин, й проводиться в таких формах: контрольована та оперативна закупка.
Відповідно до п.1.12.3 Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої Наказом від 16 листопада 2012 року № 114/1042/516/1199/936/1687/5, оперативна закупка полягає в імітації придбання або отримання, у тому числі безоплатного, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності товару, обіг якого обмежений чи заборонений чинним законодавством, з метою викриття і документування факту вчинення злочину та особи, яка його вчинила.
Під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчий має право використовувати інформацію, отриману внаслідок конфіденційного співробітництва з іншими особами, або залучати цих осіб до проведення негласних слідчих (розшукових) дій у випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 275 КПК України).
У постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 25 вересня 2023 року (справа № 208/2160/18, провадження № 51-1868кмо22) надано висновок, що залучення до конфіденційного співробітництва є не окремим різновидом НСРД, а складовим елементом їх проведення, що вбачається з положень ч. 2 ст. 246 КПК України, де визначаються види НСРД, серед яких залучення до конфіденційного співробітництва відсутнє.
Участь конфідента в контексті реалізації положень статей 223, 246, 271 КПК України охоплюється змістом і є невід'ємною складовою процесуальної дії органу досудового розслідування, спрямованої на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.
Враховуючи характер конфіденційного співробітництва, орган розслідування сам визначає форми і способи його організації з урахуванням потреб розслідування, необхідності запобігти розголошенню факту і деталей такого співробітництва тощо.
За встановлених фактичних обставин кримінального провадження, наявних в матеріалах справи доказів, які підтверджують винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, відсутність можливості допитати залегендовану особу свідка ОСОБА_8 в цьому випадку не вплинула на повноту судового розгляду чи можливість ухвалення судом першої інстанції законного рішення. Так само це стосується й аспектів неможливості з технічних причин відтворення і дослідження в судовому засіданні указаних вище аудіо та відеоданих.
Водночас безпідставними є доводи сторони захисту про те, що залегендована особа ОСОБА_8 могла мати при собі психотропну речовину амфетамін та замінити нею цукрову пудру, про яку вказував обвинувачений, оскільки з протоколу огляду покупця та вручення грошових коштів від 25 вересня 2015 року, протоколу огляду покупця та вручення грошових коштів від 30 вересня 2015 року вбачається, що працівниками поліції було здійснено поверхневий огляд покупця ОСОБА_8 на предмет знаходження в неї заборонених до обігу речовин, предметів. При цьому грошових коштів та вказаних речей у неї не було виявлено.
Стосовно доводів касаційної скарги про відсутність у матеріалах кримінального провадження належного процесуального рішення про залучення ОСОБА_8 до конфіденційного співробітництва, то уцьому аспекті колегія суддів також слідує правозастосовній позиції, висловленій у постанові об'єднаної палати ККС ВС від 25 вересня 2023 року (справа № 208/2160/18, провадження № 51-1868кмо22), про те, щовідсутність у матеріалах провадження окремої постанови про залучення до конфіденційного співробітництва не є порушенням вимог КПК України, не свідчить про порушення прав учасників кримінального провадження чи про наявність таких порушень КПК, які б могли призвести до ухвалення незаконного та/або необґрунтованого рішення.
При цьому, як убачається зі змісту протоколів огляду покупця та вручення грошових коштів від 25 вересня 2015 року та 30 вересня 2015 року, які підписані особисто ОСОБА_8 та понятими, останньою була надана добровільна згода на проведення оперативної закупки психотропної речовини амфетаміну у ОСОБА_7 (т. 1 а.п. 80-81, 94-95).
Також колегія суддів не вбачає обґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що кошти, які використовувалися як засіб здійснення оперативної закупки психотропної речовини, не були залучені в установленому порядку.
Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що в матеріалах кримінального провадження має міститися інформація про походження грошових коштів, які використовувалися під час контролю за вчиненням злочину. При цьому наявність постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, протоколів огляду покупця та вручення грошових коштів, у результаті якого кошти були ідентифіковані, виключає обґрунтовані сумніви у законності походження коштів для використання під час оперативної закупки.
У цьому аспекті колегія суддів слідує правозастосовній позиції, висловленій у постановах ККС ВС від 23 вересня 2022 року (справа № 552/3066/17), 29 листопада 2021 року (справа № 654/3229/18), від 16 лютого 2022 року (справа № 613/1306/13-к), від 13 грудня 2023 року ( справа № 161/8246/22) та висновку об'єднаної палати ККС ВС, який відображений у постанові від 25 вересня 2023 року справа № 208/2160/18, провадження № 51-1868кмо22.
Щодо посилань в касаційній скарзі на те, що прокурор під час судового засідання не зміг продемонструвати суду зміст флешносія з відеозаписами оперативних закупок, що ставить під сумнів достовірність даних, отриманих в ході їх проведення, то необхідно окремо вказати таке.
Суд у зв'язку з тим, що в ході судового розгляду не виявилося можливим відтворити зміст флешносіїв інв. № 379т від 22 вересня 2015 року та № 380т від 22 вересня 2015 року, на яких за версією сторони обвинувачення міститься запис подій злочинів, не поклав в обґрунтування вироку та виключив з числа доказів зміст зазначених флешносіїв № 379т від 22 вересня 2015 року та № 380т від 22 вересня 2015 року.
Не вбачаються обґрунтованими й твердження захисника про те, що висновки судово-хімічних експертиз не можуть бути визнані належними та допустимими доказами, оскільки походження направленого на експертизу об'єкта дослідження не підтверджено.
Як убачається із матеріалів кримінального провадження, судово-хімічні експертизи були проведенні на підставі постанов слідчого від 28 вересня 2015 року та 01 жовтня 2015 року (т. 1 а. п. 85, 99).
На експертизу був доставлений об'єкт дослідження упакованим в безбарвний прозорий поліетиленовий пакет. Горловина була зав'язана ниткою чорного кольору. Кінці нитки заклеєні за допомогою паперової етикетки, на якій є відбиток круглої печатки «Для довідок», МВС України, головне управління внутрішніх справ м. Києва, Шевченківське районне управління внутрішніх справ м. Києва.
Проведення експертизи було доручено експертам сектору експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, які мають вищу хімічну освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення експертиз за експертною спеціальністю 8.6, зі стажем роботи з 2008 року.
За результатами проведення експертиз було зроблено висновки, що в наданих на дослідження порошкоподібних речовинах білого кольору виявлено психотропну речовину амфетамін вагою 0,122 г та 0,041 г відповідно (т. 1 а.п. 88-90, 101-103).
Судом першої інстанції була надана оцінка зазначеним судово-хімічним експертизам від 28 вересня 2015 № 2967х та від 02 жовтня 2015 року № 3040х в аспекті положень ст. 94 КПК України з точки зору належності, допустимості, достовірності, й суд дійшов обґрунтованої думки, що вказані висновки експертів у сукупності з іншими доказами у цьому кримінальному провадженні є допустимими, належними та достовірними доказами.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що апеляційний суд, керуючись положеннями статей 404, 405, 407, 412-414 КПКУкраїни, переглянув вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 за його скаргою та скаргою його захисника, доводи яких здебільшого є аналогічними доводам касаційної скарги, ретельно перевірив зазначені в них аргументи, проаналізував їх, дав на них переконливі відповіді, вказавши в ухвалі підстави необґрунтованості таких доводів.
Верховний Суд вважає, що перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до правил кримінального процесуального закону, постановлена ухвала відповідає приписам статей 370, 419 КПК України, а тому твердження сторони захисту про істотне порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону є безпідставним.
Тому, керуючись положеннями статей 434, 436, 439, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Ухвалу Київського апеляційного суду від 08 квітня 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 - без задоволення.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3