19 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 752/25698/24
провадження № 61-14325ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сакари Н. Ю. розглянув касаційну скаргу представника Головного управління державної податкової служби у Чернігівській області - Коваленко Анни Валеріївни, на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2025 року в справі за заявою Головного управління державної податкової служби у Чернігівській області, заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», ОСОБА_1 , про розкриття банком інформації, що містить банківську таємницю,
18 серпня 2025 року Головного управління державної податкової служби у Чернігівській області (далі - ГУ ДПС у Чернігівській області) засобами поштового зв'язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 26 серпня 2025 року (провадження № 61-10645ск25) касаційна скарга повернута заявнику, оскільки не зазначено підстав касаційного оскарження судових рішень.
25 вересня 2025 року ГУ ДПС у Чернігівській області вдруге звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 13 жовтня 2025 року (провадження № 61-12142ск25) вказана касаційна скарга визнана неподаною та повернута заявнику, оскільки, посилаючись на пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник не навів обґрунтування необхідності відступлення від висновку Верховного Суду у подібних правовідносин, а отже підстави касаційного оскарження судових рішень не зазначено, тобто ГУ ДПС у Чернігівській області не усунув обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої касаційної скарги.
У листопаді 2025 року ГУ ДПС у Чернігівській області втретє звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2025 року.
Проте, ГУ ДПС у Чернігівській області, повторно посилаючись на пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України, як на підставу касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій, не наводить жодних обґрунтувань необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, так само не зазначає й справу, в якій Верховний Суд сформулював висновок, від якого заявник просить відступити.
Отже, слід дійти висновку, що втретє подана касаційна скарга не містить підстав касаційного оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України.
Подана втретє касаційна скарга ГУ ДПС у Чернігівській області не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та підлягає поверненню з огляду на таке.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини другої цієї ж статті суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства (пункти 2 та 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України).
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
За змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.
Відповідно до частини третьої статті 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Водночас заявник, звертається втретє з касаційною скаргою на ті самі судові рішення. При цьому, касаційна скарга за змістом є тотожною двом попередньо поданим скаргам, тобто не містить підстави касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України, відсутність яких (підстав) мала наслідком повернення касаційної скарги заявнику двічі, тобто обставини не перестали існувати, що стали підставою для повернення первісних касаційних скарг.
Об'єктивних перешкод для виконання роз'яснень викладених в ухвалах Верховного Суду від 26 серпня 2025 року та 13 жовтня 2025 року ГУ ДПС в Чернігівській області не наведено та Верховний Суд їх не встановив.
Отже, перевіркою змісту поданої втретє у цій справі ГУ ДПС в Чернігівській області касаційної скарги установлено, що вона не містить посилань на конкретний підпункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження та належних обґрунтувань такого посилання. Зміст касаційної скарги зводиться до викладення фактичних обставин справи, незгоди позивача із оскаржуваними рішеннями судів попередніх інстанції та посиланням на нормативно-правові акти, що свідчить про формальний підхід заявника до належного оформлення касаційної скарги в частині обов'язкового зазначення підстав касаційного оскарження з урахуванням частини другої статті 389 ЦПК України.
Верховний Суд зауважує, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд постановлених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у виключних випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом.
Стадія касаційного перегляду не є обов'язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що вичерпним чином визначені законом. При цьому, Верховний Суд є судом права, тобто такою судовою інстанцією, яка не здійснює перегляд постановлених та оскаржених рішень повністю, а лише у питанні правильності застосування судами норм права.
У цій справі ГУ ДПС в Чернігівській області двічі повернуто касаційну скаргу саме у зв'язку із не зазначенням підстав касаційного оскарження судових рішень, визначених частиною другою статті 389 ЦПК України.
З урахуванням наведеного, Верховний Суд приходить до висновку, що вказані дії є зловживанням процесуальними правами.
Така свідома процесуальна поведінка ГУ ДПС в Чернігівській області є проявом неповаги до суду та зловживанням процесуальними правами, що суперечить основним засадам (принципам) цивільного судочинства та його завданню, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає поверненню заявнику.
Керуючись статтями 43, 44, 260, 263, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу представника Головного управління державної податкової служби у Чернігівській області - Коваленко Анни Валеріївни, на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 грудня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2025 року вважати неподаною та повернути заявнику.
Заявнику надіслати копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Н. Ю. Сакара