19 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 196/1601/24
провадження № 61-14450ск25
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У грудні 2024 року ОСОБА_2 звернулась до суду з цим позовом, в якому просила: визнати незаконним та скасувати наказ ФОП ОСОБА_1 № 10-к від 31 жовтня 2024 року про її звільнення; поновити її на посаді продавця-консультанта ФОП ОСОБА_1 з 01 листопада 2024 року; стягнути з ФОП ОСОБА_1 на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 01 листопада 2024 року по дату винесення рішення суду, із розрахунку середньоденного заробітку в розмірі 374,42 грн, заборгованість по заробітній платі за жовтень 2024 року та компенсацію за дні невикористаної відпустки за 24 календарні дні (два роки за період роботи з 02 листопада 2022 року по 31 жовтня 2024 року), середній заробіток за час затримки розрахунку, починаючи з 01 листопада 2024 року по дату постановлення рішення, із розрахунку середньоденного заробітку в розмірі 374,42 грн; допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення її на роботі та стягнення заробітної плати, але не більше чим за один місяць.
Царичанський районний суд Дніпропетровської області рішенням від 24 березня 2025 року, з урахуванням ухвали Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 28 березня 2025 року про виправлення арифметичної помилки, позов задовольнив частково. Визнав незаконним та скасував наказ ФОП ОСОБА_1 № 10-к від 31 жовтня 2024 року про звільнення ОСОБА_2 , продавця-консультанта, з роботи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Поновив ОСОБА_2 на роботі на посаді продавця-консультанта ФОП ОСОБА_1 . Стягнув з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі за жовтень 2024 року в сумі 8 600,00 грн, з утриманням з указаної суми податків та інших обов'язкових платежів. Стягнув з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 40 811,78 грн, з утриманням з указаної суми податків та інших обов'язкових платежів. Стягнув з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію за невикористані 24 дні відпустки за 2023 рік у розмірі 5 359,68 грн та 24 дні відпустки за 2024 рік у розмірі 5 912,16 грн, а всього 11 271,84 грн, з утриманням з указаної суми податків та інших обов'язкових платежів. Вирішив також допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 22 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задовольнив частково.
Рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2025 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнив частково.
Визнав незаконним наказ ФОП ОСОБА_1 № 10-к від 31 жовтня 2024 року про звільнення з роботи ОСОБА_2 .
Поновив ОСОБА_2 на роботі у ФОП ОСОБА_1 на посаді продавця-консультанта з 01 листопада 2024 року.
Стягнув з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі за жовтень 2024 року в сумі 8 600,00 грн.
Стягнув з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 38 190,84 грн.
Стягнув з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію за невикористані дні відпустки в розмірі 11 271,84 грн.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовив.
Допустив до негайного виконання судове рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі та стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць у розмірі 8 000,00 грн.
Стягнув з ФОП ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 2 422,40 грн.
18 листопада 2025 року ФОП ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2025 року у вказаній справі.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на такі обставини.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у вчиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах.
Предметом спору у справі є вимоги про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2025 року не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 250 = 757 000,00 грн), справа є незначної складності, виходячи із приписів частини четвертої статті 274 ЦПК України, не входить до переліку тих справ, що підлягають обов'язковому розгляду в порядку загального позовного провадження.
Підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України Верховний Суд не встановив.
Судовий спір у цій справі було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не навів інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Таким чином, обставин, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі.
У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018року).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення, що згідно положень ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров