18 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 645/1863/25
провадження № 61-14293ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 06 травня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 02 жовтня 2025 року у справі
за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості
за комунальні послуги,
1. У березні 2025 року КП «Харківські теплові мережі» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги у розмірі 85 402,28 грн.
2. Відповідно до Закону України від 26 лютого 2025 року № 4273-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» з 25 квітня 2025 року Фрунзенський районний суд міста Харкова перейменовано на Немишлянський районний суд міста Харкова.
3. Немишлянський районний суд міста Харкова рішенням від 06 травня
2025 року позов задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь
КП «Харківські теплові мережі» заборгованість за комунальні послуги, а саме:
60 899,17 грн - заборгованість за послугу з постачання теплової енергії за період з 01 серпня 2014 року по 01 серпня 2023 року; 441,00 грн - заборгованість
за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії
за період з 01 червня 2022 року по 01 серпня 2023 року; 6 654,33 грн - заборгованість за послугу з постачання гарячої води за період з 01 серпня
2014 року по 01 серпня 2023 року; 255.60 грн - заборгованість за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період
з 01 червня 2022 року по 01 серпня 2023 року; 531,44 грн - заборгованість за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01 липня 2022 року по 01 серпня 2023 року;
172,76 грн - заборгованість за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01 липня
2022 року по 01 серпня 2023 року. Стягнув солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2
на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованість за комунальні послуги, а саме: 5457,49 грн - заборгованість за послугу з постачання теплової енергії
за період з 01 вересня 2023 року по 01 лютого 2025 року; 499,80 грн - заборгованість за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01 вересня 2023 року по 01 лютого 2025 року;
8 024,37 грн - заборгованість за послугу з постачання гарячої води за період
з 01 вересня 2023 року по 01 лютого 2025 року; 306,72 грн - заборгованість за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01 вересня 2023 року по 01 лютого 2025 року; 645,32 грн - заборгованість за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01 вересня 2023 року по 01 лютого 2025 року;
209,78 грн - заборгованість за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01 вересня 2023 року по 01 лютого 2025 року. В іншій частині позову відмовив. Стягнув
з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП «Харківські теплові мережі» витрати
зі сплати судового збору у розмірі 2981,14 грн: по 1 490,57 грн з кожної.
4. Харківський апеляційний суд постановою від 02 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнив частково, рішення Немишлянського районного суду міста Харкова від 06 травня 2025 року змінив
у частині суми стягнення заборгованості. Стягнув з ОСОБА_1 на користь
КП «Харківські теплові мережі» заборгованість за надані послуги у розмірі 53 100,02 грн. Стягнув солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь
КП «Харківські теплові мережі» заборгованість за надані послуги у розмірі 16 447,98 грн. Стягнув з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП «Харківські теплові мережі» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 635,35 грн: по 817,67 з кожної.
5. 12 листопада 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 засобами поштового зв'язку подали до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 06 травня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 02 жовтня 2025 року.
6. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов наступних висновків.
7. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
8. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
9. Конституційний Суд України Рішенням від 22 листопада 2023 року
№ 10-р(II)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України
(є конституційним) пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
10. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року
у справі № 127/18513/18 вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
11. Згідно з частиною четвертою статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду, зокрема, малозначних справ; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
12. Відповідно дочастини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
13. Згідно з частиною дев'ятою статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом
на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
14. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України
на 2025 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3 028 гривень.
15. Предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення заборгованості
у загальному розмірі 85 402,28 грн, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн *30 = 90 840 грн) станом на 01 січня 2025 року, відтак, справа є малозначною в силу закону відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України.
16. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у малозначній справі судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
17. Касаційна скарга містить посилання на те, що вона стосується питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для заявників.
18. Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, керується тим, що таке правове питання має бути вагомим питанням правозастосовчої практики, мати винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значимістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
19. Касаційний суд зазначає, що потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики виникає, передусім, у тих випадках, коли практики з певного питання немає взагалі і її потрібно сформувати, або відсутня єдність у вже сформованій практиці з певного питання і такі обставини необхідності формування висновку щодо застосування норми права належно обґрунтовані у касаційній скарзі з викладенням підходу до застосування такої норми права, яка не застосовувалася раніше Верховним Судом у подібних правовідносинах.
20. У касаційній скарзі не вказано фундаментальне значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
21. Посилання у касаційній скарзі на те, що вказана справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для заявників також є безпідставними, оскільки заявниками не наведено обґрунтування, яке б свідчило про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи і вказувало б на те, що предмет спору у цій справі стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства. Касаційний суд зазначає, що незгода з оскаржуваними судовими рішеннями не свідчить про винятковість справи для заявників і про обставини дійсної винятковості цієї справи, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.
22. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
23. Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
24. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судом у системі судоустрою України, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
25. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
26. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
27. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня
1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
28. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє
у відкритті касаційного провадження у справі, якщо: касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
29. Оскільки заявниками подано касаційну скаргу на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, і наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявниками належним не обґрунтовано, а судом не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження суд відмовляє.
30. Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 06 травня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 02 жовтня 2025 року.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді А. А. Калараш
Є. В. Петров
В. В. Пророк