12 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 398/6222/24
провадження № 61-11820св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д.,
суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Перша олександрійська державна нотаріальна контора Кіровоградської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 12 серпня 2025 року у складі колегії суддів: Карпенка О. Л., Мурашка С. І., Чельник О. І.,
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції
У листопаді 2024 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Перша олександрійська державна нотаріальна контора Кіровоградської області, про визнання у порядку спадкування за законом права власності на недоотриману пенсію, що залишилася після смерті ОСОБА_2 , згідно з рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у справі № 340/703/21 у сумі 228 537,56 грн, а також стягнення з відповідача на її користь зазначеної суми недоотриманої пенсії.
Позов обґрунтовано тим, що вона перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та отримує пенсію по втраті годувальника - чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За життя ОСОБА_2 отримував пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у справі № 340/703/21 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_2 за період з 01 квітня 2019 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області перерахувати пенсію ОСОБА_2 за період з 01 квітня 2019 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 27 січня 2021 року № 382/1 та виплатити додаткові кошти.
05 червня 2023 року, ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про виплату недоодержаної ОСОБА_2 за життя пенсії, яка нарахована на підставі рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у справі № 340/703/21.
Листом від 14 червня 2023 року № 1100-0504-8/28738 Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повідомило її про те, що на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у справі № 340/703/21 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 та нараховано суму доплати у розмірі 228 537,56 грн за період
із 01 травня 2019 року до 31 липня 2021 року, але підстав для виплати позивачці нарахованої суми коштів немає.
У червні 2023 року вона звернулася до Першої олександрійської державної нотаріальної контори Кіровоградської області із заявою про прийняття спадщини, як спадкоємець першої черги за законом щодо майна померлого ОСОБА_2 .
На запит нотаріуса відповідач повідомив, що пенсія до місяця смерті
ОСОБА_2 була перерахована ОСОБА_1 , а суми пенсії, які підлягають виплаті в порядку статті 61 Закону № 2262-ХІІ, не включаються до складу спадщини.
За таких обставин свідоцтво про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію нотаріус їй не видав.
05 січня 2024 року позивачка звернулася до адміністративного суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 340/703/21, але постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2024 року скасовано ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено з тих підстав, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонеру з числа військовослужбовців і залишилися недоодержаними у зв'язку з їх смертю, виплачуються згідно зі статтею 61 Закону № 2262.
Наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 обґрунтовувала посилаючись на норми статті 41 Конституції України, статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтю 1227 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частину третю статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», частину першу статті 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення», частину першу статті 61 Закону № 2262-ХІІ, а також на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19, від 30 січня 2024 року у справі № 420/8604/21, від 22 лютого 2024 року у справі № 461/5878/22.
Посилаючись на те, що вона є членом сім'ї померлого ОСОБА_2 , а тому має право на одержання недоотриманої ним пенсії за рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у справі № 340/703/21, з урахування заяви про зменшення/збільшення позовних вимог від 04 березня 2025 року, позивачка просила:
визнати за ОСОБА_1 право власності на недоотриману пенсію, що залишилася після смерті ОСОБА_2 , згідно з рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у справі № 340/703/21 у розмірі 228 537,56 грн;
стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь позивачки недоотриману пенсію після смерті ОСОБА_2 , згідно з рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у справі № 340/703/21 у розмірі 228 537,56 грн.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області
від 14 березня 2025 позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнено з Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 недоотриману пенсію після смерті ОСОБА_2 , згідно з рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у справі № 340/703/21 у розмірі 228 537,56 грн.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 як дружина померлого пенсіонера ОСОБА_2 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про виплату суми недоотриманої чоловіком пенсії у строк, встановлений частиною третьою статті 61 Закону № 2262-ХІІ, а тому відповідач не мав законних підстав для відмови у виплаті їй донарахованої на виконання судового рішення пенсії ОСОБА_2 за період з 01 травня 2019 року до 31 липня 2021 року у розмірі 228 537,56 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання за позивачкою права власності на недоотриману пенсію, суд виходив з того, що грошовим коштам притаманні родові ознаки (певна сума коштів), а не індивідуальні, що виключає можливість визнання права власності на грошові кошти.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 12 серпня 2025 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області задоволено частково.
Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 березня 2025 року скасовано, а провадження у справі закрито.
Роз'яснено ОСОБА_1 її право на звернення до адміністративного суду за вирішенням спору.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спірні правовідносини стосуються спадкових прав позивача та підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Спір між сторонами у справі фактично виник у зв'язку із відмовою відповідача виконати вимогу позивача, передбачену статтею 61 Закону № 2262, тобто у спірних правовідносинах відповідач діяв як суб'єкт владних повноважень, що наділений владними управлінськими функціями щодо відмови у виплаті пенсії члену сім'ї померлого пенсіонера, яка нарахована, але не виплачена. Тобто відповідач прийняв акт індивідуальної дії щодо ОСОБА_1 , з яким вона не погоджується.
Зважаючи на наведене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що спір у цій справі за своїм характером є публічно-правовим і підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Кропивницького апеляційного суду від 12 серпня
2025 року, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 лютого 2024 року у справі № 461/5878/22, від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19, від 30 січня 2020 року у справі № 200/10269/19-а, від 09 червня 2022 року у справі № 200/12094/18-а (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що позовні вимоги стосуються визнання права власності на майно (недоодержану пенсію), які регулюються нормами ЦК України, а отже, спір є цивільно-правовим, незважаючи на те, що у ньому бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
Водночас закриваючи провадження у справі, апеляційний суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про визнання права власності на недоотриману пенсію не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, що ставить під загрозу сутність гарантованого Конституцією України права позивачки на судовий захист.
Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що згідно зі
статтею 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Апеляційний суд не врахував, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця, про зобов'язання органу Пенсійного фонду України здійснити нарахування та виплату спадкодавцю підвищення до пенсії, не позбавляє його спадкоємця можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Сумами пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися неодержаними у зв'язку із його смертю, слід вважати і суми пенсії, які не були отримані пенсіонером за життя, внаслідок неправомірних дій пенсійного фонду, який не виконував у добровільному порядку судове рішення, що набрало законної сили, і яким пенсійний орган було зобов'язано провести нарахування та виплату підвищення до пенсії.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спірні правовідносини не стосуються спадкових прав позивачки та, відповідно, помилково закрив провадження у справі з тих підстав, що справа підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 18 вересня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 12 серпня 2025 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 12 серпня 2025 року, з підстав, визначених пунктам 1 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано з Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області матеріали справи № 398/6222/24, надано іншим учасникам справи строк для подання відзиву.
У вересні 2025 року матеріали справи № 398/6222/24 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що з 17 жовтня 1970 року ОСОБА_2 і ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі.
ОСОБА_2 отримував пенсію на підставі Закону № 2262-ХІІ.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у справі № 340/703/21 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо перерахунку пенсії ОСОБА_2 за період з 01 квітня 2019 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області перерахувати пенсію ОСОБА_2 за період з 01 квітня 2019 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 27 січня 2021 року № 382/1 та виплатити додаткові кошти.
У зазначеній справі № 340/703/21 встановлено, що з 1994 року ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області як пенсіонер по лінії Міністерства оборони України та отримував пенсію на підставі Закону № 2262-ХІІ.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
05 чеврня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській із заявою про виплату їй пенсії, на яку мав право померлий чоловік ОСОБА_2 , але не отримав її.
14 червня 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області повідомило позивачку про відсутність підстав для виплати їй 228 537,56 грн, нарахованих внаслідок перерахунку пенсії ОСОБА_2 за період з 01 травня 2019 року до 31 липня 2021 року на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у справі № 340/703/21, оскільки рішення ухвалене на користь ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 не є стороною у справі, провадження в якій здійснювалося за нормами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що стосується категорії справ щодо відносин між фізичною особою та суб'єктом владних повноважень за право, яке нерозривно пов'язане з фізичною особою та не стосується інших осіб.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні керуватися сутністю права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 520/13190/17 (провадження № 11?1066апп18), від 27 листопада 2018 року у справі № 820/3534/17 (провадження № 11-870апп18).
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають
з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (частина перша статті 19 ЦПК України).
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , як дружина померлого пенсіонера ОСОБА_2 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про виплату суми недоотриманої чоловіком пенсії у строк, встановлений частиною третьою статті 61 Закону № 2262-ХІІ, а тому відповідач не мав законних підстав для відмови у виплаті їй донарахованої на виконання судового рішення пенсії ОСОБА_2 за період з 01 травня 2019 року до 31 липня 2021 року у розмірі 228 537,56 грн.
Натомість апеляційний суд вважав помилковими висновки суду першої інстанції про те, що спірні правовідносини стосуються спадкових прав позивачки та підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства. Оскільки спір між сторонами фактично виник у зв'язку із відмовою відповідача виконати вимогу позивачки, передбачену статтею 61 Закону № 2262, тобто у спірних правовідносинах відповідач діяв як суб'єкт владних повноважень, що наділений владними управлінськими функціями щодо відмови у виплаті пенсії члену сім'ї померлого пенсіонера, яка нарахована, але не виплачений, а отже спір у цій справі за своїм характером є публічно-правовим і підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
У касаційній скарзі заявниця посилається на те, що такий висновок апеляційного суду суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах
від 22 лютого 2024 року у справі № 461/5878/22, від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19, від 30 січня 2020 року у справі № 200/10269/19-а, від 09 червня 2022 року у справі № 200/12094/18-а.
Перевіряючи такі доводи заявниці, Верховний Суд вважає їх обґрунтованими.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:
цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;пправо на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).
Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов'язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.
Зважаючи на те, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у справі № 340/703/21, яке ухвалене за життя спадкодавця та набрало законної сили, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській провести ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії, з 01 квітня 2019 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 27 січня 2021 року № 382/1 та виплатити додаткові кошти, що належали чоловіку позивачки та залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, такі кошти підлягали успадкуванню відповідно до положень статті 1227 ЦК України, а тому заявлена нею вимога про стягнення грошових коштів з органу пенсійного фонду є ефективною в розрізі поновлення порушених спадкових прав.
Закриваючи проводження у справі, суд апеляційної інстанції зазначеного не врахував, належно не встановив дійсні обставини справи та характер правовідносини, що склалися між сторонами, формально пославшись на те, що у заяві від 04 березня 2025 року позивачка виключила зі своїх вимог словосполучення «в порядку спадкування», не звернув уваги на те, що як на підставу для стягнення на її користь недоотриманої пенсії вона посилалася на положення статті 1277 ЦК України, а отже, дійшов помилкового висновку про те, що спір у цій справ є публічно-правовим.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спірні правовідносини не стосуються спадкових прав позивачки, а отже не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Зважаючи на те, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права, що перешкоджає провадженню у справі, справа передається на розгляд суду апеляційної інстанції.
Щодо судових витрат
Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки касаційний суд дійшов висновку про передачу справи на розгляд до суду апеляційної інстанції, тому підстав для нового розподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Кропивницького апеляційного суду від 12 серпня 2025 року скасувати, справу № 398/6222/24 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийД. Д. Луспеник
Судді:І. Ю. Гулейков
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк