19 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 635/1409/24
провадження № 61-12938св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: спеціаліст 1 категорії (землевпорядник) Височанської селищної ради ОСОБА_2, голова Височанської селищної ради ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області у складі судді ОСОБА_1., від 14 квітня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Маміної О. В., Тичкової О. Ю., від 01 жовтня
2025 року і ухвалив таку постанову.
Зміст заявлених позовних вимог
1. У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до спеціаліста 1 категорії (землевпорядника) Височанської селищної ради
ОСОБА_2., голови Височанської селищної ради ОСОБА_3. про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірною бездіяльністю та діями посадових осіб органу місцевого самоврядування.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що 08 квітня 2022 року він звернувся до Височанської селищної ради із запитом на отримання інформації про Комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Височанської селищної ради. Його запит прийняв спеціаліст 1 категорії (землевпорядник) Височанської селищної ради ОСОБА_2., проте відповіді на свій запит у встановлений законом строк він не отримав.
3. 07 червня 2022 року він звернувся за захистом порушеного права на інформацію до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Результатом його звернення стала відповідь секретаря Височанської селищної ради Мельник Т. від 08 липня 2022 року за вих. № 03-09/855, згідно з якою його запит не було зареєстровано у Журналі реєстрації інформаційних запитів.
4. 22 липня 2022 року він повторно звернувся із запитом до Височанської селищної ради, проте відповіді у встановлений законом строк знов не отримав.
5. Позивач вважає, що йому завдано моральну шкоду протиправними діями спеціаліста 1 категорії (землевпорядника) Височанської селищної ради ОСОБА_2 , яка полягає у прийнятті його запиту без належної реєстрації та в подальшій втраті запиту, та протиправною бездіяльністю голови Височанської селищної ради ОСОБА_3., який не забезпечив організацію роботи підконтрольної установи відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» в частині прийняття та реєстрації інформаційних запитів і не надав відповіді на його запити.
6. З урахуванням зазначеного, позивач просив стягнути з голови Височанської селищної ради ОСОБА_3. та спеціаліста 1 категорії (землевпорядника) Височанської селищної ради ОСОБА_2. на його
користь по 750 000,00 грн моральної шкоди з кожного.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
7. Рішенням Харківського районного суду Харківської області 14 квітня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
8. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги пред'явлені до неналежного відповідача. Позивач не позбавлений права пред'явити позов про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірною бездіяльністю та діями посадових осіб органу місцевого самоврядування, до належного відповідача, а саме Височанської селищної ради.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
9. Постановою Харківського апеляційного суду від 01 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Харківського районного суду Харківської області 14 квітня 2025 року залишено без змін.
10. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що з огляду на положення статті 1174 ЦК України належним відповідачем у цій справі є Височанська селищна рада як орган місцевого самоврядування, на який покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи зазначеного органу. Клопотань про заміну неналежного відповідача або про залучення Височанської селищної ради до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_1 не подавав. Як наслідок у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити з підстав їх пред'явлення до неналежного відповідача.
Узагальнені доводи касаційної скарги
11. 17 жовтня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського районного суду Харківської області від 14 квітня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 01 жовтня 2025 року, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
12. Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц, постановах Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 569/20510/19, від 27 січня 2021 року у справі № 263/16183/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, зазначає про відсутність судової практики стосовно застосування частини першої статті 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» при відшкодуванні шкоди, завданої посадовою особою органу місцевого самоврядування, за власний рахунок, а не за рахунок органу місцевого самоврядування (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
13. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що порушення права на інформацію стосувалося виключно свідомого знищення запиту на інформацію ОСОБА_2 , що є порушенням статті 32 Конституції України. Бездіяльність
ОСОБА_3 стосувалися неналежної організації прийому інформаційних запитів, що також порушило його права, гарантовані статтею 32 Конституції України. За вказані дії посадові особи Височанської селищної ради несуть персональну відповідальність.
14. Заявник вказує, що у позові він не оскаржував саме факт ненадання інформації розпорядником інформації, а позовні вимоги стосувалися виключно відшкодування завданої шкоди посадовими особами орану місцевого самоврядування, які неналежним чином виконували свої службові обов'язки.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
15. Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 635/1409/24 та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
16. 08 квітня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Височанської селищної ради з інформаційним запитом стосовно надання документів, а саме: рішення про утворення Комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Височанської селищної ради, Положення про Комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Височанської селищної ради, а також інформації щодо персонального складу Комісії.
17. 07 червня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Секретаріату Уповноваженого Верховної ради України з прав людини щодо неотримання відповіді від Височанської селищної ради на його п'ять запитів від 08 квітня
2022 року.
18. 08 липня 2022 року Височанська селищна рада листом № 03-09/855 повідомила начальника Управління моніторингу прав на звернення та інформацію Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та ОСОБА_1 про те, що у журналі реєстрації інформаційних запитів, що надходять до Височанської селищної ради, отримання п'яти запитів позивача від 08 квітня 2022 року не зафіксовано.
19. 22 липня 2022 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Височанської селищної ради з аналогічним інформаційним запитом.
20. Листом Височанської селищної ради Харківського району Харківської області від 27 липня 2022 року повідомлено ОСОБА_1 , що запитувана інформація щодо утворення у Височанській селищній раді Ради оборони буде надана йому після скасування воєнного стану.
21. 22 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Височанської селищної ради з інформаційним запитом щодо надання посадових обов'язків землевпорядника Височанської селищної ради.
22. Листом Височанської селищної ради від 25 серпня 2023 року ОСОБА_1 повідомлено, що Височанська селищна рада розглянула його інформаційний запит від 22 серпня 2023 року (вх. № 112/03-11 від 22 серпня 2023 року) та зазначила, що в структурі апарату Височанської селищної ради та її виконавчих органів відсутня посада «землевпорядника», тому Височанська селищна рада не має можливості надати посадові обов'язки землевпорядника.
23. Листом Височанської селищної ради Харківського району Харківської області від 16 жовтня 2023 року на запит ОСОБА_1 від 11 жовтня 2023 року (вх. № 144/03-17 від 11 жовтня 2023 року) надана інформація, що ОСОБА_2 призначений на посаду спеціаліста І категорії. Відповідно до Типових професійно-кваліфікаційних характеристик посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених Наказом Національного агентства України з питань державної служби 07 листопада 2019 року № 203-19, кваліфікаційні вимоги для посади спеціаліста І категорії не передбачають наявність Кваліфікаційного сертифікату.
24. 16 жовтня 2023 року на запит від 11 жовтня 2023 року (вх. № 145/03-17
від 11 жовтня 2023 року) ОСОБА_1 надано копію розпорядження Височанського селищного голови від 14 травня 2018 року № 23/04-01 «Про прийняття на посаду спеціаліста 1 категорії (землевпорядника) ОСОБА_2 ».
25. 15 грудня 2023 року на запит від 11 жовтня 2023 року (вх. № 145/03-17
від 11 жовтня 2023 року) щодо надання документу-іспиту, що склав ОСОБА_2 , ОСОБА_1 надано копію протоколу № 7 засідання конкурсної комісії Височанської селищної ради Харківського району Харківської області
від 10 травня 2018 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
26. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
27. Згідно з пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
28. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
29. Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
30. Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
31. Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
32. Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
33. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
34. Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади чи місцевого самоврядування та їх посадовими особами, які є відмінними від загальних підстав деліктної відповідальності.
35. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (частина перша статті 1173 ЦК України).
36. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (частина перша статті 1174 ЦК України).
37. Наведеними правовими нормами передбачено, що для покладення відповідальності за дії посадових осіб та органів державної влади чи місцевого самоврядування наявність їх вини не є обов'язковою. Проте цими приписами встановлена обов'язковість інших трьох елементів складу цивільного правопорушення, встановлення яких є необхідним для покладення відповідальності за завдану шкоду на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування, про що Велика Палата Верховного Суду деталізує далі.
38. У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня
2019 року у справі № 916/1423/17 вказано, що, застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
39. Для покладення відповідальності на державу або орган місцевого самоврядування за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов'язковою є сукупність трьох умов: дії органу (посадових або службових осіб) повинні мати протиправний характер, шкода та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Вина посадових осіб органів державної влади не є обов'язковою. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди.
40. Статтею 77 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом.
41. Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався на те, що йому завдано моральну шкоду протиправними діями спеціаліста 1 категорії (землевпорядника) Височанської селищної ради ОСОБА_2 , яка полягає в прийнятті його запиту без належної реєстрації та втраті запиту, та протиправною бездіяльністю голови Височанської селищної ради ОСОБА_3., який не забезпечив організацію роботи підконтрольної установи відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» в частині прийняття та реєстрації інформаційних запитів та не надав відповіді на його запити.
42. Водночас з інформаційними запитами ОСОБА_1 звертався саме до Височанської сільської ради, але вважав, що саме посадовими особами, під час виконання своїх обов'язків, йому було завдано моральної шкоди.
43. Згідно статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
44. Відповідно до частин першої, другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
45. Аналізуючи зміст положень статті 51 ЦПК України слід дійти висновку, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.
46. Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
47. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
48. Отже, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
49. Аналізуючи зміст спірних правовідносин у цій справі, слід дійти висновку, що відповідно до приписів статті 1174 ЦК України обов'язок з відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадових або службових осіб органу місцевого самоврядування, покладається саме на відповідний орган місцевого самоврядування як юридичну особу публічного права. Іншого порядку відповідальності посадових або службових осіб органу місцевого самоврядування законом не визначено.
50. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодися й апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, мотивовано виходив з того, що належним відповідачем у цьому спорі є Височанська селищна рада, яка несе відповідальність за протиправні дії або бездіяльність своїх посадових осіб, незалежно від вини цих посадових осіб.
51. ОСОБА_1 , як позивач, у ході розгляду справи не заявляв клопотань ні про заміну первісно визначених неналежних відповідачів на належного, ні про залучення Височанської селищної ради у якості співвідповідача. Відсутність таких процесуальних дій з боку позивача унеможливлює вирішення питання відповідальності належного суб'єкта та є самостійною підставою для відмови у позові.
52. Враховуючи викладене, слід погодитися з судами попередніх інстанцій, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити з підстав їх пред'явлення до неналежних відповідачів.
53. Позивач не позбавлений права пред'явити позов про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірною бездіяльністю та діями посадових осіб органу місцевого самоврядування, до належного відповідача, а саме Височанської селищної ради.
54. Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій, суди правильно застосували до спірних правовідносин положення статті 1174 ЦК України, статей 48, 51 ЦПК України.
55. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів касаційної скарги по суті спору та їх відображення в оскаржених рішенні суду першої інстанції та постанові апеляційного суду (з урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження), питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, судами сторонам спору надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.
56. Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.
57. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
58. З урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів попередніх інстанцій.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Харківського районного суду Харківської області від 14 квітня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 01 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Синельников
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович