ф
20 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 160/17379/21
адміністративне провадження № К/990/22612/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Єресько Л.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заробітної плати та моральної шкоди, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2022 року (у складі головуючого судді - Захарчук-Борисенко Н. В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2022 року (у складі колегії суддів: головуючого судді - Лукманової О.М. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.) у справі №160/17379/21,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Дніпропетровській області), в якому, з урахуванням доповнених позовних вимог, просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №875-О від 25.08.2021 про її звільнення;
- поновити її на посаді начальника Криворізького південного відділу перевірок платників управління податкового аудиту ГУ ДПС у Дніпропетровській області;
- стягнути на її користь з відповідача 34 385,47 грн., що включають невиплачену їй заробітну плату за червень, липень та серпень 2021 року, а саме: надбавку за інтенсивність праці за 06.2021 - 12 690 грн., надбавку за інтенсивність праці за 07.2021 - 8 460 грн., надбавку за інтенсивність праці за 08.2021 - 604.29 грн., відпускні за 08.2021 - 2 056,18, матеріальну допомогу до щорічної основної відпустки (оздоровчі) - 10 575 грн.;
- стягнути на її користь з відповідача недоплачені їй при звільненні 23 353,19 грн., що включають частину компенсації за невикористану відпуску 2 203,05 грн., недоплачену частину вихідної допомоги 21 150,14 грн.;
- стягнути з відповідача на її користь грошові кошти у розмірі середнього заробітку за час вимушеного прогулу з розрахунку середнього заробітку (1 180,31 грн. за день) з дати звільнення 25.08.2021 по дату винесення рішення;
- стягнути з відповідача на її користь грошові кошти у розмірі середнього заробітку за час вимушеного прогулу (1 180,31грн. за день) за період з дня прийняття судового рішення до дня фактичного поновлення на роботі;
- стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в сумі 50 000 грн.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначала що при її звільнено незаконно, з порушенням чинного законодавства; за червень-серпень 2021 року їй незаконно було зменшено розмір надбавки за інтенсивність праці, що призвело до заниження розміру заробітної плати для розрахунку відпустки та компенсації за невикористану відпустку, розміру матеріальної допомоги до щорічної відпустки (оздоровчої) та розміру вихідної допомоги.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2022 позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ДПС у Дніпропетровській області №875-О від 25.08.2021 про звільнення ОСОБА_1 .
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Криворізького південного відділу перевірок платників управління податкового аудиту ГУ ДПС у Дніпропетровській області з 25.08.2021.
Стягнуто з ГУ ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі середнього заробітку за період вимушеного прогулу з 26.08.2021 по 03.02.2022 (включно) у сумі 76 450,15 грн.
Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Криворізького південного відділу перевірок платників управління податкового аудиту ГУ ДПС у Дніпропетровській області та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.
4. Суд першої інстанції виходив з того, що, звільняючи позивача із посади, суб'єкт призначення не надав оцінку роботі ОСОБА_1 , не зазначив причини звільнення саме позивача, порівняно із іншими службовцями, переведеними до утвореного органу, відтак, обираючи серед працівників особу, яка підлягає звільненню суб'єкт призначення діяв свавільно, тобто без будь-яких обґрунтувань, на власний розсуд, не пояснюючи причини прийнятого рішення. Судом було встановлено, що звільненню позивача з посади не передувала будь-яка індивідуальна оцінка її роботи на посаді державного службовця, їй не інкриміновано жодних незаконних дій, прорахунків у роботі чи незадовільної поведінки, яка була б несумісна зі статусом державного службовця, порушено принцип рівності доступу до державної служби, що за своєю сукупністю свідчить про протиправність та скасуванню оскаржуваного наказу про звільнення позивача, необхідність поновлення її на раніше займаній посаді із виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
5. З приводу позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з дня прийняття судового рішення до дня фактичного поновлення на роботі, суд першої інстанції зазначав, що відповідач ще не приймав рішення щодо нарахування призначеного позивачу заробітку за час вимушеного прогулу на виконання даного рішення суду, а тому відсутні були підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені.
6. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача невиплаченої частини заробітної плати за червень, липень та серпень 2021 року, що складається з надбавки за інтенсивність праці, відпускних, матеріальної допомоги до щорічної основної відпустки, суд зазначав, що встановлення надбавок за інтенсивність праці є дискреційними повноваженнями керівництва ГУ ДПС у Дніпропетровській області, зменшення таких надбавок призводить до зменшення заробітної плати в цілому, що в свою чергу, призводить до зменшення матеріальної допомоги, компенсації та інших виплат, базою розрахунку, яких є середньомісячна заробітна плата. Суд першої інстанції зауважив, що предметом спору у даній справі не є питання правомірності нарахування складових заробітної плати за період роботи позивача на займаній посаді, оскільки, виходячи з предмета та вказаних позивачем підстав позову, судом може бути надано оцінку лише оскаржуваному наказу про звільнення по суті. Суд першої інстанції дійшов висновку, що вищевказані складові заробітної плати не є сталими (фіксованими); підставою для встановлення надбавки, зокрема, за інтенсивність праці є відповідне подання керівників та в подальшому винесення наказу про встановлення надбавки у відсотковому значенні, які позивач не оскаржує, а отже вказані вимоги є безпідставними.
7. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача недоплаченої частини вихідної допомоги, суд першої інстанції зазначав, що оскільки позивача поновлено на посаді, вимоги, які стосуються фінансової компенсації у зв'язку із звільненням, мають взаємовиключний характер та задоволенню не підлягають; такі вимоги можуть бути самостійним предметом спору у разі не оспорювання позивачем свого звільнення з посади.
8. Стосовно стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції вважав, що відповідачем не було допущено протиправних дій, які стали підставою для стягнення моральної шкоди; крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди, моральних або фізичних страждань внаслідок поведінки відповідача, а саме протиправного звільнення з займаної посади, не зазначено, з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується; не підтверджено наявність причинного зв'язку між моральною шкодою і діями відповідача. На думку суду першої інстанції, сам по собі факт протиправної поведінки відповідача не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди тощо.
9. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.07.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а апеляційну скаргу ГУ ДПС у Дніпропетровській області - задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю.
10. Суд апеляційної інстанції погодився з твердженням ГУ ДПС у Дніпропетровській області про те, що визначення професійної підготовки та професійних компетентностей є дискреційними повноваженнями керівника, у зв'язку з чим зайняття посад начальника та заступника начальника відділу перевірок у сфері обслуговування добувної промисловості та металургійного виробництва управління податкового аудиту ГУ ДПС у Дніпропетровській області було визначено за результатами наради щодо результатів роботи управління податкового аудиту ГУ ДПС у Дніпропетровській області, на якій було обговорено стан організації і результати контрольно-перевірочної роботи за І півріччя 2021 року, очікуваних результатів роботи за січень -липень 2021 року та проблемні питання у діяльності управління податкового аудиту.
11. Суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області виконало свій обов'язок відповідно до частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» та запропонувало ОСОБА_1 вакантні посади, в тому числі з місцем розташування в м. Кривому Розі - заступника начальника Криворізького відділу камеральних перевірок управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків; головного державного ревізора-інспектора Криворізького відділу камеральних перевірок управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків; головного державного інспектора відділу обліку платежів та зведеної звітності управління електронних сервісів; проте, ОСОБА_1 відмовилась від запропонованих посад, що стало підставою для її звільнення відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».
12. Щодо іншої частини позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначав, що призначення надбавки за інтенсивність праці є дискрецією суб'єкта владних повноважень, оскільки надбавка за інтенсивність праці призначається залежно від результатів праці державного службовця наказом керівника суб'єкта владних повноважень, де працює державний службовець за поданням безпосереднього керівника державного службовця; оскільки наказ про звільнення ОСОБА_1 є законним, матеріалами справи не встановлено порушення ГУ ДПС у Дніпропетровській області позбавлення (зменшення) надбавок за інтенсивність праці ОСОБА_1 у червні, липні, серпні 2021 року, інших виплат, у тому числі при звільненні, відсутні підстави для стягнення моральної шкоди. Також, на думку суду апеляційної інстанції не підлягали відшкодуванню за рахунок відповідача витрати, пов'язані з прибуттям до суду власним автомобільним транспортом ОСОБА_1 та вимоги про стягнення заробітної плати за вимушений прогул до розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції у зв'язку з невиконанням рішення суду першої інстанції в частині поновлення її на посаді.
Короткий зміст доводів і вимог касаційної скарги
13. Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суді із касаційною скаргою, в якій, з урахуванням уточненої касаційної скарги, просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07.07.2022 повністю, скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2022 в частині відмови в задоволенні позовних вимог і в цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
14. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач, посилаючись на:
- пункт 1 частини четвертої статі 328 КАС України, зазначає, що судом апеляційної інстанції ухвалено судове рішення без урахування висновків щодо застосування норм матеріального права, які викладено в постановах Верховного Суду від 23.06.2022 у справі №400/1697/20, від 13.10.2021 у справі №360/2308/20, від 22.09.2020 у справі №161/7196/19, від 02.06.2020 у справі №826/24208/15, від 20.01.2021 у справі №824/44/19-а, від 30.11.2020 у справі №806/1943/18, щодо: а) проведення відповідачем перевірки про наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці, можливість запропонувати всі наявні вакантні посади; б) надання пропозицій наявних вакантних посад; в) правових гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату, працевлаштування працівників; г) необхідності дотримання чіткої та послідовної процедури вивільнення працівників у разі скорочення штату та стосовно переважного права одного працівника іншим на залишення на роботі; ґ) виконання роботодавцем усіх у сукупності гарантій реалізації працівником права на працю при скороченні штатів відповідно до положень частини другої статті 40, статті 42, частини третьої статті 49-2 КЗпП України у взаємозв'язку з окремими вимогами Закону України «Про державну службу»; д) відшкодуванню витрат, пов'язаних із прибуттям у судове засідання;
- пункт 3 частини четвертої статі 328 КАС України, вказує на відсутність висновку Верховного Суду стосовно питання застосування певних пунктів Положення про застосування стимулюючих виплат державним службовцям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №15 від 18.01.2017 щодо дискреційних повноважень суб'єктів владних повноважень та інших посадових осіб при призначенні та скасуванні надбавки за інтенсивність праці.
15. Крім цього, в обґрунтування підстав касаційного оскарження позивач посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв'язку із вимогами частин другої і третьої статті 353 КАС України.
16. Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надходило, що не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень, виходячи із вимог частини четвертої статті 338 КАС України.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
17. Касаційна скарга позивача до Верховного Суду надійшла 22 серпня 2022 року.
18. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2022 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.
19. Ухвалою Верховного Суду від відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07.07.2022 у справі №160/17379/21.
20. Ухвалою Верховного Суду від 04.11.2025 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
21. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2025 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мельник-Томенко Ж.М., Єресько Л.О.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
22. Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 02.02.2021 ОСОБА_1 працювала начальником Криворізького південного відділу перевірок платників управління податкового аудиту ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
23. 14 липня 2021 року відбулася нарада щодо результатів роботи управління податкового аудиту ГУ ДПС у Дніпропетровській області, на якій було обговорено стан організації і результати контрольно-перевірочної роботи за І півріччя 2021 року, очікуваних результатів роботи за січень -липень 2021 року та проблемні питання у діяльності управління податкового аудиту. За результатами обговорення було встановлено погіршення якості роботи окремих відділів управління податкового аудиту, зокрема Криворізького південного відділу перевірок платників (начальник відділу ОСОБА_1), надходження (або очікувані надходження) за результатами роботи відділу в червні 2021 року - 57,5 тис. грн. (зменшення більше ніж в два рази до середньомісячних за січень - травень 2021 року); за результатами роботи відділу у липні 2021 року - 21,2 тис. грн. (зменшення більше ніж в шість разів до середньомісячних за січень - червень 2021 року). За результатами проведеного аналізу основних показників результатів (очікуваних результатів) роботи Криворізького південного відділу перевірок платників та Криворізького північного відділу платників управління податкового аудиту встановлено, що при більшій фактичній кількості фахівців в Криворізькому південному відділі перевірок платників, загальна кількість проведених документальних перевірок за січень-липень 2021 року менша ніж у Криворізькому північному відділі перевірок платників на 14%. Завантаженість фахівців в Криворізькому північному відділі перевірок платників документальними перевірками за січень-липень 2021 року вище на третину. За рахунок вищої якості складання матеріалів документальних перевірок в Криворізькому північному відділі перевірок, цим відділом забезпечено (очікувані) надходжень до бюджету України за рахунок контрольно-перевірочних заходів на 65% більше ніж Криворізьким південним відділом перевірок платників. Відповідно рівень стягнення грошових коштів по результатам перевірок в Криворізькому північному відділі перевірок вище на 69% ніж в Криворізькому південному відділі перевірок платників. За результатами наради прийнято рішення про об'єднання Криворізького південного відділу перевірок платників та Криворізького північного відділу перевірок платників.
24. Наказом від 15.07.2021 № 591 «Про введення в дію переліків змін № 4 та № 5 до Організаційної структури Головного управління ДПС у Дніпропетровській області» було внесено зміни до організаційної структури ГУ ДПС у Дніпропетровській області та скорочено посаду державної служби, яку обіймала ОСОБА_1 .
25. Після введення в дію змін до організаційної структури ГУ ДПС у Дніпропетровській області в частині об'єднання Криворізького південного відділу перевірок платників та Криворізького північного відділу перевірок платників, з урахуванням результатів їх роботи та відповідно до статті 42 КЗпП України визначено, що переважне право на залишення на роботі надається ОСОБА_3 (керівник Криворізького північного відділу перевірок платників) та ОСОБА_2 (заступнику керівника Криворізького північного відділу перевірок платників) у зв'язку з більш високою продуктивністю праці.
26. Відповідно до наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 15.07.2021 року №819-о ОСОБА_3 , начальника Криворізького північного відділу перевірок платників управління податкового аудиту ГУ ДПС у Дніпропетровській області, з 26.07.2021 переведено на рівнозначну посаду начальника відділу перевірок у сфері обслуговування добувної промисловості та металургійного виробництва управління податкового аудиту ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
27. Відповідно до наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 15.07.2021 року №819-о ОСОБА_4 заступника начальника Криворізького північного відділу перевірок платників управління податкового аудиту ГУ ДПС у Дніпропетровській області з 15.07.2021 року переведено на рівнозначну посаду заступника начальника відділу перевірок у сфері обслуговування добувної промисловості та металургійного виробництва управління податкового аудиту ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
28. 26 липня 2021 року керівником ГУ ДПС у Дніпропетровській області було письмово попереджено державного службовця ОСОБА_1 про наступне звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу». Одночасно з попередженням про звільнення запропоновано позивачу вакантну посаду головного державного ревізора - інспектора відділу перевірок у сфері обслуговування добувної промисловості та металургійного виробництва управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (розташування робочого місця у місті Дніпрі).
29. Позивач не погодилась на запропоновану посаду, про що власноруч зазначила у письмовому попередженні про наступне звільнення.
30. Згідно наказу начальника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 875-о від 25.08.2021 ОСОБА_1 звільнено із займаної посади у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, відповідно до пункту 1 частини першої, частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу (зі змінами), з виплатою вихідної допомоги на підставі частини четвертої статті 87 Закону України «Про Державну службу» (зі змінами).
31. 25 серпня 2021 року о 17:05 позивачу надано повідомлення-пропозиція з переліком посад категорії «В» Головного управління ДПС у Дніпропетровській області станом на 25.08.2021. Позивач відмовилась від ознайомлення, про що складено акт.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
32. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
33. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
34. Відповідно до частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
35. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставами для відкриття даного касаційного провадження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
36. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 43 Основного Закону передбачено, зокрема, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
37. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначає Закон України «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який є спеціальним законом з питань вступу, проходження та припинення державної служби.
38. Частинами першою-третьою статті 5 Закону №889-VIIІ встановлено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
39. Частиною п'ятою статті 22 Закону №889-VIII передбачено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб'єкта призначення може здійснюватися без обов'язкового проведення конкурсу.
40. Відповідно до частини першої статті 41 Закону №889-VIII державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов'язкового проведення конкурсу: 1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб'єкта призначення; 2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб'єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець. Державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу.
41. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 83 Закону №889-VIII державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб'єкта призначення.
42. Згідно із пунктом 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
43. Відповідно до частини третьої статті 87 Закону №889-VIII суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.
Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
44. Таким чином, при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу на суб'єкта призначення або керівника державної служби покладено обов'язок щодо працевлаштування державних службовців, які попереджаються про наступне звільнення, а саме з моменту виникнення обставин, які зумовлюють їх можливе вивільнення.
45. Подібний за змістом висновок щодо застосування частини третьої статті 87 Закону №889-VIII (у редакції від 23 лютого 2021 року) викладений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 11.05.2023 у справі №380/9574/21, від 12.10.2023 у справі №380/10238/21, від 02.11.2023 у справі №380/9055/22 та від 31.03.2025 у справі №360/48/23.
46. У контексті доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, колегія суддів уважає за необхідне звернути увагу на практику Верховного Суду, викладену у постанові від 10.07.2025 у справі №380/5244/22, згідно з якою після внесення Законом №1285-ІХ (від 23 лютого 2021 року) змін до частини третьої статті 87 Закону №889-VІІІ, який є спеціальним законодавчим актом у спірних правовідносинах, останнім повністю унормовано порядок вивільнення державних службовців, зокрема, у випадку скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, а відтак, норми трудового законодавства (зокрема, частина шоста статті 49-2 Кодексу законів про працю України) не підлягають застосуванню. Тож, вирішуючи відповідний спір, судам необхідно перевіряти дотримання відповідачем порядку вивільнення осіб з посади державної служби у зв'язку з її скороченням у розрізі наведених вище положень Закону №889-VІІІ. Ці висновки підтримані Верховним Судом у постанові від 27.10.2025 у справі №600/3466/23-а та враховуються під час розгляду цієї справи в суді касаційної інстанції на підставі частини третьої статті 341 КАС України.
47. Верховний Суд, зокрема, у постановах від 05.04.2023 у справі №640/12871/21, від 12.04.2023 у справі №340/1791/22, від 24.07.2023 у справі №140/7340/22, зазначив, що положення частини третьої статті 87 Закону №889-VIII, у редакції Закону №1285-IX, у системному зв'язку з іншими положеннями цього Закону (зокрема статті 22), треба розуміти так, що в разі реорганізації державного органу, що є підставою для звільнення державного службовця у значенні пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, суб'єкт призначення/керівник державної служби повинен запропонувати державному службовцеві, попередженого про звільнення посади, усі вакантні посади (за умови, що такі є), на які можна було б його перевести.
48. У постанові від 12.09.2024 у справі №380/9055/22 Верховний Суд конкретизував, що в частині третій статті 87 Закону № 889-VIII у редакції Закону №1285-ІХ словосполучення «іншу рівнозначну посаду державної служби» не означає «одну рівнозначну посаду державної служби»; під «іншою» слід розуміти будь-яку вакантну рівнозначну посаду державної служби, яку може обійняти державний службовець з урахуванням своєї кваліфікації; відповідно, якщо таких посад декілька, то всі вони повинні бути запропоновані державному службовцю».
49. В світлі зазначеного та з аналізу частини третьої статті 87 Закону №889-VIII колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що окрім вирішення питання врахування переважного права на залишення на роботі, передбаченого законодавством про працю, у суб'єкта призначення / керівника державної служби, станом на момент звільнення позивачки, був наявний обов'язок запропонувати особі, посада якої скорочується, усі вакантні посади на які можна було б її перевести.
50. Звертаючись до суду із цим позовом, в контексті порушення процедури, передбаченої частиною третьої статті 87 Закону №889-VIII, позивач зазначала, що відповідно до наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 15.07.2021 №819-о до новоутвореного структурного підрозділу було переведено 16 працівників Криворізького південного та Криворізького північного відділів, у тому числі призначено начальника відділу та його заступника, без проведення конкурсу, без вручення їм попереджень про наступне звільнення з посад; лише 26 липня 2021 року, через 11 днів після переведення інших працівників, позивачу було вручено попередження про наступне звільнення, в якому запропоновано одну вакантну посаду із розташуванням робочого місця у м. Дніпро.
51. Також позивач зазначала, що станом на дату надання попередження про наступне звільнення у відповідача були наявні вакантні посади категорій «Б» і «В», які відповідали рівню її кваліфікації.
52. У відповіді на відзив позивач додатково зазначала про наявність інших вакантних посад відповідно до Переліку вакантних посад ГУ ДПС у Дніпропетровській області станом на 26.07.2021 та 25.08.2021, які були надані відповідачем на запит позивача та долучені до матеріалів справи.
53. Покликаючись у касаційній скарзі на порушення норм процесуального права, позивач указує, що відповідач жодним чином не довів відсутність можливості запропонувати ОСОБА_1 відповідну посаду; натомість, суд апеляційної інстанції врахував пояснення представника відповідача, не врахувавши пояснення позивача та наявні докази в матеріалах судової справи.
54. Також позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги доказ про режим роботи, який наявний був на офіційному сайті ГУ ДПС у Дніпропетровській області та в матеріалах справи, про те, що закінчення робочого дня визначено о 17:00 год. В контексті наведеного скаржник указує, що копію оскаржуваного наказу про звільнення їй було вручено о 16:30, що підтверджено свідком у судовому засіданні в суді першої інстанції, а повідомлення-пропозиція з переліком вакантних посад було надано у день звільнення о 17:15 год, тобто після вручення наказу про звільнення та закінчення трудового дня. Окрім цього зазначає, що відповідно до доказів, які містяться в матеріалах справи, оскаржуваний наказ підписано, відскановано та зареєстровано в ІТС «Управління документами» Державної податкової служби України 25.08.2021 о 10:56.
55. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав, що суб'єкт призначення не надав оцінку роботі ОСОБА_1 , не зазначив причини звільнення саме позивача, порівняно із іншими службовцями, переведеними до утвореного органу. Окрім того, пропонування позивачу вакантної посади у іншому місті (м. Дніпро) за наявності вакантних посад у місті Кривому Розі (у місті роботи позивача на займаній посаді) без належних обґрунтувань, на власний розсуд, не пояснюючи причини прийнятого рішення, на переконання суду першої інстанції, дискримінує права службовця на рівність доступу до державної служби.
56. Суд першої інстанції також зазначав, що відповідачем під час звільнення позивача не враховувались додаткові обставини переваг з приводу залишення на роботі, а саме не було враховано обставини що ОСОБА_1 є єдиним працівником в сім'ї (на утриманні має неповнолітню доньку) та має тривалий безперервний стаж роботи в податкових органах.
57. Скасовуючи рішення суду першої інстанції повністю, суд апеляційної інстанції погодився з твердженням відповідача про те, що визначення професійної підготовки та професійних компетентностей є дискреційними повноваженнями керівника, у зв'язку з чим зайняття посад начальника та заступника начальника відділу перевірок у сфері обслуговування добувної промисловості та металургійного виробництва управління податкового аудиту ГУ ДПС у Дніпропетровській області було визначено за результатами наради щодо результатів роботи управління податкового аудиту ГУ ДПС у Дніпропетровській області, на якій було обговорено стан організації і результати контрольно-перевірочної роботи за І півріччя 2021 року, очікуваних результатів роботи за січень -липень 2021 року та проблемні питання у діяльності управління податкового аудиту.
58. Суд апеляційної інстанції критично віднісся до тверджень ОСОБА_1 про те, що вона бажала зайняти посаду начальника у новоствореному відділі перевірок у сфері обслуговування добувної промисловості та металургійного виробництва управління податкового аудиту ГУ ДПС у Дніпропетровській області, оскільки вважала, що має переважне право на зайняття цієї посади; апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 посилалася на необґрунтованість результатів оцінки роботи її відділу та її самої як керівника, однак констатував, що в матеріалах справи відсутні докази зворотного. Суд апеляційної інстанції вважав, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області врахувало рівень професійної підготовки та професійних компетентностей, показники роботи керівників структурних підрозділів Криворізького південного та Криворізького північного відділів платників податків, показник продуктивності праці тощо.
59. Уважаючи такі висновки суду апеляційної інстанції помилковими, позивач в касаційній скарзі стверджує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_3 (керівник Криворізького північного відділу перевірок платників) та ОСОБА_5 (заступник керівника Криворізького північного відділу перевірок платників) мали більш високу продуктивність праці. Протокол наради, наданий відповідачем, як указує позивач, не був належним чином зареєстрованим в системі електронного документообігу, що ставить під сумнів оригінальність такого документу. Позивач зазначає, що інформація, наведена в протоколі наради щодо результатів проведеного аналізу основних показників роботи обох відділів, жодним чином не доведена відповідачем, адже останнім не надано жодного документа з вказаного питання, розрахунків, порівнянь показників тощо. Також указує, що в матеріалах справи наявні докази, підтверджені показаннями свідка, що позивач в сім'ї була єдиним працівником з самостійним заробітком, на утриманні якого була неповнолітня донька, мала тривалий безперервний стаж роботи в податкових органах, про що зазначив суд першої інстанції.
60. Колегія суддів указує, що відповідно до статті 42 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби. 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.
Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
61. З аналізу наведеної норми трудового законодавства, про обов'язок врахування якої йдеться в останньому реченні абзацу 2 частини третьої статті 87 Закону №889-VIII, слідує, що категорії працівників, передбачені пунктами 1-10 частини другої статті 42 КЗпП України мають перевагу перед іншими працівниками у випадку наявності рівних умов продуктивності і кваліфікації.
62. Надаючи оцінку застосуванню статті 42 КЗпП України, поряд із іншими нормами трудового законодавства, Верховний Суд у постанові від 22.09.2020 у справі №161/7196/19 дійшов висновків, що визначальним критерієм для визначення наявності переважного права на залишенні на роботі при скороченні чисельності штату працівників, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов'язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.
Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов'язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо.
Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України.
Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню.
63. Верховний Суд у постанові від 02.06.2020 у справі №826/24208/15 дійшов висновків, що для виявлення працівників, які підлягають у першу чергу залишенню на роботі при скороченні штатів, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом складання відповідної довідки у довільній формі з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі.
64. Наведені висновки Верховного Суду спростовують висновки суду апеляційної інстанції про те, що визначення професійної підготовки та професійних компетентностей є дискреційними повноваженнями керівника.
65. Колегія суддів зауважує, що на відміну від інших, в адміністративному судочинстві тягар доказування покладається саме на суб'єкта владних повноважень, а не на позивача.
66. Так, положеннями абзацу 1 частини другої статті 77 КАС України закріплено презумпцію неправомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, згідно якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача.
67. Отже, доказування правових підстав для рішення (його правомірності), за приписами частини другої статті 77 КАС України, покладено на суб'єкт владних повноважень, який повинен довести фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї (аналогічний висновок викладено у пункті 36 постанови Верховного Суду від 07.12.2023 у справі №420/15422/22).
68. Посилаючись на те, що матеріалами справи підтверджено, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області врахувало рівень професійної підготовки та професійних компетентностей, показники роботи керівників структурних підрозділів Криворізького південного та Криворізького північного відділів платників податків, показник продуктивності праці: кількості проведених перевірок, навантаження на одного працівника, основних результатів роботи (стягнень грошових коштів з платників податків за рахунок організації контрольно-перевірочної роботи), суд апеляційної інстанції не встановив і не навів будь-яких наявних у справі доказів, які підтверджують такі обставини.
69. Виходячи із обсягу встановлених у цій справі обставин, судом першої інстанції було встановлено, що, звільняючи позивача із посади, суб'єкт призначення не надав оцінку роботі ОСОБА_1 порівняно із іншими службовцями, переведеними до утвореного відділу. Наведене, на переконання колегії суддів, є достатньою та самостійною підставою для визнання протиправним і скасування спірного наказу про звільнення позивача. Отже, висновки суду апеляційної інстанції в цій частині є необґрунтованими.
70. При цьому, підтвердженим є факт того, що обговорення результативності Криворізького південного відділу перевірок платників та Криворізького північного відділу перевірок платників, на якому переважне право на залишення на роботі надано ОСОБА_3 та ОСОБА_7 у зв'язку з більш високою продуктивністю праці (протокол наради від 14.07.2021), було проведено перед реорганізацією вказаних структурних підрозділів (15.07.2021). Отже, вирішення питання про переважне право на залишенні на роботі відповідачем вирішувалося наперед, поза межами спірних правовідносин та процедури звільнення позивача, передбаченої статтею 87 Закону №889-VIII.
71. Верховним Судом також береться до уваги те, що ухвалою від 02.06.2022 Третій апеляційний адміністративний суд витребував від ГУ ДПС у Дніпропетровській області:
- інформацію, на підставі якої 14.07.2021 приймалось рішення на нараді щодо результатів роботи управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 14.07.2021 року (протокол наради від 14.07.2021 року) та на якій визначено, що з урахуванням результатів роботи Криворізького південного відділу перевірок платників та Криворізького північного відділу перевірок платників переважне право на залишення на роботі надано ОСОБА_3 та ОСОБА_7 у зв'язку з більш високою продуктивністю праці;
- обґрунтоване пояснення чому ОСОБА_1 не було запропоновано вакантну посаду заступника начальника Криворізького відділу камеральних перевірок управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків (територіальне розташування місця роботи: м. Кривий Ріг), категорії «Б» та одну з десяти вакантних посад головного державного ревізора-інспектора відділу перевірок у сфері обслуговування добувної промисловості та металургійного виробництва управління податкового аудиту з місцем розташування роботи м. Кривий Ріг.
72. В указаній ухвалі, серед іншого, суд апеляційної інстанції встановив, що з Переліку вакантних посад Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, станом на 26.07.2021, у ГУ ДПС у Дніпропетровській області, зокрема, була вакантна посада категорії «Б» - заступник начальника Криворізького відділу камеральних перевірок управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків (територіальне розташування місця роботи: м. Кривий Ріг) та 10 вакантних посад головного державного ревізора-інспектора відділу перевірок у сфері обслуговування добувної промисловості та металургійного виробництва управління податкового аудиту з місцем розташування роботи м. Кривий Ріг, однак ОСОБА_1 було запропоновано посаду головного державного ревізора-інспектора відділу перевірок у сфері обслуговування добувної промисловості та металургійного виробництва управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з місцем розташування робочого місця: м. Дніпро, вул. Високовольтна, 24.
73. Отже, судами попередніх інстанцій достеменно встановлено, що відповідач під час попередження позивача про наступне звільнення 26 липня 2021 року не запропонував останній всі наявні вакантні посади, на які могла претендувати ОСОБА_1 .
74. Враховуючи наведене, Верховний Суд погоджується із доводами касаційної скарги про те, що відповідач не здійснив повного і всебічного порівняльного аналізу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та інших працівників, переведених до новоутвореного структурного підрозділу, у порівнянні із ОСОБА_1 , що є порушенням статті 42 КЗпП України та процедури, визначеної статтею 87 Закону №889-VIII.
75. У зв'язку із цим, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі в частині задоволених позовних вимог.
Щодо позовних вимог, пов'язаних із не виплатою позивачці частини заробітної плати - доплати за інтенсивність праці.
76. Як вбачається із позовних вимог ОСОБА_1 , остання просила стягнути з ГУ ДПС у Дніпропетровській області на її користь невиплачену їй заробітну плату при звільненні за червень, липень та серпень 2021 року, а саме: надбавку за інтенсивність праці, матеріальну допомогу до щорічної основної відпустки (оздоровчі), недоплачені їй при звільненні суми, що включають недоплачену частину компенсації за невикористану відпустку, недоплачену частин вихідної допомоги та середній заробіток за час вимушеного прогулу. Свої позовні вимоги в цій частині позивач обґрунтовувала тим, що її незаконно було позбавлено (зменшено) у червні-серпні 2021 року надбавки за інтенсивність праці, у зв'язку з чим зменшено розмір вихідної допомоги у зв'язку зі звільненням; занижено розмір середньої заробітної плати для розрахунку відпустки та компенсації за невикористану відпустку, розміру матеріальної допомоги до щорічної відпуски (оздоровчі) тощо.
77. У касаційній скарзі позивач зазначає, що, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача невиплаченої частини заробітної плати за червень-серпень 2021 року та вихідної допомоги, суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 20.01.2021 у справі №824/44/19-а.
78. Оцінюючи доводи скаржника у цій частині, колегія суддів зазначає, що у справі №824/44/19-а позивач оскаржував дії Вижницької районної державної адміністрації щодо невиплати премії за листопад 2018 року, надбавки за інтенсивність за вересень та листопад 2018 року, а також просив зобов'язати відповідача здійснити відповідні виплати.
79. Висновки Верховного Суду у згаданій справі ґрунтуються на системному аналізі постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №304 «Про умови оплати праці посадових осіб, керівників та керівних працівників окремих державних органів, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну службу» (далі - Постанова №304) та Порядку виплат надбавки за вислугу років, надбавки за інтенсивність праці, премії, матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань керівництву районної державної адміністрації, затвердженому розпорядженням голови Вижницької РДА від 12.06.2018 №165 «Про деякі питання оплати праці керівництва районної державної адміністрації» (далі - Порядок №165).
80. Переглядаючи судові рішення у такій справі, Верховний Суд зазначив, що з аналізу норм Постанови №304 та Порядку №165 вбачається, що рішення про розмір надбавки за інтенсивність праці першому заступнику голови районної державної адміністрації приймається головою районної державної адміністрації за поданням керівника апарату районної державної адміністрації. В той же час нормами Порядку №165 передбачені умови за яких вказана надбавка призупиняється, скасовується або її розмір зменшується, такими умовами є - несвоєчасне виконання завдань, погіршення якості роботи чи зменшення обсягу коштів на стимулюючі виплати.
81. Верховний Суд у справі №824/44/19-а зазначив, що премія є виплатою індивідуального характеру, розмір якої залежить від особистого внеску та результатів роботи конкретно визначеного працівника, встановлення премії є диспозитивним правом, а не обов'язком керівника, яке реалізується останнім виходячи із якості роботи конкретного працівника, його продуктивності праці, результатів роботи та виплачується у межах коштів, передбачених у кошторисі на преміювання працівників апарату районної державної адміністрації. Водночас урахував, що пунктом 4 Порядку №165 визначена підстава, за якої преміювання у поточному місяці не здійснюється, а саме у разі застосування до першого заступника голови районної державної адміністрації дисциплінарного стягнення.
82. Оскільки суди в зазначеній справі встановили наявність у відповідача фінансової можливості для виплати позивачу премії та надбавки за інтенсивність за вказані періоди (вересень, листопад 2018 року), а також відсутність обставин неналежного виконання позивачем його посадових обов'язків та покладених на нього завдань, Верховний Суд упостанові від 20.01.2021 у справі №824/44/19-а погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що дії відповідача щодо невиплати позивачу премії у листопаді 2018 року є протиправними та необґрунтованими.
83. Спірні у цій справі правовідносини щодо виплати ОСОБА_1 надбавки за інтенсивність праці, як установлено судом апеляційної інстанції, врегульовані Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15 «Питання оплати праці працівників державних органів», якою затверджено Положення про застосування стимулюючих виплат державним службовцям (далі - Положення №15) та Порядком взаємодії структурних підрозділів Головного управління ДПС у Дніпропетровській області при встановленні деяких надбавок державним службовцям та працівникам, які виконують функції з обслуговування, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, затвердженого наказом ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 16.12.2020 №5 (далі - Порядок взаємодії №5).
84. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до Порядку взаємодії №5, надбавка за інтенсивність праці встановлюється з урахуванням таких критеріїв: якість і складність підготовлених документів; терміновість виконання завдань, опрацювання та підготовки документів; ініціативності у роботі. Встановлення надбавок працівникам ГУ ДПС у Дніпропетровській області здійснюється за наказом ГУ ДПС у Дніпропетровській області на підставі відповідних подань (та погоджень). Надбавки встановлюються за результатами роботи за місяць. У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості і роботи встановлені надбавки за інтенсивність праці службовцям скасовуються або їх розмір зменшується.
85. Відповідно до пунктів 2-4 Положення №15 керівники державної служби в державному органі мають право встановлювати державним службовцям у межах економії фонду оплати праці додаткові стимулюючі виплати.
До додаткових стимулюючих виплат державним службовцям належать надбавки, зокрема, за інтенсивність праці.
Надбавка за інтенсивність праці та надбавка за виконання особливо важливої роботи встановлюються державним службовцям у відсотках до посадового окладу. Надбавки встановлюються згідно з наказом (розпорядженням) керівника державної служби в державному органі.
86. Пунктом 5 Положення №15 надбавка за інтенсивність праці встановлюється державним службовцям з урахуванням таких критеріїв: 1) якість і складність підготовлених документів; 2) терміновість виконання завдань, опрацювання та підготовки документів; 3) ініціативність у роботі.
87. У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи надбавки скасовуються або їх розмір зменшується (пункт 9 Положення №15).
88. Верховний Суд у постанові від 10.02.2023 у справі №480/6208/21 дійшов висновку, що вирішуючи спори про призначення та виплату державним службовцям премій, доплат і надбавок адміністративні суди повинні виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Державні службовці можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбаченими цими актами.
89. Верховний Суд у постанові від 19.09.2024 у справі №300/345/23, у межах правовідносин якої питання встановлення та визначення розміру додаткових стимулюючих виплат, зокрема, надбавки за інтенсивність праці та надбавки за виконання особливо важливої роботи визначалися положеннями Закону України «Про державну службу», Податковим кодексом України, Порядком встановлення, призупинення, зменшення чи скасування державним службовцям податкових органів надбавок за інтенсивність праці, за виконання особливо важливої роботи, за персональну кваліфікацію та за виконання особистих ключових показників ефективності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2020 №1346 (далі - Порядок №1346), а також Порядком взаємодії структурних підрозділів Державної податкової служби України та її територіальних органів при встановлені деяких надбавок державним службовцям та працівникам, які виконують функції з обслуговування, Державної податкової служби України та її територіальних органів, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 26.06.2019 №9, встановив, що за змістом цих нормативно правових актів встановлення та визначення розміру додаткових стимулюючих виплат, зокрема, надбавки за інтенсивність праці, є правом керівника відповідного податкового органу, тобто реалізується на його розсуд (є дискреційним повноваженням) з урахуванням відповідності роботи працівника визначеним критеріям інтенсивності, шляхом видання наказу та у межах фонду оплати праці.
90. Суд касаційної інстанції у наведеному судовому рішення зазначив, що для надбавки за інтенсивність праці такими критеріями є: якість і складність підготовлених документів; терміновість виконання завдань, опрацювання та підготовки документів; ініціативність у роботі. Зауважив, що судовий контроль при оцінці актів та дій органів державної влади під час виконання ними дискреційних повноважень є обмеженим. Обмеженість судового контролю у розглядуваному випадку зумовлена тим, що відповідальність за ефективність виконання державним органом покладених на нього функцій і завдань лежить на керівництві (керівникові) цього органу. У цьому вимірі ключовим чинником для встановлення стимулюючих виплат є не саме лише перебування на посаді, а фактичне виконання роботи (посадових обов'язків) та оцінка її відповідності законодавчо визначеним критеріям для встановлення згаданих надбавок.
91. Тож, за висновками Верховного Суду у справі №300/345/23, вирішення питання про те, чи наявні підстави для встановлення надбавок за інтенсивність праці та за виконання особливо важливої роботи, а також визначення їх розміру (з урахуванням встановлених меж) загалом лежить у площині дискреційних повноважень відповідного керівника.
Разом із цим, з огляду на правила, передбачені пунктами 9, 10 Порядку №1346, якщо відповідні надбавки працівникові було встановлено, однак він допустив несвоєчасне виконання завдань або якість його роботи погіршилася, то вони скасовуються або їх розмір зменшується керівником у тому ж порядку, в якому їх було встановлено. Керівник має самостійно визначитися чи є підстави для встановлення надбавок, а встановивши їх, може у тому ж порядку скасувати або зменшити їх розмір, якщо на наявність підстав для цього вказуватимуть результати роботи працівника.
За загальним правилом національні суди повинні утримуватися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки суб'єкта владних повноважень щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору.
92. Судом встановлено, що положення пунктів 9, 10 Порядку №1346 тотожні нормам пункту 9 Положення №15 та пунктам 4.15, 4.16 Порядку взаємодії №5.
93. Отже, беручи до уваги на підставі частини третьої статті 341 КАС України висновки, викладені у постанові від 19.09.2024 у справі №300/345/23, позаяк нормативне регулювання в значній частині є тотожним зі спірними правовідносинами, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що встановлення позивачу надбавки за інтенсивність праці є дискреційним повноваженням суб'єкта владних повноважень.
94. Переглядаючи рішення суду першої інстанції в цій частині позовних вимог, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 18.06.2021 №33-ф, на підставі подання про встановлення надбавки для працівників, крім керівника управління податкового аудиту за червень 2021 року ОСОБА_1 була позбавлена надбавки за інтенсивність праці у зв'язку з несвоєчасністю виконання завдань, погіршення якості опрацювання підготовки документів. При цьому, в матеріалах справи наявне обґрунтування зменшення надбавок за інтенсивність праці за червень 2021 року окремим начальникам відділів управління податкового аудиту, у тому числі ОСОБА_1 . Відсоток надбавки за інтенсивність праці за червень 2021 року (0%) ОСОБА_1 переглядався згідно наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 23.07.2021 №42-ф, який є чинним.
95. Відповідно до наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 23.07.2021 №42-ф та подання про встановлення надбавки для працівників, крім керівника управління податкового аудиту, за липень 2021 року ОСОБА_1 було встановлено 20% надбавки за інтенсивність праці. Підстава: несвоєчасність виконання завдань, погіршення якості опрацювання та підготовки документів. При цьому, в матеріалах справи наявне обґрунтування зменшення надбавок за інтенсивність праці за липень 2021 року окремим начальникам відділів управління податкового аудиту, у тому числі ОСОБА_1 .
96. Відповідно до наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 25.08.2021 №48-ф та подання про встановлення надбавки для працівників, крім керівника управління податкового аудиту за серпень 2021 року ОСОБА_1 було встановлено 120% надбавки за інтенсивність праці. Підстава: недостатня якість підготовлених документів, терміновість виконання завдань, опрацювання та підготовки документів. При цьому, в матеріалах справи є обґрунтування зменшення надбавок за інтенсивність праці серпень 2021 року окремим начальникам відділів управління податкового аудиту, у тому числі ОСОБА_1 .
97. Враховуючи наведене та беручи до уваги, що позивачем не оскаржувалися накази ГУ ДПС про встановлення надбавок та інші накази, на підставі яких їй нараховувалась та виплачувалась заробітна плата, суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про безпідставність позовних вимог в цій частині.
Щодо витрат, пов'язаних із прибуттям позивача до суду першої інстанції.
98. Судом також установлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивач заявляла про відшкодуванню за рахунок відповідача витрат, пов'язаних з прибуттям до суду власним автомобільним транспортом.
99. Позивачем до суду першої інстанції на підтвердження понесених витрат на прибуття до суду було надано: копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, копії фіскальних чеків про купівлю пального (№1599213 від 12.10.2021 на суму 598 грн, №5033 від 04.11.2021 на суму 668 грн, №1025 від 18.11.2021 на суму 663, 60 грн, №7278 від 02.12.2021 на суму 643 грн, №4698 від 11.01.2022 на суму 639, 40 грн, №0553 від 25.01.2022 на суму 685 грн та №3989 від 03.02.2022 на суму 685 грн), розрахунок відстані між м. Кривий Ріг до м. Дніпро та в зворотному напрямку, що становить 260 км, розрахунок витрат на переїзд м. Кривий Ріг - м. Дніпро - м. Кривий Ріг, який становить 260 км / 100 км х 7,5 (7,9) л = 19,5 (20,5) л бензину (в середньому 20 л бензину на одну поїздку). Загальна сума чеків за 7 судових засідань, на яких була присутня позивач в суді першої інстанції, становить 4 582 грн.
100. Відмовляючи в задоволенні таких вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вважав, що самі по собі фіскальні чеки лише засвідчують факт придбання палива на АЗС у місті Кривому Розі й не можуть слугувати достатньою та безумовною підставою в якості підтвердження витрат у зв'язку з прибуттям до суду; надана копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на ім'я позивача також засвідчує лише факт права власності на такий автомобіль; інших доказів на підтвердження понесених витрат позивачем у зв'язку з розглядом справи, що у своїй сукупності надає підстави вважати про їх реальність, не надано. А відтак, такі вимоги суд першої інстанції вважав недоведеними.
101. Відповідно до частин першої, третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
102. Відповідно до частин першої, другої статті 135 КАС України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати.
103. Абзацом 1 частини першої статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
104. Положеннями частини третьої статті 135 КАС України встановлено, що граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
105. Кабінет Міністрів України, відповідно до статей 138, 140 Цивільного процесуального кодексу України, статей 135, 138 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 128 Господарського процесуального кодексу, прийняв постанову від 27.04.2006 №590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» (далі - Постанова №590), додатком до якої встановлено (компенсація в адміністративних справах), що витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла, - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, її представникові не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.
106. Постановою від 02.02.2011 №98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» (далі - Постанова № 98) Кабінет Міністрів України затвердив суми витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, згідно з додатком 1.
108. Водночас, відповідно до підпункту 1 пункту 7 Постанови №98 державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності підтвердних документів відшкодовуються витрати, зокрема, на проїзд (у тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті).
109. Верховний Суд у постанові від 30.11.2020 у справі №Н/806/1943/18 (провадження №К/9901/30046/19), на неврахування висновків якої посилається позивач в касаційній скарзі, за аналогічних доказів сторони позивача (копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, квитанція про купівлю дизельного палива, розрахунок відстані по маршруту, розрахунок витрат тощо), погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що витрати представника позивача, пов'язані з прибуттям у судове засідання, підлягали відшкодуванню.
109. Додатково суд касаційної інстанції у наведеному судовому рішенні зауважив, що правильність застосування Постанов №590 і №98 під час вирішення питання щодо відшкодування витрат, пов'язаних з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, підтверджується також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.05.2020 у справі №1340/3510/18.
110. Отже, колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги про те, що позивачем надано до суду всі необхідні підтверджуючі документи стосовно понесених витрат на прибуття до суду першої інстанції.
V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
111. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
112. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п'ята статті 242 КАС України).
113. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
114. Враховуючи наведене, перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, колегія суддів дійшла висновків, що суд апеляційної інстанції помилково скасував повністю рішення суду першої інстанції, яке відповідало закону в частині задоволених позовних вимог. А тому, касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати повністю, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.
115. З огляду на те, що підставами для відкриття касаційного провадження не охоплюються оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, судові рішення в цій частині не переглядаються.
116. Колегія суддів уважає, що Судом надано відповідь на всі доводи, які можуть вплинути на правильне вирішення справи на цій стадії судового розгляду.
Щодо розподілу судових витрат.
117. Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
118. Документально підтверджені судові витрати, пов'язані із прибуттям позивача до суду першої інстанції становлять 4 582 грн.
119. Судом першої інстанції, яке підлягає залишенню в силі, задоволено 1/4 позовних вимог.
120. Отже, стягненню із відповідача на користь позивача в порядку розподілу судових витрат підлягає 1 145, 50 грн (4 582 грн / 4).
Керуючись статтями 2, 135, 139, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Суд,
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2022 року скасувати повністю, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2022 року у справі №160/17379/21 - залишити в силі.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 44118658) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати, пов'язані із розглядом справи №160/17379/21 в Дніпропетровському окружному адміністративному суді в розмірі 1 145 (одна тисяча сто сорок п'ять гривень), 50 копійок.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
Л.О. Єресько
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду