20 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 300/1738/20
адміністративні провадження №К/990/27603/25, К/990/28085/25, К/990/31037/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
за участі секретаря судового засіданні Титенко М.П.,
представника позивача - не з'явився,
представників відповідача - Гавадзина М.В., Бабій Т.С.,
представника ОСОБА_1 - Стець Р.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційні скарги Головного управління ДПС в Івано-Франківській області та ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2025 року та Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2025 року (головуючий суддя Довга О.І., судді: Запотічний І.І., Шинкар Т.І.) у справі №300/1738/20 за позовом Приватного підприємства «ЗАГОТПРОДУКТ» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У липні 2020 року Приватне підприємство «Заготпродукт» (далі також - позивач, Підприємство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі також - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002670505 від 13.04.2020.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, Підприємство зазначає, що результати перевірки оформлено з порушенням Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727 (далі також - Порядок №727). Так, в акті перевірки факти викладено не об'єктивно, обставини дублюються, що в свою чергу спотворює вартісні показники та є порушенням пункту 5 розділу ІІ порядку №727. Зокрема, при описі фінансово-господарської діяльності позивача з ПАП «Агропродсервіс» двічі вказано постачання свиней, яке відбулося 09.08.2017, 18.07.2017, 04.09.2017 та 28.09.2017, безпідставно відображено податкову накладну №98 від 06.06.2017, оскільки в ЄРПН така накладна відсутня, що призвело до спотворення цифрових показників та необ'єктивного і помилкового визначення контролюючим органом податкового зобов'язання з податку на додану вартість; відсутній систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів, зокрема при описі товарно-транспортних накладних, видаткових та податкових накладних, оформлених при придбанні позивачем свиней від контрагентів, первинні документи відображено не у хронологічній послідовності, вибірково тільки за 2017 рік, хоча період перевірки охоплює також 2018 та 9 місяців 2019 року. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2017 по 30.09.2019 не встановлено його заниження та (або) завищення. Числові показники в текстовій частині акту перевірки та додатку 8 до акту перевірки суттєво відрізняються. Зі змісту акту неможливо встановити дійсний обсяг придбання свиней та їх залишок на кінець перевіреного періоду, що на переконання позивача ставить під сумнів правомірність розрахунків контролюючого органу.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 28.09.2021 у задоволені позову відмовив.
На вказане рішення суду першої інстанції 20.08.2024 року ОСОБА_1 (як одноосібним власником ПП «Заготпродукт» та директором до 29.03.2021 р.) подано апеляційну скаргу.
14.10.2024 адвокатом Мельником Р.Я. як представником ПП «Заготпродукт» подано заяву про вступ у справу як представника і приєднання до апеляційної скарги у справі № 300/1738/20.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 до якої приєдналось ПП «Заготпродукт» задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою позов Приватного підприємства «Заготпродукт» задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення.
Верховний Суд постановою від 06.02.2025 касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області задовольнив частково. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2024 скасував, а справу №300/1738/20 направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
У своїй постанові Верховний Суд зазначив, що висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для перегляду рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , відповідає правильному застосуванню норми частини першої ст. 293 КАС України з огляду на відсутність вирішення судом першої інстанції питання про його права, інтереси та (або) обов'язки, оскільки він не є суб'єктом оскарження і суб'єктом правовідносин в розумінні цієї норми.
Верховний Суд в означеній постанові зосередив увагу на тому, що апеляційному суду при новому розгляді необхідно розглянути питання щодо наявності/відсутності у адвоката Мельника Р.Я. повноважень на представлення інтересів ПП «Заготпродукт» та права на звернення із заявою про приєднання до апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 302 КАС України.
Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28.05.2025 клопотання Головного управління ДПС в Івано-Франківській області задовольнив частково. Апеляційне провадження, відкрите за апеляційною скаргою ОСОБА_1, до якої приєдналося Приватне підприємство «Заготпродукт», на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 у справі №300/1738/20 за позовом Приватного підприємства «Заготпродукт» до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині вимог ОСОБА_1 закрив. Щодо доводів клопотання Головного управління ДПС в Івано-Франківській області в частині відсутності повноважень Мельника Р.Я. на подання заяви про приєднання до апеляційної скарги - апеляційний суд відмовив.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 25.06.2025 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Заготпродукт» задовольнив. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 у справі № 300/1738/20 скасував та прийняв постанову, якою позов Приватного підприємства «Заготпродукт» задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення №0002670505 від 13.04.2020. Вирішив питання судових витрат.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що ПП «Заготпродукт» (код ЄДРПОУ 36909109) зареєстроване як юридична особа 09.06.2010, взяте на податковий облік, та у періоді, що перевірявся, було платником податків, зокрема: податку на прибуток, податку на додану вартість. Види економічної діяльності Підприємства: код КВЕД 47.22 Роздрібна торгівля м'ясом і м'ясними продуктами в спеціалізованих магазинах; код КВЕД 47.11 Роздрібна торгівля в нецпеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; код КВЕД 46.32 оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами; код КВЕД 46.24 оптова торгівля шкірсировиною, шкурами та шкірою; код КВЕД 10.13 Виробництво м'ясних продуктів; код КВЕД 10.11 виробництво м'яса; код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт. Керівник підприємства - ОСОБА_1.
На підставі наказу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 13.01.2020 №56 та направлень на перевірку від 31.01.2020 №№174, 175, 1291 та від 07.02.2020 №216 уповноваженими особами ГУ ДПС в Івано-Франківській області в період з 03.02.2020 по 21.02.2020 проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного підприємства «Заготпродукт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 30.09.2019.
За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт від 28.02.2020 за №224/09-19-05-05/36909109 (надалі - акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення позивачем:
1) п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755 (із змінами та доповненнями, далі також - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 43760997 грн, в тому числі по періодах: за вересень 2019 на 43760997 грн;
2) п.176.2 «б» ст. 176 ПК України - подання з помилками звітності про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) за 1 квартал 2017, 2 квартал 2017, 3 квартал 2017, 4 квартал 2017, 1 квартал 2018, 2 квартал 2018, 3 квартал 2018, 1 квартал 2019, 2 квартал 2019, не відображення у поданих розрахунках форми 1-ДФ за період з 01.01.2018 по 30.09.2019 нарахованих та виплачених доходів фізичним особам (ознака доходу - 179) та виплачених доходів фізичним особам-підприємцям (ознака доходу 157).
На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0002670505 від 13.04.2020, яким за порушення, визначені пунктом 1 висновку акта перевірки, згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, пп. 20.1.18, пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 54701246,00 грн, у тому числі 43760997, 00 грн за податковими зобов'язаннями та 10940249,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями штрафами.
Позивач скористався правом адміністративного оскарження вищевказаного рішення, проте, рішенням Державної податкової служби України від 26.06.2020 №20298/6/99-00-06-02-01-06 скаргу Підприємства залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.
Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, в рішенні Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 зазначено, що з огляду на встановлені факти відсутності залишків та руху товарно-матеріальних цінностей, доказів їх реалізації/відвантаження (використання у господарській діяльності), обґрунтованими є висновки контролюючого органу про допущення Підприємством порушень п.198.5 ст.198 ПК України (ненарахування податкових зобов'язань на вартість товарів (свині, курятина, морепродукти), які не будуть використані в оподаткованих операціях/господарській діяльності, суми ПДВ за якими під час їх придбання були віднесені до складу податкового кредиту).
За результатами нового апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції не підтримав висновок суду першої інстанції та постановою від 25.06.2025 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Заготпродукт» задовольнив. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 у справі № 300/1738/20 скасував та прийняв постанову, якою позов Приватного підприємства «Заготпродукт» задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення №0002670505 від 13.04.2020. Вирішив питання судових витрат.
При цьому, висновку про задоволення позовних вимог Приватного підприємства «Заготпродукт» передувала ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2025, якою клопотання Головного управління ДПС в Івано-Франківській області апеляційний суд задовольнив частково. Апеляційне провадження, відкрите за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , до якої приєдналося Приватне підприємство «Заготпродукт», на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 у справі №300/1738/20 за позовом Приватного підприємства «Заготпродукт» до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині вимог ОСОБА_1 закрив. Щодо доводів клопотання Головного управління ДПС в Івано-Франківській області в частині відсутності повноважень Мельника Р.Я. на подання заяви про приєднання до апеляційної скарги - апеляційний суд відмовив.
Не погодившись з ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2025, Головне управління ДПС в Івано-Франківській області подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену ухвалу в частині відмови в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі щодо вимог Приватного підприємства «Заготпродукт» про приєднання до апеляційної скарги громадянина ОСОБА_1 , та просить в цій частині ухвалити нове рішення, яким задовольнити клопотання контролюючого органу про закриття провадження у справі щодо вимог Приватного підприємства «Заготпродукт».
Касаційна скарга відповідача мотивована тим, що у адвоката Мельника Р.Я. відсутні повноваження на представлення інтересів ПП «Заготпродукт» з посиланням на те, що його уповноважено представляти інтереси Підприємства на підставі договору про надання правничої допомоги від 20.05.2020 (єдиним власником ПП «Заготпродукт» був ОСОБА_1 ). Натомість, кінцевим бенефіціаром ПП «Заготпродукт» з 05.04.2021 був ОСОБА_2 , проте, жодних доказів, що останній уповноважував Мельника Р.Я. представляти інтереси Підприємства до матеріалів справи не подано.
Верховний Суд ухвалою від 14.07.2025 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2025 в частині відмови у задоволенні клопотання податкового органу про закриття провадження у справі щодо вимог ПП «Заготпродукт», яке приєдналося до апеляційної скарги громадянина ОСОБА_1 .
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2025 в частині відмови у задоволенні клопотання про закриття апеляційного провадження - залишити без змін.
Також, касаційну скаргу на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2025 (але в частині закриття провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ) подано і ОСОБА_1 , в якій останній просить скасувати ухвалу апеляційного суду від 28.05.2025 в частині закриття провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 стосується безпосередньо його прав та обов'язків. В оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні №0002670505 від 13.04.2020 встановлено порушення податкового законодавства на підставі акта перевірки від 28.02.2020 за №224/09-19-05-05/ НОМЕР_1 . У вказаному акті перевірки зазначено, що відповідальним за фінансово-господарську діяльність були директор ОСОБА_1 та головний бухгалтер. Тому, на переконання ОСОБА_1 , порушення податкового законодавства, яке викладено у вказаному акті перевірки допустила не юридична особа ПП «Заготпродукт», а саме ОСОБА_1 .
Верховний Суд ухвалою від 11.08.2025 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2025 в частині закриття провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
16.09.2025 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представник відповідача просив відмовити в її задоволенні, залишивши в силі ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2025 в частині закриття провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
25.09.2025 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла письмова відповідь на відзив на касаційну скаргу, доводи якої аналогічні вимогам касаційної скарги на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2025 в частині закриття провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
Крім того, контролюючий орган подав касаційну скаргу на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2025, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач посилається на грубе порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, відкриття апеляційного провадження через три роки після ухвалення рішення судом першої інстанції у цій справі за апеляційною скаргою фізичної особи ОСОБА_1 , питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки якого судом не вирішувалися. Вказує контролюючий орган і на необґрунтоване відхилення його клопотання щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи - вступ у справу адвоката Мельника Р.Я. як представника ПП «Заготпродукт» за відсутності повноважень (ордер на надання правничої допомоги виданий на підставі договору від 20.05.2020, підписаного колишнім власником (директором) ПП «Заготпродукт» ОСОБА_1, який починаючи з квітня 2021 року жодного відношення до юридичної особи ПП «Заготпродукт» не має). Натомість, ОСОБА_2, який з 05.04.2021 є одноосібним власником ПП «Заготпродукт», адвоката Мельника Р.Я. на вчинення дій щодо представлення інтересів Підприємства не уповноважував і запереучвав взагалі свою причетність до вказаного підприємства. Крім того, відповідач зауважує, що Мельник Р.Я., будучи присутнім в судовому засіданні в суді першої інстанції 28.09.2021 (оголошено вступну та резолютивну частини рішення), рішення суду в апеляційному порядку у встановлені законодавством строки як представник Підприємства не оскаржував.
З-поміж іншого, відповідач вказав і на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме п.п «г» п.198.5 ст.198 ПК України, яке полягає у безпідставності висновку цього суду, що єдиним засобом доказування нестачі чи наявності у суб'єкта господарювання товарно-матеріальних цінностей (товарів) і, як наслідок, використання/невикористання ним таких товарів в операціях, що не є його господарською діяльністю, є проведення контролюючим органом інвентаризації.
Окрему увагу відповідач приділив тому, що у зв'язку із закриттям провадження у справі на підставі п.3 ч.1 ст. 305 КАС України у особи, яка приєдналася до такої скарги, відсутнє право на подальше апеляційне провадження. На переконання відповідача, заява про приєднання до апеляційної скарги не повинна була розглядатися, оскільки право на приєднання до апеляційної скарги згідно з вимогами ч.1 ст. 302 КАС України розглядається із наявністю апеляційної скарги, що перебуває на розгляді у суді апеляційної інстанції.
Звертаючись з касаційною скаргою, контролюючий орган послався на пункти 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України з одночасним посиланням на пункти 1, 3 та 4 частини другої статті 353 КАС України, на підставі яких Верховний Суд ухвалою від 05.09.2025 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2025.
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення.
Верховний Суд, обговоривши доводи касаційних скарг, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшов до таких висновків.
Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання: 1) обґрунтованості відмови апеляційним судом у задоволенні клопотання про закриття апеляційного провадження, зважаючи на доводи контролюючого органу про відсутність повноважень у адвоката Мельника Р.Я. на представлення інтересів ПП «Заготпродукт», яке приєдналося до апеляційної скарги громадянина ОСОБА_1 , апеляційне провадження якої закрито судом апеляційної інстанції; 2) наявність порушення прав, свобод чи інтересів колишнього власника (директора) ПП «Заготпродукт» - ОСОБА_1 внаслідок прийняття Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області спірного податкового повідомлення-рішення відносно ПП «Заготпродукт».
Щодо доводів касаційної скарги Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2025 в частині відмови в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі щодо вимог Приватного підприємства «Заготпродукт», Суд зазначає наступне.
За змістом приписів частини першої статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Тобто особи, які беруть участь у справі, у тому разі, якщо вони не погоджуються з ухваленими (постановленими) судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом на їхнє касаційне оскарження тільки у визначених законом випадках.
Правилами частини третьої статті 328 КАС України визначено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Колегія суддів зауважує, що частиною третьою статті 328 КАС України встановлений вичерпний перелік ухвал суду апеляційної інстанції, які можуть бути оскаржені до Верховного Суду.
Водночас ухвала суду апеляційної інстанції, якою було відмовлено у задоволенні клопотання про закриття апеляційного провадження, не входить до переліку тих судових рішень, які відповідно до процесуального закону можуть оскаржуватися в касаційному порядку.
Отже, приписи частини третьої статті 328 КАС України не передбачають можливості касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у закритті апеляційного провадження.
З огляду на те, що касаційна скарга подана на судове рішення, яке не належить оскаржувати в касаційному порядку, а тому не є підставою для касаційного перегляду в означеній частині, що відповідно є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення.
Щодо касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2025 в частині закриття провадження за його апеляційною скаргою, Суд враховує таке.
Предметом позову у цій справі є податкове повідомлення-рішення №0002670505 від 13.04.2020, яким ПП «Заготпродукт» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 54701246,00 грн.
У постанові від 23.11.2020 у справі №826/3508/17 Верховний Суд у складі судової палати висловив правову позицію, що податкове повідомлення - рішення є актом індивідуальної дії. За визначенням, наданим у пункті 19 частини першої статті 4 КАС України, індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Податкове повідомлення-рішення - суть визначення зобов'язання платника податку сплатити встановлений законом податок. Податковий обов'язок виникає в силу норми закону, має персоніфікований характер, щодо нього заборонена будь-яка уступка третім особам, крім випадку, коли гарантами повного та своєчасного погашення суми податкового зобов'язання є інші особи відповідно до норм Податкового кодексу України (пункт 87.7 статті 87 зазначеного Кодексу).
Одним із прав платника податків, закріплених в статті 17 ПК України, є право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, зокрема рішення контролюючих органів (їх посадових осіб). Із наведеної норми презюмується, що платник податків у разі незгоди з рішенням контролюючого органу про обов'язок сплатити суму грошового зобов'язання має право оскаржити це рішення, в тому числі і в судовому порядку.
У широкому розумінні будь-яке рішення, яке прийняте щодо юридичної особи, стосується інтересу засновника юридичної особи, а також може мати безпосередній вплив на права засновника. Зокрема, в разі визначення платнику податків - юридичній особі суми податкового зобов'язання згідно з податковим повідомленням-рішенням це вплине на розмір прибутку, який може бути джерелом доходу засновника. Разом з тим, не кожний інтерес засновника має вагу охоронюваного інтересу.
Рішення суду, яким вирішено спір щодо податкового обов'язку платника податків - господарського товариства, не є рішенням про права, законний інтерес чи обов'язок засновника (засновників) товариства, з огляду на визначений Конституцією України (стаття 67) та Податковим кодексом України (статті 36,38, пункт 87.7 статті 87) персоніфікований характер податкового обов'язку, якщо тільки в самому рішенні прямо не зроблено такий висновок.
Незважаючи на те, що висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 23.11.2020 у справі №826/3508/17 стосується застосування норми частини першої статті 293 КАС України, колегія суддів вважає, що безпосередній підхід до розуміння кола суб'єктів, яким надано право на оскарження податкового повідомлення-рішення, є застосовним до спірних у цій справі правовідносин.
За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Спірне у цій справі податкове повідомлення-рішення прийнято відносно ПП «Заготпродукт», яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 54701246,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, саме ПП «Заготпродукт» наділено правом звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.305 КАС України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Враховуючи наведене, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для перегляду рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_1 відповідає правильному застосуванню норми частини першої статті 293 КАС України з огляду на відсутність вирішення судом першої інстанції питання про його права, інтереси та (або) обов'язки, оскільки він не є суб'єктом оскарження і суб'єктом правовідносин в розумінні цієї норми.
Також ОСОБА_1 подав до Верховного Суду клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п'ятої статті 346 КАС України.
Колегія суддів вважає таке клопотання необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Так, відповідно до частини п'ятої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 13 жовтня 2020 року у справі № 640/17296/19, від 27 квітня 2021 року у справі №480/3310/19, але не виключно, визначила критерії справи, що містить виключну правову проблему, вказавши, що за усталеною практикою розгляду Великою Палатою Верховного Суду питань стосовно прийнятності справ на підставі частини п'ятої статті 346 КАС України наявність у справі виключної правової проблеми має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв.
Кількісний критерій ілюструє той факт, що правова проблема наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
Якісний критерій ілюструє, що на користь виключності правової проблеми можуть свідчити, зокрема, такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.
ОСОБА_1 не навів належного правового обґрунтування того, що спірні правовідносини урегульовані законодавчими нормами, які допускають їх множинне тлумачення та породжують відповідну правову невизначеність.
Отже, колегія суддів дійшла висновку про відсутність наразі правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки наведені ОСОБА_1 аргументи не свідчать про наявність виключної правової проблеми, відмінність підходів чи необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики внаслідок такої.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Щодо оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2025 року, Верховний Суд зазначає таке.
Надаючи оцінку доводам скаржника у цій справі колегія суддів враховує, що Верховний Суд дійшов висновку, що за наявного правового регулювання, є необхідність перевірити, чи апеляційний суд вірно визначив правовий статус особи, яка подала заяву про приєднання до апеляційної скарги, враховуючи ту обставину, що суд апеляційної інстанції закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , до якої приєдналося Приватне підприємство «Заготпродукт», а також встановити, чи вирішено судом першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов'язки заявника.
В розрізі належності/неналежності ордера, виданого ПП «Заготпродукт» Мельнику Р.Я. на підтвердження наданих йому повноважень на підписання апеляційної скарги, Верховний Суд враховує наступне.
Суд апеляційної інстанції з'ясував, що Мельник Р.Я. здійснював представництво інтересів ПП «Загтпродукт» в суді першої інстанції. Зокрема, в матеріалах справи наявна довіреність від 13.07.2020, видана ПП «Заготпродукт» Мельнику Р.Я.
Подаючи заяву від імені ПП «Заготпродукт» про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 у цій справі, Мельник Р.Я. надав ордер на надання правничої допомоги приватному підприємству «Заготпродукт» від 14.10.2024 за №1082523. Як підставу для видачі ордера вказано договір про надання правничої допомоги №б/н від 20.05.2020, примірник якого надано Мельником Р.Я. апеляційному суду.
За змістом згаданого вище договору замовник (клієнт) приватне підприємство «Заготпродукт» в особі директора ОСОБА_1, що діє на підставі статуту, з однієї сторони, та виконавець (адвокат) Мельник Роман Ярославович домовились про те, що в межах цього договору надаються послуги пов'язані із судовим оскарженням результатів перевірки ПП «Заготпродукт», а саме оскарження податкового повідомлення-рішення від 13.04.2020 №0002670505, винесеного головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області на підставі акту перевірки від 28.02.2020 №224/09-19-05-05/36909109. Тобто предмет договору відповідає предмету спору у цій справі.
Специфіка представництва в адміністративному судочинстві зумовлена його публічно-правовим та офіційним характером і визначена відповідними нормами КАС України.
Згідно з частиною першою статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев'ятою статті 266 цього Кодексу.
Нормами частини третьої статті 55 КАС України визначено, що юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.
Приписи частини першої статті 57 КАС України визначають, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Статтею 43 КАС України визначено зміст адміністративної процесуальної правосуб'єктності, відповідно до якої це є здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові.
Підстави для здійснення адвокатської діяльності передбачено у статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Так, за приписами вказаної норми адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути:
1) договір про надання правничої допомоги;
2) довіреність;
3) ордер;
4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Відхиляючи доводи контролюючого органу в контексті покликань на те, що ордер про надання правової допомоги було видано вже на той момент, коли ОСОБА_1 не був директором ПП «Заготпродукт», а відтак такий не може підтверджувати представництво Мельника Р.Я. апеляційний суд констатував, що за змістом цього договору про надання правової допомоги останній укладено між ПП «Заготпродукт» та Мельником Р.Я., тобто між юридичною особою та адвокатом. За змістом статті 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Крім того, апеляційний суд врахував ту обставину, що у згаданому вище договорі про надання правової допомоги не передбачено припинення договору у разі зміни уповноважених осіб, а міститься лише застереження про необхідність повідомлення такого факту.
Варто зазначити і про те, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України уповноваженою особою юридичної особи ПП «Заготпродукт» є Березюк Андрій Тарасович.
Окрім того, в матеріалах справи наявне письмове пояснення, яке підписано директором ПП «Заготпродукт» Березюком А.Т., в якому останній ствердив про наявність договірних відносин між ПП «Заготпродукт» та адвокатом Мельником Р.Я. відповідно до укладеного договору про надання правничої допомоги (а.с.215-216 т.3).
Отже, суд апеляційної інстанції вірно встановив, що Мельник Р.Я., на виконання цього договору мав право вчиняти процесуальні дії, зокрема й право на звернення до суду із відповідною процесуальною заявою від імені ПП «Заготпродукт».
Щодо правового статусу ПП «Заготпродукт» як особи, яка подала заяву про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 (враховуючи закриття апеляційного провадження за цією апеляційною скаргою) та подальшої перспективи участі ПП «Заготпродукт» у розгляді даної справи, Верховий Суд враховує таке.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Процедура перегляду судового рішення в апеляційному порядку повинна відповідати вимогам статті 6 Конвенції, положенням законодавства України та має бути збалансованою з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів усіх інстанцій з метою реалізації принципу верховенства права, складовою частиною якого є принцип юридичної визначеності.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією із засад судочинства, яка застосовується з дотриманням принципу верховенства права, змагальності, рівності учасників перед законом і судом, розумності строків розгляду справи.
Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
Аналіз приписів частини третьої статті 2, частини першої статті 13 та частин першої, другої статті 293 КАС України дозволяє дійти висновку, що одним із принципів здійснення адміністративного судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи, яке може бути реалізоване як учасниками справи, так й іншими особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки шляхом подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги або у спосіб звернення до апеляційного суду із заявою про приєднання до апеляційної скарги іншої особи, на стороні якої вони виступали, до початку розгляду справи в суді апеляційної інстанції в порядку статті 302 КАС України.
Так, обов'язковою умовою надання правового захисту є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Право на захист має особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність.
Особа, на захист прав , свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, набуває процесуального статусу позивача у справі (пункт 8 частини першої статті 4 КАС).
Одним із процесуальних засобів, встановлених нормами КАС, які забезпечують право на звернення до адміністративного суду (право на судовий захист у сфері публічно-правових відносин), є право на апеляційне оскарження судових рішень суду першої інстанції. Право на апеляційне оскарження, на відміну від права на звернення до суду (права на судовий захист), - процесуальне право, характерними ознаками якого є те, що його елементи (суб'єкт, зміст) визначаються процесуально-правовою нормою.
Згідно з частиною першої статті 302 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, у будь-який час до початку апеляційного розгляду мають право приєднатися до апеляційної скарги, підтримавши її вимоги.
Зміст положень статті 302 КАС України дає підстави для висновку, що можливість приєднання до апеляційної скарги, поданої іншою особою, передбачена для двох категорій осіб, а саме: (1) для учасника справи, який брав участь у справі на стороні заявника апеляційної скарги; (2) для особи, яка участі у справі не брала, але оскаржуваним рішенням суд першої інстанції вирішив питання про її права, інтереси та/або обов'язки.
Приєднання до апеляційної скарги - це допоміжний інститут для осіб, які погоджуються з доводами апеляційної скарги і бажають їх підтримати у наведеному в апеляційній скарзі обсязі. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції визначаються наведеними в апеляційній скарзі доводами, незалежно від наявності заяви про приєднання до апеляційної скарги та доданих до неї доказів.
Водночас, інститут приєднання не є чітко врегульованим положеннями КАС України щодо варіантів можливої процесуальної поведінки як заявників, так і суду, зокрема, і щодо форми (закриття провадження, повернення або відмови у прийнятті заяви про приєднання до апеляційної скарги). Кодексом не визначено виключний чи будь-який інший перелік підстав (критеріїв) щодо прийнятності/не прийнятності заяви про приєднання до апеляційної скарги.
Тому при вирішенні питання щодо прийняття до провадження заяви про приєднання до апеляційної скарги, з урахуванням положень статті 2 КАС України, адміністративним судам слід керуватися положеннями цього Кодексу, які регулюють питання права на звернення з апеляційною скаргою.
Зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що апеляційний суд, врахувавши положення ст. 302 КАС України, ухвалою від 22.10.2024 прийняв заяву Приватного підприємства «Заготпродукт» про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 у справі за позовом Приватного підприємства «Заготпродукт» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення.
Як слідує з рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.09.2021, яке є предметом апеляційного оскарження у цій справі, таке (рішення) було прийняте за результатами розгляду позову Приватного підприємства «Заготпродукт» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення.
Предметом позову у цій справі є податкове повідомлення-рішення №0002670505 від 13.04.2020, яким ПП «Заготпродукт» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 54701246,00 грн.
Тобто, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд вирішив питання про права, свободи та інтереси саме Приватного підприємства «Заготпродукт». Більш того, вказане Підприємство є стороною у справі - позивачем, яке звернулося з метою оскарження податкового повідомлення рішення контролюючого органу, прийнятого стосовно ПП «Заготпродукт».
Вирішуючи становище ПП «Заготпродукт» та можливості/неможливості подальшої участі цього Підприємства у розгляді справи, оскільки він не є апелянтом, а його правовий статус значиться як особа, яка приєдналася до апеляційної скарги, Верховий Суд враховує основні засади (принципи) адміністративного судочинства, таких як верховенства права та забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Право на апеляційне оскарження реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.
Водночас, особа, яка має доводи інші, ніж у апеляційній скарзі, має право реалізувати своє право на апеляційне оскарження судового акта суду першої інстанції, подавши апеляційну скаргу самостійно, що відповідає принципу диспозитивності і усуває можливу конкуренцію доводів, викладених в апеляційній скарзі та заяві про приєднання до апеляційної скарги.
Натомість, суд апеляційної прийшов до висновку про необхідність відмовити в вимогах, що ставить у своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 , задовольнивши при цьому лише вимоги ПП «Заготпродукт», яке приєдналося до поданої апеляційної скарги і набуло статусу апелянта.
Проте, колегія суддів такий висновок суду апеляційної інстанції вважає помилковим з огляду на наступне.
Як зауважено Верховним Судом у постанові від 30.06.2021 у справі №465/79/18 перевірка права особи на звернення до суду з апеляційною скаргою передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується (розгляду по суті). Встановлення обставин, що свідчать про відсутність підстав для апеляційного оскарження, а отже і права на звернення до суду з апеляційною скаргою, є перешкодою для розгляду скарги по суті. Законність судового рішення може бути перевірено за скаргою належної особи.
Такий підхід повністю узгоджується з принципом верховенства права і такою його складовою як правова визначеність. Безпідставний перегляд призводить до порушення принципу правової визначеності.
Вказане залишилося поза увагою суду апеляційної інстанції, хоча контролюючий орган впродовж усього розгляду справи наголошував на необхідності закриття апеляційного провадження у цій справі.
Верховний Суд акцентує увагу суду апеляційної інстанції на тому, що заява про приєднання до апеляційної скарги не є апеляційної скаргою, а заявою, у площині якої не передбачене право на оскарження судового рішення.
Однак суд апеляційної інстанції, порушуючи норми процесу, зокрема частину 1 статті 293 КАС України (учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції), розглядає 25.06.2025 не апеляційну скаргу, а заяву про вступ у справу, за якою скасовує рішення суду першої інстанції. Однак, у цій справі ПП «Заготпродукт», апеляційну скаргу не подавало, тобто не оскаржувало самостійно судове рішення суду першої інстанції. Більш того, у заяві про приєднання до апеляційної скарги взагалі відсутні будь-які доводи по суті спору, вимоги чи обґрунтування.
Колегія суддів зазначає, що оскільки ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2025 провадження щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.09.2021 у справі №300/1738/20 закрите - відтак відсутні правові підстави розгляду заяви про приєднання до апеляційної скарги ПП «Заготпродукт» за відсутності апеляційної скарги, оскільки така заява автоматично втрачає значення, позаяк законодавець не передбачає розгляду заяви про приєднання до апеляційної скарги, без апеляційної скарги.
Очевидним є те, що право на приєднання згідно з вимогами ч. 1 статті 302 КАС України розглядається із наявністю апеляційної скарги, що перебуває на розгляді у суді апеляційної інстанції.
Реалізуючи мету, з якою касаційне провадження було відкрито у цій справі, колегія суддів формулює такий правовий висновок. За змістом норм частини першої статті 302 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, у будь-який час до початку апеляційного розгляду мають право приєднатися до апеляційної скарги, підтримавши її вимоги. Зміст положень статті 302 КАС України дає підстави для висновку, що можливість приєднання до апеляційної скарги, поданої іншою особою, передбачена для двох категорій осіб, а саме: (1) для учасника справи, який брав участь у справі на стороні заявника апеляційної скарги; (2) для особи, яка участі у справі не брала, але оскаржуваним рішенням суд першої інстанції вирішив питання про її права, інтереси та/або обов'язки. Приєднання до апеляційної скарги - це допоміжний інститут для осіб, які погоджуються з доводами апеляційної скарги і бажають їх підтримати у наведеному в апеляційній скарзі обсязі. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції визначаються наведеними в апеляційній скарзі доводами, незалежно від наявності заяви про приєднання до апеляційної скарги та доданих до неї доказів. У разі закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не має права на апеляційне оскарження, особа, яка приєдналась до апеляційної скарги не набуває статусу апелянта.
Колегія суддів звертає увагу на те, що хоча заява про приєднання до апеляційної скарги є заявою процесуального характеру, однак чинним процесуальним законом не передбачено можливості відкриття апеляційного провадження окремо за заявою про приєднання до апеляційної скарги.
Варто зазначити і про те, що особа, яка має доводи, відмінні від доводів, наведених у апеляційній скарзі, має право реалізувати своє право на апеляційне оскарження судового акту суду першої, подавши апеляційну скаргу самостійно. Це відповідає принципу диспозитивності та процесуальної економії та усуває можливу конкуренцію доводів, викладених в апеляційній скарзі та заяві про приєднання до апеляційної скарги.
Враховуючи наведене, колегія суддів повторно зазначає, що особа, яка приєдналася до апеляційної скарги, поданої особою, яка не є суб'єктом оскарження у розумінні норм частини першої статті 293 КАС України, не набуває статусу апелянта у справі.
Апеляційним судом допущено порушення норм процесуального права, оскільки помилково здійснено апеляційний перегляд справи у відсутності апеляційної скарги та апелянта, що призвело до ухвалення незаконного рішення, та відповідно до частини другої статті 351 КАС України є підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції.
Таким чином, касаційні скарги Головного управління ДПС в Івано-Франківській області та ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2025 підлягають залишенню без задоволення, а касаційна скарга Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2025 - задоволенню.
Колегія суддів позбавлена можливості здійснити висновки щодо судового рішення суду першої інстанції, оскільки таке рішення насамперед повинно бути переглянуте судом апеляційної інстанції на підставі та в межах доводів і вимог апеляційної скарги, яка відсутня у даній справі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 344, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційні скарги Головного управління ДПС в Івано-Франківській області та ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2025 року - залишити без задоволення.
Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2025 року задовольнити.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2025 року у справі №300/1738/20 скасувати.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.П. Юрченко Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк