20 листопада 2025 року
м. Київ
справа №320/3353/25
адміністративне провадження №К/990/46179/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Желєзного І.В., Мацедонської В.Е.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Желєзного І.В., Мацедонської В.Е., Білак М.В. від розгляду справи №320/3353/25 за позовом ОСОБА_1 до Києво-Святошинського районного суду Київської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, Бучанської районної ради Київської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Києво-Святошинського районного суду Київської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, Бучанської районної ради Київської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення зборів суддів Києво-Святошинського районного суду Київської області №21 від 09 грудня 2024 року про припинення автоматизованого розподілу справ на присяжного ОСОБА_1 до прийняття рішення про його увільнення на сесії Бучанської районної ради Київської області та направлення розпорядження в.о. голови КиєвоСвятошинського районного суду Київської області щодо увільнення з числа присяжного ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київський області, розпорядження в.о. Голови Києво-Святошинського районного суду Київської області В.В.Лисенка №6 від 10 грудня 2024 року «Про увільнення присяжного ОСОБА_1 », подання начальника Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області С.В.Шевченко від 10 грудня 2024 року вих.№03-13/2556/24 до Бучанської районної ради Київської області про виключення зі списку присяжних та перегляд списку присяжних Києво-Святошинського районного суду Київської області для заміни ОСОБА_1 , рішення Бучанської районної ради Київської області від 24 грудня 2024 року №294-24-VIII про внесення змін до рішення Бучанської районної ради Київської області від 18 листопада 2022 року №212-16-VIII «Про затвердження списку присяжних Києво-Святошинського районного суду Київської області», в частині виключення зі списку присяжних ОСОБА_1 .
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року, заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 повернуто без розгляду на підставі частини сьомої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
10 листопада 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у справі №320/3353/25.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 листопада 2025 року для розгляду цієї касаційного скарги визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Білак М.В., судді - Желєзний І.В., Мацедонська В.Е.
13 листопада 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Желєзного І.В. від розгляду справи №320/3353/25.
Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2025 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Желєзного І.В. визнано необґрунтованою. Передано заяву ОСОБА_1 про відвід судді Желєзного І.В. від розгляду справи №320/3353/25 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для розгляду заяви.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 листопада 2025 року для розгляду заяви ОСОБА_1 від 13 листопада 2025 року про відвід судді у справі №320/3353/25 визначено суддю Єресько Л.О.
Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Желєзного І.В. від участі у розгляді справи №320/3353/25 за позовом ОСОБА_1 до Києво-Святошинського районного суду Київської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, Бучанської районної ради Київської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
19 листопада 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Желєзного І.В., Мацедонської В.Е., Білак М.В. від участі у розгляді справи №320/3353/25.
В обґрунтування заяви позивач зазначає, що ним 10 листопада 2025 року подано до Касаційного адміністративного суд у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року про повернення без розгляду заяви про забезпечення позову та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року про залишення без задоволення апеляційної скарги у справі №320/3353/25 за його позовом до Києво-Святошинського районного суду Київської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області (далі ТУДСАУ в Київській області), Бучанської районної ради Київської області (далі Бучанська рада) про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів і окремих його положень, визнання дій протиправними і зобов'язання утриматися від вчинення певних дій, стягнення коштів на відшкодування шкоди.
Із витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями йому стало відомо, що до складу колегії суддів входить: Желєзний І.В. , відносно якого на розгляді у Вищій раді правосуддя знаходиться скарга позивача щодо дисциплінарного проступку суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Коваленко Н.В., Берназюка Я.О., Желєзного І.В., від 01 червня 2023 року (К-555/6/7-23 02 червня 2023 року).
Заявник вважає, що зазначені судді внаслідок недбалості допустили істотне порушення норм процесуального права під час здійснення розгляду його касаційної скарги у справі №826/7424/16 за його позовом до Київського міського центру зайнятості про визнання дій протиправними, зобов'язання надати статус безробітного, призначити і виплатити гарантовану статями 8, 46 Конституції України допомогу по безробіттю, не зазначили в судовому рішенні мотивів відхилення моїх аргументів щодо суті спору, порушили засади рівності учасників судового процесу перед законом і судом, безпідставно затягнули розгляд скарги аж на 3 роки, допустили поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питанні моралі, дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, умисно або у зв'язку з очевидною недбалістю допустили порушення прав людини передбачені пунктом 1 статті 6, статями 8, 13, 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), статті 1 Протоколу 1 до Конвенції, пункту g частини першої статті 2 Європейської конвенції про соціальне забезпечення, через грубе нехтування обов'язками судді, що є підставою для притягнення вказаних суддів до дисциплінарної відповідальності, згідно пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, пункту 6 частини 1, частини дев'ятої статті 109 статті 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Вважає, що зазначені обставини свідчать про те, що суддя Желєзний І.В. опосередковано заінтересований в результаті розгляду цієї справи і використовуючи своє службове становище може спонукати інших суддів з колегії суддів під час її розгляду в черговий раз порушити його права, гарантовані Конституцією України та чинними міжнародними договорами і викликають у мене обґрунтовані сумніви у його неупередженості, безсторонності та об'єктивності, а тому ним подано заяву про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Желєзного І.В.
Позивач вказує, що в ухвалі від 14 листопада 2025 року в цій справі, судді - Білак М.В., Желєзний І.В., Мацедонська В.Е., на його думку і переконання, не застосували принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Заявник вважає, що наявність упередженості та необ'єктивності суддів - Білак М.В., Желєзного І.В., Мацедонської В.Е., вбачається зокрема у їхній поведінці під час розгляду його заяви про відвід судді Желєзному І.В., які, на його думку, вважають його аргументи безпідставними та необґрунтованими, які ґрунтуються на припущеннях. В той час, коли вони обґрунтовані відповідними обставинами, підтвердженими належними та допустимими доказами. Зокрема, посиланням на конкретні порушення відповідних норм Конституції і законів України, чинних міжнародних договорів, які є частиною національного законодавства України, на відповідну постанову в адміністративній справі №826/7424/16, яка наявна у Єдиному державному реєстрі судових рішень, зазначено вхідний номер з датою реєстрації моєї дисциплінарної скарги на суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Коваленко Н.В., Берназюка Я.О., Желєзного І.В., К-555/6/7-23 02 червня 2023 року у Вищій раді правосуддя та підстави для притягнення вказаних суддів до дисциплінарної відповідальності, згідно пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, пункту 6 частини першої, частини дев'ятої статті 109, стаття 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості судді Желєзного І.В., та є очевидними фактами, які ставлять під сумнів його безсторонність. Не забезпечили дотримання його процесуальних прав.
Також зазначає, що судді - Білак М.В., Желєзний І.В., Мацедонська В.Е. у своїй ухвалі не звернули увагу на те, що Железний І.В. під час розгляду касаційної скарги у справі №826/7424/16 за його позовом до Київського міського центру зайнятості про визнання дій протиправними, зобов'язання надати статус безробітного, призначити і виплатити гарантовану статтями 8, 46 Конституції України допомогу по безробіттю, не керувався верховенством права, не захистив його порушені права, відповідно до частини першої статті 55 Конституції України у «правовій державі», не застосував принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини на яку він посилався, згідно статті 6 КАС України.
Особливо викликало у позивача здивування та засмучення те, що цього не помічає суддя-доповідач Білак (раніше Тесленко) Мирослава Вікторівна, яка згідно інформації в інтернеті https://dovidka.com.ua/user/?code=527559 з 1997 року по 2005 рік була помічником суддів Конституційного Суду України, з 2005 року по 2006 рік працювала у Національній комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права (керівник апарату, зав. сектору), а з 2016 року до призначення суддею - професор кафедри теорії права та прав людини Українського католицького університету.
Позивач вважає, що фактично судді - Білак М.В., Желєзний І.В., Мацедонська В.Е. та суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Єресько Л.О., відмовивши йому в задоволені відводу судді Желєзного І.В., позбавили його права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції, щодо розгляду його касаційної скарги в цій справі №320/3353/25 упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Адже вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду.
Позивач стверджує, що такі дії та поведінка суддів - Білак М.В., Желєзного І.В., Мацедонської В.Е. під час розгляду його заяви про відвід судді Желєзному І.В. у справі №320/3353/25, можна кваліфікувати як прояв упередженості та ставлять під сумнів їхню безсторонність, які можуть призвести до порушення і статей 3, 8, 9, 21, 22, 43, 48, 55 Конституції України, статей 1, частини першої статті 6, статей 13, 14 Конвенції, статей 3, 6-10, 44, 133, 150, 151, 242 КАС України, під час розгляду цієї справи та завдати шкоду його правам і законним інтересам.
Також у позивача викликають обґрунтовані сумніви у неупередженості, безсторонності та об'єктивності судді Мацедонської Вікторії Едуардівни, зважаючи на те, що Мацедонська В.Е. Указом Президента України від 31 серпня 2004 року №1026/2004 була призначена на посаду саме судді Києво-Святошинського районного суду Київської області та Постановою Верховної Ради України від 09 вересня 2010 року №2512-VІ призначена на посаду судді Київського апеляційного адміністративного суду (на даний час Шостий апеляційний адміністративний суд), рішення, дії та бездіяльність яких ним оскаржуються у цій справі. Відповідно, на думку позивача, у неї можуть залишитись особисті зв'язки та дружні відносини із колишніми колегами по роботі у вказаних судах, які впливають або можуть впливати на здатність судді приймати незалежне рішення та наявна очевидна упередженість, вона не може бути безсторонньою та ухвалювати об'єктивне судове рішення у цій справі. А також враховуючи вказані обставини, вона може бути опосередковано заінтересована в результаті розгляду справи.
З огляду на викладене, вважає об'єктивно обґрунтованими побоювання, що зазначені судді є небезсторонніми, а тому не довіряє суддям Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Желєзному І.В., Мацедонській В.Е., Білак М.В.
Керуючись пунктами 2, 4 частини першої статті 36, статями 39-41 КАС України, просить задовольнити відвід суддям Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Желєзному І.В., Мацедонській В.Е., Білак М.В. від участі у розгляді справи №320/3353/25 та розглядати зазначену адміністративну справу іншим складом суддів, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.
Перевіривши заяву ОСОБА_1 про відвід суддям Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Желєзному І.В., Мацедонській В.Е., Білак М.В., Суд зазначає таке.
Статтею 36 КАС України регламентовано підстави для відводу (самовідводу) судді, відповідно до частини першої якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої - третьої статті 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЕСПЛ) існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, урахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (рішення ЄСПЛ від 10 грудня 2009 року в справі «Мироненко і Мартенко проти України», заява №4785/02 та рішення ЄСПЛ від 09 січня 2013 року в справі «Олександр Волков проти України», заява №21722/11).
При об'єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду.
Разом з цим, суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Таким чином, відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу, визначених приписами процесуального законодавства.
Проаналізувавши аргументи, на яких ґрунтується заява про відвід суддів, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність визначених процесуальним законом підстав для відводу колегії суддів у складі Желєзного І.В., Мацедонської В.Е., Білак М.В. від участі у розгляді справи №320/3353/25, оскільки позивач не навів жодного факту прояву суддями поведінки, що могла б свідчити про упередженість чи безсторонність у цій справі.
Наведені позивачем доводи щодо прямої зацікавленості колегії суддів в результатах розгляду цієї справи ґрунтується на припущеннях і домислах, а не обставинах і фактах, які би в сукупності вказували на заінтересованість колегії суддів у перегляді оскаржених судових рішень судів попередніх інстанцій чи їхню упередженість і необ'єктивність при касаційному перегляді цих рішень.
Зокрема, Верховний Cуд бере до уваги те, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу «a priori» не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.
Тож колегія суддів звертає увагу, що у відповідності з положеннями частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
У той же час, на думку колегії суддів, доводи заявника свідчать про його незгоду з прийнятим у справі №320/3353/25 судовим рішенням, зокрема з ухвалою від 14 листопада 2025 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Желєзного І.В. від розгляду справи №320/3353/25, що у відповідності до положень частини четвертої статті 36 КАС України, не може бути визнано обґрунтованою підставою для відводу.
Крім того, колегія суддів зауважує, що сам факт відкриття дисциплінарного провадження щодо судді у Вищій раді правосуддя не є автоматичною підставою для відводу судді.
У статті 36 КАС України немає такої підстави «як наявність дисциплінарного провадження».
Відвід можливий лише за наявності обставин, що викликають обґрунтований сумнів у неупередженості судді; об'єктивний тест неупередженості: чи можуть обставини створити у стороннього спостерігача об'єктивні враження упередженості. Сам факт дисциплінарного провадження сам по собі не створює такого враження, якщо немає додаткових обставин.
Щодо посилання позивача на здивування та засмучення щодо судді Білак М.В., то колегія суддів зазначає, що такі посилання не можуть вважатися підставою для сумніву в неупередженості та необ'єктивності судді під час розгляду справи.
Також колегія суддів вважає безпідставною аргументацію позивача стосовно того, що судді - Білак М.В., Желєзний І.В., Мацедонська В.Е., та суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Єресько Л.О., відмовивши в задоволені відводу судді Желєзного І.В., фактично позбавили його права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції, щодо розгляду його касаційної скарги в цій справі №320/3353/25 упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, оскільки є передчасною у зв'язку з тим, що касаційна скарга перебуває на стадії вирішення питання щодо відкриття касаційного провадження.
Щодо сумнівів у неупередженості, безсторонності та об'єктивності судді Мацедонської Вікторії Едуардівни зважаючи на те, що Мацедонська В.Е. Указом Президента України від 31 серпня 2004 року №1026/2004 була призначена на посаду саме судді Києво-Святошинського районного суду Київської області та Постановою Верховної Ради України від 09 вересня 2010 року №2512-VІ призначена на посаду судді Київського апеляційного адміністративного суду (на даний час Шостий апеляційний адміністративний суд), рішення, дії та бездіяльність яких ним оскаржуються у цій справі. Відповідно, на думку позивача, у неї можуть залишитись особисті зв'язки та дружні відносини із колишніми колегами по роботі у вказаних судах, які впливають або можуть впливати на здатність судді приймати незалежне рішення та наявна очевидна упередженість, вона не може бути безсторонньою та ухвалювати об'єктивне судове рішення у цій справі, то колегія суддів зазначає, що такі доводи самі по собі є суб'єктивними, оскільки у заяві відсутні посилання на конкретні факти прояву суддею Мацедонською В.Е. поведінки, яка б свідчила про її небезсторонність чи заінтересованість в результаті розгляду цієї справи.
Отже, доводи і обставини, на які посилається заявник, не можуть вважатися підставою для сумніву в неупередженості та необ'єктивності судді під час розгляду цієї справи.
Інших аргументів та доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість членів колегії суддів в результаті розгляду цієї справи, або наявність обставин, які викликають сумнів у їх неупередженості, з доводів заяви про відвід не вбачається.
З огляду на викладене, заяву про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду Желєзного І.В., Мацедонської В.Е., Білак М.В. від участі у розгляді справи №320/3353/25 слід визнати необґрунтованою.
Таким чином, питання про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду Желєзного І.В., Мацедонської В.Е., Білак М.В. від участі у розгляді справи №320/3353/25 відповідно до частини четвертої статті 40 КАС України підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС України.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 31, 36, 37, 39, 40, 167, 243, 248 КАС України,
Заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Желєзного І.В., Мацедонської В.Е., Білак М.В. визнати необґрунтованою.
Передати заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Желєзного І.В., Мацедонської В.Е., Білак М.В. від розгляду справи №320/3353/25 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для розгляду заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді М.В. Білак
І.В. Желєзний
В.Е. Мацедонська