20 листопада 2025 року
м. Київ
справа №120/13956/24
адміністративне провадження №К/990/38725/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Єресько Л.О.,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2025 року
у справі №120/13956/24
за позовом ОСОБА_1
до Сьомого апеляційного адміністративного суду
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сьомого апеляційного адміністративного суду про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Сьомого апеляційного адміністративного суду про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернуто особі, яка її подала.
08 листопада 2024 року до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року у справі №120/13956/24.
Розпорядженням голови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року №441 вказану апеляційну скаргу передано до Верховного Суду для визначення підсудності відповідно до частини першої статті 28 Кодексу адміністративного судочинства України.
Підставою для передачі цієї справи слугувала та обставин, що відповідачем у справі є Сьомий апеляційний адміністративний суд, водночас до підсудності цього суду віднесено розгляд справи №120/13956/24.
Ухвалою Верховного суду Справу від 25 листопада 2024 року адміністративну справу №120/13956/24 передано за підсудністю до Шостого апеляційного адміністративного суду та повернуто апеляційну скаргу у справі №120/13956/24 до Сьомого апеляційного адміністративного суду для передачі справи за визначеною підсудністю.
Сьомим апеляційним адміністративним судом направлено апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду супровідним листом, який зареєстровано 30 грудня 2024 року за вх№25971.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 січня 2025 року витребувано з Вінницького окружного адміністративного суду матеріали справи №120/13956/24.
На виконання вимог ухвали матеріали справи №120/13956/24 надійшли до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2025 року апеляційну скаргу було залишено без руху, оскільки до неї не додано документ про сплату судового збору та не зазначено відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету. Судом надано строк для усунення недоліків - десять днів з моменту отримання копії зазначеної ухвали.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року повернуто особі, яка її подала.
До Верховного Суду втретє надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2025 року у справі №120/13956/24.
Разом з цим, скаржником в касаційній скарзі заявлено відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мельник-Томенко Ж.М. від розгляду справи №120/13956/24.
Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2025 року визнано подану ОСОБА_1 заяву про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мельник-Томенко Ж.М. зловживанням процесуальними правами. Повернуто заяву про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мельник-Томенко Ж.М., поданий Краюткіною С.М., без розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2025 року визнано подану ОСОБА_1 заяву про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мельник-Томенко Ж.М. зловживанням процесуальними правами. Повернуто заяву про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мельник-Томенко Ж.М., поданий ОСОБА_1 , без розгляду. Крім того, ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2025 року у справі №120/13956/24 - залишено без руху.
На виконання вимог ухвали від 08 жовтня 2025 року скаржником подано заяву до якої долучено, зокрема, касаційну скаргу в новій редакції, в якій знову заявлено відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мельник-Томенко Ж.М. від розгляду справи №120/13956/24,
Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2025 року визнано подану ОСОБА_1 заяву про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мельник-Томенко Ж.М. зловживанням процесуальними правами. Повернуто заяву про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мельник-Томенко Ж.М., поданий ОСОБА_1 , без розгляду.
Водночас, в поданій уточненій касаційній скарзі позивачем заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Щодо клопотання про звільнення від сплати судового збору Верховний Суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до положень частин 1, 2 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
На підставі положень частини 2 цієї ж статті визначено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
В обґрунтування заявленого клопотання позивачем надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених та утриманих податків за період з 3 кварталу 2024 року по 3 квартал 2024 року.
Вирішуючи клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору суд виходить із наступного.
Суд звертає увагу, що Законом № 3674-VI чітко визначено, як одну з умов для звільнення від сплати судового збору, обов'язок доведення заявником обставин, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати, а єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.
Майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити. Отже, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.
Звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення, як зазначив Верховний Суд в ухвалі від 09 вересня 2019 (справа №215/5482/17), є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість якого пов'язується з майновим станом особи.
Для звільнення від сплати судового збору заявник касаційної скарги має довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору.
У постановах від 20 лютого 2020 року у справі №420/1582/19, від 17 вересня 2020 року у справі № 460/3138/19 та інш. Верховний Суд констатував, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення сплати судового збору.
Згідно з позицією, сформованою у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року № 215/3831/16-а (2-а/215/128/16) передбачено, що звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 133 КАС України та статтею 8 Закону України "Про судовий збір" є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а повноваження суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2005 року у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland»), заява № 71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland»), заява № 73547/01).
З наданих скаржником доказів не можливо встановити, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік оскільки, скаржником надано відомості не за весь календарний рік та в ній відсутні відомості про дохід за 4 квартал 2024 року.
Отже, для можливості звільнення скаржника від сплати судового збору, заявнику необхідно надати докази, які свідчать про його майновий стан за весь попередній календарний рік (тобто за весь 2024 рік), який передує зверненню з касаційною скаргою.
При цьому, суд роз'яснює, що відмова у звільненні від сплати судового збору не позбавляє особу права повторного звернення із таким клопотанням із обов'язковим наданням необхідних доказів.
В той же час, відповідно до частини другої статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Зміст наведеної норми вказує на те, що продовження процесуального строку, встановленого судом, передбачає надання нового строку на вчинення тієї процесуальної дії, яка не була з поважних причин вчинена у первісно встановлений строк.
Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд приходить до висновку про можливість для продовження процесуального строку, встановленого судом для усунення недоліків, для надання можливості скаржнику сплатити судовий збір в повному обсязі, або ж надати докази, що підтверджують, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік.
Реквізити для сплати судового збору:
ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;
код отримувача ЄДРПОУ: 37993783;
банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)
номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007;
код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";
призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)".
Керуючись частиною третьою статті 3, статтею 121, статтею 332,КАС України, Суд
1. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
2. Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги для сплати судового збору в повному обсязі або ж надання доказів, що підтверджують, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік.
3. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко
Л.О. Єресько ,
Судді Верховного Суду