20 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 440/5794/25
адміністративне провадження № К/990/44799/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі №440/5794/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання відмови протиправною та стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, у якому просила:
- визнати протиправною відмову ГУНП в Полтавській області, оформлену листом № 62075-2025 від 27 березня 2025 року, у нарахуванні та виплаті грошової компенсації за невчасне нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП;
- стягнути з ГУНП в Полтавській області на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за невчасне нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 102043,32 грн, відповідно до статті 117 КЗпП (з врахуванням редакцій до 19 липня 2022 року та після 19 липня 2022 року).
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо непроведення та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнуто з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 92645,58 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Справа судом першої інстанції розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
31 жовтня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі №440/5794/25. Заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення. яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з наступних підстав.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
За правилами частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, в обґрунтування якого зазначає, що судами попередніх інстанцій застосовані висновки Судової Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 06 грудня 2024 року у справі №440/6856/22, проте Велика Палата Верховного Суду постановою від 08 жовтня 2025 року у справі №489/6074/23, відступила від висновків Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 06 грудня 2024 року у справі №440/6856/22 (щодо відсутності підстав для застосування принципів співмірності та пропорційності після внесення змін (після 19 липня 2022 року) до статті 117 КЗпП України, та відповідно зменшення судами розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні), та сформулювала фактично протилежний правовий висновок.
Крім того, відповідач у касаційній скарзі зазначає постанови Верховного Суду від 24 листопада 2022 року у справі №160/19343/21, від 15 лютого 2023 року у справі №160/19339/21, від 18 травня 2023 року у справі №240/37652/21, від 12 червня 2023 року у справі №160/7452/22, від 18 березня 2024 року у справі №320/4636/22 щодо застосування положень пункту 8 розділу VІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260 (далі - Порядок №260) та статей 116, 117 КЗпП України, та постанову Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19.
Суд касаційної інстанції звертає увагу заявника, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі цього пункту є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Щодо посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року у справі №489/6074/23, то Суд зазначає, що апеляційним судом оскаржувана постанова ухвалена 06 жовтня 2025 року, а тому висновку, які були викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року у справі №489/6074/23, не могли бути враховані цим судом.
Щодо посилання відповідача на постанови Верховного Суду від 24 листопада 2022 року у справі №160/19343/21, від 15 лютого 2023 року у справі №160/19339/21, від 18 травня 2023 року у справі №240/37652/21, від 12 червня 2023 року у справі №160/7452/22, від 18 березня 2024 року у справі №320/4636/22 щодо застосування положень пункту 8 розділу VІІІ Порядку №260 та статей 116, 117 КЗпП України, то слід зазначити, що суди попередніх інстанції при прийнятті оскаржуваних судових рішень, врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23 листопада 2022 року у справі №160/20449/21, від 12 червня 2023 року у справі №160/7452/22, від 12 червня 2023 року у справі №560/10571/21, від 18 березня 2024 року у справі № 320/4636/22 щодо застосування положення пункту 8 розділу VI Порядку №260.
З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання заявника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Також у касаційній скарзі відповідач обґрунтовує касаційну скаргу тим, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для відповідача, що за змістом відповідає підпункту «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд звертає увагу заявника, що пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Касаційна скарга не містить доводів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет спору у цій справі стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
Стосовно посилання відповідача на винятковість цієї справи, Суд враховує, що для кожної із сторін справа, в якій він є учасником має виняткове значення, оскільки спірні правовідносини, що склались, потребують судового втручання.
Разом з тим, скаржник повинен довести, що спірні правовідносини є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків.
Проте, зазначені доводи заявника не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги відповідача у цій справі в якусь особливу категорію спорів, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції.
Крім того, Верховний Суд звертає увагу заявника, що посилання на підпункти пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов'язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв'язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Верховний Суд звертає увагу заявника, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційній суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року у справі №440/5794/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання відмови протиправною та стягнення коштів повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя М.В. Білак