20 листопада 2025 року
м. Київ
справа №826/3451/13-а
адміністративне провадження № К/990/172/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Ханової Р.Ф., Гончарової І.А.,
розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2024 (судді Парінов А.Б. (головуючий), Беспалов О.О., Грибан І.О.) у справі №826/3451/13-а за позовом Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Короткий зміст позовних вимог
1. Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.12.2012 №0001234110, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 13 193 115 грн за основним платежем та 2 825 253 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.
2. В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що не погоджується з оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням, вважає безпідставними та хибними висновки контролюючого органу, які були зроблені за наслідками планової виїзної перевірки позивача, зокрема: щодо завищення податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «ВГЦ «Піраміда»; щодо завищення податкового кредиту внаслідок нікчемності правочинів укладених з суб'єктами господарювання, які мають ознаки фіктивності; щодо завищення податкового кредиту внаслідок включення до податкового кредиту суми податку сплаченого контрагентам за отримані послуги, які не оподатковуються податком на додану вартість (інжинірингові послуги); щодо завищення податкового кредиту по будівельно-монтажним роботам з будівництва житла, що будується за державні кошти; щодо завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Оцінювальна компанія «ДК-Експерт»; щодо завищення податкового кредиту внаслідок включення податку, сплаченого контрагенту, який зареєстрував податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних; щодо заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість при безоплатній передачі товарів (квартир) працівникам ВП «РАЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом». Господарські операції позивача з контрагентами здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Справа розглядалась судами неодноразово.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013, в позові відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.06.2014 рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
4. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2014 позов Товариства задоволено частково, скасовано оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 26.12.2012 №0001234110 в частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ (за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями) по взаємовідносинам між ДП «НАЕК «Енергоатом» та контрагентами: ТОВ «Атомпоставка», ТОВ «ТД «Агрінол», ТОВ «Алдек групп», ТОВ «Енергориск», ТОВ «НПП «Постача», ТОВ «Металлпромсервіс», а також щодо включення до складу податкового кредиту податкової накладної №88 від 31.10.2011, виписаної ТОВ «Атоммонтажсервіс». В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду обґрунтовано тим, що реальність операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ ВГЦ «Піраміда», ПП «Кримспецтехнолоджи», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Комманд», ПП «Базіс-торг», ПП «Візіт-торг», ТОВ «ПО Енергоальянс», ТОВ «Укренерготорг», ТОВ «Ітерн-Юг», ТОВ «Сенсор-Україна», ТОВ «Бора», ТОВ «ТПК «Рейл Інвест», ТОВ «Енергоінвест-ВАТ», ПП «Дніпрохім-Інвест», ТОВ «Саруд», ТОВ «Артем-С», ТОВ «Черномор-Союз», ПАТ «НДІ «Технострандарт», ТОВ «Укренергореконструкція», ТОВ «НПП «Постача», ТОВ «Оцінювальна компанія «ДК-Експерт» не підтверджується належними та допустимими доказами, які виходячи з умов договорів та звичайної ділової практики супроводжують фактичне виконання такого роду операцій, а тому, за висновком суду, такі операції не створюють наслідків для податкового обліку й у позивача відсутні підстави для формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ за такими операціями. Крім того, за висновком суду, позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, нараховані на вартість послуг, які не є об'єктом оподаткування, а саме інжинірингових та будівельно-монтажних робіт із будівництва житла, яке будується за державні кошти; також визнав суд й обґрунтованими доводи відповідача про наявність у підприємства обов'язку по нарахуванню та сплаті ПДВ при здійсненні операцій з безоплатної передачі працівникам підприємства квартир, які перебувають на балансі ДП «НАЕК «Енергоатом».
Разом з тим, за висновком суду, операції між позивачем та ТОВ «Атомпоставка», ТОВ «ТД «Агрінол», ТОВ «Алдек групп», ТОВ «Енергориск», ТОВ «НПП «Постача», ТОВ «Металлпромсервіс» є реальними, їх вчинення підтверджується відповідними доказами, а відтак позивач за наявності правових підстав включив до складу податкового кредиту суми ПДВ за результатами таких операцій. Також послався й на помилковість тверджень контролюючого органу про порушення ДП «НАЕК «Енергоатом» порядку формування податкового кредиту з ПДВ у листопаді 2011 року на підставі виписаної ТОВ «Атоммонтажсервіс» податкової накладної №88 від 31.10.2011, незареєстрованої контрагентом в Єдиному реєстрі податкових накладних, й такий свій висновок обґрунтував тим, що платник податку може включати до податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними протягом 365 днів з дати їх виписки, при цьому скарга на постачальника, який порушив порядок заповнення та/або порядок реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі, подається в тому звітному періоді, в якому суми ПДВ за ними включено до складу податкового кредиту, що власне і було зроблено позивачем, а також подано контролюючому органу копії розрахункових документів, які засвідчують сплату податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг.
5. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2016 рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги Товариства задовольнив частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.12.2012 №0001234110 в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 14 048 673,50 грн, з яких за основним платежем 11 617 359,40 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 2 431 314,10 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтовано тим, що у висновку судово-економічної експертизи від 27.10.2015 №9110/18914-18932/15-45, проведеної на виконання ухвали Київського апеляційного адміністративного суду у даній справі, судові експерти вказали на часткову необґрунтованість висновків контролюючого органу, викладених у акті перевірки, відтак, взявши до уваги такий висновок судово-економічної експертизи, апеляційний суд зазначив, що обставини заниження ДП «НАЕК «Енергоатом» ПДВ підтверджуються лише частково, а саме на суму 1575755,60 грн, тому визнав протиправним та скасував оскаржуване податкове повідомлення-рішення у відповідній сумі визначених грошових зобов'язань, заниження якої не підтверджено проведеною експертизою. При цьому зазначив про дослідження безпосередньо судом первинних документів, які були надані позивачем щодо господарських операцій по взаємовідносинах між ДП «НАЕК «Енергоатом» із кожним контрагентом по кожній господарській операції.
Також апеляційний суд зважив на позицію суду першої інстанції щодо безпідставного включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, нарахованих на вартість послуг, які не є об'єктом оподаткування, а саме інжинірингових та будівельно-монтажних робіт із будівництва житла, яке будується за державні кошти.
6. Постановою Верховного Суду від 23.12.2021 рішення суду апеляційної інстанції скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи рішення апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив про необхідність надати оцінку тим обставинам, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою позицію суду першої інстанції в частині оцінки правовідносин із іншими контрагентами, зокрема із ПП «Кримспецтехнолоджи», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Комманд», ПП «Базіс-торг», ПП «Візіт-торг», які, до того ж, не були предметом дослідження і й у ході судово-економічної експертизи.
Також, касаційний суд звернув увагу, що апеляційної інстанції не оцінив повідомлені обставини (докази) на предмет їх належності (відношення до обставин справи), допустимості (отримання уповноваженими суб'єктами у спосіб та у порядку, встановлених законом), достовірності (відповідності інформації об'єктивній дійсності), а також так і не встановив, хто ж саме від імені згаданих контрагентів, зокрема ПП «Кримспецтехнолоджи» та ТОВ «Бренд Строй», підписав фінансові документи, які стали підставою для формування податкового обліку позивача, у тому числі й в контексті позиції Верховного Суду України щодо визнання операцій фіктивного підприємства та податкових накладних, які стали підставою для формування податкового кредиту, що виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів. При цьому відповідач вказував й на прийняте судом у кримінальній справі рішення (вирок Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 10 квітня 2013 року у справі №123/3318/13-к), яким встановлено створення або придбання суб'єкта підприємницької діяльності (ПП «Кримспецтехнолоджи») з метою прикриття незаконної діяльності.
Крім того, касаційний суд звернув увагу, що у даному випадку ні відповідачем у акті перевірки, ні судами у ході розгляду справи не було встановлено джерел походження коштів (їх природу), за рахунок яких відокремленим підрозділом «Рівненська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» придбавалися у ПАТ «Агробудмеханізація» будівельно-монтажні роботи з будівництва житла за договором від 16 червня 2011 року №53/04-2011, а відтак висновок суду апеляційної інстанції про поширення на ці правовідносини приписів пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України, у відповідності до яких такі операції звільняються від оподаткування ПДВ й, відповідно, не дають покупцю права на формування податкового кредиту за їх наслідком, не можна визнати обґрунтованим в силу його передчасності.
7. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2024 апеляційні скарги Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби Центрального офісу з обслуговування великих платників було залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2014 - залишено без змін.
Рішення судів в частині задоволених позовних вимог обґрунтовано реальністю господарських операцій проведених з контрагентами ТОВ «Атомпоставка», ТОВ «ТД «Агрінол», ТОВ «Алдек групп», ТОВ «Енергориск», ТОВ «НПП «Постач» та ТОВ «Металлпромсервіс», що підтверджено первинними документами, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами. Також суди визнали правомірним включення позивачем до складу податкового кредиту податкової накладної № 88 від 31.10.2011 виписаної ТОВ «Атоммонтажсервіс», оскільки позивачем були подані контролюючому органу копії розрахункових документів, які засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг.
В частині відмови в задоволенні решти позовних суд апеляційної інстанції виходи зокрема з наступного.
Суд дійшов висновку, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності договорів укладених з контрагентами: ПП «Кримспецтехнолоджи», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Комманд», ПП «Базіс-торг», ПП «Візіт-торг», ТОВ «ПО Енергоальянс», ТОВ «Укренерготорг», ТОВ «Ітерн-Юг», ТОВ «Сенсор-Україна», ТОВ «Бора», ТОВ «ТПК «Рейл Інвест», ТОВ «Енергоінвест-ВАТ», ПП «Дніпрохім-Інвест», ТОВ «Саруд», ТОВ «Артем-С», ТОВ «Черномор-Союз», ПАТ «НДІ «Технострандарт», ТОВ «Укренергореконструкція», ТОВ «НПП «Постача», ПрАТ НДІ «Техностандарт», а деякі надані первинні документи були складені з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік».
Суд також дійшов висновку про відсутність правових підстав у позивача для включення до складу податкового кредиту ПДВ за інжинірингові послуги, оскільки з 01 січня 2011 року і до 01 липня 2011 року постачання інжинірингових послуг не було об'єктом оподаткування ПДВ, а відтак, відповідно, при здійсненні у вказаний період зазначених операцій правових підстав для формування податкового кредиту не було. Також у позивача були відсутні і правові підстави для включення до складу податкового кредиту ПДВ нарахованого на вартість будівельно-монтажних робіт із будівництва житла, що будується за державні кошти.
Суд також підтримав висновок контролюючого органу в частині наявності у Товариства обов'язку по нарахуванню та сплаті ПДВ при здійсненні операцій з безоплатної передачі працівникам підприємства квартир, які перебували на балансі ДП «НАЕК «Енергоатом».
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2024, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
9. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 27.09.2012 по 28.11.2012 Центральним офісом з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 01.10.2010 по 30.06.2012 за результатами якої складено акт № 1412/41-10/24584661 від 12.12.2012, яким встановлено порушення позивачем вимог підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.3.6 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпунктів 7.7.1, 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 186.3 статті 186, пункту 188.1 статті 188, підпункту 196.1.14 пункту 196.1 статті 196, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.1, 201.3 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 58 146 348,00 грн.
Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» були подані заперечення на акт № 1412/41-10/24584661 від 12.12.2012, за результатами розгляду яких листом № 17030/41-148 від 25.12.2012 повідомлено, зокрема, про те, що висновки вказаного акту в частині податку на додану вартість викладено в наступній редакції - порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.3.6 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпунктів 7.7.1, 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 186.3 статті 186, пункту 188.1 статті 188, підпункту 196.1.14 пункту 196.1 статті 196, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.1, 201.3 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено ПДВ у загальному розмірі 13 388 903,00 грн.
Згідно акту перевірки позивачем занижено податкові зобов'язання з ПДВ внаслідок наступного:
- господарські операції позивача з контрагентами ТОВ ВГЦ «Піраміда», ПП «Кримспецтехнолоджи», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Комманд», ПП «Базіс-торг», ПП «Візіт-торг», ТОВ «ПО Енергоальянс», ТОВ «Укренерготорг», ТОВ «Ітерн-Юг», ТОВ «Сенсор-Україна», ТОВ «Бора», ТОВ «ТПК «Рейл Інвест», ТОВ «Енергоінвест-ВАТ», ПП «Дніпрохім-Інвест», ТОВ «Саруд», ТОВ «Армет-С», ТОВ «Черномор-Союз», ПАТ «НДІ «Техностандарт», ТОВ «Укренергореконструкція», ТОВ «Оцінювальна компанія «ДК-Експерт», ТОВ «Атомпоставка», ТОВ «ТД «Агрінол», ТОВ «Алдек групп», ТОВ «Енергориск», ТОВ «НПП «Постача», ТОВ «Металлпромсервіс», ТОВ «Атоммонтажсервіс» не мали реального характеру, спрямовані виключно формування штучного податкового кредиту, не підтверджені належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, а наявні документи містять недоліки в заповненні;
- безпідставне включення до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 616139,53 грн, нарахованого на вартість будівельно-монтажних робіт із будівництва житла, за укладеним із ПАТ «Агробудмеханізація» договором від 16.06.2011 №53/04-2011 «Про закупівлю робіт за державні кошти на виконання будівельно-монтажних робіт по об'єкту «Житлові будинки №№ 412/3, 412/4» в м. Кузнецовськ», так як останні звільнені від оподаткування відповідно до пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України, оскільки таке житло будується за державні кошти;
- безпідставне включення позивачем складу податкового кредиту ПДВ по податковим накладним, виписаним на вартість послуг, які відповідно до підпункту 196.1.14 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України в період з 01.01.2011 року по 30.06.2011 року не були об'єктом оподаткування, а саме інжинірингових послуг;
- безпідставне не нарахування та несплата Товариством ПДВ при здійсненні операцій з безоплатної передачі працівникам підприємства квартир, які перебували на балансі ДП «НАЕК «Енергоатом».
ВП «РАЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» укладались договори відчуження нерухомого майна з працівниками підприємства в рахунок погашення безвідсоткової цільової позики. В подальшому ВП «РАЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» безоплатно передав квартири працівникам підприємства вартість, яких була визначена суб'єктом оціночної діяльності (ринкова вартість) та зафіксована в договорах відчуження нерухомого майна.
Контролюючий орган вказує, що такі квартири не можуть трактуватись, як майно, що перебуває у повному господарському віданні або оперативному управлінні, оскільки не було надано ВП «РАЕС» власником (ДП НАЕК «Енергоатом») для здійснення підприємницької діяльності.
26.12.2012 на підставі акту № 1412/41-10/24584661 від 12.12.2012 прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0001234110, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 16 018 368,00 грн, у тому числі за грошовими зобов'язаннями на 13 193 115,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 2 825 253,00 грн.
За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення - рішення було залишено без змін.
Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням № 0001234110 від 26.12.2012 та вважаючи його таким, що підлягає скасуванню звернулось до суду з даним позовом.
11. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема пунктів 1, 3 та 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права:
- пункту 53.1 статті 53 Податкового кодексу України у взаємозв'язку з підпунктом 196.1.14 пункту 196.1 статті 196, пунктом 109.1 статті 109 Податкового кодексу України. Товариство вважає, що суд не дослідив зібрані у справі докази, зокрема, адресну податкову консультації ДПА у м. Києві від 12.07.2011 № 7267/10/31- 608, на підставі якої діяв позивач, а також документи, які підтверджують нарахування та сплату ПДВ за інжинірингові послуги контрагентами позивача. У даному випадку судом не застосовано пункт 53.1 статті 53 Податкового кодексу України, який підлягав застосуванню, за змістом якого не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої у письмовій формі. Таким чином, на переконання позивача, особа, яка діяла на підставі податкової консультації, має право включити суми ПДВ, сплачені при придбанні робіт (послуг), у т.ч. інжинірингових, які згідно з законодавством хоча і не були об'єктом оподаткування ПДВ, у разі, коли виконавець вважає оподаткованими ПДВ здійснювані ним операції, а також нараховує та сплачує податкові зобов'язання за цими операціями;
- пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України, внаслідок не дослідження доказів у справі, а саме: договору на виконання будівельно-монтажних робіт № 53/04-2011 від 16.06.2011 та не з'ясування за рахунок яких коштів (бюджетних чи власних) здійснювалося його фінансування;
- підпункту 197.1.13 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України у взаємозв'язку з частиною 3 статті 73 та частиною 2 статті 74 Господарського кодексу України, статей 1, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» внаслідок не дослідження у справі доказів, а саме: статуту ДП «НАЕК «Енергоатом», документів, що підтверджуються факт реєстрації за підприємством права господарського відання та дотримання процедури безоплатної приватизації.
За висновком судів нерухоме майно (квартири), яке було отримано позивачем в рахунок погашення безготівкової цільової позики, не може перебувати у повному господарському віданні або оперативному управлінні позивача, оскільки таке майно не надане позивачу його власниками для здійснення підприємницької діяльності, тобто, не могло бути приватизоване працівниками.
У зв'язку з цим при подальшій безоплатній передачі цих квартир працівникам, позивач повинен був нарахувати ПДВ, однак позивач вважає, що такі висновки базується виключно на припущенні, що квартири не могли перебувати у повному господарському віданні або оперативному управлінні позивача. При цьому судом не було встановлено правовий статус цього майна, а жодні докази щодо правового статусу квартир судом не досліджувалися.
На переконання Товариства, все його майно, незалежно від джерела його походження, є державною власністю і закріплюється за підприємством лише на праві господарського відання;
- підпункту 7.4.1 пункту 7.4, пункт 7.5, підпункти 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 «Про податок на додану вартість», статей 1, 9 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19; від 26.07.2024 у справі № 806/2353/16; від 19.10.2023 у справі № 420/18874/22; від 12.10.2022 у справі № 520/2388/2020 та внаслідок недослідження доказів та не встановлення дійсних обставин справи по господарських операціях з контрагентами позивача, а тому висновки суду апеляційної інстанції є передчасними.
Зазначає, що судами не було досліджено надані позивачем документи, такі як копії договору №2823-1, актів приймання-передачі послуг, класифікатора необоротних активів відокремлених підрозділів ДП «НАЕК «Енергоатом», витягу зі звіту незалежної оцінки вартості необоротних активів ДП «НАЕК «Енергоатом», методики обліку необоротних активів, виписок по особовому рахунку та платіжних доручень (том 3 а.с. 130-167), актів приймання-передачі наданих послуг, податкових накладних. Вважає, що саме по собі заперечення ТОВ «ВГЦ «Піраміда» факту виписки податкової накладної від 22.10.2010 № 2210-1, за умови підтвердження фактичного руху матеріальних активів, не може свідчити про неправомірність формування позивачем податкового кредиту.
Наведене, на переконання позивача, свідчить про передчасність висновків суду апеляційної інстанції.
12. Контролюючим органом подано заперечення на касаційну скаргу Товариства, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог - без змін.
Відповідач зазначає, про безпідставність доводів касаційної скарги позивача щодо неправильного застосування Шостим апеляційним адміністративним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вказує, що в період 01.01.2011 року по 30.06.2011 року послуги, визначені у підпункті "в" пункту 186.3 статті 186 розділу V Кодексу, не є об'єктом оподаткування з податку на додану вартість, тобто інжинірингові послуги не були об'єктом оподаткування. Таким чином, в порушення підпункту 196.1.14 пункту 196 статті 196, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції Кодексу, що діяла до 01.07.2011 року) ДП НАЕК «Енергоатом» безпідставно включено до податкового кредиту суми ПДВ по послугам, які не є об'єктом оподаткування, в результаті чого завищено податковий кредит на суму 159 030 грн.
Пунктом 197.15 статті 197 Податкового кодексу України передбачено, що звільняються від оподаткування операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти. Згідно судового рішення у справі №5011-16/8120-2012, встановлено, що договір №53/04-2011 від 16.06.2011 ВП «РАЕС» ДП НАЕК «Енергоатом», укладений з ПАТ «Агробудмеханізація» укладено у відповідності до Закону України «Про здійснення державних закупівель». Таким чином, в порушення пункту 198.6 статті 198, пункту 201.3 статті 201 Податкового кодексу України Товариством включено до податкового кредиту ПДВ, що нараховано на вартість послуг, які звільняються від оподаткування (будівельно-монтажні роботи з будівництва житла, що будується за державні кошти), в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ на суму 616 139,60 грн.
Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем порушено вимоги пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України ВП «РАЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» та занижено податкові зобов'язання з ПДВ при безоплатній передачі товарів (квартир) працівникам підприємства на суму 251 560 грн. Нерухоме майно, отримане позивачем в рахунок погашення безготівкової цільової позики не може перебувати у повному господарському віданні або оперативному управлінні, оскільки таке майно не надане позивачу його власниками для здійснення підприємницької діяльності. Контролюючий орган наголошує, що працівники підприємства, відповідно до цивільно-правових договорів, здійснили продаж, а ВП «РАЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» придбав товари (квартири) за компенсацію (в сумі оціночної вартості квартир) в рахунок погашення безвідсоткової цільової позики. Відчужувані квартири належали фізичним особам на праві приватної власності та були раніше приватизовані.
В частині реального господарських операцій контролюючий орган вважає, що усталеною є практика Верховного Суду, яка полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження в сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження доводу контролюючого органу про безтоварний (удаваний) характер господарської операції. Таким чином, контролюючий орган вважає, що Шостим апеляційним адміністративним судом, обґрунтовано залишено апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» без задоволення.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій
13. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції в судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
14. Щодо реальності господарських операцій з контрагентами ПП «Кримспецтехнолоджи», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Комманд», ПП «Базіс-торг», ПП «Візіт-торг», ТОВ «ПО Енергоальянс», ТОВ «Укренерготорг», ТОВ «Ітерн-Юг», ТОВ «Сенсор-Україна», ТОВ «Бора», ТОВ «ТПК «Рейл Інвест», ТОВ «Енергоінвест-ВАТ», ПП «Дніпрохім-Інвест», ТОВ «Саруд», ТОВ «Артем-С», ТОВ «Черномор-Союз», ПАТ «НДІ «Технострандарт», ТОВ «Укренергореконструкція», ТОВ «НПП «Постача», ПрАТ НДІ «Техностандарт».
Перевіряючи висновки суду апеляційної інстанції у взаємозв'язку із доводами Товариства, викладеними у касаційній скарзі, які обґрунтовані застосуванням у подібних правовідносинах норм права без урахування висновків викладених у постановах Верховного Суду та внаслідок не дослідження доказів та не встановлення дійсних обставин справи по господарських операціях з контрагентами, Суд зазначає.
Правовідносини з приводу формування платником податку податкового кредиту у період до 01 січня 2011 року регулювалися Законом України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (ділі - Закон №168/97-ВР).
Об'єктом оподаткування ПДВ відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону №168/97-ВР є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 7.5 статті 7 Закону №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
За змістом підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Разом з тим, підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону встановлено, що у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7).
Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (який набрав чинності з 01 січня 2011 року) податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт «а»)
Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій.
За визначенням статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-ХІV) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так само характеризує і податковий облік.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою бухгалтерського та податкового обліку. Це відповідає і вимогам статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України щодо достовірності доказів.
Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.
При цьому на виконання договору учасниками правовідносин мають складатися первинні документи в залежності від предмету договору та специфіки договірних правовідносин. Такі документи складаються безпосередньо під час здійснення господарської операції, або безпосередньо після її закінчення.
У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є нереальними (фіктивними), сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов'язкових реквізитів).
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту, якщо ж господарська операція фактично не відбулася, то платник податків не має права на податкову вигоду у вигляді податкового кредиту та/або врахування відповідних витрат при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема щодо наявності таких обставин, як: відсутність документів обліку (первинних документів), суттєві недоліки в заповненні таких документів, які не дають змоги ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, не дають можливості встановити дійсний зміст та обсяг господарської операції; не складення та не надання документів, які, зокрема передбачені договором; неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв'язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку, тощо.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.
Слід також обов'язково враховувати і специфіку спірних господарських операцій, наявність спеціальних законодавчих вимог, які встановлюються до певного виду господарських операцій, наявності документів, які мають оформлятися під час їх здійснення.
При цьому слід зазначити про те, що під час вирішення спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, наявність у платника податків первинних документів в підтвердження задекларованих сум податкового кредиту, є підставною для врахування таких при формування доходів та одержання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом, або якщо таких документів, які наявні у платника податків є недостатньо для підтвердження фактичного вчинення господарських операцій з урахуванням їх специфіки.
У справі, яка розглядається, судами встановлено, що у періоді, який перевірявся, позивач, серед іншого, мав взаємовідносини із ТОВ ВГЦ «Піраміда», ПП «Кримспецтехнолоджи», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Комманд», ПП «Базіс-торг», ПП «Візіт-торг», ТОВ «ПО Енергоальянс», ТОВ «Укренерготорг», ТОВ «Ітерн-Юг», ТОВ «Сенсор-Україна», ТОВ «Бора», ТОВ «ТПК «Рейл Інвест», ТОВ «Енергоінвест-ВАТ», ПП «Дніпрохім-Інвест», ТОВ «Саруд», ТОВ «Армет-С», ТОВ «Черномор-Союз», ПАТ «НДІ «Техностандарт», ТОВ «Укренергореконструкція», ТОВ «Оцінювальна компанія «ДК-Експерт», ТОВ «Атомпоставка», ТОВ «ТД «Агрінол», ТОВ «Алдек групп», ТОВ «Енергориск», ТОВ «НПП «Постача», ТОВ «Металлпромсервіс», ТОВ «Атоммонтажсервіс» щодо поставки останніми на користь ДП «НАЕК «Енергоатом» товарів (робіт, послуг).
Слід наголосити, що визначальним для вирішення справи щодо правомірності формування податкового кредиту позивачем за господарськими операціями з контрагентами є дослідження та встановлення фактичного руху активів в процесі виконання укладених договорів, і таке дослідження має бути здійснено на підставі первинних документів, які мають бути належним чином оформлені та стосуватись саме господарських операцій за якими було сформовано спірні суми податкового кредиту.
Як стверджував позивач, до матеріалів справи подана вся необхідна первинна документація та інші докази на підтвердження реальності господарських операцій із згаданими контрагентами, а також того, що укладені угоди мали на меті настання дійсних правових наслідків, що обумовлені ними.
При цьому суд апеляційної інстанції з урахуванням, зокрема вимог постанови Верховного Суду від 13.11.2018, визнаючи законним (у відповідній частині) оскаржуване податкове повідомлення-рішення про збільшення позивачу грошових зобов'язань з ПДВ за операціями з контрагентами, реальність яких контролюючим органом ставиться під сумнів, виходив з того, що документи, які містяться в матеріалах справи, не підтверджують руху активів до позивача, не підтверджують участь ТОВ ВГЦ «Піраміда», ПП «Кримспецтехнолоджи», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Комманд», ПП «Базіс-торг», ПП «Візіт-торг», ТОВ «ПО Енергоальянс», ТОВ «Укренерготорг», ТОВ «Ітерн-Юг», ТОВ «Сенсор-Україна», ТОВ «Бора», ТОВ «ТПК «Рейл Інвест», ТОВ «Енергоінвест-ВАТ», ПП «Дніпрохім-Інвест», ТОВ «Саруд», ТОВ «Артем-С», ТОВ «Черномор-Союз», ПАТ «НДІ «Техностандарт», ТОВ «Укренергореконструкція», ТОВ «Оцінювальна компанія «ДК-Експерт» у такому ланцюгу постачання, не вказують реальні зміни майнового стану ДП «НАЕК «Енергоатом» внаслідок таких відносин.
Такого висновку суд дійшов, зокрема, але не виключно, з огляду на встановлені обставини відсутності документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду, а саме:
- на підтвердження отримання послуг від ТОВ «Оцінювальна компанія «ДК-Експерт» за договором про надання послуг з визначення ринкової вартості, уніфікації та розробки облікової політики необоротних активів не надано копії зазначеного договору, актів приймання - передачі наданих послуг, класифікатора необоротних активів відокремлених підрозділів ДП «НАЕК «Енергоатом», затвердженого протоколом робочої наради координаційного комітету, звіту про незалежну оцінку вартості необоротних активів, методики обліку необоротних активів, рахунків, щомісячних звітів про хід виконання проекту та доказів на підтвердження факту наявності відповідних документів, платіжних доручень та банківських виписок тощо. При цьому, класифікатор необоротних активів відокремлених підрозділів ДП НАЕК «Енергоатом», який був затверджений протоколом робочої наради координаційного комітету, копія якого долучена позивачем до матеріалів справи на підтвердження існування фінансово - господарських відносин з ДП НАЕК «Енергоатом», не містить посилань на те, що його було безпосередньо розроблено саме на виконання договору № 2823-1/15-НАЕК від 27.01.2011;
- відсутності жодних документів як на підтвердження існування, так і на підтвердження товарності фінансово - господарських взаємовідносин із ПП «Кримспецтехнолоджи», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Комманд», ПП «Базіс-торг», ПП «Візіт-торг», зокрема, копій укладених договорів та первинних документів, складених на їх виконання, доказів (документів) на підтвердження використання товарів (робіт, послуг) отриманих від вказаних контрагентів у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку;
- в підтвердження існування фінансово - господарських відносин з ТОВ «ПО Енергоальянс», ТОВ «Укренерготорг» та ТОВ «Інтерн-Юг» позивачем не надано рахунків - фактур, сертифікатів (паспортів) якості та повідомлень про відвантаження продукції;
- позивачем не надано доказів отримання обладнання від ТОВ «Сенсор - Україна», а саме паспорту заводу-виробника, комплекту експлуатаційної документації, сертифікату якості (відповідності) та рахунків - фактур;
- відсутні пакувальні аркуші, рахунки - фактури та документи, які підтверджують якість продукції, яка начебто поставлялася ТОВ «Бора», ТОВ «Укренерготорг», ТОВ «ТПК «Рейл Інвест», ТОВ «Енергоінвест-ВАТ», ПП «Дніпрохім-Інвест», ТОВ «Саруд», ТОВ «Артем-С»;
- не надано документів на підтвердження транспортування продукції ТОВ «Черномор - Союз», як і не надано документів підтверджуючих якість товару, крім того, в наданих позивачем видаткових накладних в графі «Від постачальника» міститься підпис та печатка ТОВ «Черномор - Союз», водночас не зазначено посаду та дані особи, яка вчинила підпис;
- не надано документів по господарських операціях з контрагентамии ПАТ «НДІ «Техностандарт», ТОВ «Укренергореконструкція», а саме паспорту заводу-виробника, комплекту експлуатаційної документації, сертифікатів якості, сертифікатів відповідності, сертифікатів країни походження продукції;
- відповідно до листа контрагента позивача ТОВ «ВГЦ «Піраміда» № 275 від 21.11.2012 податкова накладна №2210-1 від 22.10.2010 на суму 17 256 384,10 грн (в т.ч. ПДВ у сумі 2 876 064,02 грн), на підставі якої позивачем сформовано податковий кредит, ним не виписувалась. Водночас на підставі вказаного договору ТОВ «ВГЦ «Піраміда» виписало позивачу податкову накладну № 3012-1 від 30.12.2010 на суму 17256384,10 грн, яка відображена у Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних та в складі податкового зобов'язання у податковій декларації вказаного товариства з ПДВ за грудень 2010 року.
Колегія суддів зазначає, що контролюючий орган відсутність реальності господарських операцій вмотивовував ненаданням Товариством документів, зокрема тих, які б підтверджували перевезення придбаного товару, його походження, якість, та які, з огляду на специфіку господарської діяльності позивача, та договірних правовідносин, якими регламентувались такі поставки, були обов'язковими для складання (формування) за фактом виконання таких операцій, а тому як суд першої так і суд апеляційної інстанцій аналізуючи надані позивачем документи та встановлені обставини в сукупності дійшли обґрунтованих висновків, що наявні (надані) у позивача документи не свідчать про беззаперечний факт реальності спірних операцій. При цьому суди також врахували і посилання відповідача на дефектність документів, складених за результатами розглядуваних операцій, та їх оформлення з порушенням вимог статті 9 Закону №996-XIV.
Суд також звертає увагу, що в частині правовідносин з ТОВ «ВГЦ «Піраміда» контролюючий орган фактично не визнав право Товариства на податковий кредит по податковій накладній №2210-1 від 22.10.2010, не з огляду на те, що така підписана особами, які начебто заперечують свою участь у створенні та діяльності Товариства, а з огляду на те, що за свідченнями безпосередньо керівника та головного бухгалтера ТОВ «ВГЦ «Піраміда», вказана податкова накладна взагалі не виписувалась, натомість за спірними операціями виписана інша податкова накладна № 3012-1 від 30.12.2010. Зазначених обставин позивачем спростовано не було. В касаційній скарзі позивач також наведеного не заперечує. Таким чином, з огляду на імперативну норму підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 (не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними) колегія суддів вважає правильним висновок судів, що позивач протиправно сформував податковий кредит за податковою накладною №2210-1 від 22.10.2010.
Щодо посилання Товариства на не дослідження висновку судово-економічної експертизи від 27.10.2015 № 9110/18914-18932/15-45, яким, зокрема, підтверджено реальність спірних операцій, то слід зазначити, що згідно зі статтею 108 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Наведені процесуальні норми свідчать, що висновок експерта оцінюється судом разом із іншими доказами в сукупності та не має заздалегідь встановленої сили.
Як вже зазначалось вище та на чому наголошує Верховний Суд, копії первинних документів, які надані позивачем та які безпосередньо стосуються фактичного виконання спірних господарських операцій з контрагентами суди попередніх інстанцій оцінили в сукупності та дійшли висновку, що такі не підтверджують та не свідчать про їх реальність. При цьому суд касаційної інстанції згідно вимог процесуального права, статі 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не на має повноважень встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, висновок експерта не може вважатися достатнім доказом реальності господарських операцій, оскільки саме первинні документи (їх наявність), на підставі яких формуються дані бухгалтерського та в подальшому податкового обліку є визначальними, які фактично і були оцінені судами, та покладені в основу прийнятих судових рішень.
Відносно посилань Товариства на те, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховним Судом, що наведені у касаційній скарзі, то слід зазначити, що позивач посилається на правові позиції Верховного Суду, пов'язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що наведені позивачем в касаційній скарзі доводи в частині реальності господарських операцій, зводяться до необхідності переоцінки вже оцінених судами доказів і жодним чином не спростовують правильних по суті висновків в контексті спірних правовідносин.
15. Щодо включення до податкового кредиту ПДВ, нарахованого на вартість інжинірингових послуг.
Відповідно до підпункту «б» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) об'єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.
Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
У відповідності до пункту 186.4 статті 186 Податкового кодексу України місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 цієї статті.
Пунктом 186.3 статті 186 Податкового кодексу України встановлено, що місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать, зокрема, консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні та інші подібні послуги консультаційного характеру, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем (підпункт «в»).
Підпунктом 14.1.85 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що «інжиніринг» - це надання послуг (виконання робіт) із складення технічних завдань, проектних пропозицій, проведення наукових досліджень і техніко-економічних обстежень, виконання інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об'єктів, розроблення технічної документації, проектування та конструкторського опрацювання об'єктів техніки і технології, надання консультації та авторського нагляду під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також надання консультацій, пов'язаних із такими послугами (роботами).
Водночас за змістом підпункту 196.1.14 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування операції з постачання послуг, визначених у підпункті «в» пункту 186.3 статті 186 цього Кодексу (тобто інжинірингових).
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та про ставки вивізного (експортного) мита на деякі види зернових культур» від 19 травня 2011 року №3387-VI, який набрав чинності 01 липня 2011 року, підпункт 196.1.14 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України виключено.
Таким чином, з 01 січня 2011 року (з моменту набрання чинності Податковим кодексом України) до 01 липня 2011 року постачання інжинірингових послуг не було об'єктом оподаткування ПДВ, а відтак, відповідно, при здійсненні у вказаний період зазначених операцій правові підстави для формування податкового кредиту відсутні.
Як встановлено судами, та фактично не заперечується позивачем, зокрема і в касаційній скарзі, податкові накладні на отримані позивачем інжинірингові послуги були виписані в період з січня 2011 року по квітень 2011 року та до складу їх вартості включено нараховане на їх вартість ПДВ. Згідно акту перевірки позивачем відображено у податковому кредиті інжинірингові послуги також у період з січня 2011 року по квітень 2011 року.
Таким чином, в порушення вимог підпункту 196.1.14 пункту 196 статті 196 та пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України позивач безпідставно включив до податкового кредиту суми ПДВ по послугам, які не були об'єктом оподаткування, в результаті чого завищено податковий кредит на суму 329218,00 грн.
Касаційна скарга позивача в цій частині спірних правовідносин вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції не було застосовано пункт 53.1 статті 53 Податкового кодексу України, який підлягав застосуванню та за змістом якого не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої у письмовій формі. При цьому судом не було враховано адресну податкову консультації ДПА у м. Києві від 12 липня 2011 року №7267/10/31-608, на підставі якої діяв позивач, а також документи, які підтверджують нарахування та сплату ПДВ за інжинірингові послуги контрагентами позивача.
Проте колегія суддів не приймає зазначені доводи Товариства з огляду на наступне.
Так, дійсно пунктом 53.1 статті 53 Податкового кодексу України визначено, що не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої у письмовій формі. Тобто, особа звільняється від відповідальності у разі вчинення певних дій, у відповідності та на підставі податкової консультації. У будь-якому випадку, первинною є податкова консультація, а потім платник податків її виконує. В даному випадку, позивачем включено до податкового кредиту ПДВ інжинірингові послуги у період з січня 2011 року по квітень 2011 року, при цьому податкова консультація на яку посилається позивач, надана 12.07.2011 №7267/10/31-608. Таким чином, позивач діяв на власний розсуд, а не на підставі податкової консультації.
Крім того, слід зазначити, що пункт 53.1 статті 53 Податкового кодексу України передбачає не притягнення платника податків саме до відповідальності, у разі якщо такий діяв відповідно до податкової консультації. Тобто мова йде виключно про відповідальність. У Податковому кодексі України міститься окрема глава 11 «Відповідальність» (статті 109-128). Згідно статті 111 Податкового кодексу України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені. Таким чином, звільнення від відповідальності на підставі пункту 53.1 статті 53 Податкового кодексу України можливе виключно в частині штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені і таке звільнення жодним чином стосується донарахованих сум податкових та грошових зобов'язань.
У зв'язку з зазначеним, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо завищення позивачем податкового кредиту по інжинірингових послуг, оскільки такі послуги не були об'єктом оподаткування ПДВ у період з січня 2011 року по квітень 2011 року.
16. Щодо включення до податкового кредиту ПДВ, нарахованого на вартість послуг, які звільняються від оподаткування, а саме будівельно-монтажних робіт з будівництва житла, що будується за державні кошти.
Судами було встановлено, що 16.06.2011 між відокремленим підрозділом «Рівненська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» (замовник) та ПАТ «Агробудмеханізація» (підрядник) укладений договір №53/04-2011 «Про закупівлю робіт за державні кошти на виконання будівельно-монтажних робіт по об'єкту «Житлові будинки №№ 412/3, 412/4» в м. Кузнецовськ», за умовами якого підрядник зобов'язався у 2011-2013 роках на свій ризик власними та залученими силами за завданням замовника зі свого матеріалу та матеріалу замовника виконати будівельно-монтажні роботи, зазначені в акцептованій пропозиції конкурсних торгів та відповідно до положень Цивільного та Господарського кодексів України, з дотриманням будівельних норм та правил, що діють в Україні, а замовник прийняти і оплатити такі роботи.
Протягом жовтня 2011 року - червня 2012 року ПАТ «Агробудмеханізація» виписано податкові накладні на суму 3 696 837,60 грн, у тому числі ПДВ у сумі 616139,53 грн, яка включена позивачем до складу податкового кредиту у відповідному періоді.
За висновком контролюючого органу, з яким по суті погодився й суд апеляційної інстанції, у позивача відсутні правові підстави для включення до складу податкового кредиту ПДВ, нарахованого на вартість будівельно-монтажних робіт із будівництва житла, отриманих за укладеним із ПАТ «Агробудмеханізація» договором, так як останні звільнені від оподаткування за правилами пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України, оскільки таке житло будується за державні кошти.
Відповідно до пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти встановлювалися чинним на момент виникнення спірних відносин Законом України від 01.06.2010 №2289-VI «Про здійснення державних закупівель», у відповідності до частини першої статті 2 якого його положення застосовуються до всіх замовників та закупівель товарів, робіт і послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень, а робіт - 300 тисяч гривень.
Суд наголошує, що договір від 16.06.2011 №53/04-2011 укладений позивачем на закупівлю робіт за державні кошти у відповідності до Закону України «Про здійснення державних закупівель».
За змістом пункту 10 частини першої статті 1 Закону №2289-VI (в редакції, чинній на момент укладення договору від 16.06.2011 №53/04-2011) замовниками є розпорядники державних коштів, які здійснюють закупівлю в порядку, визначеному цим Законом.
Пунктом 27 частини першої статті 1 Закону №2289-VI визначено, що розпорядник державних коштів - це органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, інші органи, установи, організації, визначені Конституцією та іншими актами законодавства України, а також установи чи організації, утворені у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування та уповноважені на отримання державних коштів, взяття за ними зобов'язань і здійснення платежів, а також підприємства та їх об'єднання.
Відповідно до визначення, наведеного в пункті 21 частини першої статті 1 Закону №2289-VI до підприємств належать підприємства, утворені в установленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування та уповноважені на отримання державних коштів, взяття за ними зобов'язань і здійснення платежів, у тому числі державні, казенні, комунальні підприємства, а також господарські товариства, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, їх дочірні підприємства, а також підприємства, господарські товариства, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків належить державним, у тому числі казенним, комунальним підприємствам та господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, об'єднання таких підприємств (господарських товариств).
При цьому пунктом 4 статті 1 Закону №2289-VI (у редакції, чинній на момент укладання між позивачем та ПАТ «Агробудмеханізація» договору на виконання будівельно-монтажних робіт від 16.06.2011 №53/04-2011) чітко визначено, що «державні кошти» - кошти Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, кошти Національного банку України, державних цільових фондів, Пенсійного фонду України, кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування, кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, кошти, передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», кошти установ чи організацій, утворених у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями чи органами місцевого самоврядування, кошти державних та місцевих фондів, кошти державного оборонного замовлення, кошти державного замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб, кошти державного матеріального резерву, кошти Аграрного фонду, кошти Фонду соціального захисту інвалідів, кошти, які надаються замовникам під гарантії Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування за кредитами, позиками, які надаються іноземними державами, банками, міжнародними фінансовими організаціями або на умовах співфінансування разом з іноземними державами, банками, міжнародними фінансовими організаціями, кошти підприємств та їх об'єднань.
Зміст наведених положень у їх зв'язку свідчить про те, що згідно Закону №2289-VI у редакції, чинній на час укладення договору від 16.06.2011 №53/04-2011, кошти державних підприємств (позивач на час спірних правовідносин було державним підприємством) є державними коштами без жодних виключень.
З огляду на вказівне доводи позивача в касаційній скарзі відносно того, що суд апеляційної інстанції не з'ясував, за рахунок яких коштів (бюджетних чи власних коштів позивача) придбавалися будівельно-монтажні роботи з будівництва житла за договором від 16.06.2011 №53/04-2011, не заслуговують на увагу.
Слід зауважити, що позивач вважає, що встановити за рахунок яких коштів придбавалися спірні будівельно-монтажні роботи суд мав на підставі саме договору від 16.06.2011 № 53/04-2011, на жодні інші документи позивач не покликається та таких для дослідження суду не надавав (наприклад: платіжні доручення; виписки по рахунках; зміни до цільових програм, після набрання 03 жовтня 2011 року відповідних змін до Закону №2289-VI; зміни до договору від 16.06.2011 №53/04-2011 щодо зміни джерела фінансування; тощо).
При цьому Суд звертає увагу, що у справі № 5011-16/8120-2012 за позовом ПАТ «Агробудмеханізація» до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електростанція» про внесення змін до договору було встановлено, що договір №53/04-2011 від 16.06.2011 між ВП «РАЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» та ПАТ «Агробудмеханізація» укладено у відповідності до Закону України «Про здійснення державних закупівель».
Отже, як вже зазначалось вище пунктом 197.15 статті 197 Податкового кодексу України визначено, що звільняються від оподаткування операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти, а відповідно до пункту 201.3 статті 201 наведеного Кодексу у разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що у позивача були відсутні правові підстави для включення до складу податкового кредиту ПДВ нарахованого на вартість будівельно-монтажних робіт із будівництва житла отриманих за договором № 53/04-2011 від 16.06.2011 від ПАТ «Агробудмеханізація».
17. Щодо заниження податкових зобов'язань з ПДВ при безоплатній передачі товарів (квартир) працівникам підприємства.
Судами встановлено, що у перевіряємому періоді між позивачем та його працівниками укладались договори відчуження нерухомого майна в рахунок погашення безвідсоткової цільової позики.
В бухгалтерському обліку позивача придбані у працівників товари (квартири) оприбутковано на рахунок «Товари». У грудні 2011 року вартість придбаного нерухомого майна списано з рахунку «Товари» та оприбутковано на рахунок «Придбання (виготовлення) основних фондів». В подальшому, позивач безоплатно передав нерухоме майно своїм працівникам, вартість якого попередньо визначена суб'єктом оціночної діяльності та зафіксована у договорах відчуження нерухомого майна.
Таким чином, працівники позивача, згідно з цивільно-правовими договорами, здійснили продаж нерухомого майна позивачу, а позивач придбав нерухоме майно в рахунок погашення безвідсоткової цільової позики. Нерухоме майно належало його власникам на праві приватної власності (було раніше ними приватизовано).
Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу.
Відповідно до підпунктів 14.1.202, 14.1.244 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари. Товари - матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах: превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Відповідно до підпункту "а" підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безоплатно надані товари, роботи, послуги: товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.
Також, підпунктом 197.1.13 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України встановлено, що звільняються від оподаткування операції з безоплатної приватизації житлового фонду, включаючи місця загального користування у багатоквартирних будинках та прибудинкових територій, присадибних земельних ділянок відповідно до законодавства, а також постачання послуг, отримання яких згідно із законодавством є обов'язковою передумовою приватизації житла, прибудинкових територій багатоквартирних будинків, присадибних земельних ділянок; безоплатної передачі працівникам радгоспів та інших сільськогосподарських підприємств, що приватизуються, та прирівняним до них особам частки державного майна (акцій) відповідно до Закону України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі». Перелік підприємств, які підлягають приватизації, визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною першою статті 136 та частиною першою статті 137 Господарського кодексу України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).
Згідно з статтею 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» встановлено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Статтею 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
Право повного господарського відання - це право юридичної особи володіти, користуватися, розпоряджатися майном, яке надано їй власником для здійснення підприємницької діяльності.
Згідно зі статті 37 Закону «Про власність» майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, на основі якого підприємство володіє, користується і розпоряджається вказаним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, що не суперечать закону і цілям діяльності підприємства.
Колегія суддів враховує, що працівники підприємства, відповідно до цивільно - правових договорів, здійснили продаж, а ВП «РАЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» придбав товари (квартири) за компенсацію (в сумі оціночної вартості квартир) в рахунок погашення безвідсоткової цільової позики. Відчужувані квартири належали фізичним особам на праві приватної власності та були раніше приватизовані. В подальшому ВП «РАЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» безоплатно передав квартири працівникам підприємства вартість, яких була визначена суб'єктом оціночної діяльності (ринкова вартість) та зафіксована в договорах відчуження нерухомого майна.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційного суду дійшов вмотивованого рішення, що позивач повинен був нарахувати ПДВ з операцій безоплатної передачі товарів (квартир) працівникам підприємства.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
18. Наведене вище у сукупності дає підстави вважати, що судом апеляційної інстанції повно та всебічно встановлено фактичні обставини справи та надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів сторін.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті висновків суду апеляційної інстанції.
19. Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» слід залишити без задоволення.
20. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» залишити без задоволення.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2024 у справі №826/3451/13-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіІ.Я.Олендер Р.Ф. Ханова І.А. Гончарова