20 листопада 2025 року
м. Київ
справа №320/30326/24
адміністративне провадження № К/990/41005/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Білоус О. В., Шишова О. О.,
розглянувши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року у справі № 320/30326/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕНЮ-АГРО" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "АВЕНЮ-АГРО" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким визначено пеню за порушення вимог валютного законодавства в розмірі 12 225 282,64 гривні.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року, залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суддів першої та апеляційної інстанції, від скаржника надійшла касаційна скарга
Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстав (підстави), на яких подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 КАС України підстави (підстав) (пункт 4 частини другої статті 330 КАС України), з належним її обґрунтуванням.
Верховний Суд звернув увагу, що посилаючись у касаційній скарзі на п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України скаржником не доведено подібності правовідносин у справах у якій викладено висновок Верховного Суду та у якій подається касаційна скарга.
На виконання вимог цієї ухвали суду скаржник направив уточнену касаційну скаргу.
Проаналізувавши зміст уточненої касаційної скарги, колегія суддів встановила, що касаційна скарга не містить належного обґрунтування зазначеної підстави для касаційного оскарження.
Аналогічно попередній редакції касаційної скарги у поданій вдруге міститься посилання на п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України - неправильне застосування судами норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом у постановах у справі №240/25642/22, у справі №805/1692/17-а.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник наводить мотиви незгоди з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій та вказує, що судами попередніх інстанцій застосовано норми матеріального та процесуального права ч. 2 ст. 353 КАС України, п. 78.1.11, п. 78.1 ст. 78 ПК України, ст. 13 ЗУ «Про валюту і валютні операції».
Так, нормою абзацу 2 пункту 4 частини другої статті 330 КАС України унормовано, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У той же час, Верховний Суд звертає увагу скаржника, що суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях урахували правові висновки Верховного Суду, викладені у вищезазначених постановах, вказівку на неврахування висновків яких скаржник здійснив у касаційній скарзі, що в свою чергу свідчить про суперечність доводів касаційної скарги та необґрунтованості її вимог.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду. Скаржник повинен зазначити висновок щодо застосування якої норми права в ній викладено, а також обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Наведені скаржником постанови Верховного Суду стосується оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а доводи касаційної скарги щодо неврахування судами зазначених постанов зводяться до незгоди із наданою судами правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, що не є належним обґрунтуванням наведених скаржником підстав для касаційного оскарження судового рішення - пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені ст. 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно п. 4 ч. 5 ст. 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Таким чином, є підстави вважати, що у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги заявник не усунув, вимоги ухвали про залишення скарги без руху не виконав в повному обсязі.
За таких обставин за правилами п. 1 ч. 4 ст. 169, ч. 2 ст. 332 КАС України касаційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
Відповідно до ч. 7 ст. 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному ст. 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.
Керуючись ст. 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року у справі № 320/30326/24 - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді О. В. Білоус
О. О. Шишов