20 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 380/5886/22
адміністративне провадження № К/990/42314/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Коваленко Н.В., суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКСАР» про відвід суддів Коваленко Н.В., Бучик А.Ю. та Стеценка С.Г. від розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКСАР» на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року у справі № 380/5886/22, за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Термінал-ЛТД», про визнання протиправним і скасування рішення про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва,
1. У квітні 2022 року ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради (далі також Виконком ЛМР, відповідач), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Термінал-ЛТД» (далі також ТОВ «НВП «Термінал-ЛТД»), у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 10 вересня 2021 року № 791, яким для Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Термінал-ЛТД» затверджені містобудівні умови та обмеження для проєктування нового будівництва багатоквартирного будинку з підземним паркінгом та офісного будівництва з вбудованими приміщеннями короткотривалого перебування дітей зі знесенням існуючих будівель за адресою: м. Львів вул. Тернопільська 42 (далі також спірне, оскаржене рішення, містобудівні умови, МУО).
2. Справа розглядалась судами неодноразово.
3. Так, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено.
5. Постановою Верховного Суду від 02 липня 2024 року постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року скасовано, адміністративну справу направлено на новий розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
6. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року у справі № 380/5886/22 залишено без змін.
7. Постановою Верховного Суду від 01 травня 2025 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено.
8. У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Люксар» (далі - також ТОВ «Люксар», скаржник), яке не брало участі в розгляді цієї справи, подало апеляційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року.
9. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року у відкритті апеляційного провадження у цій справі відмовлено.
10. Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою апеляційного суду, ТОВ «Люксар» подало касаційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
11. Верховний Суд ухвалою від 29 жовтня 2025 року відкрив провадження у справі за вищевказаною касаційною скаргою.
12. 18 листопада 2025 року, ТОВ «ЛЮКСАР» (далі - також заявник) подало до Верховного Суду заяву про відвід суддів Коваленко Н.В., Бучик А.Ю. та Стеценка С.Г. від розгляду касаційної скарги.
13. На обґрунтування такої заяви наводяться доводи про те, що скаржнику стало відомо про подання керівником ТОВ «ЛЮКСАР» дисциплінарної скарги на дії тих самих суддів, яким наразі заявляється відвід, й у тій самій справі, в якій зазначеним Товариством подана касаційну скаргу, за якою Суд відкрив провадження, і яка перебуває на розгляді Касаційного адміністративного суду у Верховному Суді у складі колегії суддів: головуючої судді Коваленко Н.В., суддів Бучик А.Ю. та Стеценка С.Г., яким заявлений відвід.
14. На думку заявника, факт подання дисциплінарної скарги на дії суддів у цій справі, а також ймовірне рішення Вищої ради правосуддя про притягнення/не притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, можуть негативно вплинути і на результати касаційного перегляду в цій справі за заявою ТОВ «Люксар».
15. Указані обставини, за доводами заяви, можуть безпосередньо вплинути на безсторонність та неупередженість суддів Коваленко Н.В., Бучик А.Ю., Стеценка С.Г. при касаційному перегляді за скаргою ТОВ «Люксар» на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2025, оскільки можуть свідчити про ймовірний намір суддів Коваленко Н.В., Бучик А.Ю., Стеценка С.Г. усунути виявлені недоліки при розгляді заяв ТОВ «Люксар», в інтересах якого діє керівник Шило Ігор Володимирович, за реалізацію останнім свого права на звернення до Вищої ради правосуддя з відповідними дисциплінарними скаргами.
16. Існування сумніву в неупередженості головуючої судді Коваленко Н.В., суддів Бучик А.Ю., Стеценка С.Г. ТОВ «Люксар» пов'язує також з тим, що вказані судді розглядають справу в умовах, на його думку, наявного конфлікту інтересів, оскільки їм відомо про факт перебування на розгляді Вищої ради правосуддя дисциплінарної скарги керівника зазначеного Товариства щодо дій цих же суддів Верховного Суду.
17. Товариство вважає, що за таких умов наявність конфлікту інтересів є очевидною й попри відсутність суб'єктивних причин, ці обставини можуть викликати у зовнішнього незаангажованого спостерігача у разі не відведення суддів Коваленко Н.В., Бучик А.Ю., Стеценка С.Г. від розгляду цієї справи сумніви в неупередженості цих суддів.
18. Юридичні підстави для задоволення заявленого відводу ТОВ «Люксар» пов'язує з нормами пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, якими передбачений відвід суддів за наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
19. Надаючи оцінку вищевикладеним доводам заявника, Верховний Суд виходить з такого.
20. За правилами статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
21. Суд звертає увагу, що метою запровадження інституту відводу судді (суддів) від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема, з ціллю запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
22. За приписами пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року (Схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23) об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи також в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
23. Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
24. Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості Суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема, принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
25. Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Білуха проти України», заява № 33949/02, пункт 49; «Fey v. Austria», заява № 14396/88, пункти 27, 28 та 30; «Wettstein v. Switzerland», заява № 33958/96, пункти 42-43, «Pullar v. United Kingdom», заява № 22399/93, пункт 38 та інші) обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
1) «об'єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
2) «суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
26. У вищенаведених справах Європейський суд з прав людини відзначав, що особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
27. Тому, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
28. Уважно ознайомившись із наведеними заявником аргументами на обґрунтування доводів заяви та детально їх розглянувши, Верховний Суд не вважає, що у світлі вищевказаних критеріїв неупередженості судді викладені заявником обставини не можуть слугувати підставою для відводу.
29. Верховний Суд підкреслює, що згідно з частиною першою статті 107 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» право на звернення із скаргою щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа. Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи - через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування - через своїх керівників або представників.
30. Отже, право на звернення до уповноваженого органу державної влади з дисциплінарною скаргою на суддю гарантується Конституцією та законами України будь-якій особі, яка вважає, що суддя або судді допустили дисциплінарний проступок, однак подання такої скарги саме собою не свідчить про доведений факт вчинення суддею певних дій (бездіяльності), які прямо або опосередковано вказують чи можуть вказувати на наявність обставин, які навіть в очах стороннього спостерігача викликають (можуть викликати) сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, з якими закон пов'язує підстави для відводу.
31. При цьому, за змістом частини п'ятої статті 29-2 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» повноваження щодо перевірки матеріалів дисциплінарної скарги та підготовку висновку по суті скарги стосовно суддів належать виключно дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя, й такі повноваження реалізуються ним незалежно та самостійно й жодним чином не пов'язані із здійсненням суддею процесуальної діяльності в межах певних проваджень у судових справах.
32. Подання дисциплінарних скарг на суддів не є прямо визначеними процесуальним законом підставами для відводу суддів або для настання будь-яких процесуальних наслідків, перебуває поза межами процедури розгляду судом справ та матеріалів, не може мати і не має жодного впливу перебіг судового процесу чи на його учасників
33. Тому такі обставини не є самостійною та достатньою, передбаченою законом, підставою для задоволення заяви про відвід. Вони можуть розглядатись як підстава для відводу у контексті норм пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто як інші обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді. При цьому, повинні враховуватись висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм, а також відповідні національні акти з вказаного питання, положення міжнародних договорів та практика ЄСПЛ як джерело права, які цитувались вище у цій ухвалі, тому Суд їх у цьому розділі не повторює, однак враховує при оцінці наведених ТОВ «ЛЮКСАР» аргументів.
34. Заявник не навів належних міркувань стосовно того, як вищезгадані обставини вплинули або могли вплинути на неупередженість та об'єктивність суддів, яким він заявив самовідвід, або щодо того, яким чином сам лише факт подання таких скарг та їх суть вказують на існування обставин, які у контексті суб'єктивного та об'єктивного критеріїв і взаємозв'язку зі справою можуть викликати сумнів у неупередженості або об'єктивності суддів.
35. Побоювання заявника, що результати розгляду дисциплінарної скарги можуть негативно вплинути на касаційний перегляд справи за заявою ТОВ «Люксар», а також його припущення про намагання суддів усунути наявні, на його думку, недоліки судового провадження у суді касаційної інстанції, які слугували підставою для подання дисциплінарної скарги керівником Товариства, Суд оцінює критично.
36. Такі міркування мають суб'єктивний характер і засновані на внутрішньому переконанні заявника та його особистій оцінці ситуації, фактично є припущенням, яке не підтверджено, у зв'язку з чим не може належати до об'єктивних обставин, охоплених нормами пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України або іншими нормами цієї статті, як передбачена законом підстава для відводу судді.
37. Суд не вважає обґрунтованими доводи заяви про відвід у частині аргументів про те, що за вищенаведених обставин виникає конфлікт інтересів.
38. З цього приводу Верховний Суд зауважує, що як у Кодексі адміністративного судочинства України, так і в Законі України «Про судоустрій і статус суддів» визначення поняття «конфлікт інтересів» не надається.
39. Проте визначення такого поняття міститься у нормах антикорупційного законодавства.
40. Так, Закон України «Про запобігання корупції» виокремлює два види конфлікту інтересів:
Потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
41. Цей же Закон наводить визначення поняття «приватний інтерес», а саме: будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.
42. Згідно з роз'ясненнями Національного агентства з питань запобігання корупції, розміщеними на його офіційному веб порталі, приватний інтерес може зумовлюватись особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, а також іншими обставинами.
43. Приватний інтерес може впливати на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, вчинення чи невчинення дій лише під час реалізації службових / представницьких повноважень, що є дискреційними.
44. Суперечність полягає в тому, що, з одного боку, в особи наявний приватний інтерес (майновий або немайновий), а з іншого - особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (або прирівняна до неї), має виконувати свої службові обов'язки в публічних інтересах (держави, територіальної громади тощо), виключаючи можливість будь-якого впливу приватного інтересу.
45. За обставин, які повідомлені у заяві ТОВ «ЛЮКСАР» про відвід суддів, наявності конфлікту інтересів (реального або потенційного) за будь-яким із вищенаведених критеріїв не вбачається, оскільки розглядаючи касаційну скаргу вказаного Товариства, Суд не може змінити зміст раніше ухваленої ним у цій же справі постанови або вплинути на наслідки вже вчинених ним процесуальних дій чи рішень, у будь-який спосіб вплинути на перебіг перевірки дисциплінарної скарги та оцінки дисциплінарним інспектором повідомлених у скарзі обставин та доданих до неї матеріалів, позаяк така процедура є окремою, самостійною і незалежною від судового процесу.
46. Заявник не довів того, що Суд має будь-яку зацікавленість у результатах касаційного розгляду справи й не зазначив відповідних обставин, які б давали підстави для такого висновку.
47. У підсумку Верховний Суд констатує, що наведені заявником доводи не вказують на існування обставин, які б викликали або могли викликати обґрунтовані сумніви у неупередженості або об'єктивності суддів Коваленко Н.В., Бучик А.Ю., Стеценка С.Г., й не засновані на об'єктивних та доведених фактах щодо порушення гарантій неупередженості вказаними суддями як з погляду суб'єктивного, так і з погляду об'єктивного критерію, яким керується ЄСПЛ.
48. Інших обставин, які не вказані у заяві ТОВ «ЛЮКСАР», однак могли б свідчити про наявність підстав для відводу суддів, передбачених, зокрема, пунктом 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд не установив.
49. Ураховуючи вищезазначене, Суд визнає заяву ТОВ «ЛЮКСАР» про відвід суддів необґрунтованою, у зв'язку з чим та в порядку частини четвертої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України, порушене заявником питання про відвід суддів підлягає розгляду суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначений у порядку, встановленому процесуальним законом.
50. Керуючись статтями 36, 39, 40, 236 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Визнати необґрунтованою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКСАР» про відвід суддів Коваленко Н.В., Бучик А.Ю. та Стеценка С.Г. від розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКСАР» на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року у справі № 380/5886/22, та передати заяву до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає цю справу, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для вирішення питання про відвід.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддями й не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Судді: А.Ю. Бучик
С.Г. Стеценко