20 листопада 2025 року
м. Київ
справа №260/412/25
адміністративне провадження № К/990/31454/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до заступника начальника відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " з персоналу ВПС " ІНФОРМАЦІЯ_2 " НОМЕР_1 прикордонного загону капітана ОСОБА_2 , військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України) про визнання протиправним та скасування рішення, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2025 (суддя-доповідач Курилець А.Р., судді: Кузьмич С.М., Мікула О.І.),
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до заступника начальника відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " з персоналу ВПС " ІНФОРМАЦІЯ_2 " НОМЕР_1 прикордонного загону капітана ОСОБА_2 (далі - відповідач-1), військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) (далі - відповідач-2), у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати оскаржуване рішення про відмову в перетині державного кордону України від 24.12.2024, прийняте відповідачем-1;
- визнати протиправними дії посадових/службових осіб відповідача-2 щодо перешкоджання в здійсненні батьківських прав у вигляді перетинання державного кордону з метою відвідування неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , 2008 р.н. та ОСОБА_4 , 2009 р.н.;
- зобов'язати вказаних посадових осіб утриматися від здійснення дій, направлених на перешкоджання здійсненню батьківських прав, у вигляді перетинання державного кордону з метою відвідування неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , 2008 р.н. та ОСОБА_4 , 2009 р.н., за умови надання документів на підтвердження обґрунтування перетинання кордону саме з такою метою;
- стягнути з службових/посадових осіб відповідача-2 матеріальну шкоду в розмірі: 2145 грн 54 коп. та 53 євро 20 євроцентів;
- стягнути з службових/посадових осіб відповідача-2 моральну шкоду на користь: ОСОБА_1 - 3000 грн 00 коп.; ОСОБА_3 - 3000 грн 00 коп.; ОСОБА_4 - 3000 грн 00 коп.
2. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
3. Не погодившись із прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
4. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2025 відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, установлено десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги шляхом надіслання до суду оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 2906,88 грн.
5. На виконання вимог указаної ухвали ОСОБА_1 подав заяву, в якій зазначив, що за подання апеляційної скарги у цій справі ним сплачено судовий збір, розрахований як за одну немайнову вимогу - про визнання рішення протиправним, оскільки всі інші вимоги є похідними. До заяви додано квитанцію від 06.07.2025 про сплату судового збору в розмірі 908,40 грн.
6. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 у справі № 260/412/25 повернуто скаржнику.
7. Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що адміністративний позов у цій справі містить вимоги майнового (стягнення матеріальної шкоди) та немайнового характеру (визнання протиправним та скасування рішення про відмову в перетині державного кордону України від 24.12.2024, з урахуванням похідних вимог про визнання протиправними дій посадових осіб та зобов'язання вказаних посадових осіб утриматися від здійснення дій).
7.1. Також суд апеляційної інстанції зауважив, що відмова в перетині державного кордону та стягнення матеріальної та моральної шкоди у зв'язку з такою відмовою не зачіпає та не стосується соціального чи правового захисту позивача як учасника бойових дій.
8. Не погодившись із прийнятою ухвалою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2025, а справу направити для подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції.
8.1. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції передчасно прийняв оскаржену ухвалу про повернення апеляційної скарги, без урахування обставин справи, з надмірним формалізмом, що порушує право на судовий захист, як щодо позивача, так і стосовно його неповнолітніх дітей. У контексті цього позивач наголосив, що є законним представником своїх малолітніх дітей, як їх батько, та діє в їх інтересах відповідно до статті 154 Сімейного кодексу України.
8.2. Також позивач наголосив, що оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції не містить чіткого формулювання про те, яким чином позивач повинен був усунути недоліки апеляційної скарги. Крім того, на переконання позивача, якщо суд не був згодний зі сплаченою ним сумою судового збору, то суд повинен був продовжити строк для усунення недоліків та чітко роз'яснити свою позицію стосовно розміру судового збору.
9. Ухвалою від 21.08.2025 Верховний Суд відкрив касаційне провадження з підстав правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема, положень пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо підстав для повернення апеляційної скарги.
10. До Верховного Суду надійшов від представника військової частини НОМЕР_2 відзив на касаційну скаргу, у якій відповідач-2 просив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2025 залишити без змін.
11. У відповіді на відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 наголосив, що має дві самостійні підстави для звільнення від сплати судового збору, а саме: судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарг про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб (пункт 12 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір»), та позовної заяви, апеляційної скарги у справах про тимчасове обмеження права громадян України на виїзд за межі території України (пункт 16 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір»).
12. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.
13. Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
14. Абзацом 1 частини першої статті 169 КАС України обумовлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
15. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
16. Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені у статті 296 КАС України.
17. Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
18. Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору (частина шоста статті 296 КАС України).
19. У цій справі ОСОБА_1 , звертаючись з апеляційною скаргою, просив суд звільнити його від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону №3674-VI як учасника бойових дій, а також зазначив, що оскільки позов подано в інтересах неповнолітніх дітей, то в силу пункту 12 частини другої статті 3 Закону №3674-VI судовий збір не справляється.
20. Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення його від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону №3674-VI, оскільки відмова в перетині державного кордону та стягнення матеріальної та моральної шкоди у зв'язку з такою відмовою не зачіпає і не стосується соціального чи правового захисту позивача саме як учасника бойових дій.
20.1. Також суд апеляційної інстанції відхилив покликання позивача на пункт 12 частини другої статті 3 Закону №3674-VI у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не зазначив, які конкретні права малолітніх чи неповнолітніх осіб порушені прийняттям спірного рішення про відмову в перетинанні державного кордону України.
21. Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
22. Частиною другою статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
23. Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI.
24. Стаття 3 Закону України «Про судовий збір» визначає об'єкти справляння судового збору.
25. Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання, зокрема, заяви, апеляційної та касаційної скарг про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб (пункт 12); позовної заяви, апеляційної скарги у справах про тимчасове обмеження права громадян України на виїзд за межі території України (пункт 16).
26.Пільги щодо сплати судового збору встановлені статтею 5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до пункту 13 частини першої якої від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, учасники бойових дій, - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
27. Водночас зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.
28. Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей установлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII.
29. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону, а у статті 22 передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
30. Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову, перевіряти: чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
31. Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №9901/311/19 та від 12.02.2020 у справі №545/1149/17.
32. З урахуванням правової позиції, сформованої Великою Палатою Верховного Суду щодо умов звільнення учасників бойових дій від сплати судового збору, а також з огляду на те, що положення статей 12 та 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не передбачають права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, які заявлені у цій справі, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для такого звільнення на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Це зумовлено тим, що спірне рішення про відмову в перетинанні державного кордону, а також вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди у зв'язку з такою відмовою не стосуються та не зачіпають питань соціального чи правового захисту позивача як учасника бойових дій.
33. Щодо застосування пункту 12 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» в цій справі Верховний Суд наголошує, що при вирішенні питання щодо справляння судового збору за подання апеляційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб необхідно виходити з того, чи спричинено оскаржуваними рішеннями, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушення законних прав та інтересів такої особи.
34. Предметом спору в цій справі є правомірність прийняття рішення посадової особи Державної прикордонної служби України від 24.12.2024, яким громадянину України ОСОБА_1 було тимчасово обмежено у праві виїзду з України.
35. Підстави звернення з цим позовом в інтересах неповнолітніх дітей позивач обґрунтовує насамперед тим, що відмова ОСОБА_1 у перетинанні державного кордону України перешкодила реалізації його батьківських прав і виконанню обов'язків відповідно до статті 154 Сімейного кодексу України щодо його неповнолітніх дітей, які перебувають на території Австрійської Республіки.
36. З огляду на викладене Верховний Суд не вбачає підстав вважати, що цей позов спрямований на захист конкретних суб'єктивних прав або інтересів дітей позивача, оскільки сутність спору полягає саме у захисті права позивача (як батька) на виїзд за межі України, що підтверджує правильність висновків суду апеляційної інстанції в цій частині.
37. Також Верховний Суд уважає безпідставним покликання позивача на пункт 16 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», оскільки звільнення від справляння судового збору, передбачене цим пунктом, стосується справ за адміністративними позовами щодо тимчасового обмеження права громадян України на виїзд за межі держави у зв'язку з невиконанням юридичною особою або постійним представництвом нерезидента обов'язку зі сплати податкових зобов'язань, передбачених Податковим кодексом України, розгляд яких визначено статтею 289-2 КАС України.
38. Ураховуючи, що предмет спору в цій справі не підпадає під категорію спорів, передбачених статтею 289-2 КАС України, Верховний Суд не вбачає підстав для застосування пункту 16 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», що спростовує доводи позивача в цій частині.
39. Щодо розрахунку розміру судового збору за подання апеляційної скарги в цій справі Верховний Суд звертає увагу на таке.
40. Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
41. Водночас пунктом 23 частини першої статті 4 КАС України визначено, що похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
42. Як убачається з прохальної частини позовної заяви, позивач заявив одну немайнову вимогу, яка складається з основної (визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перетині державного кордону України від 24.12.2024) та похідних (визнати протиправними дії посадових/службових осіб щодо перешкоджання в здійсненні батьківських прав у вигляді перетинання державного кордону з метою відвідування неповнолітніх дітей та зобов'язати вказаних посадових осіб утриматися від здійснення дій), а також чотири майнові вимоги (стягнення матеріальної та моральної шкоди на користь позивача, стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_3 та стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_4).
43. Перш за все Суд зауважує, що відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.
44. Згідно з приписами частини першої статті 5 КАС України щодо способів судового захисту, які кореспондують з положеннями частини другої статті 245 КАС України щодо повноважень суду при вирішенні справи, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом: визнання протиправним і скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача-суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
45. Відповідно до частини п'ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішують судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
46. Зміст указаної норми вказує на те, що позовну вимогу про відшкодування шкоди, заявлену в адміністративному судочинстві обов'язково зумовлює вимога про вирішення публічно-правового спору (наприклад, визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень). За такого правового регулювання вимога про відшкодування шкоди не є об'єктом, за який справляється судовий збір. Водночас за вимогу, яка її зумовлює, такий платіж сплачується.
47. Аналогічні висновки щодо застосування зазначених норм права містяться в постановах Верховного Суду від 18.10.2019 у справі №405/8768/18, від 05.03.2020 у справі №597/664/18.
48. Отже, за позовні вимоги щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди на користь позивача у зв'язку з прийняттям спірного рішення від 24.12.2024 судовий збір не справляється.
49. Водночас у позовній заяві позивач заявив вимоги про стягнення моральної шкоди на користь своїх дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , однак не обґрунтував, у чому полягає порушення прав неповнолітніх рішенням про відмову ОСОБА_1 в перетинанні державного кордону України від 24.12.2024. З огляду на те, що діти позивача не були учасниками спірних правовідносин, це виключає можливість застосування пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» до зазначеної частини позовних вимог.
50. Таким чином, розмір судового збору за подання апеляційної скарги у справі, що розглядається, повинен розраховуватися, виходячи з однієї немайнової вимоги та двох майнових вимог у сумі 6000 грн.
51. Розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду, відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
52. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» подання до суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
53. Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу станом на 01.01.2025 становить 3028 грн.
54. Крім того, за приписами частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
55. Отже, судовий збір за подання апеляційної скарги в цій справі повинен становити 2906,88 грн ((3028 грн Ч 0,4 (немайнова)) + (3028 грн Ч 0,4 (майнова)) = Ч 150% Ч 0,8), що узгоджується з розрахунком суду апеляційної інстанції, наведеним в ухвалі від 27.06.2025.
56. У заяві, поданій на виконання вимог ухвали від 27.06.2025, ОСОБА_1 здійснив некоректний розрахунок розміру судового збору та сплатив його в сумі 908,40 грн (квитанція №2488436810 від 06.07.2025).
57. Ураховуючи, що позивач за подання апеляційної скарги в цій справі сплатив судовий збір в меншому розмірі, ніж це було встановлено судом в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, відповідно до Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд уважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 на підставі частини другої статті 298 та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
58. Міркування і твердження позивача в касаційній скарзі не спростовують правильності такого висновку, викладеного в оскарженому судовому рішенні.
59. За правилами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
60. З огляду на результат касаційного перегляду судові витрати не розподіляються.
61. Керуючись статтями 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2025 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не оскаржується.
Суддя-доповідач С.А. Уханенко
Судді: О.В. Кашпур
О.Р. Радишевська