19 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 580/3637/21
касаційне провадження № К/990/30060/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Азот» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19.01.2022 (суддя Гарань С.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2022 (головуючий суддя - Кузьменко В.В., судді - Ганечко О.М., Василенко Я.М.) у справі за позовом Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до Приватного акціонерного товариства "Азот" про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі,
04.06.2021 Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Управління, позивач, контролюючий орган) звернулося до суду з адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства "Азот" (далі - Товариство, відповідач, платник), в якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) просило надати дозвіл на погашення суми податкового боргу у розмірі 40914549,64 грн за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на наявність податкового боргу у загальному розмірі 40914549,64 грн. Позивачем неодноразово здійснювались заходи щодо погашення податкового боргу, а саме: виставлена податкова вимога, прийняте рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках в рахунок погашення податкового боргу, направлялися до банківських установ платіжні вимоги, які були повернуті без виконання у зв'язку з відсутністю на розрахункових рахунках відповідача грошових коштів, прийняте рішення про опис майна у податкову заставу. Враховуючи, що заходи стягнення не призвели до погашення податкового боргу, позивач на підставі пункту 95.3 статті 95 ПК України звернувся до суду з цим позовом.
Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 19.01.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2022, позов задовольнив. Надав Управлінню дозвіл на погашення суми податкового боргу в розмірі 40914549, 64 грн за рахунок майна Товариства, що перебуває у податковій заставі.
Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач належним чином здійснив усі необхідні заходи, що передують зверненню контролюючого органу до суду щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові.
Підставою касаційного оскарження судового рішення у цій справі скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), який передбачає право на касаційне оскарження, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, з посиланням у касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права.
В касаційній скарзі скаржник покликається на ухвалення судами попередніх інстанцій судових рішень з порушенням підпунктів 95.1, 95.3 статті 95 ПК України та без врахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм, викладених у постановах від 28.01.2020 у справі 520/3516/19, від 24.01.2019 у справі №П/811/203/16, від 25.03.2021 у справі №804/5613/17, від 25.03.2021 у справі № 807/1621/15.
Відповідач зазначає, що суди залишили поза увагою порушення податковим органом послідовності стягнення податкового боргу, передчасність звернення до суду з позовом про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, оскільки Товариство своєчасно перераховувало розстрочену рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 у справі № 580/3655/19 суму боргу, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, копії яких наявні у матеріалах справи, що свідчить про те, Товариство фактично здійснює поступове погашення податкового боргу за рахунок грошових коштів, здійснюючи господарську діяльність та використовуючи майно, яке перебуває у податковій заставі.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21.11.2022 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
У відзиві на касаційну скаргу Управління просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18.11.2025 призначив касаційний розгляд справи у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 19.11.2025.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов наступних висновків.
Як вбачається з позовної заяви (з урахуванням уточнення позовних вимог), контролюючий орган вказував, що Товариство має податковий борг до бюджету станом на 30.09.2021 на загальну суму 40914549,64 грн, в тому числі: по податку на прибуток в сумі 34164916,09 грн та податку на додану вартість в сумі 6749633,55 грн.
Також, контролюючий орган вказував, що зазначений податковий борг є узгодженим та станом на момент розгляду справи залишається непогашеним, що зокрема підтверджується інтегрованою карткою платника податків.
На виконання вимог пункту 89.3 статті 89 ПК України контролюючим органом прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 16.05.2017 №26608/10/28-10-17-01-23.
На підставі вказаного рішення складено акти опису майна та зареєстровано податкову заставу на загальну суму 32488250,60 грн, в тому числі по актах:
від 20.06.2017 №25 на суму 4191,63 грн (датчик диференціального тиску); від 18.12.2017 №38 на суму 16110933,89 грн (скрубер високого тиску Е-203, насос MSLA 05007); від 29.01.2018 №2 на суму 8662695,91 грн (теплообмінник 1140-СА/СВ); від 22.03.2018 №6 на суму 5322694,29 грн (комплекс будівель і споруд цеху-8 номер об'єкта в РПВН: 91572, адреса: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Першотравнева, 72);
від 24.05.2018 №10 на суму 2387734,88 грн (учбово-курсовий комбінат загальна площа 3677,2 кв.м. номер об'єкта в РПВН: 7760064 адреса: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Першотравнева, 72).
Податкова застава за цими актами була внесена до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень, що підтверджується відповідними витягами.
На підставі вимог пункту 95.5 статті 95 ПК України контролюючим органом було прийнято рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу за №1.
Після прийняття вказаного рішення, податковий орган звертався до банків, в яких відкриті рахунки відповідача, з інкасовими дорученнями про стягнення з відповідача боргу. Проте інкасові доручення були повернуті банками без виконання.
Враховуючи, що заходи стягнення, вжиті позивачем, не призвели до погашення підприємством податкового боргу, податковий орган звернувся до суду з позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу Товариства за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.
Надаючи оцінку правомірності спірним правовідносинах, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.39, 14.1.155, 14.1.156, 14.1.175 пункту 14.1. статті 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності; податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом; податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк; податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання;
Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з абзацом першим пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 88.1 статті 88 ПК України передбачено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
За приписами пунктів 89.1, 89.3 статті 89 ПК України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.
Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно з пунктом 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Пунктом 95.3 статті 95 ПК України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Верховний Суд вказує, що процедура стягнення з платника податків податкового боргу за рахунок грошових коштів у судовому порядку передує виникненню права податкового органу на звернення до суду щодо надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.
Обов'язкові умови (обставини), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність (недостатність) коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.
Ухвалюючи рішення у даній справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач належним чином здійснив усі необхідні заходи, що передують зверненню контролюючого органу до суду щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, тоді як Товариство не надало доказів сплати податкового боргу.
Однак, Верховний Суд вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, оскільки вони зроблені без належного встановлення обставин справи.
Так, в обґрунтування своєї позиції Товариство посилалося на те, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 у справі № 580/3655/19 з Товариства був стягнутий податковий борг у сумі 77336436,74 грн. Виконання йього рішення було розстрочене на 36 місяців, починаючи з 01.01.2020 щомісячно по 2148234,35 грн.
Також, відповідач вказував, що з метою виконання зазначеного судового рішення ним був укладений договір доручення з ТОВ «Хім Трейд» від 18.02.2019 № 88-500 щодо сплати (перерахування) від імені та за рахунок Товариства податків та зборів відповідно до ПК України, оскільки на рахунки Товариства був накладений арешт.
Вказане судове рішення у справі № 580/3655/19 своєчасно виконувалось Товариством, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, копії яких наявні у матеріалах справи, про що достеменно відомо контролюючому органу, що також знайшло своє підтвердження і у заяві Управління про уточнення позовних вимог.
Таким чином, Товариство наголошувало на тому, що воно фактично здійснює поступове погашення податкового боргу за рахунок грошових коштів, здійснюючи господарську діяльність та використовуючи майно, яке перебуває у податковій заставі, що, в свою чергу, свідчить про передчасність звернення контролюючим органом до суду із позовом про надання дозволу про погашення податкового боргу за рахунок майна платника, яке перебуває у податковій заставі.
Разом з цим, суди попередніх інстанцій не надали будь-якої правової оцінки вказаним доводам Товариства, тоді як зазначені обставини входять до предмету доказування та підлягають обов'язковому встановлення судом, оскільки встановлення можливості погашення суми податкового боргу за рахунок грошових коштів, виключає можливість вжиття податковим органом заходів щодо погашення податкового боргу відповідача за рахунок майна.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.01.2020 у справі 520/3516/19, який підлягає врахуванню судом при застосуванні норм права до подібних правовідносин.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, суди першої та апеляційної інстанцій не дотрималися положень цієї норми, а ухвалені ними судові рішення не відповідають вимогам частин першої-третьої статті 242 КАС щодо законності та обґрунтованості судового рішення, з огляду на наступне.
У даному випадку Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права в частині дослідження доказів, оскільки судами попередніх інстанцій не аналізувались дані інтегрованої картки платника, послідовність погашення податкового боргу, платіжні доручення, за якими погашався податковий борг, наявність або відсутність судових рішень, якими відповідачу визначались податкові зобов'язання і які набрали законної сили та за якими позивачу було розстрочено сплату податкового боргу.
Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, докази, якими вони підтверджуються та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
У зв'язку з вищенаведеним Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи та не дослідили зібрані у справі докази, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції щодо оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в частині задоволених позовних вимог
Керуючись статтями 341, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Азот» задовольнити частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19.01.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2022 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова