19 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 420/27284/24
адміністративне провадження № К/990/1886/25
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів: Білак М.В., Єресько Л.О., Желєзного І.В., Жука А.В., Загороднюка А.Г., Кашпур О.В., Мацедонської В.Е., Радишевської О.Р., Смоковича М.І., Соколова В.М., Уханенка С.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 (суддя-доповідач - Караван Р.В.)
та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2024 (суддя-доповідач - Шляхтицький О.І., судді - Домусчі С.Д., Семенюк Г.В.)
у справі № 420/27284/24
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. 29.08.2024 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неповного виконання обов'язку, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за періоди з 13.07.2022 по 31.07.2022, з 12.08.2022 по 31.08.2022, 02.09.2022 по 30.09.2022, з 05.10.2022 по 31.10.2022, з 20.11.2022 по 30.11.2022, з 10.12.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.01.2023, з 01.02.2023 по 26.02.2023, 28.02.2023, з 01.03.2023 по 07.03.2023, з 18.03.2023 по 31.03.2023, з 01.04.2023 по 28.04.2023, з 01.05.2023 по 08.05.2023, 13.05.2023, з 23.05.2023 по 31.05.2023, з 01.06.2023 по 11.06.2023, з 13.06.2023 по 21.06.2023, з 02.07.2023 по 19.07.2023, з 21.07.2023 по 31.07.2023, з 11.08.2023 по 31.08.2023, з 01.09.2023 по 03.09.2023, 12.09.2023, з 14.10.2023 по 24.10.2023, з 05.11.2023 по 11.11.2023, з 13.11.2023 по 16.11.2023, з 18.11.2023 по 30.11.2023, з 01.12.2023 по 29.12.2023, 31.12.2023.
2. Ухвалою від 02.09.2024 Одеський окружний адміністративний суд позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху, надав позивачу строк у п'ять днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду уточненої позовної заяви, відповідно до вимог статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, разом з копіями доказів, які підтверджують заявлені позивачем вимоги та стосуються саме позивача, обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.
3. У вказаній ухвалі суд дійшов висновку про невідповідність позовної заяви вимогам пунктів 2, 5 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, частині першій статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України. Також суд указав на недотримання позивачем тримісячного строку звернення до суду, передбаченого статтею 233 Кодексу законів про працю України, в частині вимог, що охоплюють період з 19.07.2022 по 31.12.2023.
4. На виконання вимог ухвали від 02.09.2024 позивачем надіслано до суду першої інстанції адміністративний позов (виправлений) та клопотання про поновлення строку звернення до суду.
5. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.09.2024 заяву адвоката Коломойцева М.М. про поновлення пропущеного строку звернення до суду від 04.09.2024 в частині вимог, які стосуються періоду з 19.07.2022 по 31.12.2023, залишено без задоволення. Продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви, надано позивачу строк у п'ять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позовної заяви.
6. Позивачем подано до Одеського окружного адміністративного суду додаткові обґрунтування до клопотання про поновлення строків звернення до суду.
7. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2024, залишеною без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2024, заяву адвоката Коломойцева М.М. про поновлення пропущеного строку звернення до суду від 12.09.2024 в частині вимог, які стосуються періоду з 19.07.2022 по 31.12.2023, залишено без задоволення. Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії в частині вимог зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за періоди з 19.07.2022 по 31.07.2022, з 12.08.2022 по 31.08.2022, 02.09.2022 по 30.09.2022, з 05.10.2022 по 31.10.2022, з 20.11.2022 по 30.11.2022, з 10.12.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.01.2023, з 01.02.2023 по 26.02.2023, 28.02.2023, з 01.03.2023 по 07.03.2023, з 18.03.2023 по 31.03.2023, з 01.04.2023 по 28.04.2023, з 01.05.2023 по 08.05.2023, 13.05.2023, з 23.05.2023 по 31.05.2023, з 01.06.2023 по 11.06.2023, з 13.06.2023 по 21.06.2023, з 02.07.2023 по 19.07.2023, з 21.07.2023 по 31.07.2023, з 11.08.2023 по 31.08.2023, з 01.09.2023 по 03.09.2023, 12.09.2023, з 14.10.2023 по 24.10.2023, з 05.11.2023 по 11.11.2023, з 13.11.2023 по 16.11.2023, з 18.11.2023 по 30.11.2023, з 01.12.2023 по 29.12.2023, 31.12.2023 повернуто позивачеві.
8. При постановленні ухвали суд першої інстанції дійшов висновку про порушення позивачем встановленого тримісячного строку звернення до суду, передбаченого статтею 233 Кодексу законів про працю України, у частині вимог, що охоплюють період з 19.07.2022 по 31.12.2023. Суд першої інстанції відхилив доводи позивача, що про порушення своїх прав позивачу стало відомо 03.06.2024, після отримання документів від відповідача, за результатами вивчення яких з'ясовано про наявність неповного виконання відповідачем обов'язку з нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, оскільки, як уважав суд першої інстанції, отримання вказаних документів 03.06.2024 не змінює моменту, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав. З посиланням на приписи Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, суд першої інстанції вказав, що додаткова винагорода повинна виплачуватись в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, у якому наказом оголошено про виплату. А тому, вважав, що позивачу було достеменно відомо чи брав він у відповідному місяці безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), та періоди виконання таких завдань. І саме із цим моментом, за позицією суду першої інстанції, закон пов'язує початок перебігу строку звернення до суду із заявленими у цій справі вимогами. Усе викладене стало підставою для висновку суду першої інстанції про ненаведення позивачем достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об'єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до адміністративного суду протягом встановленого законом строку.
9. Суд апеляційної інстанції такі висновки підтримав.
ІІ. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ТА ОБҐРУНТУВАННЯ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
10. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів попередніх інстанцій скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
11. На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач указує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій приписів статті 233 Кодексу законів про працю України, що призвело до помилкового висновку цих судів про пропуск позивачем строку звернення до суду. Позивач зазначає, що приписами частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України визначено, що перебіг строку звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору розпочинається з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Позивач зауважує, що документи, за результатами вивчення яких з'ясовано про наявність неповного виконання відповідачем з нарахування та виплати додаткової винагороди за спірні періоди стороною позивача отримано 03.06.2024. Дізнатися про неповне виконання відповідачем своїх зобов'язань раніше, ніж позивачем було отримано перелічені у цій справі докази - бойові розпорядження, рапорти на виплату та журнал бойових дій в рамках отримання правової допомоги, позивач був позбавлений можливості, позаяк не є особою, обізнаною у галузі права, а вказані документи мають гриф ДСК, а тому, з урахуванням названих особливостей, витяги з них у нетаємній частині згідно із законодавством можливо було отримати тільки за адвокатським запитом. Таким чином, позов подано у тримісячний строк з моменту отримання документів.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
12. Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, відсутність якого, згідно з приписами частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
IV. РУХ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
13. Ухвалою Верховного Суду від 31.01.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
14. Ухвалою Верховного Суду від 05.06.2025 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
15. Ухвалою від 06.06.2025 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду справу № 420/27284/24 передав на розгляд судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
16. Під час касаційного розгляду справи колегія суддів уважала, що наявні підстави для відступу від висновку, викладеного у рішенні Верховного Суду 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22, щодо поширення приписів статті 233 Кодексу законів про працю України в частині, що стосується строку звернення до суду у справах щодо проходження публічної служби, на правовідносини, пов'язані з недотриманням законодавства про оплату праці, які виникли після 19.07.2022.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Судова палата), перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги та заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дійшла таких висновків.
18. Визначаючись щодо меж повноважень Судової палати під час ухвалення цієї постанови, варто звернутися до висновків Великої Палати Верховного Суду в ухвалі від 10.08.2023 у справі № 240/14828/22.
19. В означеній ухвалі Велика Палата Верховного Суду зазначила таке:
19.1. Зразкові справи розглядаються Верховним Судом як судом першої інстанції та Великою Палатою в апеляційному порядку. Провадження в зразкових справах характеризуються притаманною виключно їм специфікою цієї процедури. Після цього рішення Верховного Суду набуває ознак прецеденту - йому слідують суди нижчих інстанцій, що дає змогу забезпечити ефективність, передбачуваність та однаковість судової практики в однотипних спорах.
19.2. Рішення у зразковій справі з набранням законної сили є остаточним, за своєю юридичною сутністю, призначенням та спрямуванням воно має орієнтувальний характер, покликане забезпечувати однакове та правильне застосування норм матеріального права в типових правничих ситуаціях.
19.3. Позаяк рішення у зразковій справі за законом не може переглядатися в касаційному порядку, воно, водночас, не може однаковою мірою слугувати підставою для формулювання правового висновку в іншій (інших) прирівнюваній (зіставлюваних) справі (справах), яка (які) відповідно до закону переглядається за правилами касаційного провадження й у межах перегляду якої дозволяється відступ від правового висновку, який сформулював власне суд касаційної інстанції.
20. Ураховуючи наведене, Судова палата переходить до розгляду питання, яке зумовило передачу цієї справи на її розгляд.
21. Ключовим у справі є питання дотримання позивачем строку звернення до суду з вимогами про виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 19.07.2022 по 31.12.2023.
22. Зважаючи на підстави передачі справи на розгляд Судової палати, постало питання щодо того, якою нормою закону, спеціальною чи загальною, слід керуватися при вирішенні питання дотримання позивачем строку звернення до суду із цим позовом в частині вимог, що охоплюють період з 19.07.2022 по 31.12.2023.
23. Так, частиною другою статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
24. При цьому право на доступ до суду не є абсолютним і обмежене, передусім, встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання іншого, не менш важливого, принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - юридичної визначеності.
25. Питання строків звернення до адміністративного суду врегульовано положенням статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
26. За приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
27. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
28. Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
29. За правилами частини п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
30. Водночас частина п'ята статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не містить прямих приписів, які б закріплювали положення щодо стягнення належних працівникові виплат під час проходження ним публічної служби.
31. Проте за правилами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України строки звернення до адміністративного суду можуть установлюватися не лише Кодексом адміністративного судочинства України, а і іншими законами.
32. У цій справі таким законом є Кодекс законів про працю України.
33. Так, відповідно до частин першої та другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
34. Зі змісту наведеної норми випливає, що стаття 233 Кодексу законів про працю України регулює питання строків звернення до суду у спорах щодо виплати всіх сум, які належать працівникові при звільненні. Таке регулювання є єдиним для всіх працівників незалежно від виду трудових відносин та характеру професійної діяльності.
35. У постанові від 11.07.2024 у справі № 990/156/23 Велика Палата Верховного Суду вказала, що норми статті 233 Кодексу законів про працю України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників та службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну службу.
36. Ураховуючи, що норми частини п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України прямо не закріплюють положень щодо стягнення належних працівникові виплат під час проходження ним публічної служби, тоді як приписи статті 233 Кодексу законів про працю України визначають строк звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, тому варто вважати, що стаття 233 Кодексу законів про працю України є спеціальною нормою відносно до частини п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, та підлягає застосуванню під час визначення строків звернення до суду з вимогами про стягнення належних працівникові виплат під час проходження ним публічної служби.
37. При цьому такий підхід має бути єдиним, як для осіб, які проходять публічну службу, так і для тих, які звільнені з неї, оскільки застосування різних строків звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці під час проходження служби та після звільнення з публічної служби, призведе до неоднакового підходу до захисту прав особи на отримання винагороди за працю.
38. За таких обставин, Судова палата вважає, що висновки, викладені в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22, про поширення приписів статті 233 Кодексу законів про працю України в частині, що стосується строку звернення до суду у справах щодо проходження публічної служби, на правовідносини, пов'язані з недотриманням законодавства про оплату праці, які виникли після 19.07.2022, є такими, що ґрунтуються на правильному правозастосуванні і Судова палата не вбачає підстав для відступу при вирішенні справ у подібних правовідносинах.
39. Повертаючись до обставин цієї справи, Судова палата зазначає таке.
40. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 з 29.09.2021 проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 .
41. Позивачем заявлено вимоги про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за період з 13.07.2022 по 31.12.2023.
42. До суду з такими вимогами позивач звернувся 29.08.2024.
43. За висновками судів попередніх інстанцій, звернувшись до суду з позовом лише 29.08.2024, ОСОБА_1 пропустив визначений статтею 233 Кодексу законів про працю України строк звернення до суду з вимогами, що охоплюють період з 19.07.2022 по 31.12.2023, оскільки про порушення своїх прав (виплата додаткової винагороди у меншому розмірі, ніж визначено законодавством) позивач повинен був дізнатися у місяці виплати такої винагороди.
44. На противагу таким висновкам позивач указує, що про порушення свого права позивач дізнався 03.06.2024, коли отримав документи від відповідача, на підставі яких з'ясовано про неповне нарахування та виплату відповідачем додаткової винагороди позивачу.
45. Як уже зазначалося, норма статті 233 Кодексу законів про працю України є нормою матеріального права, яка визначає строк звернення до суду у разі порушення законодавства про працю та поширює свою дію на осіб, які проходять публічну службу.
46. Частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України містить загальне правило про те, що тримісячний строк звернення до суду обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
47. Частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України конкретизує це правило, зокрема, у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні. У цьому випадку тримісячний строк звернення до суду обчислюється з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
48. Оскільки позивачем заявлено до суду вимоги щодо виплати належних сум (грошового забезпечення) під час проходження публічної служби, тримісячний строк звернення до суду має обчислюватися за загальним правилом, яке закріплено у частині першій статті 233 Кодексу законів про працю України, з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
49. Суди попередніх інстанцій обчислення строку звернення у цій справі пов'язали саме з моментом, коли позивач повинен був дізнатися про порушення свого права.
50. Водночас у частині першій статті 233 Кодексу законів про працю України законодавець поєднав сполучником «або» дві події, з яких обчислюється строк звернення до суду:
- з дня, коли працівник дізнався про порушення свого права;
- з дня, коли працівник повинен був дізнатися про порушення свого права.
51. Ураховуючи специфіку проходження позивачем публічної служби (військової служби), для визначення події, з якою має пов'язуватися обчислення строку звернення до суду, варто звернутися до приписів законодавства, якими врегульовано питання виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України.
52. Так, механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260).
53. Пунктом 2 розділу I Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
54. Абзацами п'ятнадцятим та шістнадцятим пункту 2 розділу I Порядку № 260 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачалося, що до одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту).
55. Відповідно до пункту 8 розділу I Порядку № 260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується:
щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий;
одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
56. Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 44 «Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», який застосовується з 01.02.2023, абзац шістнадцятий пункту 2 розділу І Порядку № 260 після слів «та кіберзахисту)» доповнено словами «, а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану».
57. Указаним наказом Порядок № 260 доповнено новим розділом такого змісту: «XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану».
58. Згідно з пунктом 7 Розділу XXXIV Порядку № 260 керівниками пунктів управління, управлінь (штабів) угруповань військ (сил), командирами військових частин (у тому числі резерву, установ, організацій), до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляються органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, а також виконання завдання у складі управління (штабу) угруповання військ (сил) (затверджених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України), угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління за минулий місяць.
59. Відповідно до пунктів 8, 9 Розділу XXXIV Порядку № 260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів:
командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини;
керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
60. Наказом Міністерства оборони України від 26.09.2023 № 566, який набрав чинності 29.09.2023, затверджено Зміни до Порядку № 260, та, зокрема, пункти 8-10 Розділу XXXIV Порядку № 260 викладено у такій редакції:
« 8. Командувачами (командирами) угруповань військ (сил), тактичних груп, командирами військових частин (у тому числі резерву, установ, організацій), до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляються органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, а також виконання завдання у складі управління (штабу) угруповання військ (сил), тактичної групи (затверджених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України), угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління за минулий місяць.
Підтвердження виконання військовослужбовцями завдань на розгорнутих пунктах управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснюється на підставі наказів Головнокомандувача Збройних Сил України, Генерального штабу Збройних Сил України про включення до складу відповідного пункту управління.
9. Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів:
командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини;
керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
10. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів».
61. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що додаткова винагорода виплачується в місяці видання наказу про виплату такої винагороди. Передумовою видання такого наказу є подання рапорту командиром. При цьому приписи Порядку № 260 не містять положень щодо строку на подання таких рапортів.
62. У суді касаційної інстанції, як і у судах попередніх інстанцій, позивач переконує, що через відсутність у чинному законодавстві норм, які б визначали строки складання рапортів, позивач не міг щомісячно отримувати актуальну інформацію та бути обізнаним про виплату додаткової винагороди.
63. Натомість суди попередніх інстанцій указаним доводам позивача належної оцінки не надали та не врахували, що стаття 233 Кодексу законів про працю України пов'язує початок обчислення строку не лише з моментом, коли позивач повинен був дізнатися про порушення свого права, а із моментом, коли він дізнався про порушення свого права. При застосуванні статті 233 Кодексу законів про працю України та, стверджуючи про те, що позивач про порушення своїх прав повинен був дізнатися у місяці виплати додаткової винагороди, суди зобов'язані були перевірити об'єктивну можливість позивача знати про порушення свого права.
64. З огляду на доводи позивача, Судова палата зазначає, що для правильного вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 19.07.2022 по 31.12.2023 судам попередніх інстанцій необхідно з'ясувати наявність/відсутність у позивача об'єктивної можливості до 03.06.2024 (отримання документів від відповідача) бути обізнаним про порушення свого права.
65. За результатом установлення указаних обставин стане можливим установити початок відліку тримісячного строку звернення до суду з цим позовом у частині вимог за період з 19.07.2022 по 31.12.2023 та, за необхідності, з'ясувати наявність поважних причин пропуску такого строку.
66. З урахуванням викладеного, Судова палата дійшла висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні питання дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду допустили неправильне застосування норм права, у зв'язку із чим дійшли передчасного висновку про повернення позовної заяви позивачу.
VI. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
67. Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
68. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Висновки щодо розподілу судових витрат
69. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2024 у справі № 420/27284/24 скасувати.
3. Справу № 420/27284/24 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції - Одеського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Ж.М. Мельник-Томенко
Судді М.В. Білак
Л.О. Єресько
І.В. Желєзний
А.В. Жук
А.Г. Загороднюк
О.В. Кашпур
В.Е. Мацедонська
О.Р. Радишевська
М.І. Смокович
В.М. Соколов
С.А. Уханенко