Справа № 560/897/25
Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.
Суддя-доповідач: Залімський І. Г.
20 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправним дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні солдата резерву запасної роти ОСОБА_1 з військової служби на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" , який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над недієздатним, за умови, що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення (наказ) про звільнення солдата резерву запасної роти ОСОБА_1 з військової служби на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над недієздатним, за умови, що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.03.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції безпідставно не враховано рішення Ізяславського районного суду від 19.09.2024 у справі № 675/827/24.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що про призначення опікуна судом було прийнято рішення, а не ухвалу. Частиною 1 статті 60 ЦК України передбачено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Відповідно до частини 2 статті 300 ЦПК України суд за заявою органу опіки та піклування чи особи, призначеної піклувальником або опікуном, у місячний строк звільняє її від повноважень піклувальника або опікуна і призначає за поданням органу опіки та піклування іншу особу, про що постановляє ухвалу.
Вказує, що позивачем не підтверджено необхідності здійснення саме ним опіки над недієздатною особою, за наявності у ОСОБА_2 тітки, яка може продовжувати піклуватись про свого племінника, а також інших повнолітніх осіб, що разом із ним проживають.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Встановлено, що ОСОБА_1 із 29.10.2024 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Рішенням Ізяславського районного суду від 19 вересня 2024 року по справі № 675/827/24 заяву ОСОБА_3 задоволено. Звільнено ОСОБА_3 від повноважень опікуна щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 . Призначено опікуном недієздатного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично проживаючого АДРЕСА_1 .
08 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення військовослужбовця за мобілізацією, солдата резерву ОСОБА_1 , з лав Збройних сил України, на підставі ст.26 частини 12 пункту 3 (у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови, що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами.
До рапорту додано копію рішення Ізяславського районного суду від 19.09.2024 року за заявою ОСОБА_3 , заінтересовані особи орган опіки та піклування в особі Плужненської сільської ради Шепетівського району, Хмельницької області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про звільнення від повноважень опікуна та призначення опікуном іншу особу, копію паспорту та ідентифікаційного коду, копію паспорту та ідентифікаційного коду ОСОБА_2 , копію довідки від 13.02.1990 року №050431, копію посвідчення від 05.04.1990 року №102/61, копію довідки про склад осіб, що проживають у житловому будинку від 29.04.2024 року.
Рапорт про звільнення з військової служби позивача із доданими документами був розглянутий командиром військовою частиною НОМЕР_1 , за результатами чого військовослужбовцеві ОСОБА_1 було відмовлено у його задоволенні. Про таке рішення, а також про його підстави позивач був письмово повідомлений листом від 12.11.2024 № 2/213.
Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звертаючись до відповідача з вказаним рапортом від 08.11.2024, не надав належних доказів наявності правових підстав застосування до нього абз. 15 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-ХІІ.
Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені ст.26 Закону №2232-XII, а у ч.4 цієї статті наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зокрема: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (п.1), під час воєнного стану (п. 2).
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.
Відповідно до пп."г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Так, згідно з абз. 15 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-ХІІ, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, серед іншого, під час дії воєнного стану: у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами.
Встановлено, що позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ, а саме, за сімейними обставинами, у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над ОСОБА_2 , який є інвалідом ІІ групи та визнаний судом недієздатною особою.
Вказаний рапорт відповідач не задовольнив, оскільки не підтверджено необхідності здійснення опіки, за наявності інших родичів, які здійснюють піклування, а відтак у позивача не виникає й підстав для звільнення з військової служби. Окрім того, зміст рапорту не відповідає вимогам пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України яке затверджене Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008. Зокрема, у рапорті не зазначено думку військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю.
Згідно із частинами четвертою та п'ятою статті 63 ЦК України, опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.
Відповідно до частини першої статті 67 ЦК України опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
При призначенні опікуна важливі і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Відповідно до п. 3.1, 3.3 Правил опіки та піклування, затверджених спільним наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26.05.1999 № 34/166/131/88 (Правила № 34/166/131/88) для безпосереднього здійснення опіки та піклування органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник.
При призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов'язки, стосунки між ним та підопічним.
Документи, за наявності яких органи опіки і піклування призначають опікуна: повідомлення державних, громадських організацій або заяви громадянина (громадян); копії свідоцтва про народження особи, що потребує опіки, або іншого документа, який підтверджує її вік; копія свідоцтва про смерть батьків або рішення суду про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення їх померлими чи інших матеріалів, які підтверджують неможливість виховання дитини. Якщо опіка призначається над повнолітньою особою, - рішення суду про визнання даної особи недієздатною; акт обстеження умов життя особи, що потребує опіки, і опис її майна; довідки про стан здоров'я особи, що потребує опіки (якщо вона раніше проживала окремо), та майбутнього опікуна (піклувальника); довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов'язків про опіку; акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов'язки; довідка лікувальної установи про відсутність в сім'ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки; документ про закріплення за дитиною житлової площі.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" від 11.04.2024 № 3633-IX стаття 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" викладена в новій редакції. При цьому, абзацом 15 пункту 3 частини 12 нової редакції статті 26 вказаного Закону, яка набула чинності 18.05.2024, передбачено змінену підставу звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин: у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами.
Відповідно до довідки № 1033 від 04.11.2024, виданої Плужненською сільською радою Шепетівського р-ну Хмельницької обл. про склад сім'ї за адресою в АДРЕСА_1 , спільно із ОСОБА_2 за вказаною адресою проживають члени його сім'ї ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які можуть продовжувати опікуватися інвалідом.
Разом з цим, у рішенні Ізяславського районного суду від 19.09.2024 у справі №675/827/24, яке набрало законної сили, зазначено, що стан здоров'я ОСОБА_3 суттєво погіршився, вона є особою похилого віку, константовано ішемічну хворобу серця, кардіосклероз з гіпертонією другого ступеня, стенокардію, недостатність мітрального та гортального клапанів другої стадії, виразкову хворобу шлунку, дисцикуляторну енцефалопатію з вираженим когнітивним ефектом. Тобто, за станом здоров'я заявниця потребує лікування. Разом з тим вказала, що її донька ОСОБА_1 , якає дружиною ОСОБА_1 та двоюрідньою сестрою ОСОБА_2 не може виконувати функції опікуна у зв'язку із загибеллю сина на війні 09.03.2023, смерть дитини негативно відобразилась на самопочутті ОСОБА_1 , функції опікуна для неї непосильні, а згідно консультаційним висновком лікаря ОСОБА_5 від 21.06.2024 ОСОБА_1 встановлено діагноз F 41.2. Змішаний тривожний та депресивний розлад, основний, заключний F43.0. Гостра реакція на стрес, супутній. Крім цього, ОСОБА_2 страждає на психічну хворобу, внаслідок захворювання не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує постійного стороннього догляду і опіки. Маючи важку розумову відсталість, ОСОБА_2 поводить себе все агресивніше, не реагує на слова ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , єдиним до кого прислухається, зять заявниці.
Крім того, в рішенні суду зазначено, що відповідно до подання органу опіки та піклування Плужненської сільської ради Шепетівського району, Хмельницької області від 21.06.2024, яке ґрунтується на висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Плужненської сільської ради, та затвердженим рішенням виконавчого комітету Плужненської сільської ради № 76 від 21.06.2024, орган опіки та піклування вважає доцільним звільнити ОСОБА_3 за станом здоров'я від повноважень опікуна над недієздатним ОСОБА_2 .
Згідно подання органу опіки та піклування Плужненської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області від 21.06.2024 № 79, було розглянуто звернення ОСОБА_1 про можливість призначення його опікуном над недієздатним ОСОБА_2 встановлено, що опікун ОСОБА_3 с особою пенсійного віку, та за станом здоров'я не може виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.
ОСОБА_1 , дочка ОСОБА_3 , також за станом здоров'я не може виконувати обов'язки опікуна, чоловік ОСОБА_1 повністю здійснює догляд за ОСОБА_2 , та створює всі необхідні умови для проживання. Таким чином, орган опіки та піклування вважає за доцільне призначити саме ОСОБА_1 опікуном над недієздатним ОСОБА_2 , що підтверджується також рішеннями виконавчого комітету Плужненської сільської ради № № 76, 77 від 21.06.2024 та висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Плужненської сільської ради № № 76, 78 від 21.06.2024.
Таким чином, саме ОСОБА_1 здійснює опіку над недієздатним ОСОБА_6 .
Зауваження відповідача до змісту рішення Ізяславського районного суду від 19.09.2024 у справі №675/827/24 жодним чином не впливають на необхідність врахування обставин, встановлених у такому рішенні.
Отже, позивачем до рапорту надано докази щодо неможливості ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виконувати обов'язки щодо піклування над недієздатним ОСОБА_6 ..
Крім цього, у постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2024 року у справі № справа № 341/1526/23, провадження №№ 61-6358св24, зазначено, що сам собою факт проходження особою військової служби не може слугувати підставою для відмови у призначенні і опікуном, оскільки законодавством України не запроваджено особливого порядку для встановлення опіки під час воєнного стану та не встановлено імперативної заборони щодо призначення мобілізованого військовослужбовця опікуном над недієздатною фізичною особою.
Такими чином, відповідач протиправно відмовив у звільненні позивач з військової служби на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", а для належного захисту прав позивача належить зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення (наказ) про звільнення солдата резерву запасної роти ОСОБА_1 з військової служби на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу".
У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частинами першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
За результатом розгляду даної справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову, а тому позивачу підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень судовий збір в сумі 2664,64 грн.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні солдата резерву запасної роти ОСОБА_1 з військової служби на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над недієздатним, за умови, що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення (наказ) про звільнення солдата резерву запасної роти ОСОБА_1 з військової служби на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над недієздатним, за умови, що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 судовий збір у розмірі 2664,64 грн.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.