Справа № 120/17061/24
Головуючий у 1-й інстанції: Комар Павло Анатолійович
Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.
20 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Шидловського В.Б. Капустинського М.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
у грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем було допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачці компенсації за роботу у вихідний день за 2024 рік заступнику керівника Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_1 відповідно до наказів голови суду "Про встановлення робочого дня" в подвійному розмірі.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року позов задоволено, а саме:
- визнано протиправною бездіяльність територіального управління Державної судової адміністрації в Вінницькій області щодо не нарахування та не виплати компенсації за роботу у вихідні, неробочі та святкові дні заступнику керівнику апарату Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_1 відповідно до наказів голови Вінницького міського суду Вінницької області за 2024 рік;
- зобов'язано територіальне управління Державної судової адміністрації в Вінницькій області нарахувати та виплатити заступнику керівнику апарату Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_1 компенсацію за роботу у вихідні, неробочі та святкові дні, а саме за 31 день (248 годин) роботи у вихідні дні відповідно до наказів Вінницького міського суду Вінницької області "Про встановлення робочого дня" №3 від 04.01.2024, №8-а від 25.01.2024, №12-а від 01.02.2024, №13-а від 08.02.2024, №19-а від 22.02.2024, №22-а від 29.02.2024, №23-а від 07.03.2024, №24-а від 14.03.2024, №25-а від 21.03.2024, №26-а від 28.03.2024№30-а від 11.04.2024, №36-а від 17.04.2024, №42-а від 09.05.2024, №43-а від 16.05.2024, № 44-а від 23.05.2024, №46-а від 30.05.2024, №47-а від 06.06.2024, №49-а від 20.06.2024, №50-а від 27.06.2024, №52-а від 04.07.2024, №53-а від 11.07.2024, №54-а від 18.07.2024, №55-а від 25.07.2024, №56-а від 02.08.2024, №57-а від 08.08.2024, №58-а від 15.08.2024, №76-а від 31.10.2024, №78-а від 07.11.2024, №79-а від 14.11.2024, №81-а від 21.11.2024, №89-а від 12.12.2024 в подвійному розмірі.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити постанову, якою позов в частині компенсації за роботу у вихідні дні за наказами суду про встановлення робочого дня, які видано до жовтня 2024 року залишити без розгляду, в іншій частині відмовити в задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи подану скаргу відповідач зазначив, про тримісячний строк звернення до суду за вирішенням трудових спорів, який пропущено позивачем. Відповідач також зазначає, що повідомляв позивача про відсутність можливості компенсувати роботу у вихідний день у грошовій формі у подвійному розмірі.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачка спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого рішення та просить його залишити без змін.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що Наказом ТУ ДСА у Вінницькій області від 21.04.2020 №033-к ОСОБА_1 призначено на посаду заступника керівника апарату Вінницького міського суду Вінницької області.
Наказами Вінницького міського суду Вінницької області "Про встановлення робочого дня" №3 від 04.01.2024, №8-а від 25.01.2024, №12-а від 01.02.2024, №13-а від 08.02.2024, №19-а від 22.02.2024, №22-а від 29.02.2024, №23-а від 07.03.2024, №24-а від 14.03.2024, №25-а від 21.03.2024, №26-а від 28.03.2024№30-а від 11.04.2024, №36-а від 17.04.2024, №42-а від 09.05.2024, №43-а від 16.05.2024, № 44-а від 23.05.2024, №46-а від 30.05.2024, №47-а від 06.06.2024, №49-а від 20.06.2024, №50-а від 27.06.2024, №52-а від 04.07.2024, №53-а від 11.07.2024, №54-а від 18.07.2024, №55-а від 25.07.2024, №56-а від 02.08.2024, №57-а від 08.08.2024, №58-а від 15.08.2024, №76-а від 31.10.2024, №78-а від 07.11.2024, №79-а від 14.11.2024, №81-а від 21.11.2024, №89-а від 12.12.2024 позивачка залучалася до роботи у вихідні дні (субота) з метою належної організації роботи суду з прийому та розгляду всіх видів клопотань органів досудового розслідування та інших учасників кримінального провадження.
04.12.2024 ОСОБА_1 звернулася до ТУ ДСА у Вінницькій області із заявою про виплату компенсації за роботу у вихідні, святкові та неробочі дня, відповідно до наказів голови суду за 2024 рік.
Листом ТУ ДСА у Вінницькій області №04-29/3308 від 09.12.2024 позивачці відмовлено у виплаті запитуваної компенсації з посиланням на дефіцит кошторисних призначень.
Вважаючи свої права порушеними, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу заробітної плати за роботу у вихідні дні, та дійшов висновку про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію, а саме за 248 годин роботи у вихідні дні у подвійному розмірі
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку доводам апелянта щодо пропуску строку звернення до суду, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 2 статті 122 КАС України).
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 3 ст. 122 КАС України).
Так, згідно з частиною 1 ст. 233 КЗпП працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Отже, відповідно до вимог чинного законодавства застосовується тримісячний строк звернення до суду.
В апеляцій скарзі апелянт наголошував на застосуванні строків звернення до суду визначених статтею 233 КЗпП, про застосування норм вказаної статті відповідач також зазначав у відзиві на апеляційну скаргу.
В позові позивач не заявляв клопотання про поновлення строку звернення до суду. Суд першої інстанції відкрив провадження у справі, посилаючись на те, що позов відповідає ст.ст.160, 161, 172 КАС України. У рішенні суд першої інстанції зазначив, що питання дотримання строків звернення до суду було досліджено судом при вирішенні питання про відкриття впровадження у справі, тому суд першої інстанції не взяв до уваги доводи відповідача.
Дослідивши ухвалу про відкриття провадження колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції не надавав оцінку обставинам щодо дотримання строку звернення до суду з цим позовом.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що у відзиві на позовну заяву відповідач наголошував на тому, що позивач пропустив строк звернення до суду встановлений ст. 233 КЗпП. У відповіді на відзив позивач виловила свою позицію щодо строків звернення до суду з цим позовом. Проте, суд першої інстанції у рішенні суду не дав оцінку вказаним обставинам.
Так, колегія суддів зазначає, що початок перебігу строку - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач була обізнана про невиплату їй компенсації за роботу у вихідні дні протягом 2024 року.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що з позовом позивачка звернулась 21.12.2024, хоча відповідно до позовних вимог просить стягнути невиплачену компенсацію, починаючи з січня 2024 року.
Частиною першою ст. 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
За приписами ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з пунктом 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апелянта про необхідність застосування строків звернення до суду, визначених ч.1 ст. 233 КЗпП, є обґрунтованими, а тому позовні вимоги, які охоплюють період, що передує тримісячному строку звернення до суду з цим позовом, тобто, починаючи з 01 січня 2024 року по 20 вересня 2024 року, є такими, що заявлені з пропуском строку і підлягають залишенню без розгляду.
Відповідно до статті 72 КЗпП робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку. З урахуванням вказаних правовідносин, частина 1 статті 233 КЗпП не охоплює питання компенсації роботи у вихідний день з наданням іншого дня відпочинку.
Таким чином, адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог з 01 січня 2024 року по 20 вересня 2024 року слід залишити без розгляду.
Щодо позовних вимог щодо компенсації в подвійному розмірі за роботу у вихідні дні, починаючи з 21.09.2024, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до норм частин 4-6 статті 56 Закону України «Про державну службу» для виконання невідкладних або непередбачуваних завдань державні службовці, для яких законом не передбачено обмежень щодо роботи, на підставі наказу (розпорядження) керівника державної служби, про який повідомляється виборний орган первинної профспілкової організації (за наявності), зобов'язані з'явитися на службу і працювати понад установлену тривалість робочого дня, а також у вихідні, святкові та неробочі дні, у нічний час. За роботу в зазначені дні (час) державним службовцям надається грошова компенсація у розмірі та порядку, визначених законодавством про працю, або протягом місяця надаються відповідні дні відпочинку за заявами державних службовців.
Тривалість роботи понад установлену тривалість робочого дня, а також у вихідні, святкові та неробочі дні, у нічний час не повинна перевищувати для кожного державного службовця чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік.
Якщо святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого дня.
Згідно з статтею 71-72 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) заборона роботи у вихідні дні. Винятковий порядок застосування такої роботи
Робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині другій цієї статті.
Залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні допускається в таких виняткових випадках: 1) для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків; 2) для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна; 3) для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів; 4) для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення; 5) для виконання домашніми працівниками невідкладних робіт, передбачених трудовим договором, невиконання яких загрожує життю чи здоров'ю члена домогосподарства, або в інших виняткових випадках, визначених трудовим договором, які не могли бути передбачені завчасно.
Залучення працівників (крім домашніх працівників) до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) роботодавця.
Робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.
Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цього Кодексу.
Відповідно до статті 107 КЗпП України робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі: 1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; 2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; 3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.
Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.
На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.
Судом першої інстанції встановлено, що наказами Вінницького міського суду Вінницької області "Про встановлення робочого дня від 31.10.2024, №78-а від 07.11.2024, №79-а від 14.11.2024, №81-а від 21.11.2024, №89-а від 12.12.2024 позивачка залучалася до роботи у вихідні дні (субота) з метою належної організації роботи суду з прийому та розгляду всіх видів клопотань органів досудового розслідування та інших учасників кримінального провадження.
Відповідно до вказаних наказів позивачка була залучена до роботи у вихідні, святкові та неробочі дні з 09:00 год до 17:00 год. (8 годин) 02.11.2024 (субота), 09.11.2024 (субота), 16.11.2024 (субота), 23.11.2024 (субота), 14.12.2024 (субота), що в загальній кількості становить 5 днів та 40 годин відповідно.
Підсумовуючи викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач має право на отримання грошової компенсації у подвійному розмірі за роботу у вихідні дні, відповідно до статей 72 та 107 КЗпП України, зокрема за 5 днів (40 годин).
Відповідно до частини 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з пункту 4 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, а в частині позовних вимог з 01.01.2024 року по 20.09.2024 року залишити без розгляду.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області задовольнити частково.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог за період з 01.01.2024 року по 20.09.2024 року залишити без розгляду.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність територіального управління Державної судової адміністрації в Вінницькій області щодо ненарахування та невиплати компенсації за роботу у вихідні, неробочі та святкові дні заступнику керівнику апарату Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_1 відповідно до наказів голови Вінницького міського суду Вінницької області №76-а від 31.10.2024, №78-а від 07.11.2024, №79-а від 14.11.2024, №81-а від 21.11.2024, №89-а від 12.12.2024.
Зобов'язати територіальне управління Державної судової адміністрації в Вінницькій області нарахувати та виплатити заступнику керівнику апарату Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_1 компенсацію за роботу у вихідні, неробочі та святкові дні, а саме за 5 днів (40 годин) роботи у вихідні дні відповідно до наказів Вінницького міського суду Вінницької області "Про встановлення робочого дня" №76-а від 31.10.2024, №78-а від 07.11.2024, №79-а від 14.11.2024, №81-а від 21.11.2024, №89-а від 12.12.2024 в подвійному розмірі.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Шидловський В.Б. Капустинський М.М.