Справа № 120/14165/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Томчук Андрій Валерійович
Суддя-доповідач - Граб Л.С.
20 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Сторчака В. Ю. Матохнюка Д.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької митниці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тракс-Вінн" до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Тракс-Вінн" (далі - ТОВ "Тракс-Вінн", позивач) звернулося до суду з позовом до Вінницької митниці (далі - митний орган, відповідач), в якому просило:
-визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000316/2 від 15.10.2024.;
-визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2024/001278.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року позов задоволено:
-визнано протиправним та скасовано рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000316/2 від 15.10.2024;
-визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2024/001278.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 02.10.2024 між ТОВ "Тракс-Вінн" (далі - покупець) та VLADAVIN TRUCKS DI BYKOVSKYY VOLODYMYR (Італія) (далі - Продавець), укладено контракт № 02102024, згідно умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця VOLVO вартість 18500,00 Євро, шасі YV2XZX0A6JB874726, що був у використанні, а Покупець зобов'язується прийняти Товар і оплатити його вартість.
Пунктами 1.2-1.3 Контракту визначено, що відомості про товар обумовлюються документі купівлі-продажу, інвойсі. Загальна сума Контракту складає 18500, 00 Євро.
Умови оплати: оплата на протязі 30 днів з моменту поставки товару (можлива передоплата) (пункт 4.3 Контракту).
На виконання згаданого контракту на дану одиницю було виставлено інвойс від 02.10.2024 № 96 на суму 18 500, 00 Євро, товар - сідельний тягач для перевезення напівпричепів, марка VOLVO, модель FM450, рік виготовлення 2018, номер шасі НОМЕР_1 . Виставленням інвойсу визначено митну вартість товару за ціною договору.
В подальшому декларантом до Вінницької митниці була подана електронна митна декларація № 24UA401020051763U0, в якій митна вартість була визначена за ціною договору (контракту) .
До митної декларації позивач долучив: рахунок-фактура (інвойс) від 02.10.2024 № 96, контракт від 02.10.2024 № 02102024, автотранспортна накладна від 08.10.2024, свідоцтво про реєстрацію ТЗ від 07.10.2024 № А064938CR24, довідка про транспортні витрати від 14.10.2024 № 1410-1, фото від 15.10.2024, сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження ТЗ від 14.10.2024 № UA.020.019866-24.
За результатами розгляду поданої декларантом електронної митної декларації та доданих до неї документів, відповідач прийняв картку відмови у прийнятті митної декларації UA401020/2024/001278 (том а.с. 26-27) та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 15.10.2024 № UA401000/2024/000316/2.
В рішенні зазначено, зокрема, про таке.
До митного оформлення, в тому числі для підтвердження митної вартості товару, були подані наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) від 02.10.2024 № 96, свідоцтво про реєстрацію ТЗ від 07.10.2024 № A064938CR24, довідка про транспортні витрати № 1410-1 від 14.10.2024.
Враховуючи, що транспортування здійснювалось власними силами отримувача більшість з документів визначених відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, декларантом не надано. У наданій довідці про транспортні витрати № 1410-1 від 14.10.2024 зазначено, що страхування не здійснювалось, хоча страхування на території ЄС є обов'язковим для ТЗ, що пересуваються своїм ходом по шляхах загального користування (статтею 3 Директиви 2009/103/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 16 вересня 2009 року визначено, що відповідно до статті 5, кожна держава-член вживає всіх заходів необхідних для забезпечення покриття страховкою цивільної відповідальності відносно використання автотранспортних засобів). Дана позиція підтверджена рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12.04.2021 року по справі №120/7732/20-а (набрало законної сили 26.08.2021 - Постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду).
Відповідно не надано документи, що відповідно до ч. 1 та ч. 2 статті 53 МКУ в обов'язковому порядку подаються з метою підтвердження заявленої митної вартості товару.
Враховуючи вищезазначене та положення ч. 2, 3, 4 ст. 53 МКУ, 15.10.2024 декларанту було направлені електронні повідомлення щодо витребування додаткових документів згідно з ч. 2, 3 статті 53 МКУ. Декларантом листом 15.10.2024 була надіслана відповідь, що інші документи надаватись не будуть.
Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не містять всіх конкретних числових значень щодо ціни, яка була сплачена, відповідно до п.п. 2, 3 ст.58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 МКУ. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МКУ) по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні (малі ідентичний термін та умови експлуатації, комплектацію, пробіг, технічний стан та ін.). Визначити митну вартість за другорядними методами (ст. 62 МКУ та ст. 63 МКУ) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Відповідно до п. 1 ст. 64 МКУ у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість буде визначена за резервним методом згідно з ст. 64 МКУ.
Джерелом числового значення митної вартості є ЕМД від 19.10.2024 № UA806070/2024/001721 за якою оформлено товар «Сідельний тягач марка VOLVO модель FM 450, Euro 6, (тип-вантажний для перевезення напівпричіпів), що був у використані - 1шт, двохвісний, модельний рік виготовлення - 2018р, шасі - YV2XZX0A2JB851539, ідентифікатор - YV2XZX0A2JB851539, календарний рік виготовлення - 2018р, номер кузова - відсутній, об'єм двигуна - 10837см3, потужність - 338kW, тип двигуна - дизельний, номер двигуна - D11433873, колір - білий, реєстраційний номер - FM350WY, колісна формула-4х2. Автомобіль має 2 посадочних місця, включаючи водія. Має сліди експлуатації. Автомобіль 2-х вісний, має зчіпний пристрій, має вивід гальмівного приводу до напівпричепу, розетку для підключення системи електроживлення напівпричепа. На автомобілі відсутня комплектація військового призначення. Транспортний засіб без радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв. Маркування: "VOLVO"» та складає 32 120 Євро.
Не погоджуючись рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
За визначеннями наведеними у пунктах 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення- виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль-сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).
У частині 2 статті 52 МК України зазначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Частиною першою статті 53 МК України врегульовано, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено,-банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності-інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування,-страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті забороняється (частина п'ята статті 53 МК України).
Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 12.03.2019 у справі №820/8016/15 та від 26.11.2019 у справі №821/107/16.
Статтею 57 Митного кодексу України унормовано, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частинами другою та третьою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
За приписами частин четвертої п'ятої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті-це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження заявленої митної вартості митному органу, разом з ЕМД позивач надав: рахунок-фактура (інвойс) від 02.10.2024 № 96, контракт від 02.10.2024 № 02102024, автотранспортна накладна від 08.10.2024, свідоцтво про реєстрацію ТЗ від 07.10.2024 № А064938CR24, довідка про транспортні витрати від 14.10.2024 № 1410-1, фото від 15.10.2024, сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження ТЗ від 14.10.2024 № UA.020.019866-24.
У оскаржуваному рішенні, як на підставу для його прийняття відповідач вказує на відсутність належних даних про вартість перевезення, посилаючись на наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599.
Так, наказом міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 р. за № 984/21296 затверджено форми декларації митної вартості та Правила її заповнення.
Згідно з розділом III. Правил заповнення граф ДМВ декларантом або уповноваженою ним особою, Додаткового аркуша А до основного аркуша ДМВ, у графі 20 зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ).
Після тексту «Витрати на транспортування до» зазначається літерний код альфа-2 відповідно до Класифікації країн світу країни (адміністративно-територіальної одиниці у складі країни, що має власний літерний код за цією Класифікацією), на території якої міститься географічний пункт, до якого понесені витрати на транспортування товарів, наведені у цій графі, через пропуск - назва цього географічного пункту.
Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:
рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.
Якщо додатковий аркуш А заповнюється на товари декількох найменувань, то витрати на транспортування їх у місце ввезення розподіляються між товарами різних найменувань пропорційно вазі брутто цих товарів.
Вказані Правила № 599 містять перелік можливих документів, які подаються декларантом для для підтвердження витрат на транспортування, зокрема відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Судом встановлено, що у наданій довідці про транспортні витрати від 14.10.2024 вказано про вартість перевезення транспортного засобу, який зазначений у інвойсі. Також позивачем надано митному органу міжнародну товарнотранспортну накладну CMR, про що свідчить штамп митного органу, яка наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" така накладна CMR є одним із доказів перевезення товару.
При цьому, даними нормами Правил № 599 встановлено, що якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.
Крім того, у оскаржуваному рішенні, як на підставу для його прийняття відповідач вказав, що надана довідка від ТОВ "Тракс-Вінн" про транспортні витрати від 14.10.2024 № 1410-1 містить фразу "Страхування транспортного засобу не проводилось", хоча страхування на території ЄС є обов'язковим для ТЗ, що пересуваються своїм ходом по шляхах загального користування.
Однак, судом першої інстанції підставно відхилено вказані доводи, оскільки таке страхування було здійснено продавцем до моменту придбання товару та було діючим на час імпорту, що підтверджується полісом страхування, у якому зазначено номер шасі автомобіля, марку та модель автомобіля, який імпортується. Так у полісі вказано номерний знак В4 63459, такий же номерний знк зазначено у загальній декларації прибуття МД 24UA141001061591Z5, однак інший порядок символів символів В4 зазначено вікінці, а не перед цифрами 63459. Крім того такий вид страхування відповідає вимогам FCA Персіко Дозімо (п. 2.1 Контракту).
Стосовно обраного відповідачем джерела, яке було взято для визначення митної вартості товару, то в оскаржуваному рішенні, відповідачем зазначено, що джерелом числового значення митної вартості є ЕМД від 19.10.2024 № UA806070/2024/001721 за якою оформлено товар «Сідельний тягач марка VOLVO модель FM 450, Euro 6, (тип-вантажний для перевезення напівпричіпів), що був у використані - 1шт, двохвісний, модельний рік виготовлення - 2018р, шасі - YV2XZX0A2JB851539, ідентифікатор - YV2XZX0A2JB851539, календарний рік виготовлення - 2018р, номер кузова - відсутній, об'єм двигуна - 10837см3, потужність - 338kW, тип двигуна - дизельний, номер двигуна - D11433873, колір - білий, реєстраційний номер - FM350WY, колісна формула-4х2. Автомобіль має 2 посадочних місця, включаючи водія. Має сліди експлуатації. Автомобіль 2-х вісний, має зчіпний пристрій, має вивід гальмівного приводу до напівпричепу, розетку для підключення системи електроживлення напівпричепа. На автомобілі відсутня комплектація військового призначення. Транспортний засіб без радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв. Маркування: "VOLVO"» та складає 32 120 Євро.
Обираючи в якості джерела числового значення схожий товар, відповідач не зазначив порівняльних характеристик оцінюваного товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
При цьому, за висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а, у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених ч.2 ст.55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Верховний Суд в постанові від 02 липня 2020 року у справі №804/2061/17 зауважив, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 826/3096/16 вказав, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Позивач, окрім іншого, надав експертний висновок Вінницької торгово-промислової палати від 17.10.2024, яким підтверджено, що ціна на товар, поставлений покупцю згідно контракту від 02.10.2024 № 02102024 та інвойсу від 02.10.2024 № 96, відповідає ціні продавця.
Верховний Суд у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 826/3096/16 вказав, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Отже, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності належного обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом за відсутності цих документів, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування Відповідачем іншого, зокрема, другорядного методу визначення митної вартості товару.
Аналогічна правова позиція зазначена в численних постановах Верховного Суду, зокрема від 17 липня 2019 року у справі № 809/872/17 та від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем не надано та матеріали справи не містять належних та достатніх аргументів та доказів з приводу того, що подані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товару, чи є недостатніми для визначення митної вартості товару за основним методом (ціною договору).
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Вінницької митниці залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Сторчак В. Ю. Матохнюк Д.Б.