Справа № 752/8986/25 Суддя (судді) першої інстанції: Кокошко О.Б.
20 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Файдюка В.В., секретар судового засідання Заліська Є.Я., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 22 травня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та закриття справи про адміністративне правопорушення
15.04.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій просив скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії AB № 00004650 від 06.02.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач не згоден з висновками відповідача щодо порушення ним допустимої ваги завантаженого транспортного засобу - VOLVO FH 13.480, ДНЗ НОМЕР_1 , тому позивач наполягає на порушення відповідачем норм чинного законодавства.
Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 22 травня 2025 р. позов задоволено: скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії AB № 00004650 від 06.02.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення і закрито справу про адміністративне правопорушення.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що відповідачем при складенні постанови не вірно визначено тип автомобіля при проведенні розрахунку відсоткового перевищення загальної маси транспортного засобу, взявши допустиму вагу не контейнеровоза в 44 тони, а вантажного тягача в 40 тон, та, як наслідок, провела розрахунки, які не відповідають дійсним обставинам справи.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що оскаржувані постанови про накладення адміністративного стягнення на Позивача за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, відповідала як вимогам Порядку № 1174 так і ст.283 КУпАП, а її форма узгоджувалась з вимогами Інструкції № 512. Запевняє, що Позивач здійснював вантажне перевезення транспортним засобом, який не є контейнеровозом в розумінні п. 17.2-17.5 Наказу міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 «Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», тому фактична маса транспортного засобу повинна була дорівнювати 40 т.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, яким підтримано висновки суду першої інстанції.
Згідно п.1 та 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до постанови 06.02.2025 о 13 год 51 хв., за адресою M-01, км 49+495, Київська обл. автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб VOLVO FH 13.480, ДНЗ СВ2032CP (далі - тягач), позивач, як відповідальна особа, допустив рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР, а саме перевищення загальної маси транспортного засобу на 8, 338% (3, 335 тон) при дозволеній максимальній масі 40 тон, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 132-1 КУпАП.
Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 вбачається, що тягач є вантажним-спеціалізованим сідловим тягачем-Е.
Вказаною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 132-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 8 500,00 грн.
Не погоджуючись з даною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів враховує наступне.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За п. 1.3 Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).
Згідно з частиною 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 року № 2862-IV встановлено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з підпунктом б) пункту 22.5 Правил дорожнього руху в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують:
б) фактичної маси: вантажні автомобілі: двовісний автомобіль - 18 т (для доріг державного значення) та 14 т (для доріг місцевого значення); трьохвісний автомобіль - 25 т (26 т - для трьохвісних автомобілів, якщо ведуча вісь обладнана здвоєними колесами та максимальне навантаження на кожну вісь не перевищує 9.5 тони) (для доріг державного значення) та 21 т (для доріг місцевого значення); чотирьохвісний автомобіль - 32 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); чотирьохвісний автомобіль з двома рульовими вісями та ведучими вісями, оснащеними спареними колесами - 38 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); комбіновані транспортні засоби: двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом - 36 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом - 40 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом - 40 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра, - 42 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра, - 44 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); автопоїзди: двовісний або трьохвісний автомобіль з двовісним або трьохвісним причепом - 40 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення).
Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами затверджених постановою Кабінету Міністрів України №30 від 18.01.2001 року встановлено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
За приписами ч.2 ст.132-1 КУпАП, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З матеріалів справи вбачається, що згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 15.12.2020 серія НОМЕР_2 транспортний засіб марки VOLVO FH 13.480, ДНЗ СВ2032CP, є спеціалізованим вантажним сідловим тягачем - Е.
Із фотозображень транспортного засобу, здійсненого в автоматичному режимі в момент вчинення спірних правопорушень, вбачається, що зафіксовано проїзд транспортного засобу VOLVO FH 13.480, ДНЗ СВ2032CP, зі спеціалізованим напівпричепом - контейнеровозом.
Колегія суддів зауважує, що оскаржувана постанова від 06.02.2025 року серії АВ № 00004650 не містять даних щодо марки, моделі, державного номерного знаку напівпричепу-контейнеровоза, приєднаного до сідлового тягача VOLVO FH 13.480, ДНЗ СВ2032CP.
При цьому, як вірно було встановлено судом першої інстанції, що відповідно до свідоцтва НОМЕР_3 про реєстрацію контейнеровоза моделі KOEGEL, реєстраційний номер НОМЕР_4 , виключно виходячи із його технічних характеристик, вказаний транспортний засіб визначено саме як контейнеровоз, що призначений для перевезення контейнерів.
Тобто, даний транспортний засіб пройшов відповідні експертні дослідження, сертифікацію, як того вимагає Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджений Постановою КМУ № 1388 від 07.09.1988 року та щорічно проходить обов'язковий технічний контроль транспортних засобів.
З огляду на викладене, зроблені відповідачем в оскаржуваній постанові розрахунки, в основі яких вказано, що дозволена фактична маса у даному випадку є 40 тон, є помилковими, оскільки, відповідно до п. 22.5 ПДР України, дозволена фактична маса для трьохвісного автомобіля (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра становить 44 тони.
При цьому, зі змісту оскаржуваних постанов вбачається, що загальна маса транспортного засобу становить 43335 кг відповідно при дозволеній 44 т, тобто перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху відсутнє.
З огляду на встановлене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що посадові особи відповідача при складенні постанови не вірно визначили тип автомобіля при проведенні розрахунку відсоткового перевищення загальної маси транспортного засобу, взявши допустиму вагу не контейнеровоза в 44 тони, а вантажного тягача в 40 тон, та, як наслідок, провела розрахунки, які не відповідають дійсним обставинам справи.
Посилання відповідача на п. 17.2-17.5 Наказу міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 «Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», яким передбачено, що забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів, та на відсутність доказів, що на транспортному засобі знаходився контейнер із відповідним маркуванням тощо не заслуговують на увагу, оскільки в даному випадку це не є підставою до притягнення до відповідальності позивача.
Отже, на підставі викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскаржувана постанова є необґрунтованою, протиправною та такою, що не відповідає фактичним обставинам справи, а тому підлягає скасуванню.
Справу розглянуто в межах доводів апеляційної скарги відповідача.
Враховуючи наведене вище, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 229, 242, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 22 травня 2025 р. - залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 22 травня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та закриття справи про адміністративне правопорушення - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
О.В. Епель В.В. Файдюк