Справа № 640/7423/20 Суддя (судді) першої інстанції: Завальнюк І.В.
20 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Коротких А.Ю.,
суддів Сорочка Є.О.,
Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БРОК-ПІРС ЛТД" до Київської митниці Держмитслужби, Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "БРОК-ПІРС ЛТД" звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби, Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Київська митниця звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках та з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може продовжити строк розгляду справи, про що постановляє ухвалу.
Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов'язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.
З огляду на особливості розгляду даної категорії справ та вищезазначені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що існує необхідність продовження строку розгляду даної справи на розумний строк.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що 28 жовтня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "БРОК-ПІРС ЛТД" та фірмою SHANGHAI UNISIS INTERNATIONAL DEVELOPMENT CO., LTD (Китай) було укладено Договір купівлі-продажу № 2019/10-1 (Додаток 1) (далі Контракт), за умовами якого SHANGHAI UNISIS INTERNATIONAL DEVELOPMENT CO., LTD (далі Продавець) поставить ТОВ «БРОК-ПІРС ЛТД» (покупець за Контрактом) товар, зазначений у Інвойсі №2020-0303 від року (Додаток 2) та Специфікації від 03.03.2020 року.
На виконання умов вищезазначеного Контракту Продавцем було поставлено Позивачу товари, усього на суму 36859,10 Дол. США за базисом поставки DAP KYIV, Україна.
20.03.2020 року, Позивачем подано до Київської митниці Держмитслужби (далі Відповідач) вантажну митну декларацію № UA100300/2020/405317 (Додаток 4) з метою здійснення митного оформлення товарів, а саме:
товар №1 (код УКТЗЕД 6406 10 90 00): частини взуття. Верх взуття різних розмірів, виготовлений з синтетичних матеріалів (з тканини зі 100% поліестеру) в кількості 151000 пар. Торгівельна марка: Shanghai Unisis/GIPAN IS. Виробник: Shanghai Unisis International Development Co., LTD. Країна виробництва: Китай. Митна вартість товару №1 визначена Позивачем за ціною договору (основним методом) на рівні 806050,08 грн. Розраховані митні платежі склали 257936,03 грн., у тому числі: мито 10%- 80605,01 грн.; ПДВ 20% 177331,02 грн.;
товар №2 (код УКТЗЕД 6406 90 50 00): частини взуття. Устілки, виготовлені з синтетичних матеріалів (з тканини зі 100% поліестеру та етилвінілацетату (EVA), в кількості 151000 пар. Торгівельна марка: Shanghai Unisis/GIPAN IS. Виробник: Shanghai Unisis International Development Co., LTD. Країна виробництва: Китай. Митна вартість товару №2 визначена Позивачем за ціною договору (основним методом) на рівні 188917,99 грн. Розраховані митні платежі склали 60453,76 грн., у тому числі: мито 10% 18891,80 грн.; ПДВ 20% - 41561,96 грн.;
товар №3 (код УКТЗЕД 6307 90 10 00): вироби з текстильних матеріалів, взуттєві шнурівки виготовлені плетінням: - частини взуття-шнурки 151000 пар. Торгівельна марка: Shanghai Unisis/GIPAN IS. Виробник: Shanghai Unisis International Development Co., LTD. Країна виробництва: Китай. Митна вартість товару №3 визначена Позивачем за ціною договору (основним методом) на рівні 29807,06 грн. Розраховані митні платежі склали 10253,63 грн., у тому числі: мито 12%- 3576,85 грн.; ПДВ 20% 6676,78 грн.
Разом із вантажною митною декларацією № UA100300/2020/405317 20.03.2020 року на підтвердження заявленої митної вартості декларант Позивача подав Київській митниці ДФС наступні документи: - (4104) Контракт № 2019/10-1 від 10.10.2019 року; - (0380) Інвойс №2020-0303 від 03.03.2020 року; - (4103) Специфікація б/н від 03.03.2020 року; - (0730) Міжнародна автотранспортна накладна від 18.09.2020 р. CMR № 0098823; - (9610) Експортна декларація країни відправлення від 18.03.2020-року №20PL301010NS36U6H1.
20.03.2020 року Декларантом позивача було отримано від Київської митниці Держмитслужби повідомлення, згідно з яким «...на підставі розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, зокрема:
1) Декларантом у МД заявлено умови поставки DAP Київ, зовнішньоекономічним договором не обумовлено умови поставки. До митного оформлення надано лише CMR, коносамент відсутній, хоча відправник SHANGHAI UNISIS INTERNATIONAL DEVELOPMENT CO., LTD, SHANGHAI, CHINA. Із урахуванням норм Митного кодексу України (далі - МК України), а саме ч. 2 та ч. 9 ст.58 та п.1 ч.5 ст.54 МК України, зазначене дає підстави для запиту додаткових документів з метою підтвердження заявлених складових митної вартості товару за ціною договору;
2) Розділом 1 зовнішньоекономічного контракту передбачено наявність специфікації, де мають зазначатися умови поставки (пункт 3.1 контракту), проте специфікація відсутня серед поданих документів;
3) Пунктом 2.4 зовнішньоекономічного контракту визначено можливість передоплати та часткової оплати на умовах відстрочення платежу, проте банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, відсутні;
4) Декларантом надано транзитну декларацію Польщі, проте країна виробництва та відправлення - Китай.»
У зв'язку з чим, посадовою особою відповідача зроблено висновок, що відповідно до ч.2 ст. 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів. Керуючись вимогами ч.ч. 2 та 3 ст.53, ст.ст. 54, 57 МК України повідомлено про необхідність надання наступних додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів: специфікацію до контракту; транспортні (перевізні) документи (коносамент); - копію митної декларації країни відправлення (Китай) з урахуванням вимог ст. 254 МК України; - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
На вимогу Відповідача, 23.03.2020 року, Позивачем додатково було надано наступні документи: Специфікація б/н від 03.03.2020 року; - Податкова накладна від 07.11.2019 року №1; Податкова накладна від 11.11.2019 року №3; - Квитанція про реєстрацію податкової накладної від 14.11.2019 року; - Квитанція про реєстрацію податкової накладної від 15.11.2019 року; - Видаткова накладна від 11.11.2019 року №20; - ВМД від 30.07.2019 року № UA205090/2019/090875; - ВМД від 23.09.2019 року № UA205090/2019/110716; - ВМД від 11.11.2019 року № UA205090/2019/129079, а також Заяву №23/03/20 про те, що інших документів немає (в п.6 частини 2 ст.255 МК України).
23.03.2020 року Відповідачем винесено Рішення про корегування митної вартості товарів UA 100000/2020/100054/2, відповідно до якого митну вартість було скориговано за резервним методом визначення митної вартості: товар №1 - 5,48 Долл./кг. Митна вартість 804197,49 грн.; товар №2 - 6,52 Долл./кг. Митна вартість 188483,79 грн.; товар №3 - 2,92 Долл./кг. Митна вартість 29738,55 грн.
Таке коригування митної вартості Товару в бік збільшення спричинило необхідність для Позивача сплатити митні платежі в більшому розмірі, ніж це було передбачено, виходячи із заявленої Декларантом митної вартості, а саме було 392814,72 грн. у тому числі: Товар №1-297423,48 грн. (мито 10% - 92944,84 грн.; ПДВ 20% - 204478,64 грн; Товар №2 - 93918,91 грн. (мито 10% - 29349,66 грн.; ПДВ 20% - 64569,25 грн.); Товар №3 - 1472,33 грн. (мито 12% - 513,60 грн.; ПДВ 20% - 958,73 грн.).
Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за ВМД UA100300/2020/405533 за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МКУ.
Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідача, вважаючи їх протиправними, а свої права - порушеними, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами 4 та 5 статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Частиною 1 статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 5 ст. 54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідачем згідно ч. 5 ст. 54 МК України витребувані митна декларація країни експорту, документи, що містять відомості про вартість страхування, документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Також було повідомлено, що відповідно до п. 6 ст. 53 МКУ декларант за власним бажанням може подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема від 13.09.2019 року у справі №815/6780/15, від 06.09.2019 року у справі №803/1212/14, від 20.10.2020 року у справі №809/1056/16 та ін.
Розглядаючи даний спір, суд встановив, що позивачем як при декларуванні товарів, так і на вимогу митниці, надано всі наявні у нього документи за переліком, визначеним ч. 2 ст. 53 МК України.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем при митному оформленні товару надано пакет документів, які містили числові показники ціни товару. Суд не погоджується з висновками митного органу про те, що надані позивачем документи мають розбіжності, зважаючи на наступне.
Щодо зауважень митного органу про те, що зовнішньоекономічним договором не обумовлено умови поставки, суд зазначає таке.
За умовами п. 3.1 Контракту №2019/10-1, поставка Товару відбувається на умовах, які вказуються у Додаткових угодах (специфікаціях) та рахунках-фактурах до кожної партії Товару, згідно правил Інкотермс 2010.
Згідно з п.3.3 Контракту №2019/10-1, датою відвантаження товару вважається дата транспортного документа.
Відповідно до п.3.4 Контракту №2019/10-1, продавець має право на свій розсуд поставляти товар особисто або доручати відвантаження третім особам.
Згідно з п. 3.5 Контракту №2019/10-1, покупець зобов'язаний прийняти постачання від будь-якого з Вантажовідправників, запропонованих Продавцем, у випадку, якщо це обумовлено в додатку до Контракту на конкретну партію товару» (Додаток 1).
У інвойсі від 03.03.2020 року №2020-0303 (Додаток 2) зазначено: «Terms of delivery DAP KYIV no later than 60 days after billing» Умови поставки DAP KYIV не пізніше 60 днів після виставлення рахунку.
Специфікацією до інвойсу №2020-0303 від 03.03.2020 року (Додаток 3) також визначені умови поставки DAP KYIV.
Відповідно до Офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, видання МТП № 560. в редакції 01.01.2011 року, за умовами DAP (Delivered at Place) - термін використовується незалежно від обраного виду транспорту, а також при використанні більш ніж одного виду транспорту.
"Delivered at Place" ("Поставка в місці призначення") означає, що продавець здійснює поставку, коли товар наданий у розпорядження покупця на прибулому транспортному засобі, готовим до розвантаження, в узгодженому місці призначення. Продавець несе всі ризики, пов'язані з доставкою товару в зазначені місце.
Відповідно до ст. 335 МК України під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають митному органу в паперовій або електронній формі такі документи та відомості:
1) при перевезенні автомобільним транспортом:
а) документи на транспортний засіб, зокрема ті, що містять відомості про його
державну реєстрацію (національну належність);
б) транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні
накладні);
в) визначений актами Всесвітнього поштового союзу документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності); 2) комерційні документи (за наявності) на товари, що перевозяться, які містять відомості, зокрема, про найменування та адресу перевізника, найменування країни відправлення та країни призначення товарів, найменування та адреси відправника (або продавця) та отримувача товарів;
г) відомості про кількість вантажних місць та вид упаковки;
д) найменування товарів;
е) вага брутто товарів (у кілограмах) або об'єм товарів (у метрах кубічних), крім великогабаритних вантажів;
Як вбачається з графи 4 Міжнародної автотранспортної накладної від 18.09.2020 року CMR № 0098823, вантаж був завантажений в автотранспортний засіб у м. Chelm Польща.
Таким чином, враховуючи п.п. 3.1 та 3.4. Контракту, умови поставки Інкотермс DAP Київ зазначені у Інвойсі та Специфікації, з урахуванням приписів п.1 частини першої ст. 335 МК України Відповідач має можливість лише надати транспортний перевізний документ CMR.
Крім того, коносамент, який вимагав надати відповідач, не може надати будь-яку інформацію щодо вартості товару, або вартості складових, оскільки морський коносамент (Bill of Lading) є документом, який доводить факт укладення договору перевезення, містить в собі всі основні умови даного договору. Несе функцію «розписки» документа, що підтверджує факт прийняття вантажу, перевізником (судновласником) до перевезення, в зазначеному в ньому кількості та якості.
Отже, коносамент є товаророзпорядчим документом, що видається перевізником вантажовідправнику в підтвердження факту прийняття вантажу до морського перевезення і зобов'язання передати його вантажоодержувачу; містить: найменування судна, перевізника, відправника та одержувача, місце прийому вантажу і місце призначення, найменування вантажу та ін.; згідно з законодавством Великобританії і США відноситься до цінних паперів.
Таким чином, коносамент не може підтверджувати або спростовувати відомості про вартість товару чи числові складові митної вартості, оскільки цей документ є транспортним (перевізним) документам в розумінні пп. є) п. 2, частини 1 ст. 335 МК України та містить лише відомості про загальну кількість товарів, кількість вантажних місць, найменування товарів, вид упаковки.
Щодо зауважень митного органу про ненадання копії митної декларації країни відправлення (Китай) з урахуванням вимог ст. 254 МК України, колегія суддів зазначає таке.
Декларація країни відправлення, в силу п. 7 ч.3 ст.53 МК України, є додатковим документом
За приписами ч.3 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи.
Декларантом разом з митною декларацією № UA 100300/2020/405317 було подано наявну в нього декларацію країни відправлення №20PL301010NS36U6H1 від 18.03.2020 року (код класифікатора документів 9610 гр. 44 ВМД).
Окремо слід зауважити, що у запиті повідомленні митниці про необхідність надання позивачем додаткових документів відповідачем не вказано, які саме сумніви у правильності визначення митної вартості товарів має підтвердити запитуваний документ і чому надана до митного оформлення декларація №20PL301010NS36U6H1 від 18.03.2020 року не береться до уваги митним органом. Такі обставини створюють для позивача ситуацію правової невизначеності, при якій декларант позбавлений можливості бути обізнаним щодо претензій митного органу до поданих документів, з метою усунення відповідних недоліків.
Що стосується вимоги відповідача надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, слід зазначити наступне.
Відповідно до п.2.3 Контракту №2019/10-1 від 10.10.2019 року, розрахунки за цим контрактом здійснюються у доларах США на підставі рахунків, які виставляє Продавець на ім'я Покупця, з відстроченням платежу за домовленістю сторін, про що зазначається в рахунках-фактурах.
У інвойсі від 03.03.2020 року №2020-0303 «Payment terms: no later than 90 days invoice dates» Умови оплати: не пізніше 90 днів з дати виставлення рахунку.
Тобто у день прийняття спірного рішення у позивача не було здійснено оплату за оцінюваний товар та, як наслідок, відсутня можливість надання митному органу банківські платіжні документи.
Крім того, декларантом було надано до митного органу: - Податкова накладна від 07.11.2019 року №1;- Податкова накладна від 11.11.2019 року №3; - Квитанція про реєстрацію податкової накладної від 14.11.2019 р.; Квитанція про реєстрацію податкової накладної від 15.11.2019 року; Видаткова накладна від 11.11.2019 року №20.
Відповідачем підтверджується факт подання декларантом видаткової та податкової накладних (графа 33 Рішення (Додаток 17)). В той же час, Відповідач в тому ж Рішенні посилається на те що «Декларантом не надано: інші платіжні та/або бухгалтерські документи...».
Таким чином, оскаржуване Рішення містить суперечливі твердження про ненадання «інших платіжних та/або бухгалтерських документів» та посилання на надання Позивачем видаткової та податкової накладних одночасно.
Щодо зауважень митного органу про ненадання позивачем каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, необхідно зазначити наступне.
Декларантом до митного оформлення було подано специфікацію від 03.03.2020 року, що відображено у гр..44 ВМД № UA 100300/2020/405317, а також підтверджується зазначенням цієї специфікації у Картці відмови № UA 100300/2020/00071.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначає, що вказану специфікацію було надано лише 21.03.2020 року о 11:43 на запит митного органу, тоді як митні процедури за МД UA100300/2020/405317 було розпочато 20.03.2020 року о 12:13, а закінчено 23.03.2020 року о 12:12.
Отже відповідач визнає, що протягом митних процедур відповідна специфікація на його запит була надана декларантом, проте це не знайшло свого відображення у рішенні про коригування митної вартості, в якому відповідач продовжував стверджувати про ненадання специфікації, що не відповідає дійсності.
В той же час, приписи ч.3 ст.53 МК України не зобов'язують декларанта обов'язково надавати всі зазначені документи, а лише надати (за наявності) такі додаткові документи.
Отже, твердження відповідача про ненадання декларантом Специфікації спростовуються фактичними даними зазначеними самим відповідачем у ВМД та Картці відмови.
Крім того, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини не були подані декларантом до митного оформлення з наступних підстав.
Як зазначив відповідач у запиті (повідомленні) від 20.03.2020 року, документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів... з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.
Враховуючи, що оцінюваний товар ввозиться на умовах Інкотермс DAP KYIV, продавець зобов'язаний передати товар у розпорядження покупця на прибулому транспортному засобі, готовим до розвантаження, в узгодженому місці призначення. Тобто, за даними умовами поставки, у покупця відсутні будь-які витрати (складові митної вартості), передбачені ч.10 ст.58 МК України.
Таким чином, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів ніяким чином не могли надати відповідачеві будь-яких відомостей щодо складових митної вартості або підтвердити заявлений метод визначення митної вартості.
Вирішуючи спір, колегія суддів враховує, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 23.10.2021 року у справі № 815/4821/16 (касаційне провадження №К/9901/39168/18), але не виключно.
З урахуванням зазначеного, зауваження митного органу стосовного того, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо цієї складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, є необґрунтованими.
Зазначивши у оскаржуваному рішенні про виявлені розбіжності, митний орган не зазначає яким чином це вплинуло на митну вартість товару та чому це є перешкодою до її визначення за першим методом.
Тобто, за встановленими у цій справі обставинами, суть виявлених митним органом недоліків знайшла своє відображення безпосередньо у рішенні про коригування митної вартості, які у процедурі митного оформлення є кінцевими та позбавляють декларанта можливості подавати додаткові документи. В той же час у вимогах про надання додаткових документів відповідач не зазначив законодавчо визначених підстав для цього та не вказав, чому з наданих до митного оформлення документів неможливо визначитись з правильністю (неправильністю) визначення декларантом митної вартості товару, а виключно наведено пропозицію надання додаткових документів за переліком, встановленим частиною третьої статті 53 МК України.
Такий підхід відповідача суперечить нормам статті 53 МК України, оскільки встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Натомість, у цій справі декларант фактично був позбавлений можливості зрозуміти, які саме складові митної вартості викликали сумнів у митного органу та які належить усунути додатковими документами.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 28.10.2020 року у справі № 1.380.2019.000724 (адміністративне провадження №К/9901/25406/19).
Крім того, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, зокрема у постанові від 30 квітня 2020 року у справі № 820/231/16, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що витребовуючи перелік документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що для митного оформлення позивачем були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.
Згідно зі ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Як встановлено судом першої інстанції, за результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст. 64 МК України на підставі інформації, наявної у митного органу. Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованих позивачем товарів від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Під час розгляду справи митний орган не довів належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.
Однак, всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки про недотримання позивачем вимог митного законодавства і не довів правомірності оскаржуваних рішення про коригування митної вартості та картки відмови, у зв'язку із чим останні підлягають скасуванню.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.
З огляду на матеріали справи, всього витрати на професійну правничу допомогу на момент подання позову становлять 7500 грн. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено договір про надання юридичних послуг № 054 від 23.03.2020 року, акт прийому наданих послуг від 07.04.2020 року, детальний опис робіт від 07.04.2020 року, платіжне доручення від 31.03.2020 року № 182 на суму 7500 грн.
Згідно з ч. 7 ст. 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У відзиві на адміністративний позов відповідач зазначає, що сума, яку представник позивача просить відшкодувати як витрати позивача на професійну правничу допомогу, взагалі неспівмірна із даною категорією спору та виконаною адвокатом роботою. Зазначає, що дана справа є справою незначної складності. Обсяг матеріалів опрацьованих адвокатом, а саме документів, що подавалися декларантом позивача до митного оформлення є незначним.
Разом з тим, розмір понесених витрат на правничу допомогу входить до предмету доказування по справі. При цьому, позовні заяви цієї категорії фактично є шаблонними та не потребують значного часу та витрат на їх складання, рівно як і за розглядуваних обставин не потребувало значного часу вивчення судової практики в аналогічних спорах. Так, правовий аналіз судової практики та складання позовної заяви по схожих справах є порівняно типовою роботою, яка не розпочинається спочатку при підготовці наступного позову, а робота із практикою в подальших роботах повторює первісні судові практики. Тобто обсяги роботи при складанні однотипних позовних заяв за аналогічних спірних правовідносин не потребують докладання однакових зусиль та часу у порівнянні із опрацюванням іншої категорії спорів.
При викладених обставинах, дослідивши матеріали даної справи, колегія суддів вважає заявлений представником позивача розмір витрат на правову допомогу неспівмірним зі складністю справи; часом, витраченим адвокатом; обсягом наданих послуг, ціною позову (позов немайнового характеру) і значенням справи для сторони, та, з урахуванням задоволення позову, вважає достатнім і співмірним розмір витрат правничої допомоги в сумі 2000 грн.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Сорочко Є.О.
Чаку Є.В.