Справа № 320/42591/23 Суддя (судді) першої інстанції: Донець В.А.
20 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Файдюка В.В., секретар судового засідання Заліська Є.Я., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної політики та охорони здоров'я Бориспільської міської ради Київської області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
Історія справи.
16.11.2023 ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до Управління соціальної політики та охорони здоров'я Бориспільської міської ради Київської області (далі - Відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - Відповідач-2), в якому просив:
- визнати протиправними дій Управління соціальної політики та охорони здоров?я Бориспільської міської ради Київської області щодо відмови у поверненні коштів за період з грудня 2022 року по жовтень 2023 року у сумі 5819 грн;
- визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у поверненні коштів за період березень-жовтень 2023 року у сумі 5206, 08 грн;
- зобов'язати Управління соціальної політики та охорони здоров?я Бориспільської міської ради Київської області повернути ОСОБА_1 5819 грн;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повернути ОСОБА_1 5206, 08 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час обміну посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 2022 році його було неправомірно позбавлено статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, внаслідок чого його позбавлено щомісячних виплат на харчування у розмірі 529 грн щомісячно за 11 місяців та зменшено розмір пенсії у розмірі 650, 85 грн щомісячно з березня по жовтень 2023 року. В подальшому статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС йому було поновлено рішенням суду, проте відповідачами відмовлено у виплаті коштів, які позивач втратив за період з грудня 2022 року по жовтень 2023 року (в тому числі, зменшено розмір пенсії за березень-жовтень 2023 року).
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 р. позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Управління соціальної політики та охорони здоров'я Бориспільської міської ради Київської області щодо відмови у виплаті допомоги та компенсації відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з березня 2023 року по жовтень 2023 року на користь ОСОБА_1 .
Зобов'язано Управління соціальної політики та охорони здоров'я Бориспільської міської ради Київської області виплатити допомогу та компенсацію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з березня 2023 року по жовтень 2023 року на користь ОСОБА_1 у розмірі 529 (п'ятсот двадцять дев'ять) грн щомісячно.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не нарахування пенсії на користь ОСОБА_1 за період грудень 2022 року, січень 2023 року - жовтень 2023 року відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області нарахувати пенсію на користь ОСОБА_1 за період грудень 2022 року, січень 2023 року - жовтень 2023 року відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо застосування обмеження пенсії ОСОБА_1 з врахуванням індексації, нарахованої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» з 01.03.2023.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області виплатити пенсію ОСОБА_1 з врахуванням індексації, нарахованої у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», без обмеження пенсії максимальним розміром.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Приймаючі таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обгрунтованими, оскільки спеціальний статус позивача як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС поновлено судом та вважається безперервним.
При цьому, суд першої інстанції відповідно до приписів частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вийшов для повного захисту прав позивача за межі позовних вимог та визнав протиправність дій пенсійного органу щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром.
Відповідач-2, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог відповідач зазначає, що з березня 2023 року позивача було переведено на пенсію за віком у зв?язку із рішенням Київської обласної державної адміністрації про необгрунтовану видачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. В подальшому, після рішення суду та відповідного належного звернення позивача до територіального органу ПФУ, ОСОБА_1 було переведено на пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Враховуючи, що рішенням суду ГУ ПФУ в Київській області не було зобов?язано до вчинення будь-яких дій щодо повернення коштів та з огляду на переведення позивача на відповідну пенсію за його зверненням в жовтні 2023 року, підстав для задоволення позову по відношенню до органів пенсійного фонду не вбачає.
Також відповідач-2 заперечує право суду щодо розгляду справи поза межами позовної заяви позивача.
Так, апелянт вважає, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.
Відповідачем -1 рішення суду щодо позовних вимог до Управління соціальної політики та охорони здоров'я Бориспільської міської ради Київської області не оскаржив.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, яким повністю підтримав висновки суду першої інстанції.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, апеляційний суд переглядає рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 р. в межах доводів апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо задоволених позовних вимог до пенсійного органу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів цієї справи, ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 2), посвідчення, видане 19.02.1998, безстрокове з відміткою «Перереєстровано»; відповідно до копії посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 15.06.2004, має статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), з відміткою «Перереєстровано» із вкладкою до вказаного посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 (згідно з рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/8974/23).
Позивач перебував на пенсійному та соціальному забезпеченні як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Рішенням Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян від 30.11.2022 № 51-22 ОСОБА_1 не підтверджено на підставі додаткових документів статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
На підставі рішення Комісії № 51-22 від 30.11.2022 відповідачем-2 позивача переведено на пенсію за віком з 01.03.2023 та як зазначає відповідач-1, саме з 01.03.2023 позивачу припинено виплату компенсації на продукти харчування.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2023 у справі № 320/8974/23 визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, оформлене протоколом від 30.11.2022 року №51-22 в частині, що стосується ОСОБА_1 , стосовно не підтвердження йому статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та визнання посвідчення особи, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС таким, що видане необґрунтовано. Зобов'язано Київську обласну державну адміністрацію в особі Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи поновити ОСОБА_1 статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 та видати посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серії А синього кольору.
Рішення суду набрало законної сили, в апеляційному порядку не оскаржено.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 78 КАС України).
Отже, спеціальний статус позивача як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС поновлено судом та вважається безперервним.
11.08.2023 позивачу видане посвідчення серії НОМЕР_2 учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 1). Встановлено безстроковий строк дії посвідчення та визнано 2 групу інвалідності.
30.08.2023 позивач звернувся до Управління соціальної політики та охорони здоров'я Бориспільської міської ради із заявою про повернення невиплачених коштів на харчування з грудня 2022 року по вересень 2023 року включно як особі з інвалідністю ІІ групи з числа ліквідаторів на ЧАЕС, в зв?язку з прийняттям рішення Київським окружним адміністративним судом у справі № 320/8974/23.
08.09.2023 відповідачем-1 надана відповідь № 6-8273, що позивачу призначено виплату допомоги та компенсації відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дати звернення, а саме з 30.08.2023.
30.08.2023 позивач також звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про повернення недорахованої пенсії у розмірі 379,60 грн щомісячно за 10 місяців, за період грудень 2022 року та січень-вересень 2023 року, в зв?язку з постановленням вищевказаного судового рішення.
13.09.2023 відповідачем-2 надана відповідь, де рекомендовано позивачеві звернутися до територіального органу ПФУ із відповідною заявою встановленого зразку та копією посвідчення ліквідатора наслідків Чорнобильської катастрофи з метою переведення його на інший вид пенсії.
20.10.2023 позивач звернувся до Бориспільського об'єднаного управління ПФУ у Київській області із заявою за призначенням/перерахунком пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Також 20.10.2023 позивач звернувся із заявою до ГУ ПФУ у Київській області з посиланням на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2023 у справі №М320/8974/23 про повернення протиправно недорахованої пенсії з березня по жовтень 2023 року у розмірі 5206,08 грн, в зв?язку з індексацією пенсії з 01.03.3023.
З 20.10.2023 позивача переведено на інший вид пенсії - пенсія по інвалідності, яку обраховано у розмірі 13 427, 90 грн.
Як вбачається з листування між сторонами, відповідачі не погоджуються із наявністю права позивача на отримання ним відповідних доплат на продукти харчування та права на отримання пенсії за інвалідністю за період грудень 2022 року по вересень 2023 року, а саме з дня прийняття скасованого судом рішення Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян до дати звернення позивача із відповідними заявами до відповідачів про повернення таких виплат: 30.08.2023 (до відповідача-1) та 20.10.2023 (до відповідача-2), оскільки рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2022 у справі № 320/8974/23 не встановлено будь-яких зобов?язань по відношенню до Управління соціальної, ветеранської політики та охорони здоров'я Бориспільської міської ради та до ГУ ПФУ у Київській області.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Нормативно-правове обґрунтування.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частині першій статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовано Законом України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі по тексту - Закон № 796-XII).
Статтею 9 Закону № 796- XII визначено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:
1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;
2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;
4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Згідно положень статті 10 Закону № 796-ХІІ учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
За приписами статті 14 Закону № 796-ХІІ для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження: з моменту аварії до 01.07.1986 - незалежно від кількості робочих днів; з 01.07.1986 по 31.12.1986 - не менше 5 календарних днів; у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи.
Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за додержанням вимог законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески) та інших платежів, за достовірністю документів, поданих для призначення пенсії, та відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством тощо (Положення про Пенсійний фонд України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280).
Відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 796-ХІІ) пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді:
а) державної пенсії;
б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію (стаття 49).
Розміри пенсії, передбачені частиною третьою статті 54 Закону №796-ХІІ, починаючи з 2022 року щороку з 1 березня індексуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини (абзац третій частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» з 1 березня 2023 р. розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачені частиною третьою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови. Абзацом другим пункту 1 Постанови №118 встановлено, що з 01 березня 2022 перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,14.
Абзацом другим пункту 1 Постанови №168 встановлено, що з 01 березня 2023 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197.
Підвищення на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, застосовується також у разі поновлення виплати пенсії, призначеної до 31 грудня 2022 р. відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (пункт 4 Постанови № 168).
Висновки суду.
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави вважати, що за наявності підстав, підтверджених вичерпним переліком документів, особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, мають право на встановлення відповідного статусу з видачею посвідчення встановленого зразка, що дає право на встановлення відповідних пільг і компенсацій відповідно до Закону № 796-ХІІ.
Як вірно було встановлено судом першої інстанції, що позивач до винесення Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категорія громадян від 30.11.2022 №51-22 мав статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 2) та статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1).
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2023 у справі № 320/8974/23 визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, оформлене протоколом від 30.11.2022 року №51-22 в частині, що стосується ОСОБА_1 , стосовно не підтвердження йому статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та визнання посвідчення особи, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС таким, що видане необґрунтовано та зобов'язано Київську обласну державну адміністрацію в особі Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи поновити ОСОБА_1 статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 та видати посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серії А синього кольору.
Рішення суду набрало законної сили, в апеляційному порядку не оскаржено.
З огляду на встановлене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що даним рішенням поновлено спеціальний статус позивача як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та вважається безперервним, тому є правильними висновки суду першої інстанції, щодо відновлення права позивача на відповідні пільги й виплати саме з дати прийняття протиправного рішення суб'єкта владних повноважень щодо позбавлення позивача відповідного статусу.
Отже, доводи пенсійного фонду щодо відсутності підстав для повернення коштів за період з моменту скасування відповідного статусу позивачу до прийняття рішення у справі № № 320/8974/23 є необгрунтованими та не заслуговують на увагу.
Щодо доводів апеляційної скарги про застосування судом першої інстанції положень ч. 2 ст. 9 КАС України та виходу за межі позовної заяви позивача, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 13 Конвенції встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» ЄСПЛ вказав, що норма статті 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Сутність цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечать при цьому виконання своїх зобов'язань. Суд визнав, що вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачені національним законодавством (пункт 145 рішення).
У пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року у справі «Чуйкіна проти України» ЄСПЛ зазначив, що порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення від 10 липня 2003 року у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, пункт 45 та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, пункт 25, ECHR 2002 II).
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 Конвенції, крім іншого визначає те, що засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Констатація порушення прав фізичної особи внаслідок бездіяльності суб'єкта владних повноважень без зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, не призводить до захисту порушених прав, оскільки не передбачає способу чи механізму їх відновлення, що суперечить меті адміністративного судочинства, а саме ефективному захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З цього приводу апеляційний суд звертає увагу на те, що в межах позовних вимог позивача захист пенсійного забезпечення відбувся би не в повному обсязі, тобто не був би ефективним у зв'язку з тим, що правовідносини позивача з відповідачем з приводу розгляду заяв позивача вичерпані розглядом цих заяв.
При цьому, у всіх відповідях відповідача-2 та у відзиві на позовну заяву пенсійний фонд зауважував про обмеження пенсії позивача.
Порушене право позивача щодо отримання пенсії без обмеження її розміру вбачається із усіх в наявних матеріалах справи розрахунках пенсії позивача.
Так, як йшлося вище, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції можливий за наявності двох обов'язкових умов: забезпечення поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Відсутність "бажаного результату" виключає можливість визначення ефективності правового захисту, оскільки "бажаний результат" встановлює межі (кінцеву мету) правового захисту, який полягає у використанні передбачених законом можливостей для поновлення порушеного, визнання невизнаного, чи присудження оспорюваного права саме в цих межах.
За наведених обставин, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що для отримання "бажаного результату" правового захисту позивача суд першої інстанції мав право вийти у даному випадку за межі позовних вимог для повного відновлення права позивача на належне його пенсійне забезпечення.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «належного урядування».
Принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.
Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04 від 10 лютого 2010 року): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) від 09 грудня 1994 року, серія A,303-A, п. 29).
Отже, щодо індексації пенсії позивача та зменшення розміру пенсії за період з березня по жовтень 2023 року колегія суддів зазначає.
Відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 796-ХІІ) пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді:
а) державної пенсії;
б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію (стаття 49).
Розміри пенсії, передбачені частиною третьою статті 54 Закону №796-ХІІ, починаючи з 2022 року щороку з 1 березня індексуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини (абзац третій частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» з 1 березня 2023 р. розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачені частиною третьою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 р. № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 10 цієї постанови. Абзацом другим пункту 1 Постанови №118 встановлено, що з 01 березня 2022 перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,14.
Абзацом другим пункту 1 Постанови №168 встановлено, що з 01 березня 2023 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197.
Підвищення на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, застосовується також у разі поновлення виплати пенсії, призначеної до 31 грудня 2022 р. відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (пункт 4 Постанови № 168).
Матеріали справи підтверджено, що відповідач-2 з 01.03.2023 здійснив нарахування пенсії позивачу з урахуванням індексації, обмежив розмір пенсії до виплати на суму 2117, 10 грн.
Тобто, в результаті проведеного з 01.03.2023 перерахунку пенсії у зв'язку з нарахуванням індексації, розмір пенсії обмежений відповідачем-2 до виплати з урахуванням визначеного максимального розміру пенсії під час перерахунку пенсії.
Так, закон не уповноважує територіальний орган Пенсійного фонду на власний розсуд визначати підстави та умови для обмеження пенсійних виплат, а тому колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що відповідні дії ГУ ПФУ є протиправними, оскільки вчинені всупереч приписам частини другої статті 19 Конституції України, а тому наявні підстави для задоволення позову у цій частині.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром та зобов'язання відповідача виплатити пенсію ОСОБА_1 з врахуванням індексації, нарахованої у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», без обмеження пенсії максимальним розміром.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Справу розглянуто в межах доводів апеляційної скарги відповідача-2.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 р. - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 р. - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної політики та охорони здоров'я Бориспільської міської ради Київської області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 ст.263, п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
О.В. Епель
В.В. Файдюк