Справа № 620/1729/25 Головуючий у 1-й інстанції: Падій В.В.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
20 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.04.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 29 вересня 2016 року по 21 січня 2019 року в повному обсязі;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 29 вересня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 21 січня 2019 року включно з урахуванням абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078, із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 23 січня 2019 року по 23 серпня 2019 року в повному обсязі;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 23 січня 2019 року по 23 серпня 2019 року включно з урахуванням абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078, із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.04.2025 позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням військова частина НОМЕР_1 та військова частина НОМЕР_2 звернулись із апеляційними скаргами, в яких вони просять скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у період з 29.09.2016 по 21.01.2019 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та у період з 23.01.2019 по 23.08.2019 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо ненарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення з визначенням базового місяця січень 2008 року за період з 29.09.2016 по 28.02.2018, та щодо ненарахування та невиплати йому індексацію у період з 01.03.2018 по 21.01.2019 та з 23.01.2019 по 23.08.2019 із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року та норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до вимог чинного законодавства підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті. Крім того, суд першої інстанції підкреслив, що, починаючи з грудня 2015 року, тобто початку дії постанови Кабінету Міністрів України №1013 від 09 грудня 2015 року, відповідач повинен був застосовувати січень 2008 року як базовий місяць для розрахунку індексації грошового забезпечення, оскільки саме з грудня 2015 року застосовуються нові єдині підходи щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення (заробітної плати), а відтак застосування липня 2015 року як базового місяця є протиправним. Крім іншого, суд першої інстанції наголосив, що обчислення індексації грошового забезпечення з березня 2018 року по грудень 2022 року повинно здійснюватися з урахуванням положень абзаців четвертного-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, адже відповідач не встановив, чи перевищував розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації.
Апелянти у своїй скарзі зазначають, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, апелянти зазначають, що ненарахування та невиплата індексації грошового забезпечення позивачу за оспорюваний період часу не залежала від волі апелянтів та не виплачувалась у зв'язку з відсутністю цільових надходжень на рахунки з державного бюджету.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянтів безпідставними, враховуючи наступне.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення».
Відповідно до абзацу другого статті 1 Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів та послуг, а поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Згідно абзацу четвертного частини першої статті 2 Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Приписи частини шостої статті 2 Закону визначають, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
За правилами частини першої статті 4 Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 21 липня 2016 року - 103 відсотка).
При цьому, відповідно до частини другої статті 5 Закону підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Згідно частини другої статті 6 Закону порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком №1078.
Приписи пункту 1-1 Порядку №1078 визначають, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 21 липня 2016 року - 103 відсотка).
Згідно абзацу п'ятого пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, у тому числі грошове забезпечення військовослужбовців.
При цьому, підпунктом 2 пункту 6 Порядку №1078 передбачено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню - підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Із змісту наведеного вбачається, що пунктом 6 Порядку №1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов'язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, а отже поширюється і на військовослужбовців.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (пункт 23 Рішення).
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав стверджувати, що відповідачем було правомірно не забезпечено виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з 29.09.2016 по 23.08.2019, що, у свою чергу, виключає існування правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у відповідній частині, про що обґрунтовано зазначив суд першої інстанції.
Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №825/874/17, 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 05 лютого 2020 року у справі №825/565/17, від 30 квітня 2020 року у справі №140/2006/19, від 27 квітня 2021 року у справі №380/1513/20.
Посилання апелянтів на проведення індексації грошових доходів у межах фінансових ресурсів є помилковими, оскільки відсутність коштів в бюджеті не може обмежувати гарантоване законом право особи на отримання відповідних виплат.
Перевіряючи висновки суду першої інстанції в частині обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1 про необхідність застосування при нарахуванні та виплаті індексації з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року базового місяця - січень 2008 року, а з 01 березня 2018 року по 23 серпня 2019 року - березень 2018 року з урахуванням вимог абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку №1078, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Приписи пункту 1-1 Порядку №1078 визначають, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101.
Згідно абзацу п'ятого пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, у тому числі грошове забезпечення військовослужбовців.
При цьому, підпунктом 2 пункту 6 Порядку №1078 передбачено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню - підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Із змісту наведеного вбачається, що пунктом 6 Порядку №1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов'язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації.
За правилами абзацу другого пункту 2 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Згідно пункту 10-2 Порядку №1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.
Отже, з урахуванням наведених нормативно-правових положень, розрахунок індексації грошового забезпечення позивача з 01 грудня 2015 року не прив'язаний до місяця прийняття (переведення, виходу) на службу чи місяця зростання грошового забезпечення за рахунок будь-якої його постійної складової.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 05 лютого 2020 року у справі №825/565/17, наявні підстави вважати, місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
На момент виникнення спірних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07 листопада 2007 року №1294 (далі - Постанова №1294), якою було затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Відповідно до пункту 13 Постанови №1294 така набрала чинності з 01 січня 2008 року. Тобто, за умови підвищення посадового окладу в січні 2008 року останній виступає базовим, а з лютого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Ця Постанова №1294 діяла до дня набрання чинності 01 березня 2018 року постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 (далі - Постанова №704), якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.
У свою чергу, з аналізу змісту Постанови №1294 вбачається, що у період її дії з 01 січня 2008 року до 01 березня 2018 року посадові оклади військовослужбовців не змінювались.
Відтак, на переконання колегії суддів, саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року. Таким чином, проведення відповідачем нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за цей період, виходячи з іншого базового місяця ніж січень 2008 року, відбувалося поза межами правового поля, оскільки, як було встановлено вище, базовим місяцем для обчислення виплати індексації у період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року був січень 2008 року.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що визначення базового місяця для здійснення нарахування індексації грошового забезпечення не є дискреційними повноваженням відповідача, оскільки січень 2008 року як базовий місяць визначений на нормативно-правовому рівні.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі №400/1118/21, від 12 травня 2022 року у справі №200/7006/21, від 28 червня 2022 року у справі №420/4841/21, від 28 червня 2022 року у справі №640/8991/21.
При цьому, колегією суддів враховується, що у постанові від 12 травня 2022 року у справі №580/3335/21 Верховний Суд в аналогічних за змістом правовідносинах прийшов до висновку, що вирішення питання щодо визначення місяця підвищення тарифної ставки (окладу) для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача за спірний період сприятиме досягненню мети правосуддя та цілей ефективного захисту судом порушеного права позивача.
Крім іншого, суд апеляційної інстанції зазначає, що з 01 грудня 2015 року відправною датою визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.
Норми Порядку №1078 передбачають можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, так званої «поточної індексації» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац другий пункту 1-1, абзац шостий пункту 5 Порядку №1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци другий і п'ятий пункту 4 Порядку №1078).
Щодо «індексації-різниці», то право працівника на її отримання виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Так, абзаци третій і четвертий пункту 5 Порядку №1078, у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац другий); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац третій).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац шостий пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума «індексації-різниці» виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Водночас, з урахуванням того факту, що 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова №704, якою установлені нові розміри окладів, у тому числі осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, то, як правильно зазначив суд першої інстанції, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення з 01 березня 2018 року по 21 січня 2019 року та з 23 січня 2019 року по 23 серпня 2019 року.
Аналогічна за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 12 квітня 2023 року у справі №420/6982/21, від 09 січня 2025 року у справі №160/23284/23.
Абзацом першим пункту 5 Порядку №1078 передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Матеріали справи свідчать, що, не здійснюючи нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення з 01 березня 2018 року по 21 січня 2019 року та з 23 січня 2019 року по 23 серпня 2019 року, відповідачі не врахували вимоги абзаців четвертного-шостого пункту 5 Порядку №1078.
Указаними нормами передбачено, що якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Так, згідно з довідкою про нараховане грошове забезпечення позивача, розмір його грошового забезпечення (грошовий дохід) становив - у лютому 2018 року у сумі 9 039, 44 грн. та у березні 2018 року у сумі 9 488, 50 грн., тобто у березні 2018 року грошове забезпечення позивача у порівнянні з лютим 2018 року збільшилося на 449,06 грн. (9 488, 50 грн. - 9 039, 44 грн.).
Таким чином, у березні 2018 року підвищення грошового доходу позивача позивача у зв'язку із зміною посадових окладів не перевищило суму індексації, що склалась у березні 2018 року (4463,15 грн.), розрахованої відповідно до абзацу п'ятого пункту 4 Порядку № 1078 як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 відсотків (1762,00 грн. х 253,30% / 100).
Отже, відповідно до абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації у березні 2018 року має розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21, від 11 травня 2023 року у справі №260/6386/21, від 22 червня 2023 року у справі №520/6243/22.
Разом з тим, вищевказані обставини не були враховані відповідачами при визначенні розміру індексації грошового забезпечення, що підлягала виплаті позивачу у спірний період з 01 березня 2018 року по 21 січня 2019 року та з 23 січня 2019 року по 23 серпня 2019 року, оскільки, як свідчать матеріали справи, індексація грошового забезпечення позивачу за цей період не нараховувалася та не виплачувалася взагалі.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для зобов'язання відповідачів нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з 01 березня 2018 року по 21 січня 2019 року та з 23 січня 2019 року по 23 серпня 2019 року з урахуванням вимог абзаців четвертого - шостого пункту 5 Порядку № 1078.
При цьому, проаналізувавши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позову. Також, апеляційні скарги не містять посилань на обставини, передбачені статтями 317-319 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянти не надали до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційні скарги військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.04.2025 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.