Справа № 580/1742/25 Суддя (судді) першої інстанції: Василь ГАВРИЛЮК
20 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Коротких А.Ю.,
суддів Сорочка Є.О.,
Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Багачевської міської ради Черкаської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Багачевської міської ради Черкаської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року у задоволенні позову відмовленно повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках та з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може продовжити строк розгляду справи, про що постановляє ухвалу.
Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов'язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.
З огляду на особливості розгляду даної категорії справ та вищезазначені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що існує необхідність продовження строку розгляду даної справи на розумний строк.
01 вересня 2025 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання від апелянта про заміну неналежної сторони, в якій останній просить змінити належного відповідача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання надання окремих видів державної соціальної допомоги Пенсійним фондам України» від 11.06.2025 року № 659.
Згідно частини 3 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави (частина 4 статті 48 КАС України).
Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частина 5 статті 48 КАС України).
Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку (частина 6 статті 48 КАС України).
Заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції (частина 7 статті 48 КАС України).
Аналіз наведених норм свідчить, що заміна неналежного відповідача або залучення співвідповідача у справі є компетенцією суду першої інстанції та здійснюється ним до прийняття рішення по суті спору. Суд апеляційної інстанції такими повноваженнями Кодексом адміністративного судочинства України не наділений.
З огляду на викладене, клопотання ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 про заміну неналежної сторони задоволенню не підлягає.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до медичного висновку від 20.01.2023 року № 6, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має захворювання, яке дає право на одержання державної соціальної допомоги на дітей з інвалідністю віком до 18 років.
06.02.2023 року Ватутінське УСЗН прийняло рішення про призначення допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю на ОСОБА_2 .
Відповідно до експертного висновку від 25.05.2023 року № 5235, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має інвалідність, пов'язану з наслідками аварії на ЧАЕС.
17.07.2023 року Ватутінське УСЗН прийняло рішення про призначення допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, з зазначенням інвалідність з дитинства внаслідок аварії на ЧАЕС.
16.12.2024 року до Управління праці та соціального захисту населення Багачевської міської ради Черкаської області звернувся законний представник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 з заявою щодо перерахунку та виплати ОСОБА_2 основної соціальної допомоги відповідно до рішення Конституційного суду України від 07.04.2021 року № 1-р(II)/2021 та ст. 54 «Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України Про внесення змін і доповнень до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи № 230/96-ВР, у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Листом від 24.12.2024 року № 762/01-13 Управління праці та соціального захисту населення Багачевської міської ради Черкаської області повідомило заявнику, що соціальну виплату, належну ОСОБА_2 , призначено відповідно до ЗУ «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» та згідно з Порядком призначення і виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, затвердженим постановою КМУ від 03.02.2021 року № 79.
Пунктом 10 Порядку передбачено розміри державної соціальної допомоги відповідно до прожиткового мінімуму, визначеного законом. На дітей з інвалідністю до 18 років це 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. У 2024 році відповідно до ЗУ «Про державний бюджет» прожитковий мінімум для непрацездатних осіб становить 2361,00 грн. Якщо щомісячний розмір державної соціальної допомоги не досягає прожиткового мінімуму, призначається щомісячна доплата. Для дітей з інвалідністю від 6 до 18 років, захворювання яких пов'язане з Чорнобильською катастрофою, розмір доплати становить 50 відсотків від розміру державної соціальної допомоги для дітей з інвалідністю. Крім того, наведено розрахунок призначеної соціальної допомоги: 2361,00х70%=1652,70 грн 1652,70х50%=826,35 (2479,05 грн) та повідомлено, що в разі збільшення прожиткового мінімуму органами соціального захисту населення проводиться відповідний перерахунок. Роз'яснено, що призначення пенсій відповідно до ЗУ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи належить до компетенції Пенсійного фонду України, та рекомендовано за консультацією з приводу піднятого питання звернутися до структурного підрозділу ПФУ.
Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідача, вважаючи їх протиправними, а свої права - порушеними, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 6 частини третьої статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.01.1991 № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ), розмір державної соціальної допомоги, призначеної дитям з інвалідністю віком до 18 років, підвищується на 50 процентів від розміру, передбаченого абзацом п'ятим частини першої статті 2 Закону України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю (далі Закон № 2109-III).
Частиною першою статті 1 Закону № 2109-III визначено, що право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років.
Частиною п'ятою статті 1 Закону № 2109-III встановлено, що особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, які мають одночасно право на державну соціальну допомогу відповідно до цього Закону, на пенсію та на державну соціальну допомогу згідно із Законом України Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, призначається за вибором осіб з інвалідністю з дитинства (законних представників осіб з інвалідністю з дитинства, визнаних недієздатними, та дітей з інвалідністю) державна соціальна допомога відповідно до цього Закону або пенсія чи державна соціальна допомога згідно із Законом України Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю. При цьому якщо особа з інвалідністю з дитинства або дитина з інвалідністю має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника (державну соціальну допомогу дитині померлого годувальника, передбачену Законом України Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю) і державну соціальну допомогу відповідно до цього Закону, ці виплати призначаються одночасно.
Відповідно до абз. 5 ч.1 ст. 2 Закону № 2109-III державна соціальна допомога на дітей з інвалідністю віком до 18 років призначається у розмірі 70 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Розмір державної соціальної допомоги на дітей з інвалідністю віком до 18 років, інвалідність яких пов'язана з пораненням чи іншим ушкодженням здоров'я від вибухонебезпечних предметів, з урахуванням всіх надбавок, підвищень та інших доплат, у тому числі передбачених Кабінетом Міністрів України, підвищується на 50 відсотків розміру державної соціальної допомоги на дітей з інвалідністю віком до 18 років на підставі документів, визначених Кабінетом Міністрів України. Зв'язок інвалідності з пораненням чи іншим ушкодженням здоров'я від вибухонебезпечних предметів, отриманим дитиною з інвалідністю до 18 років, встановлюється лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров'я у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 2 Закону № 2109-III).
Суд першої інстанції встановив, що 06.02.2023 року Ватутінське УСЗН прийняло рішення про призначення допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю на ОСОБА_2
17.07.2023 року Ватутінське УСЗН прийняло рішення про призначення допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, з зазначенням інвалідність з дитинства внаслідок аварії на ЧАЕС.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 04.07.2024 року та довідки від 16.10.2024 року № 573 ОСОБА_2 призначена державна соціальна допомога, як особі з інвалідністю з дитинства, яка виплачується станом на час виникнення спірних правовідносин його законному представнику ОСОБА_1 .
Пенсійне забезпечення осіб, які віднесені до І категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та у зв'язку з втратою годувальника врегульовано положеннями статті 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка неодноразово зазнавала змін.
Так, відповідно до статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення (№ 1788-XII).
В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
28 грудня 2014 року Верховна Рада України прийняла Закон України Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України (далі Закон № 76-VIII), яким статтю 54 Закону № 796-XII викладено у такій редакції: Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань..
Конституційний Суд України в Рішенні від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 дійшов висновку, що положення частини третьої статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 76-VIII не відповідають Конституції України (є неконституційними) та встановив, що громадяни України, на яких поширюється дія статті 54 Закону № 796-ХІІ, мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії частини третьої статті 54 цього Закону в редакції Закону № 76-VIII. З метою реального поновлення у правах громадян України, на яких поширюється дія статті 54 Закону № 796-ХІІ, Конституційний Суд України вважав, що держава зобов'язана розробити порядок (юридичний механізм) відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 76-VIII.
Таким чином, ст. 54 Закону № 796-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 року №1-р(II)/2021, на які посилається позивач, стосується виключно призначених постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи розмірів пенсії.
Колегія суддів зазначає, що пенсія відповідно до ст. 54 Закону № 796-XII та державна соціальна допомога на дітей з інвалідністю віком до 18 років, встановлена Законом № 2109-III, є різними виплатами, що гарантовані постраждалим від Чорнобильської катастрофи, у зв'язку із чим відсутні підстави для їх ототожнення, зокрема і шляхом визначення розміру державної соціальної допомоги розміром пенсії.
Слід зазначити, що розмір спірної соціальної допомоги визначає ст. 2 Закону № 2109-III.
З урахуванням зазначеного, доводи законного представника позивача про наявність підстав для обчислення призначеної державної соціальної допомоги на дітей з інвалідністю у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком колегія суддів вважає необґрунтованими.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 травня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Сорочко Є.О.
Чаку Є.В.