Справа № 739/2315/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/4823/581/25
Категорія - тримання під вартою. Доповідач ОСОБА_2
20 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю сторін кримінального провадження
підозрюваного ОСОБА_6
прокурора ОСОБА_7
Розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові, одночасно в режимі відеоконференції з Новгород-Сіверським районним судом Чернігівської області, апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 03 листопада 2025 року,
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Новгород-Сіверського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, не працюючого, із середньою освітою, неодруженого, військовозобов'язаного, раніше не судимого.
До ОСОБА_6 застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому залишати місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 20 год. 00 хв. по 07 год. 00 хв. наступного дня, без дозволу слідчого, прокурора або суду, окрім часу повітряної тривоги з метою відвідання бомбосховища та випадків невідкладної медичної допомоги, із встановленням обов'язку прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду та визначенням кола обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Строк дії ухвали встановлений до 01 січня 2026 року.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою клопотання слідчого задовольнити, застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування строком до 01 січня 2026 року, без визначення розміру застави.
Вважає, що застосований до підозрюваного запобіжний захід, не зможе повною мірою забезпечити виконання ним обов'язків, передбачених КПК України. Так, відповідно до ст. 33 КК України, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у нез'явленні військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.407 КК України, а також у таємному викраденні чужого майна, поєднаній з проникненням до житла, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Разом з тим, суд, ігноруючи норми ч. 8 ст. 176 КПК України, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є, зокрема, тримання під вартою виніс ухвалу про відмову у задоволенні клопотання слідчого та застосував запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, що на думку прокурора прямо суперечить вимогам кримінального-процесуального законодавства.
Беручи до уваги те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжких умисних злочинів, з метою запобігання спробам останнього переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, чи вчинити інше кримінальне правопорушення, стосовно підозрюваного необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Крім того, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402, 405, 407, 408, 429, 437-442-1 КК України.
Ці всі обставини не були враховані слідчим суддею при винесенні оскаржуваної ухвали та обранні щодо підозрюваного такого запобіжного заходу, як домашній арешт, що свідчить про неповноту судового розгляду.
Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала доводи апеляційної скарги, просила ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову , якою задовольнити клопотання слідчого, обрати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, зважаючи на характер кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється, та обставини їх вчинення, особу підозрюваного та наявність обґрунтованих ризиків його неналежної процесуальної поведінки у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, з огляду на вимоги законодавця щодо визначення запобіжних заходів щодо осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 КК України, підозрюваного, який заперечував проти доводів сторони обвинувачення, ухвалу суду просив залишити без змін, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
За вимогами ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності зазначених у статті 177 КПК України ризиків, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, передбачені ст. 178 КПК України.
Як убачається з матеріалів судової справи, слідчим відділом Новгород-Сіверського районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025272190000033 від 20 серпня 2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що під час проходження військової служби за призовом під час мобілізації солдат ОСОБА_6 , грубо порушуючи встановлений у Збройних Силах України порядок проходження військової служби, в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, п.п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, з особистих мотивів, з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, 02.04.2025 не з"явився вчасно на службу без поважних причин з лікувального закладу - КНП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради, куди був направлений для проходження лікування, до місця служби, визначеного у селі Новопавлівка, Синельниківського району, Дніпропетровської області.
03.11.2025 ОСОБА_6 самостійно прибув до слідчого відділення Новгород-Сіверського районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області, розташованого за адресою: вул. Захисників України, 26, у м. Новгород-Сіверський Чернігівської області та повідомив про намір повернутися до військової частини для продовження проходження військової служби.
Так, солдат за призовом ОСОБА_6 , внаслідок нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, у період з 02.04.2025 до 03.11.2025 обов'язки військової служби не виконував, будь-яких заходів для повернення на службу та продовження несення відповідних обов'язків у зазначений період часу не вживав, а займався особистими справами, не пов'язаними з проходженням військової служби.
Крім цього, 12.08.2025 в денний час, точний час органом досудового розслідування не встановлено, військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_6 , будучи обізнаним про відсутність мешканців домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, умисно, шляхом вільного доступу зайшов на територію вказаного домоволодіння, де шляхом зриву навісного замка з вхідних дверей проник всередину житлового будинку, звідки в кімнаті кухні викрав продукти харчування в асортименті, в іншій житловій кімнаті викрав грошові кошти в сумі 3000 грн., після чого покинув місце злочину та відніс викрадене до свого фактичного місця проживання.
Цього ж дня, в денний час, точний час органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_6 , продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, проник на територію вказаного вище домоволодіння, де з господарського приміщення таємно викрав продукти харчування в асортименті, після чого покинув місце злочину та розпорядився викраденими продуктами харчування та грошовими коштами на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_9 матеріальної шкоди на суму 7972, 84 грн.
30 вересня 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
03 листопада 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про нову підозру та зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України.
Таким чином ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у нез'явленні військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, а також у таємному викраденні чужого майна, поєднаному з проникненням до житла, в умовах воєнного стану.
Слідчий суддя, дослідивши додані до клопотання матеріали в їх сукупності та взаємозв'язку, прийшов до висновку, що вони можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_6 міг вчинити кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 185 та ч. 5 ст. 407 КК України, та виправдовують подальше розслідування та вказує на обґрунтованість підстав ля вирішення питання про застосування запобіжного заходу до підозрюваної особи.
Прокурор в апеляційній скарзі не оскаржує висновки слідчого судді щодо обґрунтованості підозри, а підозрюваним апеляційна скарга не подавалась. Відтак колегія суддів не вдається до детального аналізу обґрунтованості повідомленої підозри.
Водночас, з метою дослідження питання безальтернативності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів вважає за необхідне зважити на доводи прокурора про те,що слідчим суддею під час вирішення клопотання слідчого не були враховані вимоги кримінального процесуального законодавства.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
При цьому, положеннями частини 8 статті 176 КПК України, визначено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 цієї статті.
Пунктом 5 частини 1 статті 177 КПК України визначений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Положення цієї частини статті 176 КПК України є діючими, не визнані неконституційними, а отже, є обов'язковими для суддів всіх інстанцій, що виключає обов'язок слідчого судді вирішувати питання про можливість застосування до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, за умови обґрунтованості пред'явленої підозри та доведеності наявності ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного.
Таким чином, законодавець чітко виокремив випадки, коли слідчий суддя, суд мають обирати виключний запобіжний захід щодо підозрюваної особи, за умови доведеності обґрунтованості пред'явленої підозри та визначених ст. 177 КПК України ризиків можливої неналежної процесуальної поведінки підозрюваного.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали слідчого судді, під час судового розгляду були підтверджені ризики, можливої неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, а саме можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду, з огляду на те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, за найтяжче з яких законом передбачене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, що усвідомлює підозрюваний, який ніде не працює, не одружений, не має міцних соціальних зв'язків, які могли утримати його від не процесуальної поведінки.
Крім того, доведеним є ризик здійснення тиску на свідків у кримінальному провадженні який зберігається аж до моменту допиту цих осіб безпосередньо в судовому засідання.
Не оспорюється жодною із сторін й ризик того, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, адже залишивши розташування військової частини та припинивши виконувати військовий обов'язок, тим самим вчинивши тяжке кримінальне правопорушення, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні крадіжки, тобто у вчиненні іншого тяжкого кримінального правопорушення, що не виключає того, що перебуваючи на волі він може вчинити інше кримінальне правопорушення, в тому числі й з корисливою метою, адже він не працює, а для задоволення необхідних життєвих потреб необхідні грошові кошти.
Указаний ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 на протязі короткого періоду часу вчинив два тяжкі інкриміновані йому злочини, а тому перебуваючи на волі останній може продовжити кримінальні правопорушення, зокрема майнового складу, з метою отримання хоча б якогось фінансового прибутку, адже останній є особою молодого, працездатного віку, про те ніде не працює, не має постійного джерела доходу та існування.
Більш того, колегія суддів звертає увагу на те, що в цей же період часу підозрюваний притягувався й до адміністративної відповідальності за вчинення дрібного викрадення чужого майна, а за місцем проживання характеризується виключно негативно як особа, яка зловживає алкогольними напоями, та на якого від мешканців села надходять скарги щодо вчинення ним крадіжок.
Крім цього, підозрюваний ОСОБА_6 на протязі останнього року, а саме 23.08.2025 притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення дрібного викрадення чужого майна.
З тим фактом, що ці ризики були доведені стороною обвинувачення погодився слідчий суддя, але не проаналізував їх прийнявши до уваги позицію ОСОБА_6 , який визнав свою провину у вчинених злочинах та виявив бажання повернутися на службу.
Однак, на думку колегії суддів, визнання вини та бажання повернутися на службу, тим більше, що ОСОБА_6 усвідомлює, що у разі повернення на військову службу добровільно він буде звільнений від кримінальної відповідальності за це кримінальне правопорушення, за яке йому загрожує найтяжче покарання у виді позбавлення волі. Ці обставини є дійсно важливими, а не вказують про те, що вони нівелюють можливість настання заявлених та підтверджених ризиків та гарантуватимуть належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Тим більше, ці обставини дійсно вірно враховані слідчим суддею, але вони не надавали жодних підстав для обрання ОСОБА_6 іншого запобіжного заходу, ніж передбачений законодавцем для осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 КК України, як про це вірно зазначив прокурор.
Беручи до уваги те, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні двох тяжких кримінальних правопорушень, з метою запобігти спробам останнього ухилитися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні чи вчинити інше кримінальне правопорушення, зважаючи на імперативні вимоги кримінального процесуального закону, колегія суддів вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до змісту чинної редакції абз. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
Отже, вказавши, що суд має право не визначати розмір застави, законодавець відніс можливість визначення розміру застави у кримінальних провадженнях щодо злочинів певних категорій до дискреційних повноважень суду.
У даному провадженні, з огляду на характер кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , реалізуючи свої дискреційні повноваження, колегія суддів не знаходить підстав для визначення підозрюваному розміру застави.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 422, 424 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 03 листопада 2025 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту скасувати.
До підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосувати запобіжний у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 01 січня 2026 року, без визначення застави, з подальшим утриманням в Державній установі «Новгород-Сіверський слідчий ізолятор».
Підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взяти під варту негайно, в залі суду.
Контроль за виконанням ухвал покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення й касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12