18 листопада 2025 року м.Суми
Справа №592/12402/24
Номер провадження 22-ц/816/1094/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Рунова В. Ю.
за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,
у присутності:
представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Гаврилюк Надії Миколаївни,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Гаврилюк Надією Миколаївною,
на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 11 грудня 2024 рокуу складі судді Шияновської Т.В. ухваленого в м. Суми, повне судове рішення складено 16 грудня 2024 року,
у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Котельня північного промислового вузла», третя особа: ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними та скасування нарахованої заборгованості по оплаті комунальних послуг,
У липні 2024 року ОСОБА_1 та її представник - адвокат Гаврилюк Н.М. звернулися до суду із вказаною позовною заявою, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є власником частина 2-кімнатної квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Квартира від'єднана від системи централізованого теплопостачання, встановлено індивідуальну системи опалення, оплата за вартість спожитого природного газу та його розподіл проводиться вчасно і в повному обсязі.
Починаючи з 2021 року відповідач, послугами якого вона не користується, почав систематично виставляти їй рахунки по оплаті опалення місць загального користування та функціонування системи опалення, а також абонентське обслуговування ТЕ. На її письмові звернення щодо незгоди з нарахуванням оплати за неіснуючі послуги з теплопостачання відповідач не реагує, що зумовило звернення до суду з вказаним позовом.
Посилаючись на вищевказані обставини, просили суд визнати протиправними дії товариства з обмеженою відповідальністю «Котельня північного промислового вузла» щодо нарахування їй оплати за централізоване опалення місць загального користування та абонентське обслуговування ТЕ в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , а також скасувати заборгованість по оплаті опалення місць загального користування та абонентське обслуговування ТЕ за період з грудня 2021 року по день ухвалення судом рішення по даній справі.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 11 грудня 2024 рокувідмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Гаврилюк Н.М., подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки акту обстеження внутрішньобудинкової системи опалення та ГВП абонента від 21 вересня 2023 року, з якого вбачається, що її квартира має індивідуальне джерело опалення, транзитні будинкові стояки в ній відсутні, гаряче водопостачання відсутнє, система опалення квартири відокремлена від централізованої будинкової системи опалення.
Вказує, що після відключення її квартири від централізованого опалення та постачання гарячої води, між нею та відповідачем договірні відносини були припинені і з того часу будь-якого договору про надання житлово-комунальних послуг вона з ним не укладала і не отримувала пропозицію щодо укладення такого договору, що є порушенням Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії.
Таким чином, без будь-яких законних підстав, без укладення відповідного договору, відповідач, починаючи з грудня 2021 року, нараховував їй плату за опалення МЗК та плату за абонентське обслуговування ТЕ. При цьому розмір цієї плати не був погоджений з нею і вона не надавала згоду на отримання цих послуг, тим більше, що у житловому будинку, де вона проживає, відсутні місця загального користування, які опалюються в централізованому порядку.
Зазначає, що на час відключення її квартири від системи централізованого опалення діяли Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630, пунктом 12 яких передбачено, що у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач сплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалювальній площі (об'єму) квартири за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку. У разі не здійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку. Вважає, що на неї розповсюджується дія вказаних Правил, які втратили чинність 01 травня 2022 року, але відповідач здійснює нарахування позивачці з грудня 2021 року, що є незаконним.
В установлений апеляційним судом строк, відзиву на апеляційну скаргу, подано не було.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, яка підтримала доводи апеляційної скарги , перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що квартира АДРЕСА_3 на праві приватної спільної часткової власності належить ОСОБА_1 - та ОСОБА_2 - ( а.с.7).
З відповіді №711918 від 30 липня 2024 року з Єдиного державного демографічного реєстру вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована за вказаною адресою (а.с. 72).
Згідно з рішеннями виконавчого комітету Сумської міської ради № 627 від 20 жовтня 2021 року та № 521 від 22 листопада 2022 року ТОВ «КППВ» є надавачем послуг з постачання теплової енергії в будинку АДРЕСА_2 .
З акту від 16 вересня 2005 року вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_4 , відключена від централізованого опалення у зв'язку із переходом на індивідуальне газове опалення (а.с.23).
З долучених до позовної заяви повідомлень міського єдиного інформаційно-розрахункового центру щодо нарахувань за послуги за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що позивачці за грудень 2021 року за опалення МЗК та функціонування системи опалення було нараховано 247,02 грн та 27,77 грн - за абонентське обслуговування ТЕ, а всього: 274,79 грн (а.с. 24); за січень-квітень 2022 року та листопад-грудень 2022 року нараховувано оплату за опалення МЗК та функціонування системи опалення у сумі - 1431,99 грн, а також щомісяця по 27,77 грн за абонентське обслуговування ТЕ (а.с. 25-36); за січень-березень, листопад - грудень 2023 року нарахована оплата по теплопостачанню на суму 1 629,57 грн та за абонентське обслуговування щомісячно по 27,77 грн (а.с. 37-47); за січень-березень 2023 року нарахована оплата за опалення загальнобудинкових потреб на суму 920,68 грн, а також абонплата щомісячно по травень 2024 року в сумі 27,77 грн (а.с. 48-52).
В досудовому порядку між сторонами велося листування щодо нарахування оплати за комунальні послуги (а.с. 53-58).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування плати за опалення місць загального користування та забезпечення функціонування системи опалення, оскільки квартира позивачки знаходиться у багатоквартирному будинку, то вона зобов'язана нести витрати з утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку, оплачувати послуги згідно з встановленими тарифами, а також сплачувати плату за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно з п. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску.
Пунктом 2 ч. 5 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно з п. 2 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування (надалі МЗК) та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі квартири/нежитлового приміщення за Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (від 22 листопада 2018 року № 315 у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року №358) (надалі "Методика…"), затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства"; "МЗК загальнодоступні місця у будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо)".
Галузевими комунальними нормами України (ГКН 04.07.000-2005) надано визначення місць загального користування: "Приміщення загального користування (МЗК) житлового будинку - це сходові клітини, ліфтові шахти, вестибюлі, коридори, підвали тощо". Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення і гарячого водопостачання (ЦО і ГВП) належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку і є його невід'ємною частиною. Адже за рахунок тепловиділень від розподільчих трубопроводів, які розташовані в місцях загального користування будинку, створюються сприятливі умови для нормального функціонування мереж водопостачання, водовідведення та інших комунікацій.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 затверджені Правила надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - Правила).
Відповідно до п.13 Правил, надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". З пропозицією про укладення договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги") може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
За змістом пункту 14 Правил відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315.
В пункті 24 Правил передбачено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу. Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному статтею 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".
Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води. Якщо проектом на будівлю/будинок було передбачено встановлення приладів опалення у місцях загального користування та допоміжних приміщеннях, але вони були демонтовані, то для забезпечення нормативної температури у цих приміщеннях такі прилади опалення повинні бути відновлені виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком (п. 24 Правил).
Розподіл обсягів спожитої у будівлі послуги здійснює виконавець або визначена власником (співвласниками) будівлі інша особа, що здійснює розподіл обсягів послуги відповідно до обраної моделі договірних відносин (п. 27 Правил).
Відповідно до пункту 38 Правил, споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).
Таким чином, співвласники квартир у багатоквартирному будинку повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення (відокремлення) окремих квартир такого будинку від мережі централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315 затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлях комунальних послуг, якою регламентовано визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі теплової енергії на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень (розділ ІІІ Методики).
У абз.4 п.2 розділу 1 Методики зазначено, що загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення. Місця загального користування (далі - МЗК) - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень;
Пункт 12 розділу IV Методики розподілу передбачає, що обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалювальних площ/ об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень.
Споживачі, власники житлових/нежитлових приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення, проводять оплату: за обсяг теплової енергії витраченої на загальнобудинкові потреби протягом опалювального сезону , за абонентське обслуговування, що нараховується щомісячно протягом року, з наявністю будинкового вузла комерційного обліку теплової енергії.
Таким чином, обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи опалення приймається як частка від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі при подачі теплоносія в опалювальні приміщення від центрального теплового пункту теплорегулюючої/когенераційної установки. Законодавство не передбачає залежності від наявності приладів опалення у місцях загального користування для здійснення розподілу теплової енергії на такі місця.
Відсутність приладів опалення в під'їзді багатоквартирного будинку не підтверджує відсутність системи опалення у місцях загального користування всього будинку.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 20 листопада 2019 року №357/4664/15-ц.
Відповідно до ч.1 ст.5 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.
За приписами ч.2 ст.382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку. Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія (пункти 5, 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).
В силу положень ч.2 ст.7 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
Споживач зобов'язаний у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) (підпункт 13 пункту 44 Правил).
Отже, співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 311/3489/18, які враховуються судом у відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України.
Пунктом 11 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що плата за абонентське обслуговування - це платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
Плата за абонентське обслуговування, введений на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 808 від 21 серпня 2019 року «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорам про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговування внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг».
Згідно з вимогами цієї Постанови, держава регулює її граничний рівень за абонентське обслуговування, визначений відповідно до цієї постанови, застосовується окремо за кожною комунальною послугою (постачання теплової енергії; постачання гарячої води; централізоване водопостачання; централізоване водовідведення; поводження з побутовими відходами) виконавцями послуг, що нараховують плату за абонентське обслуговування згідно з відповідними договорами.
За встановлених обставин справи та вимог закону колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачка, як співвласник квартири АДРЕСА_3 , яка обладнана системою індивідуального опалення, зобов'язана нести витрати на обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, а також сплачувати за абонентське обслуговування.
Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про відсутність у позивача обов'язку сплати коштів за централізоване опалення місць загального користування та абонентське обслуговування ТЕ в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки відключення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) не звільняє споживача від зобов'язання сплачувати за обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку, а також плати за абонентське обслуговування.
Факт відсутності договору між позивачкою та ТОВ «КППВ» про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448 цс 19) та постановах Верховного Суду: від 26.09.2018 у справі, № 750/12850/16-ц (провадження № 61-11107 св 18), від 06.11.2019 у справі № 642/2858/16 (провадження № 61-26204 св 18), від 04.09.2022 у справі № 201/1807/21 (провадження № 61-2572 св 22), від 07.11.2023 у справі № 643/17352/20 (провадження № 61-9449 св 22), від 22 грудня 2023 року у справі № 607/2611/22 (провадження № 61-9399 св 23).
Відтак, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Гаврилюк Надією Миколаївною, залишити без задоволення.
РішенняКовпаківського районного суду м. Суми від 11 грудня 2024 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 20 листопада 2025 року.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: В. І. Криворотенко
В. Ю. Рунов