Номер провадження: 11-сс/813/2226/25
Справа № 490/6246/25 1-кс/490/3271/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
19 листопада 2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 серпня 2025 року про повернення скарги ОСОБА_6 на бездіяльність посадових осіб ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР),-
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою було повернуто скаргу ОСОБА_6 на бездіяльність посадових осіб ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Ухвала слідчого судді мотивована тим, що подана скарга не підлягає розгляду у Центральному районному суді м. Миколаєва, оскільки Територіальное управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, знаходиться в межах територіальної юрисдикції Інгульського районного суду м. Миколаєва.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що вона є незаконною та необґрунтованою, такою що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, внаслідок чого підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що слідчому судді та голові Центрального районного суду м. Миколаєва ніхто не заважав звернутися до суду вищої інстанції для вирішення питання щодо підсудності. Крім того, неможливо виконати оскаржувану ухвали, оскільки скаргу подано через Електронний суд.
Посилаючись на викладені обставини, апелянт просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою скаргу на бездіяльність посадових осіб ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, задовольнити.
Позиції учасників судового розгляду.
Учасники апеляційного розгляду, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явились.
ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, надало письмові заперечення та просили проводити апеляційний розгляд за їх відсутності.
Відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновків про таке.
Мотиви апеляційного суду.
Частина 1 ст. 404 КПК України встановлює, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Системний аналіз оскаржуваного судового рішення дає підстави стверджувати про те, що воно приписам вищевикладеної норми кримінального процесуального закону не відповідає з огляду на наступні обставини.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є серед іншого щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.
Належна правова процедура має застосування як під час судового розгляду, так і на стадії досудового розслідування.
Приписами ст. 3 КПК України передбачено, що слідчий суддя - суддя суду 1-ої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Це право може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (рішення ЄСПЛ у справах «Мушта проти України», заява № 8863/06, п. 37; «Kreuz v. Poland», заява № 28249/95, п. 53; «Golder v. the United Kingdom», заява № 4451/70, п. 38, «Stanev v. Bulgaria», заява № 36760/06, п.п. 229-230).
Приписами ст. 303 КПК України передбачений перелік рішень, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскарженні на досудовому провадженні.
Вимоги ч. 1 ст. 306 КПК України передбачають, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими ст.ст. 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
Згідно з положеннями п. 2 ч. 2 ст. 304 КПК України скарга на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора повертається, якщо вона не підлягає розгляду в цьому суді.
Проте, чинний кримінальний процесуальний закон не містить чіткого визначення підсудності скарг на рішення, дії чи бездіяльності органу досудового розслідування.
Тому, апеляційний суд вважає, що у даному випадку необхідно звернутись до загальних засад кримінального провадження, а саме законності, що регламентована ст. 9 КПК України, а саме ч. 6, якою визначено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.
За приписами ч. 7 ст. 100, ч. 2 ст. 132, ч. 1 ст. 184, ч. 1 ст. 192, ч. 2 ст. 199, ч. 1 ст. 201, ч. 3 ст. 244, ч. 10 ст. 290 КПК України судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги загальні засади кримінального провадження, апеляційний суд робить висновок про те, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Згідно положень ст. 38 КПК України органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є: 1) слідчі підрозділи: а) органів Національної поліції; б) органів безпеки; г) органів Державного бюро розслідувань; 2) підрозділи детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України; 3) підрозділи детективів органів Бюро економічної безпеки України; 4) підрозділи дізнання або уповноважені особи інших підрозділів (у випадку здійснення досудового розслідування у формі дізнання).
У такому випадку проблемним питанням постає визначення терміну «місцезнаходження органу досудового розслідування».
Апеляційний суд приймає до уваги правовий висновок, викладений в ухвалі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (далі - ККС ВС) від 22.04.2020 у справі №487/7605/19 (провадження №51-1901впс20), відповідно до якого територіальна підсудність визначається за місцем знаходження (реєстрації) відповідного державного органу, який є юридичною особою та в складі якого знаходиться слідчий підрозділ.
Відтак, місцезнаходженням відповідного органу досудового розслідування у розумінні ч. 2 ст. 132 КПК України, з огляду на сталу судову практику, є місце розташування територіального підрозділу (управління), який має статус юридичної особи публічного права, або розташування його територіального підрозділу (слідчого відділу), який такого статусу не має, до структури якого входить відповідний орган досудового розслідування.
Дійсно, Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Миколаєві, ідентифікаційний код юридичної особи - 42341034, знаходиться за адресою: вул. Спаська, будинок 18, місто Миколаїв.
Пунктом 3 частини 4 статті 9 Закону України «Про державне бюро розслідувань» встановлено, що для забезпечення виконання завдань Державного бюро розслідувань утворюється територіальне управління, розташоване у місті Миколаєві, що поширює свою діяльність на Кіровоградську, Миколаївську, Одеську області.
З метою ефективного виконання покладених на ДБР завдань з 01.03.2021 року у територіальних управліннях почали діяти слідчі підрозділи із дислокацією у всіх областях України (лист Державного бюро розслідувань вх.№ 153/0/157-21 від 13.04.2021 року).
З метою забезпечення якісного та ефективного виконання, в умовах воєнного стану, покладених на Державне бюро розслідувань завдань, дотримання заходів конспірації та умов безпеки особового складу слідчих підрозділів, наказом Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, № 80дск від 18.02.2025, місцем розташування Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, визначено приміщення в адміністративній будівлі за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, Інгульський район, пр-т Богоявленський, 1.
Зі скарги убачається, що ОСОБА_6 звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва зі скаргою на бездіяльність посадових осіб Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Миколаєві) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, які листом від 20 липня 2025 року за № 16-04-31449-25 відмовили у прийнятті рішення у порядку ст. 214 КПК України (а.с.1-5 т.1).
З огляду на вищевикладене, скарги на бездіяльності Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Миколаєві) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, повинні подаватися до слідчого судді Інгульського районного суду міста Миколаєва, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
За таких обставин, ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою і вмотивованою, та такою, що не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 370, 404, 405, 407, 409, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 серпня 2025 року про повернення скарги ОСОБА_6 на бездіяльність посадових осіб ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4