Постанова від 04.11.2025 по справі 522/1513/24

Номер провадження: 22-ц/813/2970/25

Справа № 522/1513/24

Головуючий у першій інстанції Чернявська Л. М.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Таварткіладзе О.М.,

суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2024 року за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори у м. Одесі Маслова Марія Вячеславівна про встановлення факту проживання однією сім'єю та за зустрічним позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори у м. Одесі ОСОБА_2 про визнання спадщини відумерлою, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори у м. Одесі Маслова Марія Вячеславівна про встановлення факту проживання однією сім'єю.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, Позивач просив про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем ОСОБА_3 не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на день смерті.

В обґрунтування зазначено, що померлий це його рідний батько, що підтверджується заповітом, в якому померлий визнає факт свого батьківства і заповідає усе майно матері позивача ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , і після смерті матері позивача був вимушений переїхати в Одесу до ОСОБА_3 . З часом стан ОСОБА_3 погіршувався та в 10.11.2009 року позивач уклав договір медичного обслуговування для ОСОБА_3 , у зв'язку з тим що він потребував постійного медичного спостереження. Сам же ОСОБА_3 вже потребував сторонньої участі у побутових питаннях та певної допомоги.

Позивач зазначає, що він був єдиним працездатним чоловіком у родині, не міг залишити свого батька у безпорадному стані. Позивач оселився у свого батька в зв'язку з погіршенням стану ОСОБА_3 та занепокоєнням за його безпеку. Позивач здійснював поточний ремонт квартири ОСОБА_3 , повністю матеріально його утримував, бо у ОСОБА_3 не вистачало трудового стажу для призначення пенсії.

Вони мали спільний бюджет, вели спільне господарство, були пов'язані спільним побутом і мали спільні права та обов'язки. Крім того, усі витрати, пов'язані з похованням ОСОБА_3 , позивач також взяв на себе. За весь час до моменту смерті ОСОБА_3 , позивач надавав матеріальну і фізичну допомогу, сплачував всі комунальні послуги, забезпечував її продуктами, ліками, у них був спільний бюджет та вони вели спільне господарство. В подальшому, позивач продовжував проживати у квартирі батька, сплачуючи комунальні платежі по теперішній час, будучі поставлений у невірне інформування житлово-експлуатаційною організацією будинку, що мешкання на момент смерті, виключає строк прийняття спадщину, позивач лише у січні 2024 року звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, однак йому було рекомендовано надати документи, що підтверджують родинні та інші відносини зі спадкодавцем або звернутися до суду із заявою про встановлення відповідних фактів.

У березні 2024 року від представника Одеської міської ради до суду надійшла зустрічна позовна заява Одеської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори у м. Одесі Маслова Марія Вячеславівна про визнання спадщини відумерлою.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 не має права на спадкування майна, оскільки у матеріалах справи відсутні докази проживання та ведення спільного господарства на підставі чого просили визнати спадщину відумерлою.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2024 року позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог Державного нотаріуса Приморської державної нотаріальної контори у м. Одесі Маслової Марії Вячеславівни про встановлення факту проживання однією сім'єю - задоволено.

Встановлено факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з 2007 року по день смерті ОСОБА_3 , а саме по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зустрічний позов Одеської міської ради до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог Державного нотаріуса Приморської державної нотаріальної контори у м. Одесі Маслової Марії Вячеславівни про визнання спадщини відумерлою - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, Одеська міська рада звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити у повному обсязі, а зустрічні позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, сторони в судове засідання, призначене на 04.11.2025 року на 16:00 год. не з'явилися, про причини не явки не повідомили, клопотань про відкладення судового засідання не подавали, ініціативи взяти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку не виявили.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Оскільки учасники справи будучи належним чином повідомленими в судове засідання 04.11.2025 року о 16:00 год. не з'явилися, а наявних у праві матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд апеляційним судом справи у відсутності позивача та його представника при таких обставинах не є порушенням прав сторін та їх представників щодо забезпечення участі в судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 361/8331/18.

Також слід звернути увагу, що справа розглядається в судах з лютого 2024 року, а в апеляційному суді з листопада 2024 року, що перевищує розумний строк розгляду справи відповідно до ст.ст 210 та 371 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч.1 п.2 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокремасправу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , встановлюючи факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з 2007 року по день смерті ОСОБА_3 , а саме по ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд першої інстанції виходив з його доведеності та обґрунтованості.

Проте погодитися з усіма такими висновками районного суду колегія суддів не може.

Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що:

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 25.07.2022 року.

Після смерті відкрилась спадщина, яка складається з двокімнатної квартири, яка знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Із матеріалів спадкової справи № 29б/2024р., заведеної після смерті ОСОБА_3 , , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем, хто звернувся до державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Постановою від 02.08.2024 року за № 796/02-14 нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у м. Одесі Одеського міського нотаріального округу Маслової М.В. було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю в спадковому реєстрі наявного у позивача заповіту.

Допитаний судом першої інстанції в якості свідка ОСОБА_5 пояснив суду, що він є сусідом ОСОБА_3 , проте товаришував саме з його сином ОСОБА_1 , часто приходив до сім'ї. З позивачем мали спільний інтерес, обидва колишні моряки. Фактично знає, що ОСОБА_6 переїхав до батька, коли той став хворіти, зробив ремонт, найняв медичну сестру, яка на дому здійснювала медичний догляд за ОСОБА_3 , дізнався, що позивач і померлий за документами не рідні, коли ОСОБА_1 попросив прийти свідком до суду, так не знав, бо в житті вони називали один одного папа та син. ОСОБА_1 повністю утримував усю родину за власні кошти, бо ОСОБА_3 навіть не мав пенсії, іноді жалівся на державу, що так вийшло. Знає, що позивач сплачував і сплачує постійно комунальні послуги, купував їжу та ліки, надавав кошти. Після смерті ОСОБА_3 вони разом були на похованні і поминальному обіді.

Допитаний судом першої інстанції в якості свідка ОСОБА_7 пояснив, що є сусідом ОСОБА_3 , а наразі ОСОБА_1 . Свідок часто спілкувався з ОСОБА_3 , вони разом святкували свята, грали в доміно. Померлий ОСОБА_3 розповідав йому що у ОСОБА_8 у нього є син, що він хоче щоб син знайшовся, і коли в квартирі з'явився ОСОБА_9 , померлий усім сусідам представляв його як сина. ОСОБА_9 ОСОБА_10 став відразу робити ремонт, з'явились більш якісні харчі у ОСОБА_3 , але з часом він почав хворіти, рідше виходити на вулицю, до нього ходила медична сестра, а потім коли ОСОБА_3 помер, то він дізнався, що ОСОБА_3 не встиг навіть написати заповіт, і що його син може залишитись на вулиці, тому і прийшов в суд підтвердити опіку сина за батьком.

Колегія суддів виходить з наступного.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Правовідносини пов'язані із спадкуванням та захистом права власності врегульовані Цивільним кодексом України ( далі ЦК України ) а правовідносини пов'язані із встановленням факту проживання однією сім'єю охоплюються також положеннями Сімейного кодексу України ( далі СК України). .

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною першою статті 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).

Обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частини перша, четверта статті 3 СК України).

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. Однак до числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою.

Відповідно до частин третьої, п'ятої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1270 ЦК України).

Пунктом 2.1 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, передбачено, що спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів.

При заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту (п. 2.2 Положення).

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України обов'язок доведення тих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим ЦПК України, покладається на кожну із сторін.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Зміст обов'язку подавати докази полягає в тому, що у випадку його невиконання суб'єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалася заінтересована сторона, неіснуючим, чи навпаки, як це має місце при використанні презумпції, існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.

Звертаючись до суду з позовом, зокрема, про встановлення факту проживання однією сім'єю понад п'ять років, ОСОБА_1 вказував, що померлий це його рідний батько, що підтверджується заповітом, в якому померлий визнає факт свого батьківства і заповідає усе майно матері позивача ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , і після смерті якої ОСОБА_1 був вимушений переїхати в Одесу до ОСОБА_3 . З часом стан ОСОБА_3 погіршувався він потребував постійного медичного спостереження та сторонньої участі у вирішенні побутових питань, а також певної допомоги. Позивач оселився у ОСОБА_3 та здійснював поточний ремонт його квартири, повністю матеріально його утримував, бо у ОСОБА_3 не вистачало трудового стажу для призначення пенсії. Вони мали спільний бюджет, вели спільне господарство, були пов'язані спільним побутом і мали спільні права та обов'язки. Крім того, усі витрати, пов'язані з похованням ОСОБА_3 , позивач також взяв на себе. За весь час до моменту смерті ОСОБА_3 , позивач надавав матеріальну і фізичну допомогу, сплачував всі комунальні послуги, забезпечував продуктами, ліками, у них був спільний бюджет та вони вели спільне господарство. В подальшому, позивач продовжував проживати у квартирі, сплачуючи комунальні платежі по теперішній час, будучі поставлений у невірне інформування житлово-експлуатаційною організацією будинку, що мешкання на момент смерті, виключає строк прийняття спадщину, позивач лише у січні 2024 року звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, однак йому було рекомендовано надати документи, що підтверджують родинні та інші відносини зі спадкодавцем або звернутися до суду із заявою про встановлення відповідних фактів.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано:

- квитанції про оплату комунальних послуг,

- заповіт на ім'я матері позивача і визнання позивача сином,

- лікарським свідоцтвом про смерть, довідку про причину смерті,

- договір підряду на проведення ремонтних робіт та накладні на придбання меблів і будівельних матеріалів,

які прийняті районним судом та оцінені, як належні і достатні докази на підтвердження факту проживання позивача ОСОБА_1 з ОСОБА_3 однією сім'єю не менше п'яти років.

Проте колегія суддів з такими висновками районного суду і з такою оцінкою судом даних доказів не погоджується, оскільки суд першої інстанції дійшов до них з порушенням норм матеріального на недотриманням норм процесуального права.

Так, відповідно до наданих позивачем квитанцій на підтвердження оплати комунальних послуг за місцем його проживання разом з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) вбачається, що квитанції датовані квітнем - червнем 2010 року, містять прізвище платника ОСОБА_11 та адресу: АДРЕСА_2 (т. 1 а. с. 29-31).

Тобто дані квитанції не можуть вважатись належними доказами на підтвердження факту проживання однієї сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 і тому у районного суду не було підстав для їх прийняття, як таких, що підтверджують даний факт.

Зміст копії чеку на а. с. 32 в томі 1 не надає інформації про платника, а призначення платежу - про зв'язок даного платежу з ОСОБА_3 та квартирою АДРЕСА_3 .

Згідно з копією іншої квитанції від 15.06.2007 року на а. с. 32 в томі 1 та квитанції від 15.06.2007 року на а. с. 33 в томі 1 платником зазначено ОСОБА_3 і призначення платежу на суму 23 грн. та 25 грн. 50 коп. є відповідно послуги технічної інвентаризації та послуги за витяг по інвентаризації Одеського МБТІ.

Згідно з наданою позивачем копією договору підряду на проведення ремонтних робіт у квартирі АДРЕСА_3 вбачається, що сторони договору - приватний підприємець ОСОБА_12 (виконавець) та ОСОБА_13 (замовник), ОСОБА_5 (платник) домовились, що Замовник доручає, а Виконавець надає кошторис роботі та матеріалів і забезпечує проведення ремонтних робіт. Даний договір датований 05.06.2010 року, строк закінчення робіт - 12.09.2010 року, вартість 30 000 грн. Договір містить 6 розділів з останнім пунктом 6.5. про складання договору о 2-х примірниках по одному для кожної з сторін. Підписи 3-х сторін розташовані на окремому аркуші з вказівкою прізвищ: Виконавець -ПП Жарков (без ініціалів); Замовник - ОСОБА_3 ; ОСОБА_14 (т. 1 а. с. 20-23).

Незважаючи на невідповідність осіб, чиї дані містяться на окремому аркуші, який без будь-яких ідентифікуючих ознак належності до договору від 05.06.2010 року, доданий до тексту цього договору, особам, які у договорі зазначені, як такі, що його укладали, районний суд необґрунтовано прийняв даний договір в якості доказу, який підтверджує цей факт.

Одеським апеляційним судом взято до уваги заяву представника Одеської міської ради, що у провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебуває справа № 523/14797/24 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_15 , третя особа: Приморська державна нотаріальна контора у м. Одеса про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, в якій ОСОБА_5 намагається встановити факт проживання з ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_4 . Між тим у справі, яка переглядається, ОСОБА_1 заявив в якості свідка ОСОБА_5 , як особу, яка може підтвердити факт його спільного проживання з ОСОБА_3 однією сім'єю не менше п'яти років. Будучи допитаним в якості свідка під присягу, ОСОБА_5 заявив, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , а фактично мешкає в будинку АДРЕСА_6 , тобто в тому будинку де знаходиться квартира ОСОБА_3 факт спільного проживання з яким просить встановити ОСОБА_1 і що підтвердив ОСОБА_5 позиціонуючи себе, як сусіда позивача.

З витребуваних Одеським апеляційним судом копій документів з цивільної справи № 523/14797/24 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_15 , третя особа: Приморська державна нотаріальна контора у м. Одеса про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу вбачається, що ОСОБА_5 в якості доказів проживання ним однією сім'єю з ОСОБА_13 додав договір підряду від 05.06.2008 року, укладеного між приватний підприємець ОСОБА_12 (виконавець) та ОСОБА_13 (замовник), ОСОБА_5 (платник) домовились, що Замовник доручає, а Виконавець надає кошторис роботі та матеріалів і забезпечує проведення ремонтних робіт у квартирі по АДРЕСА_4 . Даний договір датований 05.06.2008 року, строк закінчення робіт - 12.09.2008 року, вартість 30 000 грн. Договір містить 6 розділів з останнім пунктом 6.5. про складання договору о 2-х примірниках по одному для кожної з сторін. Підписи 3-х сторін розташовані одразу нижче п. 6.5. Договору на цьому аркуші.

Порівнюючи зазначені договори, апеляційний суд констатує ідентичність особистих даних осіб, які укладали і договір, примірник якого доданий до справи, яка переглядається і до справи № 523/14797/24 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_15 , третя особа: Приморська державна нотаріальна контора у м. Одеса про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Крім того, повністю збігається дата та місяць укладення обох договорів - 05 червня та дата та місяць строк закінчення робіт за обома договорами 12 вересня, а також вартість ремонтних робіт за обома договорами - 30 000 грн.

В обох справах інтереси позивачів представляла адвокат Чурсова В.О, підписом якої завірені копії даних договорів , як такі, що відповідають оригіналу.

Позовна заява в інтересах ОСОБА_5 у справі № 523/14797/24 подана 09.09.2014 року з вказівкою адреси проживання: АДРЕСА_4 з додаванням довідки, що за цією адресою ОСОБА_5 проживав зі своє родичкою ОСОБА_13 з 2006 року і продовжує проживати у цій квартирі після смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_5 . Також до позову додано довідку про реєстрацію місця проживання ОСОБА_5 за цією адресою.

При таких обставинах, вказівка ОСОБА_1 у заяві про зміну підстав позову, що ОСОБА_5 проживає по АДРЕСА_7 , тобто у тому ж будинку де розташована квартира ОСОБА_3 - АДРЕСА_6 з клопотанням про його допит в якості свідка, не узгоджується з відомостями, які повідомив і підтвердив про місце свого зареєстрованого та фактичного проживання з 2006 року сам ОСОБА_5 у справі № 523/14797/24.

Враховуючи наведене, у суду не було підстав для прийняття в якості належних і достовірних доказів, що підтверджує факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 однією сім'єю - договору підряду від 05.06.2008 року про проведення ремонтних робіт у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, додані ОСОБА_1 в якості доказів накладні на придбання меблів у 2008 та у 2017- 2018 роках, а також товарні чеки на придбання аксесуарів та будівельних матеріалів не є належними і достатніми доказами для проживання ОСОБА_1 однією сім'єю з ОСОБА_3 у квартирі за адресою: АДРЕСА_6 , оскільки самі по собі не свідчать про розподіл взаємних сімейних прав та обов'язків між цими особами та до того ж не містять і відомостей, що меблі придбавались у квартиру за адресою: АДРЕСА_6 саме у зв'язку з спільним проживанням ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Не є достатніми доказами і копії 7 чеків за період з жовтня 2018 року до червня 2019 року на придбання ліків но-шпа, а також камфорного сприту, хлоргексидину, офлокаїну та мазі «Левомеколь», оскільки не вбачається, що ці ліки та засоби були призначені ОСОБА_3 (а. с. 37).

Крім того сама по собі періодична допомога у покупці протягом кількох місяців даних препаратів (в середньому один раз на місяць) не свідчить про наявність взаємних сімейних прав та обов'язків.

Спадкування за заповітом є самостійною підставою для спадкування, яка не потребує встановлення факту спільного проживання однією сім'єю в порядку ст. 1264 ЦК України, яка є підставою для спадкування, як четвертої черги спадкоємців за Законом.

Сама по собі наявність заповіту від 23.04.1983 року, складеного ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_16 щодо грошового вкладу, в якому також зазначено про заповідання іншого майна на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , як до свого сина, не доводить факту спільного проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 однією сім'єю протягом не менше п'яти років, які передували смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а. с. 222).

Колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 був зареєстрований:

з 04.05.2006 року по 24.09.2010 року за адресою: АДРЕСА_8 ,

з 05.01.2011 року до 20.09.2018 року за адресою: АДРЕСА_9 ,

з 20.09.2018 року по теперішній час: АДРЕСА_10 .

Тобто, обставини, викладені ОСОБА_1 , що він оселився у ОСОБА_3 , який вважав його сином, у 2007 році, утримував ОСОБА_17 за свій рахунок, в тому числі оплачуючи комунальні послуги, здійснюючи ремонт у квартирі, купляючи меблі та ліки для ОСОБА_3 не узгоджуються з встановленими у справі обставинами, за яких вбачається, що ОСОБА_1 з 2007 року мав зареєстроване місце проживання за іншими адресами, і так і не зареєструвався за місцем свого, як він стверджує фактичного проживання в особи, якого він вважав своїм батьком, а той його своїм сином і який ( ОСОБА_3 ) у вказаний період був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_3 один.

Крім того, як вбачається з інформації наданій за запит апеляційного суду органами Пенсійного Фонду України ОСОБА_1 .

Протягом 2001- 2005 років включно отримував дохід в фірмі «Імперія», зареєстрованої за даними бази Опендатабот у АДРЕСА_8 , тобто за адресою зареєстрованого місця проживання самого ОСОБА_1 , який є засновником та керівником цього суб'єкта господарської діяльності. Дохід протягом 2004-2005 років становив 420 грн. на місяць або 5035 грн. на рік;

відомості про будь-який дохід та пенсійний стаж ОСОБА_1 протягом 2006 -2012 років включно - відсутні;

за 2013 рік ОСОБА_1 отримав дохід від ПАТ КБ «Приватбанк» у розмір 16 грн.;

відомості про будь-який дохід та пенсійний стаж ОСОБА_1 протягом 2015-2016 років включно - відсутні;

за 2017 рік ОСОБА_1 отримав дохід від ФОП ОСОБА_18 та ФОП ОСОБА_19 у загальному розмір 27 821 грн.;

відомості про будь-який дохід та пенсійний стаж ОСОБА_1 протягом 2018-2020 років включно - відсутні;

за 2021 рік ОСОБА_1 отримав дохід від ТОВ «Метро КЕШ Енд Кері Україна» у загальному розмірі 151 594,96 грн.16 грн.;

за 2022 рік ОСОБА_1 отримав дохід від ТОВ «Метро КЕШ Енд Кері Україна» у загальному розмірі 240 933 грн.30 грн.;

Відповідно до листа КП «Житлово-комунальний сервіс «Фонтанський» станом на 01.02.2010 року за квартирою АДРЕСА_3 сформувався борг за комунальними послугами у розмірі 4 700 грн, у суду першої інстанції також не було підстав вважати, що ОСОБА_1 утримував ОСОБА_3 , сплачуючи комунальні платежі за квартиру з 2007 року і до часу смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що додані ОСОБА_1 довідки КП «Житлово-комунальний сервіс «Фонтанський» від 15.12.2023 року про фактичне проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_3 не може бути взятою до уваги в якості належного доказу, оскільки містять стверджуючи обставини, як встановлені, щодо фактичного проживання, догляду, ведення домашнього господарства, сплати комунальних платежів без посилання на акти обстеження квартири і фіксації факту спільного проживання, акти обстеження органів соціального захисту населення з відомостями про реєстрацію ОСОБА_1 , як особи, яка здійснює догляд за особою, яка потребує такого догляду або допомоги - ОСОБА_3 , медичний висновок про стан здоров'я ОСОБА_3 , з якого вбачається, що той потребував опіки або догляду чи допомоги.

При цьому зазначена довідка містить невірну дату народження ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_6 замість правильної ІНФОРМАЦІЯ_6 та невірну дату смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_7 замість правильної ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також не може бути взятою до уваги довідка КП «Житлово-комунальний сервіс «Фонтанський» від 23.04.2008 року в якій відомості про постійне проживання ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_3 зазначено у графі «Зареєстроване місце проживання», що не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_1 не мав зареєстроване місце проживання за даною адресою. При цьому ніякого застереження, що таке проживання відбувається без реєстрації у довідці не зазначено.

Крім того, у даній довідці невірно зазначена житлова площа квартири АДРЕСА_3 , а саме замість правильної житлової площі 25,3 кв. м. невірно вказано 43,4 кв. м. та невірно зазначена житлова площа в розмірі двох складових жилих кімнат - замість правильних 13,0 кв. м. та 12,3 кв. м., що становить 25,3 кв. м. невірно зазначено площу 2-х кімнат 29,3 кв. м.

Довідка КП «Житлово-комунальний сервіс «Фонтанський» від 12.01.2008 року додана до позову ОСОБА_1 про мешкання ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_3 за місцем потреби - Одесагаз, Одесатеплопостач, Енергозбут не може бути взятою до уваги, оскільки не містять точної назви підприємств, установ та організацій за місцем вимоги та разом з тим містить неточності та не коректні назви «Енергозбут», як «Єнергосбит», тобто русифіковану транскрипцію та ще з невірним написанням літерної (першої) букви «Є» замість правильної «Е», що неприпустимо з боку керівника та паспортиста органу місцевого самоврядування. До того ж довідка не містить прізвища та ініціалів осіб, від імені яких вона видана та підписана - керівника та паспортиста і доказів про те, що ця довідка була надана і зареєстрована а місцем вимоги - в органах, які надають послуги газопостачання, теплопостачання тощо.

Наявність у позивача копії лікарського свідоцтва про смерть, довідки про причину смерті ОСОБА_3 , копії публічного договору на надання платних медичних послуг від 12.11.2010 року з ПП «ВІТАМЕД» не є беззаперечним і достатнім доказом про спільне проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 однією сім'єю не менше 5 років, що передували відкриттю спадщини.

Слід зазначити, згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживала зі спадкодавцем однією сім'єю на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

Проте надані ОСОБА_1 докази не підтверджують його проживання однією сім'єю разом із спадкодавцем не менше 5 років до часу відкриття спадщини.

До подібного висновку дійшов Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17.

Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999року №5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї» членами сім'ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.

Враховуючи наведене суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про задоволення позову та встановлення факту спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з 2007 року по день смерті ОСОБА_3 , а саме по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Колегія суддів звертає увагу, що у судовій практиці існує проблема «солом'яних чоловічків» (Strohmann, homme de paille, man of straw), чи «дерев'яної голови» (testa di legno) як «штучних» спадкоємців і, відповідно, того, як здійснювати захист інтересів територіальної громади.

У справі № 461/12525/15-ц, яку розглянула Велика Палата ВС (постанова від 14 грудня 2022 року) відповідач оформив право на спадщину на підставі рішення суду про встановлення факту його проживання зі спадкодавцем та продав успадковану квартиру. Після цього відповідне судове рішення було скасоване, і міська рада просила суд, зокрема, визнати спадщину відумерлою та витребувати квартиру в покупця на її користь. ВП ВС не задовольнила такі вимоги, натомість вказала, що, якщо застосовувати аналогію закону (ст. 1280 ЦК України), то територіальна громада має право на отримання грошової компенсації.

Тобто в ситуації, коли успадкована таким чином квартира вже «пішла в оборот», визнавати спадщину відумерлою буде неефективним способом захисту. Про відумерлу спадщину буде достатньо вказати в мотивувальній частині рішення суд

Якщо ж майно не запущено в оборот (не було відчужено іншій особі), то визнання спадщини відумерлою та передачу нерухомого майна у комунальну власність є допустимим і ефективним способом захисту порушеного права (інтересу) .

Згідно із статтею 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Тобто, територіальна громада має публічний обов'язок прийняти відумерлу спадщину, який трансформується в інтерес.

Ураховуючи відсутність після смерті ОСОБА_3 спадкоємців, які б прийняли спадщину у встановлений законом 6-ти місячний строк, недоведеність ОСОБА_1 факту спільного проживання однією сім'єю зі спадкодавцем протягом не менше 5-ти років, які передували відкриттю спадщини, і що відсутні відомості про подальший продаж ОСОБА_3 зазначеного нерухомого майна, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_3 , вимоги Одеської міської ради про визнання спадщини відумерлою, що складається з нерухомого майна квартири, є законними та обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Також є допустимим встановлення порядку виконання рішення, відповідно до якого після набрання ним законної сили воно є підставою для державної реєстрації за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 44,0 кв. м., житловою площею 25,3 кв. м.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про залишення позову ОСОБА_1 до Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори у м. Одесі Маслова Марія Вячеславівна про встановлення факту проживання однією сім'єю - без задоволення та задоволення зустрічного позову Одеської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори у м. Одесі Маслова Марія Вячеславівна про визнання спадщини відумерлою з встановленням порядку виконання рішення суду після набрання ним чинності,

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської міської ради - задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2024 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Зустрічний позов Одеської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори у м. Одесі Маслова Марія Вячеславівна про визнання спадщини відумерлою - задовольнити.

Визнати відумерлою спадщину після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складається з квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 44,0 кв. м., житловою площею 25, 3 кв. м.

Встановити порядок виконання рішення, відповідно до якого після набрання ним законної сили воно є підставою для державної реєстрації за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 44,0 кв. м., житловою площею 25,3 кв. м.

Позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори у м. Одесі Маслова Марія Вячеславівна про встановлення факту проживання однією сім'єю - залишити без задоволення .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений: 18.11.2025 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: Л.М. Вадовська

Є.С. Сєвєрова

Попередній документ
131920382
Наступний документ
131920384
Інформація про рішення:
№ рішення: 131920383
№ справи: 522/1513/24
Дата рішення: 04.11.2025
Дата публікації: 24.11.2025
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Одеський апеляційний суд
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: (09.03.2026)
Результат розгляду: Передано для відправки до Приморського районного суду м. Одеси
Дата надходження: 24.02.2026
Предмет позову: про встановлення факту проживання однією сім’єю та за зустрічним позовом про визнання спадщини відумерлою
Розклад засідань:
05.03.2024 12:30 Приморський районний суд м.Одеси
29.03.2024 12:30 Приморський районний суд м.Одеси
21.05.2024 14:30 Приморський районний суд м.Одеси
26.06.2024 11:30 Приморський районний суд м.Одеси
06.08.2024 12:30 Приморський районний суд м.Одеси
26.08.2024 11:30 Приморський районний суд м.Одеси
19.09.2024 14:00 Приморський районний суд м.Одеси
07.10.2024 13:00 Приморський районний суд м.Одеси
15.04.2025 14:00 Одеський апеляційний суд
09.09.2025 16:00 Одеський апеляційний суд
04.11.2025 16:00 Одеський апеляційний суд
Учасники справи:
головуючий суддя:
ТАВАРТКІЛАДЗЕ ОЛЕКСАНДР МЕЗЕНОВИЧ
ЧЕРНЯВСЬКА ЛАРИСА МИКОЛАЇВНА
суддя-доповідач:
КОЛОМІЄЦЬ ГАННА ВАСИЛІВНА
СИНЕЛЬНИКОВ ЄВГЕН ВОЛОДИМИРОВИЧ
ТАВАРТКІЛАДЗЕ ОЛЕКСАНДР МЕЗЕНОВИЧ
ЧЕРНЯВСЬКА ЛАРИСА МИКОЛАЇВНА
відповідач:
Одеська міська рада
позивач:
Бабенко Олександр В'ячеславович
представник відповідача:
Вінюков Володимир Миколайович
представник позивача:
Чурсова Вероніка Олександрівна
суддя-учасник колегії:
ВАДОВСЬКА ЛЮДМИЛА МИКОЛАЇВНА
ЗАЇКІН АНАТОЛІЙ ПАВЛОВИЧ
ПОГОРЄЛОВА СВІТЛАНА ОЛЕГІВНА
СЄВЄРОВА ЄЛЄНА СТАНІСЛАВІВНА
третя особа:
Державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори у м. Одесі Маслова Марія Вячеславівна
Приморська державна нотаріальна контора у м. Одесі нотаріус Маслова Марія Вячеславівна
Приморська державна нотаріальна контора у м. Одесі нотаріус Маслова Марія Вячеславівна
член колегії:
ЛУСПЕНИК ДМИТРО ДМИТРОВИЧ
ОСІЯН ОЛЕКСІЙ МИКОЛАЙОВИЧ
САКАРА НАТАЛІЯ ЮРІЇВНА
СТУПАК ОЛЬГА В'ЯЧЕСЛАВІВНА
ЧЕРНЯК ЮЛІЯ ВАЛЕРІЇВНА
ШИПОВИЧ ВЛАДИСЛАВ ВОЛОДИМИРОВИЧ