17.11.25
33/812/490/25
Миколаївський апеляційний суд
Провадження № 33/812/490/25 Головуючий суду І інстанції
суддя Тавлуй В.В.,
Категорія: ч. 1 ст. 172-6 КУпАП Суддя апеляційного суду
Чебанова-Губарєва Н.В.
17 листопада 2025 року м. Миколаїв
Суддя судової палати у кримінальних справах Миколаївського апеляційного суду Чебанова-Губарєва Н.В.,
за участю секретаря - Савчук В.В.,
прокурора - Шевченка В.П.
розглянула, апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - Судакова В.В. на постанову судді Березанського районного суду Миколаївської області від 14 жовтня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Орцис Одеської області, мешкає в АДРЕСА_1 ,
визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. на користь держави.
За постановою судді, згідно з протоколами про вчинення адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією № 182 від 15.04.2025 р. та № 183 від 15.04.2025 р., ОСОБА_1 , будучи депутатом восьмого скликання Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, на підставі пп.«б» п. 1 ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», зобов'язаний до 31.01.2024 р. подати щорічну декларацію за 2021 та за 2022 рік шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, проте, без поважних причин, подав вказані декларації лише 02.02.2024 р.
В апеляційній скарзі захисник Судаков В.В. просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову судді та закрити провадження у справі. Вважає, що судове рішення не відповідає вимогам законодавства, суд не повно з'ясував усіх фактичних обставин, підійшов формально до вивчення справи і, як наслідок, порушив право на захист ОСОБА_1 .
Зауважує, що ОСОБА_1 в останній день подання декларації намагався заповнити та подати її, однак з підстав, які від нього не залежали - технічний збій на сайті НАЗК, не зміг довести до кінця її відправку, що на думку сторони захисту, свідчить про відсутність суб'єктивної сторони в його діях, а саме умислу на порушення строків подання декларації. Про поважність причин порушення строків подачі декларації свідчить довідка про стан здоров'я ОСОБА_1 , проте, що в останній день подачі декларацій він перебував на амбулаторному лікуванні. Суд упереджено поставився до довідки з причин невідповідності її вимогам Інструкції «Про порядок заповнення листка непрацездатності» від 03.11.2004 р. № 532/274/136-ос/1406. Але на його думку вона свідчить, про стан здоров'я ОСОБА_1 , тоді як суворе дотримання вимог, які застосовуються до заповнення листка непрацездатності, необхідно виключно для звільнення від роботи у зв'язку із непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності.
Щодо пропуску строку на апеляційне оскарження, апелянт вказує, що повний текст постанови виготовлено 16.10.2025 р., до електронного кабінету доставлений 18.10.2025 р. в останній день, апеляційна скарга подана 26.10.2025 р., тобто у межах десятиденного строку з дня виготовлення повного тексту постанови.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, апеляційний суд доходить наступного.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що 14.10.2025 р. суддею Березанського районного суду Миколаївської області оголошено резолютивну частину постанови про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, оголошення повного тексту постанови відбулося 16.10.2025 р., копію постанови до електронного кабінету захисника Судакова В.В. відправлено та отримано 18.10.2025 р.
Апеляційна скарга на постанову судді Березанського районного суду Миколаївської області від 14.10.2025 р. відносно ОСОБА_1 захисником подана 26.10.2025 р. Враховуючи наведене, вважаю причину пропуску строку незначною, а тому, за можливе, поновити захиснику строк на апеляційне оскарження постанови.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд доходить наступного.
Відповідно до вимог статті 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Положеннями статті 252 КУпАП України, визначено, що орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інше.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 судом зазначені вимоги закону в цілому дотримані.
Статтею 1 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що суб'єкти декларування - це особи, зазначені у п. 1, п.п. «а» і «в»-«ґ» п. 2, п. 4 ч. 1 ст. 3 Закону, інші особи, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», особи, зазначені у п. 1, п.п. «а», «в»-«ґ» п. 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Згідно з рішенням НАЗК від 10.06.2016 № 3, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.07.2016 р. за № 960/29090, декларація заповнюється та подається особисто суб'єктом декларування на веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції через власний персональний електронний кабінет суб'єкта декларування у системі Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, шляхом заповнення електронної форми особами, зазначеними у п. 1, п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», упродовж періоду, коли такі особи здійснюють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, - щороку у період з 00.00 годин 01 січня до 00:00 годин 01 квітня року декларацію, що охоплює попередній звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно).
На підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» були внесені зміни до деяких Законів України, а саме: пункт 27 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VІІ від 14.10.2014 р. викладено у такій редакції: «установити, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року».
Тобто, вказаним Законом визначено, що щорічні декларації (з будь-якою позначкою) за 2021-2022 звітні періоди за загальним правилом слід подати до 31.01.2024 р.
Ч. 1 ст. 172-6 КУпАП передбачена відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Згідно з приміткою до ст. 172-6 КУпАП, суб'єктами правопорушень у цій статті (крім правопорушень, визначених частинами другою та третьою цієї статті, у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані) є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Місцевим судом встановлено, що рішенням першої сесії восьмого скликання від 04.12.2020 р. № 1 «Про початок повноважень депутатів Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області 8 скликання» та постанови СВК №34 від 29.11.2020 р. визнано повноваження новообраних депутатів восьмого скликання вказаної сільської ради, згідно яких ОСОБА_1 обрано депутатом Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області. Таким чином, відповідно до п. п. «б» п. 1) ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_1 став суб'єктом, на якого поширюється дія цього Закону, в порушення вимог фінансового контролю, передбачених ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно без поважних причин подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021, 2022 роки, лише 02.02.2024 р., чим вчинив правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Під час розгляду справи в місцевому суді, ОСОБА_1 свою вину у правопорушенні не визнав, посилаючись на те, що не зміг подати декларації своєчасно в зв'язку з тим, що на той момент був хворий та з 29.01.2024 р. по 02.02.2024 р. перебував у лікаря на лікарняному амбулаторно, намагався подати декларації своєчасно, але хвороба йому перешкодила. За його словами, він не мав умислу на порушення вимог закону та неподання відповідних декларацій.
В апеляційній скарзі викладені аналогічні пояснення, які, на думку апелянта, є підставами для закриття провадження у справі, через відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Незважаючи на невизнання провини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП за протоколами № 182 та № 183 від 15.04.2025 р., його вина підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.
Відповідно до рішення першої сесії восьмого скликання від 04.12.2020 р. № 1 «Про початок повноважень депутатів Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області 8 скликання» та постанови СВК № 34 від 29.11.2020 р., якою визнано повноваження новообраних депутатів восьмого скликання вказаної сільської ради, ОСОБА_1 обрано депутатом Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, тобто на час подій він був суб'єктом декларування відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» та зобов'язаний подавати декларації у строки, визначені ст. 45 цього Закону.
З протоколів № 182 та № 183 від 15.04.2025 р. та долучених матеріалів убачається, що щорічні декларації за 2021, 2022 роки ОСОБА_1 повинен був подати до 31.01.2024 р. включно, однак подав 02.02.2024 р.
Сторона захисту посилається на те, що ОСОБА_1 в період з 29.01.2024 р. по 02.02.2024 р. перебував на лікарняному, про що до місцевого суду надав довідку від лікаря. Місцевим судом обґрунтовано не прийнято до уваги надану ОСОБА_1 копію довідки лікаря, оскільки вона не відповідає вимогам Інструкції «Про порядок заповнення листка непрацездатності» від 03.11.2004 р. № 532/274/136-ос/1406 і не є належним, допустимим та достатнім доказом.
Так, відповідно до Інструкції №532 «Про порядок заповнення листа непрацездатності» медичні довідки повинні бути належним чином оформленні на фірмовому бланку, містити печатки головного лікаря, має бути зазначено номер медичного висновку, який вноситься у електронну медичну систему і відповідно до якого було заведено листок непрацездатності. Разом з тим, надана ОСОБА_1 копія довідки лікаря вказаним вимогам не відповідає, оскільки оформлена не на фірмовому бланку, не містить печатки медичної установи чи головного лікаря, в ній не зазначено номер медичного висновку, який вноситься у електронну медичну систему, а тому не може вважатись оформленою належним чином та обґрунтовано не прийнято до уваги судом.
Посилання захисника на те, що медична довідка була надана до суду лише для того, щоб довести стан здоров'я ОСОБА_1 , а не для звільнення від роботи у зв'язку із непрацездатністю, не виключають обов'язку хворого оформлювати медичні довідки про стан здоров'я у відповідності до вимог вищенаведеної Інструкції.
Крім того, матеріли справи містять роздруківки НАЗК (вхід у систему) з яких вбачається, що в дні коли ОСОБА_1 хворів (період з 29.01.2024 р. по 02.02.2024 р.) він заходив в систему НАЗК для подачі декларацій, переглядав заповнював розділи, виходив з них. Тобто, мав реальну та технічну змогу подати декларації при цьому ніяких збоїв системи в роздруківках НАЗК не зафіксовано, як на це посилається сторона захисту. Разом з тим, ОСОБА_1 вийшов з системи самостійно так і не подавши декларації.
Отже, місцевий суд вірно встановив, що ОСОБА_1 вчинив триваюче адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, у вигляді несвоєчасного подання щорічних декларації за 2021, 2022 роки у період до 31.01.2024 р., а саме подав її 02.02.2024 р. без поважних причин. Посилання апелянта на відсутність умислу є безпідставними, оскільки правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, має формальний склад, для констатації достатньо встановити факт порушення строку, при цьому вина може проявлятися як у формі умислу, так і необережності.
Отже, суд першої інстанції повно і послідовно перевірив обставини, правильно встановив подію та склад правопорушення за протоколами № 182 від 15.04.2025 р. та № 183 від 15.04.2025 р. і дав належну оцінку доводам сторін.
Водночас, відповідно до ч. ч. 7, 8 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та прийняти нову постанову.
Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, суд не в повній мірі дотримався вимог ст. 33 КУпАП, в силу якої, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
За змістом ст. 22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
При цьому, зазначена норма закону не містить будь-якого переліку умов або обставин, наявність яких дозволила би судити про малозначність правопорушення, а також застережень щодо неможливості її застосування до окремих складів адміністративних правопорушень, окрім як до тих, що визначенні в примітці до ст. 22 КУпАП (Положення цієї статті не застосовується до правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 121, частиною п'ятою статті 122, статтями 122-2, 122-4, частиною третьою статті 123, частинами другою - четвертою статті 126 та статтею 130 цього Кодексу).
Тобто законодавець не ввів заборони на застосування ст. 22 КУпАП у справах, передбачених ст. 172-6 КУпАП.
Оцінюючи у сукупності дії, наслідки, характер правопорушення, данні про особу правопорушника, ставлення ОСОБА_1 до вказаних дій, відсутність шкоди правам інших осіб чи публічним інтересам, факту подання декларації, а також мети адміністративного впливу визначеної у ст. ст. 23, 33 КУпАП, апеляційний суд вважає за можливе застосувати положення ст. 22 КУпАП та звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю, обмежившись усним зауваженням та відповідно до ч. 2 ст. 284 КУпАП - закрити провадження у справі.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга захисника, підлягає частковому задоволенню, оскаржувана постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі положень ст. 22, ч. 2 ст. 284 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 22, 284, 293, 294 КУпАП,
клопотання захисника Судакова В.В. задовольнити - поновити строк на апеляційне оскарження постанови Березанського районного суду Миколаївської області від 14 жовтня 2025 року.
Апеляційну скаргу захисника Судакова В.В. задовольнити частково.
Постанову судді Березанського районного суду Миколаївської області від 14 жовтня 2025 року, в частині, якою ОСОБА_1 за протоколами № 182 від 15.04.2025 р., № 183 від 15.04.2025 р., визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, - скасувати.
На підставі ст. 22 КУпАП звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за протоколами № 182 від 15.04.2025 р., № 183 від 15.04.2025 р. за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, за малозначністю та оголосити йому усне зауваження.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за протоколами № 182 від 15.04.2025 р., № 183 від 15.04.2025 р., за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, закрити.
Постанова є остаточною, оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду Н.В. Чебанова-Губарєва