20.11.25
22-ц/812/1855/25
Справа №487/4577/23 Головуючий у 1-й інстанції Гаврасієнко В. О.
Провадження № 22ц/812/1855/25 Доповідачка в апеляційній інстанції Ямкова О. О.
Іменем України
20 листопада 2025 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:
головуючої-судді: Ямкової О. О.,
суддів: Локтіонової О. В., Крамаренко Т. В.,
із секретарем: Чистою В. В.,
за участю: представниці позивачки - ОСОБА_1 ,
відповідачки - ОСОБА_2 та її представниці - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_4 , яка подана від її імені
адвокаткою Коренко Тетяною Володимирівною,
на рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 13 серпня 2025 року, описку у якому виправлено за ухвалою того ж суду від 18 вересня 2025 року, постановленого під головуванням судді Гаврасієнка В. О. у залі судових засідань у місті Миколаєві о 11 годині 35 хвилині, зі складанням повного судового рішення 22 серпня 2025 року, у справі
за позовом
ОСОБА_4 до ОСОБА_2 ,
третя особа - приватна нотаріуска Миколаївського міського нотаріального округу
Миколаївської області Іскрицька Ганна Василівна
(далі - приватна нотаріуска Іскрицька Г. В.)
про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя
та поділ майна подружжя,
У липні 2023 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа - приватна нотаріуска Іскрицька Г. В., в якій просила визнати спільною сумісною власністю подружжя, її та її померлого чоловіка ОСОБА_5 , -житловий будинок АДРЕСА_1 , а також здійснити його поділ шляхом виділення їй та померлому чоловіку по частки будинку.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 з 9 жовтня 2010 року та до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За життя її чоловік ОСОБА_5 успадкував 22/100 часток домоволодіння АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 6 листопада 2019 року, які в подальшому, у період з 2010 року по 2020 рік, подружжя переоблаштовували та виділили цю частку домоволодіння в натурі із присвоєнням окремої адреси.
За період переобладнання належних її чоловіку часток домоволодіння, подружжям було здійснено облаштування газопостачання, переобладнання водовіведення та електропостачання, проведено перепланування кухні, ванної кімнати, проведено ремонт в ході якого замінено підлогу на стяжку, відремонтовано стелю, покладено нову покрівлю, замінено вікна, двері, вимикачі та розетки, подвір'я оздоблено плиткою та замінено паркан.
Посилаючись на ці обставини та те, що за час шлюбу подружжям здійснено значне поліпшення майна, що належало чоловіку на праві приватної власності, вартість будинку значно збільшена, що є підставою для визнання цього майна спільною сумісною власністю подружжя з визначенням за позивачкою права власності на його частку.
Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 4 серпня 2023 року відкрито провадження у справі, витребувано від приватної нотаріуски спадкову справу, заведену після смерті ОСОБА_5 .
У відзиві на позовну заяву відповідачка ОСОБА_2 , діючи через свою представницю ОСОБА_3 , вимоги позову не визнала, посилаючись на те, що у період поліпшення майна, про яке зазначає позивачка, власницею спірного будинку був не батько відповідачки та чоловік позивачки ОСОБА_5 , а його мати та бабуся відповідачки - ОСОБА_6 , з якою разом проживала відповідачка. За життя бабусі батько відповідачки робив поточний ремонт, а після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 батько відповідачки успадкував цю частину будинку, яку в подальшому відокремив в окрему адресу, що не є підставою для визнання цього майна спільною сумісною власністю подружжя. Саме лише після смерті ОСОБА_6 , з листопада 2020 року позивачка разом з ОСОБА_5 заселились до будинку, в якому подружжя прожило разом до смерті ОСОБА_5 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тобто з моменту прийняття ОСОБА_5 спадщини і до його смерті подружжя не здійснило дій з переоблаштування будинку, яка призвела до істотного збільшення його вартості.
Посилалась на відповідну судову практику.
18 вересня 2023 року на виконання ухвали Заводського районного суду міста Миколаєва від 4 серпня 2023 року до суду надійшла належним чином завірена копія спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5 .
Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 20 листопада 2023 року задоволено клопотання позивачки ОСОБА_4 , подане від її імені адвокаткою Коренко Т. В., та у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу. Провадження у справі зупинено.
17 жовтня 2024 року до Заводського районного суду міста Миколаєва надійшов висновок експерта.
Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 23 жовтня 2024 року провадження у справі поновлено.
15 липня 2025 року позивачкою, через свою представницю ОСОБА_1 направлено додаткові пояснення, в яких надані додаткові обґрунтування підстав позову щодо істотного збільшення вартості спірного майна та внесених нею трудових затрат із посиланням на відповідну судову практику.
Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 13 серпня 2025 року, описку в якому виправлено за ухвалою того ж суду від 18 вересня 2025 року, у задоволенні позову ОСОБА_7 відмовлено.
Ухвалюючи рішення суд виходив з недоведеності позовних вимог.
В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_4 , від імені якої діє адвокатка Коренко Т. В., просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
На думку апелянтки рішення суду є незаконним, постановленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, без повного встановлення судом усіх обставин справи, недоведеністю тих обставин, які суд вважав встановленими, та невідповідністю висновків суду обставинам справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що порушенням норм процесуального права є прийняття рішення у формі заочного, в той час як під час розгляду справи про прийняття заочного рішення ухвал не постановлювалось, відповідачка та її представниця приймали участь у розгляді справи і підстави для ухвалення заочного рішення були відсутні. Тобто у процесі розгляду справи судом першої інстанції допущено грубу помилку щодо визначення умов проведення заочного розгляду справи, хоча ні з описової, ні з резолютивної частини не випливає, що воно ухвалено в порядку заочного провадження.
Також зазначила про порушення судом норм матеріального права, оскільки ним не враховано що за період шлюбу позивачки з померлим ОСОБА_5 спільною працею та за спільні кошти було здійснено істотне переобладнання будинку, що є підставою для визнання будинку АДРЕСА_1 - об'єктом спільної сумісної власності подружжя, де ними за спільні кошти проведено переобладнання газопостачання, водовідведення, електропостачання, перепланування кухні та ванної кімнати.
Вважала, що суд безпідставно не прийняв до уваги в якості доказу висновок судової експертизи щодо вартості здійснених поліпшень.
Посилалась на норми закону, у відповідності до яких майно придбане в шлюбі вважається спільним автоматично, якщо інше не встановлено законом або шлюбним договором, що спростовує доводи представниці відповідачки про те, що доходи померлого ОСОБА_5 були значно вищі ніж доходи позивачки.
На подану апеляційну скаргу відповідачкою ОСОБА_2 , від імені якої діє представниця ОСОБА_3 , надано відзив, в якому доводи скарги вони вважали безпідставними, а рішення суду таким, що відповідає встановленим обставинам справи, і ухваленим у відповідності до норм матеріального і процесуального права. Наявність помилки в ухваленому рішенні про його заочний характер не впливає на суть рішення та не може бути підставою для його скасування.
Звернули увагу суду на те, що у висновку експерта зазначено про збільшення вартості спірного нерухомого майна за рахунок невідокремлених поліпшень, внаслідок чого здебільшого зміна вартості будинку сталася через курсову різницю та тенденцію загального удорожчання майна.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймають участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
За загальним правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 57 СК України майно, набуте чоловіком, дружиною за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування, є особистою приватною власністю чоловіка, дружини.
Тобто статус спільної сумісної власності повинен визначатися такими чинниками, як час набуття майна, порядок його набуття і кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).
Таким чином, у разі набуття майна хоча й у період шлюбу, але на підставі договору дарування чи в порядку спадкування, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, до якого це майно перейшло у визначеному законом приватному порядку.
Тому сам по собі факт набуття спірного майна у період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.
В той же час, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого із подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (частина 1 статті 62 СК України).
Як роз'яснено у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» (далі - постанови Пленуму) майно, яке належало одному із подружжя, може бути …визнано спільною сумісною власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого із подружжя чи їх обох .
За таких обставин та у відповідності до норм сімейного законодавства умовою переходу майна з об'єктів належних одному із подружжя на праві особистої приватної власності до об'єктів спільної сумісної власності подружжя є підтвердження істотного збільшення його цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого із подружжя чи їх обох з відповідної зміною часток у набутті цього права спільної сумісної власності в залежності від обсягу трудової участі у створенні вартості цього майна.
При вирішенні справи судом встановлено, що 9 жовтня 2010 року позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 , донькою якого є відповідачка ОСОБА_2 (т.1. а.с.9, 62)
6 листопада 2019 року, під час шлюбу з позивачкою, ОСОБА_5 в порядку спадкування за заповітом набуто в особисту власність 22/100 часток у праві спільної часткової власності на домоволодіння АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 його матері ОСОБА_6 (т.1 а.с.18).
Ці частки спадкодавицею ОСОБА_6 набуто теж в порядку спадкування, після смерті первісного співвласника домоволодіння ОСОБА_8 , які йому були виділені на підставі рішення народного суду Заводського району від 11 вересня 1973 року (т. 1 а.с.11), та за життя нею оформлено ще самовільно збудовані допоміжні споруди, такі як: вбиральня літ. ІІІ, розміром 0,9 х1,5м, баня літ. В1, розміром 1,68 х 1,06 м, літня кухня літ. У-1, переобладнана із сараю, та сарай літ. Щ, розміром 1,75 х1,75м, а також оформлено збільшення житлової площі на 9, 5кв.м. в житловій прибудові літ. В2, що була збільшена за рахунок переобладнання приміщення 6-1 (т.1 а.с.12).
Таким чином на момент смерті спадкодавиці ОСОБА_6 та прийняття після її смерті в порядку спадкування ОСОБА_5 належного їй майна, частки спадкодавиці не були виділені в натурі з домоволодіння, яке в цілому складалося з: кам'яного житлового будинку літ. А площею 164кв.м., кам'яного будинку літ. Б1 загальною площею 146,4кв.м. та кам'яного будинку літ. Е1 загальною площею 17кв.м., до яких примикають господарчі та побутові будівлі та споруди: вбиральня літ. Д, сарай літ. Ж1, гараж літ. З, сарай літ. 31-ІІ, літня кухні літ. К1, погріб літ. Кпд, погріб з шиєю літ. Лпд, літня кухня літ. М., літня кухня літ. Н., навіс літ. О, сарай літ. П, літня кухня літ. У, сарай літ. Ф, сарай літ. Х, навіс літ. Ч, гараж літ. Щ2, навіс літ. Ю, сарай літ. Я, душ літ. Я11, сарай літ. Г, огорожі №№1,5,12,13 та споруди №№6-10, І, ІІ, ІІІ ( т.1 а.с.18).
Тобто частки, що належали спадкодавиці та були набуті в порядку спадкування ОСОБА_5 знаходилися в її фактичному володінні та користуванні, але не були виділені в натурі.
За таких обставин спадкоємець ОСОБА_5 , після оформлення своїх спадкових прав, звернувся до органів місцевої влади із заявою про присвоєння успадкованому ним майну окремої адреси, внаслідок виділу отриманих в спадок 22/100 часток із домоволодіння.
На підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 27 грудня 2019 року за №1400 22/100 частинам домоволодіння 160 ( літ. Б-1) у складі приміщень №№6-1,6-2,6-3, 6-4, 6-6, 6-7, загальною площею 60,4кв.м., літ. Щ2 та АДРЕСА_3 , що набуті ОСОБА_5 в порядку спадкування, надано нову адресу: АДРЕСА_4 (т.1 а.с.26).
З технічних документів, виданих на спірне майно, вбачається, що житловий будинок літ. Б1, загальною площею 60,4кв.м., житловою 42,2кв.м., побудований у 1917році, та у 1996 році у ньому збільшена житлова площа, а також переобладнане допоміжне приміщення сараю у гараж літ. Щ2 попередньою власницею - матір'ю ОСОБА_5 (т.1 а.с.12-32).
В подальшому, прийнявши у спадок ці частки нерухомого майна та виділивши його в натурі за окремою адресою, ОСОБА_5 19 листопада 2020 року зареєстрував право власності на цілу частку об'єкту житлової нерухомості - житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 60,4кв.м. та житловою площею 42,2кв.м., гараж Щ2 та ворота №13, та одночасно звернувся із заявою про переоформлення особового рахунку за споживання газопостачання за цією ж адресою зі спадкодавиці, його матері, на себе (т.1 а.с.27-28).
Тобто, із наданих до суду документів слідує, що змін у складі приміщень житлового будинку та прилеглих до нього споруд з моменту прийняття ОСОБА_5 спадщини, реєстрації свого права власності на це майно та до його смерті не відбулося, що свідчить про те, що площа успадкованого ним майна не змінилась.
Встановивши такі обставини на підставі дослідженої сукупності доказів, суд першої інстанції обґрунтовано виснував, що майно, яке набуто в порядку спадкування чоловіком позивачки за життя і до його смерті в межах своїх технічних характеристик не змінилося, не відбулося збільшення його площі, ні житлової ні загальної, не було також добудовано додаткових допоміжних споруд.
В той же час, позивачка ОСОБА_4 , вважаючи що за свій кошт та своєю трудовою участю вона сприяла збільшенню цінності набутого в порядку спадкування майна її померлим чоловіком ОСОБА_5 ще за його життя, просила суд визнати спірний житловий будинок спільним сумісним майном подружжя та визначити частки подружжя у цьому майні рівними, тобто по за кожним.
Але, пред'являючи такі вимоги вона не звернула увагу на те, що будинок, який належав одному із подружжя, хоча і може бути визнаний відповідно до частини 1 статті 62 СК України їх спільним майном, якщо в період шлюбу істотно збільшилася його цінність внаслідок спільних трудових чи грошових зусиль, однак частки кожного із подружжя у цьому майні не є рівними, так як частка того з подружжя, якому належав будинок, теж підлягає збільшенню.
Тому, на підтвердження збільшення вартості об'єкту нерухомого майна за клопотанням позивачки та її представниці у справі призначена експертиза, де з висновку експерта № 125 -155 від 11 жовтня 2024 року вбачається, що ринкова вартість об'єкта оцінки, а саме частини житлового будинку АДРЕСА_5 і станом до виконання капітального ремонту на дату проведення експертизи складає 979 326 грн, а ринкова вартість об'єкта оцінки житлового будинку літ Б-1 по АДРЕСА_4 станом на дату проведення експертизи складає 1 958 621 грн. Визначена сума збільшення ринкової вартості спірного житлового будинку внаслідок виконаного капітального ремонту, порівняно із вартістю спірних об'єктів в стані, що існував до поліпшення, в розмірі 979 295 грн, що на думку експерта складає 50% від його вартості. Визначена також загальна вартість майна з проведенням газифікації з встановленням нового газового обладнання, улаштування теплої підлоги та системи центрального водовідведення та каналізації в розмірі 192 862 грн, що відповідає 14,77% від загальної вартості виконаних ремонтно-будівельних робіт (т. 1. а.с.123-124).
В той же час, у цьому висновку не встановлено період, перелік та види робіт, проведених задля поліпшення майна до проведення його оцінки, оскільки у ньому лише зафіксовано, що житловий будинок побудований у 1917 році, гараж у 1996 році та зазначено, що різниця в оцінці майна на дату набуття майна у власність та дату проведення експертизи пов'язана виключно зі зміною ринкової вартості об'єктів нерухомості.
Тобто з огляду на поліпшення, що відбулися в об'єкті майна, побудованого у 1917 році, які пов'язані зі збільшенням житлової площі будинку, проведення переобладнання, та наявністю газофікації будинку до прийняття його в спадщину ОСОБА_5 , відсутні підстави стверджувати про проведення ремонтних робіт за рахунок трудових зусиль позивачки разом з її чоловіком та з використанням належних їм грошових коштів, після набуття цього майна у власність ОСОБА_5 .
В матеріалах цивільної справи відсутні будь-які докази щодо періоду, вартості та переліку ремонтних робіт, що відбулися в успадкованому ОСОБА_5 будинку, зокрема, після смерті попередній власниці і до смерті чоловіка позивачки. Тому визначити обставини за допомогою чиїх саме трудових зусиль та належних комусь грошових коштів відбулися будь-які ремонті роботи у спірному майні, окрім самого підтвердження утримання майна його власницею - матір'ю померлого чоловіка позивачки, якою оформлені побудовані споруди та збільшення житловою площі, є неможливим.
Доказів на підтвердження письмової домовленості, якщо така мала місце, між попередньою власницею майна ОСОБА_6 та подружжям позивачки, щодо їх участі у будівництві, ремонті чи іншому поліпшенні майна, належного спадкодавиці ОСОБА_6 , з метою подальшого визначення їх частки у праві власності на це майно, у матеріалах справи немає. Навіть, за їх наявності, немає правових підстав для визначення частки однієї особи у майні іншої особи, так як така домовленість, зокрема, усна є підставою для відшкодування вартості ремонтних робіт. Однак, і на підтвердження таких домовленостей у справі відсутні будь-які докази.
За наведених обставин, наведене обґрунтування позивачки про можливість визнання спірного майна об'єктом спільної сумісної власності її та її чоловіка ОСОБА_5 в період будь-яких робіт, проведених в цьому майні до дня смерті іншої власниці 22/100 частин домоволодіння ОСОБА_6 , за відсутністю укладеною між ними угоди, не є слушним.
Не заслуговують на увагу і аргументи позивачки та її представниці про поліпшення успадкованого померлим чоловіком позивачки майна в період, після набуття цього майна у власність в порядку спадкування з лютого 2019 року і до дня його смерті ОСОБА_5 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.10), за відсутністю надання будь-яких доказів щодо понесених подружжям або особисто позивачкою в цей період витрат, направлених на збільшення цінності спірного майна.
Саме по собі вирішення питання про виділ в натурі належного іншій особі та успадкованого ОСОБА_5 майна в окрему адресу, як і оцінка цього майна, здійснена після смерті ОСОБА_5 , не є підтвердженням участі подружжя в збільшенні цінності такого майна, як в період його належності іншій особі за відсутністю угоди між його власницею та подружжям на будівництво або інше поліпшення нерухомого майна, так і після успадкування такого майна за відсутністю належних та достеменних доказів, що могли бути надані до суду на підтвердження наведених обставин.
Висновки експерта про збільшення ринкової вартості майна не надає правових підстав для трансформації об'єкта права приватної власності в об'єкт спільної сумісної власності.
Отже, на переконання колегії суддів, ухвалюючи оскаржуване судове рішення суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення пред'явленого позову.
Усі наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться до іншого трактування та на свій розсуд норм права, які правильно застосовані судом першої інстанції, а тому не можуть бути віднесені до порушень, які є підставою для зміни чи скасування судового рішення.
Щодо помилкового посилання у вступній частині рішення суду на його заочний характер є звичайною помилкою, яка може бути усунута в порядку статті 269 ЦПК України, оскільки судом розгляд справи в порядку статей 280-283 ЦПК України не проведено, а отже допущена описка не є порушенням процесуальних норм, що є підставами для скасування судового рішення, та не вплинула на реалізацію позивачкою свого права на його оскарження.
За такого та з підстав, передбачених статтею 375 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4 без змін, а подану апеляційну скаргу - без задоволення.
Підстави для перерозподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , від імені якої діє адвокатка Коренко Тетяна Володимирівна, залишити без задоволення, а рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 13 серпня 2025 року, описку у якому виправлено за ухвалою того ж суду від 18 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.
Головуюча О. О. Ямкова
Судді О. В. Локтіонова
Т. В. Крамаренко