Справа № 521/9446/25
Номер провадження № 2/521/5092/25
20 листопада 2025 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді: Шевчук Н.О.,
секретаря судового засідання: Наконечної А.В.
за участю представників учасників, учасників справи:
від ОСОБА_1 - особисто;
від ОСОБА_2 - адвокат Мишак Д.Е., на підставі ордера;
від ОСОБА_3 - адвокат Мишак Д.Е., на підставі ордера;
від ОСББ «Рекордна - 27» - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСББ «Рекордна - 27» (м. Одеса, вул. І.Фунтового, ЄДРПОУ 42948800) про усунення перешкод у користуванні спільним майном
Короткий зміст вимог позовної заяви.
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Хаджибейського районного суду міста Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСББ «Рекордна - 27» про усунення перешкод у користуванні спільним майном, у якій просить суд зобов'язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні спільним майном багатоквартирного будинку АДРЕСА_4 , шляхом їх приведення до попереднього стану, а саме, солідарно демонтувати самочинно зведену металеву конструкцію, що перешкоджає вільному доступу до електрощитової шафи, яка розташована на сьомому поверсі багатоквартирного будинку АДРЕСА_4 ; вирішити питання про розподіл судових витрат.
Зокрема, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що він є власником квартири АДРЕСА_5 .
Водночас, за твердженнями позивача, сусідами з 56-ї та 55-ї квартир будинку на сьомому поверсі без погодження з іншими мешканцями будинку було встановлено металеву конструкцію із замком, ключ від якої знаходиться лише у мешканців вказаних вище квартир.
Позивач зауважив, що за вказаною ним металевою конструкцією знаходиться допоміжне приміщення (позаквартирний коридор) та спільне майно співвласників будинку, а саме електрощитова шафа з лічильниками, автоматичними вимикачами та електричним устаткуванням для електричного забезпечення 55, 56, 57, 58 - х квартир.
Позивач вважає, що самочинно зведена металева конструкція перешкоджає йому доступ до місць загального користування, позивач фактично позбавлений вільного та безпосереднього доступу до допоміжного приміщення та до спільного майна співвласників будинку, а саме електрощитової шафи, що в свою чергу порушує його право на користування майном на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Рух справи; вирішення судом клопотань, поданих сторонами, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Після надходження позовної заяви, головуючого суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст. 14, 33 ЦПК України.
17.06.2025 року ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси у справі №521/9446/25 було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, призначено дату судового засідання у підготовчому провадженні.
27.06.2025 року від позивача у даній справі електронною поштою до суду надійшла заява про долучення до матеріалів справи додаткових доказів (вх. №42693), у якій позивач також просив суд ухвалити рішення про демонтаж вхідної металевої решітки; зобов'язати відповідних осіб демонтувати самовільно збудовані та приєднані до стіни будівлі кладові приміщення. Вказану заяву судом долучено до матеріалів цивільної справи.
05.09.2025 року до суду від позивача у даній справі через канцелярію надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів (вх.№59139).
В цей же день, 05.09.2025 року до суду від позивача надійшла заява про зміну (доповнення) предмету спору (вх. №59098) у якій позивач просить суд зобов'язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні спільним майном багатоквартирного будинку АДРЕСА_4 , шляхом приведення до попереднього стану, а саме: солідарно демонтувати самочинно зведену металеву конструкцію, що перешкоджає вільному доступу позивача до спільного майна - електрощитової шафи, яка розташована на сьомому поверсі вказаного будинку; стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп., витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 6000 грн. Вказану заяву судом долучено до матеріалів цивільної справи.
07.10.2025 року до суду від позивача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів у даній справі (вх. №66544), а саме: фото металевої конструкції та кладових.
В цей же день, 07.10.2025 року до суду від позивача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів у даній справі (вх. №66543), а саме: копії Статуту ОСББ «Рекордна - 27».
17.10.2025 року до суду через підсистему «Електронний Суд» від представника відповідачів у справі надійшов відзив на позовну заяву (вх. №68914), у якому відповідачі просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. Відзив судом долучено до матеріалів цивільної справи.
Зокрема, за доводами відзиву на позовну заяву, представник відповідачів зауважив, що відповідно до акта обстеження комісії ОСББ «РЕКОРДНА-27» від 28.05.2025 року власники квартир АДРЕСА_6 демонтували двері металевої конструкції. Відтак, у даному разі перешкода для вільного та безперешкодного доступу до місць загального користування - відсутня, що також підтверджується і повідомленням підрядної компанії від 29.05.2025 року замовнику про виконані роботи, що підтверджено фотозвітом.
На думку відповідачів, фактично, вказане свідчить про відсутність предмету позову. Водночас, представник відповідача звертає увагу суду на ту обставину, що позивач, достеменно знаючи про усунені перешкоди у користування спільним майном, все ж скористався правом на звернення до суду, що свідчить про недобросовісність його користування процесуальними правами.
При цьому, відповідачі наголосили, що демонтажні роботи були проведені 28.05.2025 року, а позивач звернувся до суду 05.09.2025 року, тобто більше ніж через три місяці з дня усунення перешкоди та позивач не міг не знати про усунені перешкоди, оскільки проживає за місцем, де були створені для нього перешкоди у користуванні майном.
17.10.2025 року до суду надійшла заява позивача про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (вх. №69152).
20.10.2025 року до суду від представника відповідачів надійшло клопотання (вх. №69369) про закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмету спору.
Протокольною ухвалою від 20.10.2025 року в судовому засіданні було відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі Третьої особи, задоволено клопотання про долучення до матеріалів справи наданих позивачем письмових доказів.
Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 20.10.2025 року у справі №521/9446/25 у прийнятті заяви ОСОБА_1 від 27.06.2025 року (вх. №42693) в межах цивільної справи №521/9446/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСББ «Рекордна - 27» про усунення перешкод у користуванні спільним майном, в частині зобов'язання відповідних осіб демонтувати самовільно збудовані та приєднані до стіни будівлі кладові приміщення відмовлено та повернуто її заявнику; заяву ОСОБА_1 від 05.09.2025 року (вх. №59098) про розподіл у даній справі судових витрат прийнято та долучено до матеріалів цивільної справи; підготовче провадження у вказаній цивільній справі закрите; призначено дату судового розгляду по суті позовних вимог.
29.10.2025 року до суду від позивача у даній справі надійшли письмові пояснення (вх. №71788), у яких позивач, зокрема, вказав, що відзив представника відповідачів, який направлений до суду по-перше, поданий з порушенням процесуального строку та не містить електронного кваліфікованого підпису представника відповідачів.
Також, як зазначено позивачем, у відзиві на позов відповідачі не визнають, що саме вони є ініціаторами спору, а намагаються безпідставно пов'язати висновок акта, складеного представниками ОСББ «Рекордна - 27» з обставинами конфлікту між сторонами та вимагають суд відмовити в позові.
На переконання позивача, висновки, вказані в акті можуть відповідати дійсності лише на дату його складення, а саме на 28.05.2025 року.
Також, як вважає позивач, відповідачі наводять невірне твердження, що двері металевої конструкції демонтовані 28.05.2025 року, а позивач звернувся до суду 05.09.2025 року, оскільки в матеріалах справи наявні процесуальні документи, які заперечують висновки відповідачів.
Окрім наведеного, позивач пояснив, що він взагалі не вимагає демонтажу дверей, а монтажу всієї металевої конструкції та приведення всієї площі коридору до первинного стану.
Також, в обґрунтування заперечень щодо наданого відповідачем акту, позивач зазначив, що складаючи акт, комісія не встановила, за чиєю ініціативою та з якою метою його було складено; комісією встановлено факт наявності металевої конструкції та не встановлено її власника; представниками ОСББ не надана правова оцінка діям відповідачів; комісія не встановила факту відсутності перешкоди для вільного доступу позивача до місць загального користування. Пояснення судом долучено до матеріалів цивільної справи.
В цей же день, 29.10.2025 року до суду від позивача надійшли письмові пояснення (вх. №71790) у яких останній знову наголосив суду про те, що клопотання представника відповідачів про закриття провадження у даній справі з підстав відсутності предмету спору, не підписано електронним цифровим підписом, та до вказаного клопотання заявником суду подаються вже раніше подані акт обстеження та скріншот з фото.
Окремо від вказаного, позивач наполягає на тому, що лише суд після надання правової оцінки наявним у справі доказам має прийняти відповідне рішення у справі.
Також, на переконання позивача, позивач надав суду всі необхідні докази, зокрема того, що перешкоду до доступу до спільного майна сьомого поверху будинку встановили саме відповідачі, а позивач, в свою чергу, позбавлений права користування спільним майном.
За доводами позивача, не визнавши неправомірності своїх дій, відповідачі стверджують, що зняли двері металевої конструкції, але позивач, звертаючись до суду із позовом, виходить з того, що відповідачі належним чином не повідомили позивача про свої дії та наміри, а саме, своєчасно, до початку розгляду справи, не повідомили суд про свої дії та з якою метою вони це зробили.
Позивач вважає, що двері металевої конструкції, відповідачі зняли з метою змащення петель, при цьому, зняття дверей не вирішує конфлікт та не запобігає створенню перешкод в майбутньому, а тому є лише частковим задоволенням його позовних вимог.
Відтак, позивач вважає, що відповідачі надали суду недостатньо доказів того, що вони усунули перешкоди у користуванні спільним майном - коридором на сьомому поверсі житлового будинку, а тому, у даному разі, конфлікт між сусідами може бути вирішено лише за рішенням суду про демонтаж всієї металевої конструкції та приведення коридору до первинного стану. Письмові пояснення судом долучено до матеріалів цивільної справи.
17.11.2025 року до суду від позивача надійшли письмові пояснення (вх. №76253), у яких останній вказав, що перед поданням позову до суду проводилося зібрання мешканців квартир АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 та АДРЕСА_9 , на якому були присутні керівника ОСББ: ОСОБА_4 , як голова та ОСОБА_5 , як член ревізійної комісії, було поставлене питання щодо врегулювання спору мирним шляхом, але відповідачі у даній ситуації не визнали своєї неправоти та продовжити грубо порушувати права позивача.
Позивач зауважив, що перегородка та комора відповідачів зайняли 2/3 площі коридорного приміщення, з огляду на що, мирного врегулювання питання досягти не вдалося.
Позивач вважає, що у матеріалах справи наявно достатньо доказів для вирішення справи, а тому, позивач просить суд ухвалити рішення, яким зобов'язати відповідачів знести комору та зрізати металеву конструкцію, не розміщувати жодних сторонніх меблів, пляшок з водою та будь-яких предметів біля розподільчої шафи. Письмові пояснення долучено судом до матеріалів цивільної справи.
В судовому засіданні позивач підтримав вимоги позовної заяви з мотивів, викладених письмово у позовній заяві та письмових поясненнях, просив їх задовольнити.
Представник відповідачів в судовому засіданні заперечував щодо вимог позивача з мотивів, викладених письмово у відзиві. Просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Представник Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, будь-яких заяв або клопотань суду не надав, про причини своєї неявки - не повідомив.
Згідно із ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Отже, у зв'язку із тим, що судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника Третьої особи.
Розглянувши клопотання представника відповідачів про закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмету спору, суд зазначає таке.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, з урахуванням підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до духу Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З огляду на викладене відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або спірні питання врегульовано самими сторонами.
Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
У даному разі судом встановлено, що позивач, звертаючись до суду із позовом про усунення перешкод у користуванні спільним майном шляхом демонтажу металевої конструкції, встановленої в межах проходу до електророзподільчої шафи, визначив підставами позову саме неправомірні дії відповідачів щодо встановлення такої конструкції та вчинення відповідних дій позивачу по усуненню йому перешкод у вільному доступі до електрощитової. При цьому, ані в підготовчому провадженні, ані під час судового розгляду, сторони не врегулювали спір мирним шляхом, навпаки, звертаючись до суду із відповідними поясненнями, позивач наполягає на своїй позиції, озвученій ним у позові та інших заявах по суті спору.
Тобто, як встановлено судом, предмет спору існував на момент виникнення останнього, та не припинив існування в процесі розгляду справи на час ухвалення судом судового рішення, що процесуально виключає можливість закриття провадження у даній справі у зв'язку із відсутністю предмету спору, з огляду на що, клопотання представника відповідачів про закриття провадження у справі задоволення не потребує.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, заслухавши позицію учасників справи, які з'явилися в судове засідання, суд зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСББ «Рекордна - 27» про усунення перешкод у користуванні спільним майном потребують задоволення, враховуючи таке.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Із наявної у матеріалах справи копії паспорту позивача вбачається, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 07.06.2001 року, виданого КЕЧ Одеського району на підставі розпорядження №160827, кв. АДРЕСА_5 , на праві спільної часткової власності в рівних частках належить: ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 .
На підтвердження позовних вимог позивачем суду надано фотографії (а. с. 15-16) металевої конструкції без ідентифікуючих ознак її місцезнаходження.
Також, з матеріалів справи встановлено, що 19.05.2025 року адвокат Коюда М.А., в інтересах ОСОБА_1 звертався із претензією до Бардецької Наталі (вих. №231), у якій вимагав усунути перешкоди у користуванні спільним майном шляхом демонтажу самочинно зведеної металевої конструкції у місці загального користування на сьомому поверсі у будинку АДРЕСА_4 . Зазначену претензію направлено ОСОБА_8 поштовим повідомленням, про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові накладні та опис вкладення у цінний лист від 19.05.2025 року.
Аналогічну претензію 19.05.2025 року адвокат Коюда М.А., в інтересах ОСОБА_1 направив на адресу ОСОБА_9 (вих. №232), у якій також вимагав усунути перешкоди у користуванні спільним майном шляхом демонтажу самочинно зведеної металевої конструкції у місці загального користування на сьомому поверсі у будинку АДРЕСА_4 . Зазначену претензію направлено ОСОБА_8 поштовим повідомленням, про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові накладні та опис вкладення у цінний лист від 19.05.2025 року.
26.03.2025 року із заявою щодо перевірки правомірності встановлення залізного паркану та будівництва комори, забезпечення доступу до електричного лічильника, вжиття заходів щодо усунення порушень прав ОСОБА_1 в частині функціонування квартири, ОСОБА_1 звернувся до Хаджибейської районної адміністрації (вх. №С-642), на що, 25.04.2025 року від Одеської міської ради за вих.№С-642 отримав відповідь, що спеціалісти районної адміністрації виходили на місце та у присутності ОСОБА_1 зафіксували, що на сьомому поверсі облаштовано два залізні паркани (тамбури), та зі слів ОСОБА_1 встановлено, що такі паркани збудовано тривалий час назад, понад дванадцять років. За інформацією голови правління ОСББ «Рекордна - 27», офіційних звернень від ОСОБА_1 з приводу обмеження прав доступу до електролічильника не надходило, для зняття показників електролічильника ОСОБА_1 надається безперешкодний доступ, але під наглядом сусідів по сходовому майданчику.
Згідно відповіді Одеського районного управління поліції №1 від 06.03.2025 року №60.1/389 ОСОБА_1 повідомлено про те, що з ОСОБА_10 буде проведено профілактичну бесіду про недопущення порушень діючого законодавства.
Також у матеріалах справи наявне рішення Загальних зборів ОСББ «Рекордна - 27», оформлене протоколом №4 щодо затвердження звіту діяльності ОСББ, складу правління, кошторису, розміру внесків на утримання будинку.
На підтвердження вимог про демонтаж комор позивачем надано суду фотографію (а. с. 39) без ідентифікуючих ознак.
Із заяви, наявної в матеріалах справи (а. с. 56) вбачається, що ОСОБА_3 отримала копію позовної заяви 02.09.2025 року.
Із заяви, наявної в матеріалах справи (а. с. 57) вбачається, що ОСОБА_2 отримала копію позовної заяви 03.09.2025 року.
Також в матеріалах справи наявна копія титульної сторінки Технічного паспорту на будинок квартирного типу (військове містечко № НОМЕР_4 ), розташованого за адресою: АДРЕСА_10 , копія плану сьомого поверху вказаного вище будинку, експлікація, зокрема МЗК сьомого поверху, який включає: сходову клітину - 14, 8 кв. м., коридор - 14, 2 кв. м., сходову клітину - 15, 4 кв. м., коридор - 13, 2 кв. м., коридор - 5, 3 кв.м.
15.09.2025 року представник відповідачів скерував до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи (вх. №61066) та 15.09.2025 року з матеріалами справи ознайомився, про що свідчить його власноручний підпис.
07.10.2025 року позивачем разом із клопотанням про долучення письмових доказів до матеріалів справи суду скеровано фототаблицю №1 від 29.09.2025 року з якої судом встановлено, що двері металевої конструкції з такої конструкції зняті, перебувають зліва ближче до стіни, прохід - вільний. З фототаблиці №2, іменованої позивачем «кладовки на коридорі» вбачається: дитячий візочок, двері коричневого кольору, двері білого кольору.
Також у матеріалах справи наявний Статут ОСББ «Рекордна - 27», затверджений протоколом Установчих зборів ОСББ «Рекордна - 27», проведених 28.03.2019 року за адресою: АДРЕСА_10 .
За вказаним Статутом, зокрема його п. 1 розд. 2 визначено, що метою створення об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених Законодавством та Статутом.
Пунктом 2 розд. 5 Статуту передбачено, що співвласник зобов'язаний, зокрема, використовувати приміщення за призначенням, дотримуватися правил користування приміщенням; забезпечувати дотримання вимог цього Статуту, житлового та містобудівного законодавства щодо проведення реконструкцій, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення житлових та нежитлових приміщень або їх частин, зміни їх функціонального призначення; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників.
28.05.2025 року комісією ОСББ «Рекордна - 27», у складі голови правління Корчмар О.Б., членів правління ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , менеджера з управління багатоквартирним будинком ОСОБА_13 проведено обстеження тамбуру у місці загального користування на сьомому поверсі будинку за адресою: АДРЕСА_4 після самостійного демонтажу металевих дверей власниками квартир АДРЕСА_6 . Встановлено, що власниками квартир АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 демонтовано двері металевої конструкції. Перешкода для вільного та безперешкодного доступу до місць загального користування відсутня.
Також у матеріалах справи наявний скріншот переписки невстановлених осіб у месенджері, на якому зображено металеву конструкцію з вільним проходом без ідентифікуючих ознак місця розташування такої конструкції.
На підтвердження витрат про надання позивачу правничої допомоги останнім суду було надано договір про надання правничої допомоги від 14.05.2025 року, укладений між ЮК «Рубікон» та ОСОБА_1 , відповідно до п. 1 якого виконавець зобов'язався надати клієнту правничу допомогу, а замовник зобов'язався таку допомогу прийняти та оплатити відповідні послуги.
Відповідно до п. 3.1. вказаного договору, вартість наданих послуг становить 6000 грн., які замовник сплачує в строк до 14.05.2025 року.
Згідно із Актом надання послуг до договору про надання правничої допомоги №14052501 від 14.05.2025 року адвокатом було надано замовнику послуги на суму - 6000 грн.
Із наявної в матеріалах справи Платіжної інструкції №649787 від 14.05.2025 року позивачем на рахунок виконавця було перераховано 6000 грн. за договором про надання правничої допомоги.
Окрім наведеного, у матеріалах справи наявна копія квитанції від 08.10.2025 року про оплату відповідачами послуг з надання правничої допомоги у розмірі 5100 грн. кожною з відповідачів.
Інших належних та допустимих письмових доказів стосовно наявних між сторонами спірних правовідносин матеріали цивільної справи не містять.
Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для усунення перешкод позивачу відповідачами у користуванні спільним майном.
Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права під час вирішення справи по суті позовних вимог.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 року у справі № 638/2304/17).
Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17).
Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний спосіб правового захисту, не заборонений законом.
Принцип ефективності закріплений і ЦПК України, відповідно до правил ст. 2, 5 якого застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи.
Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, без додаткових (повторних) звернень до суду.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність (відсутність) порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення (захисту) в обраний спосіб.
Статтею 41 Конституції України визначено, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно із ст. 13 Конституції України власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
За змістом ст. 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно із ч. 1, 2, 5 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Частиною 2 ст. 382 ЦК України передбачено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Статтею 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Право власності особи може бути захищено лише у випадку його існування та у разі його порушення, оспорювання чи невизнання.
Згідно із положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати усунення будь-яких порушень свого права від будь-яких осіб у спосіб, який власник вважає прийнятним та ефективним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Тлумачення наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження майном, що перебуває у приватній власності, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі звернутися до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю, в тому числі і шляхом приведення приміщення до попереднього стану.
Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоча б ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Підставою для подання такого позову є вчинення перешкод власнику, посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідачів у створенні позивачу перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.
При цьому, для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей.
Отже, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що у разі звернення особи до суду із таким позовом важливим є встановлення факту порушення, невизнання або оспорювання прав позивача, зокрема наявність перешкод у реалізації своїх повноважень щодо належного йому майна.
Подібний правовий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 22.06.2022 року у справі № 461/484/18 (провадження № 61-19122св20).
Згідно із ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти й машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
Згідно з ч. 1-2 ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.
За вимогами ч. 1, 2 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
Співвласники мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників. Реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників (п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).
Право спільної власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Будь-які переобладнання або перепланування приміщень загального користування (допоміжних приміщень) у жилих багатоквартирних будинках можуть проводитися тільки за згодою всіх співвласників і за умови, що такі зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку.
Отже, щоб не порушувався принцип спільності здійснення права спільної сумісної власності, будь-яка дія стосовно спільного майна багатоквартирного будинку вимагає погодження всіх співвласників.
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 02.11.2022 року у справі 452/2808/19 (провадження №61-7110св22).
Конституційний Суд України у рішенні від 02.03.2004 року у справі № 4-рп/2004 за конституційним зверненням ОСОБА_6 та інших громадян про офіційне тлумачення положень п. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень ст. 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) зазначив, що, аналізуючи порушені у конституційному зверненні і конституційному поданні питання щодо права власників приватизованих і неприватизованих квартир багатоквартирних будинків та органів місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій розпоряджатися допоміжними приміщеннями, а також конструктивними елементами таких будинків (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші і т. ін.), Конституційний Суд України виходить з правової характеристики спільного майна власників квартир, конкретизованої у Законі України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку». Допоміжні приміщення (підвали, сараї, комірки, горища, колясочні та інше) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.
Враховуючи наведене, власники квартир багатоквартирних житлових будинків незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири є співвласниками допоміжних приміщень у будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою та мають самостійне право звернення до суду за захистом своїх прав щодо таких приміщень.
У Рішенні від 09.11.2011 року у справі № 14-рп/2011 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_7 щодо офіційного тлумачення положень п. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» Конституційний Суд України вказав, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям «мешканці» треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб'єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об'єкт - допоміжні приміщення. Крім того, таке функціональне призначення‚ як обслуговування дво- або багатоквартирного будинку‚ має і прибудинкова територія навколо нього, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою.
У постанові Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 року № 45 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572» зазначено, що власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку (квартири) та органу місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку.
Відтак, перепланування приміщення спільної сумісної власності може бути здійснено з дотриманням встановленого законом порядку, у тому числі за згодою осіб, які таким приміщенням володіють.
Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 08.06.2016 року у справі № 6-530цс16.
Статтею 12 ЦПК України передбачена рівність прав учасників справи щодо здійснення процесуальних прав та обов'язків, передбачених Законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Диспозитивність цивільного судочинства виявляється в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (стаття 13 ЦПК України).
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
За ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.
Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, можна зробити висновок, що суд не втручається у процесуальну діяльність учасників процесу (реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання покладених на них процесуальних обов'язків), крім випадків, передбачених ЦПК України.
Також суд зазначає, що у процесуальному законодавстві передбачено обов'язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.
У даній справі, з її матеріалів судом вбачається, що відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 07.06.2001 року, виданого КЕЧ Одеського району на підставі розпорядження №160827, кв. АДРЕСА_5 , ОСОБА_1 є співвласником вказаної вище квартири.
Відповідачі у даній справі, що їх представником в судовому засіданні не заперечувалося, є співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_4 та проживають у квартирах АДРЕСА_7 та АДРЕСА_8 відповідно.
Отже, як встановлено судом позивач та відповідачі є співвласниками допоміжних приміщень у будинку АДРЕСА_4 , зокрема сходових клітин, коридору тощо.
Також судом у даній справі встановлено, що позивач у досудовому порядку звертався до відповідачів щодо усунення йому перешкод в користуванні спільною власністю, шляхом демонтування металевої конструкції, яка перешкоджає у доступі позивачу до електрощитової шафи. При цьому, вказані вимоги були направлені на адреси відповідачів поштовими повідомленнями 19.05.2025 року, що підтверджується описами поштових відправлень та поштовими накладними.
Також у даній справі судом встановлено, що 26.03.2025 року позивач із заявою щодо перевірки правомірності встановлення залізного паркану та будівництва комори, забезпечення доступу до електричного лічильника, вжиття заходів щодо усунення порушень прав ОСОБА_1 в частині функціонування квартири, звернувся до Хаджибейської районної адміністрації (вх. №С-642), на що, 25.04.2025 року від Одеської міської ради за вих.№С-642 отримав відповідь, що спеціалісти районної адміністрації виходили на місце та у присутності ОСОБА_1 зафіксували, що на сьомому поверсі облаштовано два залізні паркани (тамбури), та зі слів ОСОБА_1 встановлено, що такі паркани збудовано тривалий час назад, понад дванадцять років. За інформацією голови правління ОСББ «Рекордна - 27», офіційних звернень від ОСОБА_1 з приводу обмеження прав доступу до електролічильника не надходило, для зняття показників електролічильника ОСОБА_1 надається безперешкодний доступ, але під наглядом сусідів по сходовому майданчику.
Також, як встановлено судом, позивач із відповідною заявою звертався до поліції, та згідно відповіді Одеського районного управління поліції №1 від 06.03.2025 року №60.1/389 ОСОБА_1 повідомлено про те, що з ОСОБА_10 буде проведено профілактичну бесіду про недопущення порушень діючого законодавства.
Окрім наведеного, судом також встановлено, що 28.05.2025 року комісією ОСББ «Рекордна - 27», у складі голови правління Корчмар О.Б., членів правління ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , менеджера з управління багатоквартирним будинком ОСОБА_13 проведено обстеження тамбуру у місці загального користування на сьомому поверсі будинку за адресою: АДРЕСА_4 після самостійного демонтажу металевих дверей власниками квартир АДРЕСА_6 . Встановлено, що власниками квартир АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 демонтовано двері металевої конструкції. Перешкода для вільного та безперешкодного доступу до місць загального користування відсутня.
Також у матеріалах справи наявний скріншот переписки невстановлених осіб у месенджері, на якому зображено металеву конструкцію з вільним проходом без ідентифікуючих ознак місця розташування такої конструкції.
Таким чином, враховуючи відсутність заперечень учасників справи, суд, ознайомившись із вказаним вище актом, дійшов висновку, що металеву конструкцію, яка включає в себе основну конструкцію та металеві двері із замком, було раніше встановлено власницями кв. АДРЕСА_7 та АДРЕСА_11 .
У постанові Верховного Суду від 0.11.2022 року у справі 452/2808/19 (провадження №61-7110св22) зазначено, що: «щоб не порушувався принцип спільності здійснення права спільної сумісної власності, будь-яка дія стосовно спільного майна багатоквартирного будинку вимагає погодження всіх співвласників».
Згідно п. 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 1 лютого 2014 року №5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових справ" відповідно до положень ст. 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Факт зняття металевих дверей з металевої конструкції, яка розміщена у проході на міжсходовому майданчику на сьомому поверсі будинку АДРЕСА_4 не заперечується учасниками справи, підтверджується оглянутими в судовому засіданні фототаблицями, наданими позивачем та скріншотом з переписки за допомогою месенджера.
Разом з тим, судом також у судовому засіданні встановлено, що співвласники квартир багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_4 , а саме співвласники сьомого поверху не погоджували встановлення спірної перегородки між квартирами на міжсходовому майданчику, що створює позивачу перешкоди в користуванні допоміжними приміщеннями, які є спільною сумісною власністю власників квартир багатоквартирного житлового будинку, та обмежують доступ позивача до електророзподільчої шафи, оскільки належних та допустимих доказів, які б свідчили про правомірність встановлення металевої перегородки встановленої відповідачами у коридорі загального користування в будинку, відповідачами суду не надано, а відтак позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.
Одночасно з цим, суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово у своїх постановах звертав увагу на те, що саме по собі звернення позивача до суду з відповідним позовом про усунення перешкод у користуванні власністю й заперечення відповідачів щодо його задоволення, свідчить про наявність таких перешкод.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати від 20.10.2021 року в справі № 509/3995/15 (провадження № 61-7070св20) зазначено, що «належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача».
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Виходячи з вищевикладеного, аналізуючи надані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСББ «Рекордна - 27» про усунення перешкод у користуванні спільним майном.
Щодо вимог позивача про відшкодування йому витрат на правничу допомогу адвоката, суд зазначає таке.
Положеннями ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно із ч. 1, 2, 5 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
ЄСПЛ вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено такі висновки: «Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності».
За правилами ст. 12, 81 ЦПК України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У ч. 4 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 05.09.2025 року звернувся до суду фактично із заявою про розподіл судових витрат, у якій просить суд, зокрема, стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп., витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 6000 грн.
Обґрунтовуючи свою позицію позивач надав суду на підтвердження витрат на правничу допомогу копії наступних документів: Договір про надання правничої допомоги від 14.05.2025 року, укладений між ЮК «Рубікон» та ОСОБА_1 , відповідно до п. 1 якого виконавець зобов'язався надати клієнту правничу допомогу, а замовник зобов'язався таку допомогу прийняти та оплатити відповідні послуги.
Відповідно до п. 3.1. вказаного договору, вартість наданих послуг становить 6000 грн., які замовник сплачує в строк до 14.05.2025 року.
Відповідно до Акту надання послуг до договору про надання правничої допомоги №14052501 від 14.05.2025 року адвокатом було надано замовнику послуги на суму - 6000 грн.
Із наявної в матеріалах справи Платіжної інструкції №649787 від 14.05.2025 року вбачається, що позивачем на рахунок виконавця було перераховано 6000 грн. за договором про надання правничої допомоги.
Відтак, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат та визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, що за результатами розгляду цієї справи підлягає стягненню із відповідачів на користь позивача, суд виходить з принципів співмірності, розумності судових витрат та враховує характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг позивача, відсутність заперечень або клопотань про зменшення, з боку відповідачів щодо розміру витрат на правничу допомогу, з огляду на що, суд виснує про наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідачів на його користь у солідарному порядку правничої допомоги у загальному розмірі 6000 грн.
Також, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача належить стягнути в рівних частках судовий збір у загальному розмірі 1211 грн. 20 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, Хаджибейський районний суд міста Одеси
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ), Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСББ «Рекордна - 27» (м. Одеса, вул. І.Фунтового, ЄДРПОУ 42948800) про усунення перешкод у користуванні спільним майном - задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) усунути перешкоди в користуванні спільним майном співвласників житлового будинку АДРЕСА_4 , шляхом демонтажу металевої конструкції, встановленої на сьомому поверсі будинку АДРЕСА_4 на міжсходовому майданчику (коридорі), що перешкоджає вільному доступу до електрощитової шафи.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп. та витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 3000 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп. та витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 3000 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Вступну та резолютивну частини рішення проголошено в судовому засіданні 20.11.2025 року.
Повний текст рішення складено та підписано 20.11.2025 року.
Повні відомості про учасників справи згідно із п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
Відповідачі: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 );
ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 );
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСББ «Рекордна - 27» (м. Одеса, вул. І.Фунтового, ЄДРПОУ 42948800).
Суддя: Н.О. Шевчук