Ічнянський районний суд Чернігівської області
Провадження № 2/733/634/25
Єдиний унікальний №733/1911/25
Рішення
Іменем України
19 листопада 2025 року Ічнянський районний суд Чернігівської області
в складі :
головуючого судді Т.В. Карапиш
за участю секретаря Л.К. Пікуль,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Ічня цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Парафіївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області про визнання права власності,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до відповідача про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Свої вимоги обґрунтовує тим, що на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок № 95 від 29.01.1991 року, виданого Бережівською сільською радою народних депутатів, їй належить житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене свідоцтво видане на підставі рішення виконавчого комітету Ічнянської районної ради народних депутатів Ічнянського району Чернігівської області від 19.04.1990 року.
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Ічнянської міської ради Чернігівської області від 04.09.2025 року № 80671514 їй відмовлено у проведенні державної реєстрації на вказаний житловий будинок у зв'язку з тим, що відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою КМУ від 26.10.2011 року № 1141, державний реєстратор встановив наявність обставин, які є підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій, оскільки на свідоцтві про право особистої власності № НОМЕР_1 від 29.01.1991 року відсутні підпис керівника та печатка органу, який видав дане свідоцтво, а також не вірно вказано її по-батькові « ОСОБА_2 » замість вірного « ОСОБА_3 ». Зазначене позбавляє її можливості зареєструвати право власності на вказаний житловий будинок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. В позасудовому порядку позивачка не має можливості вирішити дане питання, тому виникла необхідність звернутися до суду за захистом своїх прав.
Позивачка ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з'явилася, в позовній заяві вказала про розгляд справи без її участі.
Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Сакун І.А. в підготовче судове засідання не з'явилася, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Надала суду заяву, в якій просила суд провести підготовче судове засідання по справі без її участі та позивачки ОСОБА_1 . Позов підтримує та просить його задовольнити.
Представник відповідача Парафіївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області в підготовче судове засідання не з'явилася, але надала суду заяву, в якій просить справу розглядати без її участі. Проти позову не заперечує.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, вивчивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.
Як встановлено в судовому засіданні, 10 січня 1990 року рішенням № 5 виконавчого коміту Бережівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області Про можливість оформлення документів права власності на житлові будинки, подані Прилуцьким міжміським БТІ матеріали про визнання про визнання права власності на житлові будинки по с. Бережівка передано до виконкому для визнання права власності на житлові будинки (а.с. 6).
Згідно копії Архівного витягу архівного відділу Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області від 27.08.2025 року № 07-08/310 (а.с. 6,зворот), рішенням виконкому Ічнянської районної Ради народних депутатів Ічнянського району Чернгівської області від 19.04.1990 року Про визнання права власності на житлові будинки за громадянами села Бережівки, визнано за ОСОБА_4 (по батькові не вказане) право власності на будинок в АДРЕСА_2 .
Також на ім'я позивачки ОСОБА_1 від 29.01.1991 року Бережівською сільською радою народних депутатів видано свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок АДРЕСА_3 від 29.01.1991 року, записане в реєстрову книгу № 1 під реєстровим № 171 - на житловий будинок в АДРЕСА_2 (а.с. 7).
Відповідно до копії Технічного паспорту на житловий будинок в АДРЕСА_1 , виготовленого ФОП ОСОБА_5 19.08.2025 року на замовлення ОСОБА_1 , загальна площа приміщень вказаного житлового будинку становить 61,4 кв.м., житлових приміщень - 36,2 кв.м., допоміжна - 25,2 кв.м. (а.с. 8-10).
Як видно з копії довідки директора КП «Архітектура Ічнянщини» № 242-25 від 25.08.2025 року, станом на 31.12.2012 р. по даним обліку реєстрації документів про право власності на домоволодіння, право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано 29.01.1991 р. в реєстровій книзі 1, номер запису 171, за ОСОБА_4 . Підстава - Свідоцтво про право власності на житловий будинок № НОМЕР_1 від 29.01.1991 року, видане Бережівською сільською радою (а.с. 10,зворот).
В копії довідки Парафіївської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області від 21.05.2024 року вих. № 7-76, вказано, що згідно даних погосподарського обліку АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на території с. Бережівка має земельну ділянку загальною площею 0,44 га, із них: 0,15 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) та 0,29 га для ведення особистого селянського господарства (а.с. 11,зворот).
ОСОБА_1 є споживачем газу та електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору про користування електричною енергією від 25.05.2012 року (а.с. 12-13), а також копією договору технічного обслуговування внутрішніх газових мереж № CN-033245 від 08.08.2023 року (а.с. 14).
Статтями 16, 328 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути в тому числі і визнання права; право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним.
Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, а ч.2 даної статті передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У частині першій статті 179 ЦК України надано визначення речі як предмета матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Зазначено про їх поділ на нерухомі та рухомі (стаття 181 ЦК України) і щодо нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Також у статті 182 цього Кодексу передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Стаття 190 ЦК України визначає майно особливим об'єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення від 01 червня 2006 року у справі «Федоренко проти України» № 25921/02, ЄСПЛ вказав, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства», заява № 44277/98.
В іншій справі "Н.К.М. проти Угорщини" (NKM v. Hungary, скарга N 66529/11) у рішенні від 14 травня 2013 року ЄСПЛ зазначив, що «правомірні очікування» підлягають захисту як власне майно і майнові права.
Вказане свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.
В ст. 382 ЦК закріплюється презумпція правомірності набуття права власності на певне майно. Право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не буде встановлено в судовому порядку, або незаконність права власності не випливатиме із закону.
Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі N 911/3594/17).
Також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі N 680/214/16 та від 07 квітня 2020 року у справі N 916/2791/13 зроблено висновок про те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Такий правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі N 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі N 905/1926/16, від ЗО січня 2019 року у справі N 569/17272/15- ц, від 02 липня 2019 року у справі N 48/340, від 19 травня 2020 року у справі N 916/1608/18.
Визнання права як універсальний спосіб захисту абсолютних та виключних прав і охоронюваних законом інтересів передбачене у статті 16 ЦК України.
Як видно з копії рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 80671514 від 04.09.2025 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Людмили Водоп'янової, позивачці ОСОБА_1 відмовлено у проведенні реєстраційних дій за заявою останньої у зв'язку з тим, що подані документи не відповідають вимогам, встановленим ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (а.с. 11), щодо відсутності підпису керівника та печатки органу, який видав дане свідоцтво, а також не правильне написання по-батькові позивачки « ОСОБА_2 » замість вірного « ОСОБА_3 », внаслідок чого позивачка позбавлена можливості зареєструвати право власності на будинок.
Факт належності ОСОБА_1 свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок № 95 від 29.01.1991 року, виданого Бережівською сільською радою народних депутатів на житловий будинок в АДРЕСА_2 , підтверджується копією паспорта позивачки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 29.07.1999 року (а.с. 4), копією картки платника податків ОСОБА_1 від 07.02.2024 року (а.с. 5), копією договору про користування електричною енергією від 25.05.2012 року, укладеного між Ічнянським РЕМ та ОСОБА_1 (а.с. 12-13), а також копією договору технічного обслуговування внутрішніх газових мереж № CN-033245 від 08.08.2023 року, укладеного між АТ «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ЧЕРНІГІВГАЗ» та ОСОБА_1 (а.с. 14).
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04.11.2024 року у справі № 504/3606/14-ц, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 19.02.2025 року у справі № 733/542/23, вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний належний захист прав у спірних правовідносинах, а є лише підставою для вирішення спору між спадкоємцями щодо їх часток у спадковому майні. Вимога про встановлення факту постійного не проживання зі спадкодавцем не є належним способом судового захисту позивачки у розумінні статті 16 ЦК.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підставами для відмови в державній реєстрації прав зокрема є: подання документів, які не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.
Пунктом 9 частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд при вирішенні спору також враховує те, що позивачка ОСОБА_1 є власником земельних ділянок загальною площею 0,44 га, із них: 0,15 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) та 0,29 га для ведення особистого селянського господарства, які розташовані в АДРЕСА_1 . Саме на вказаній земельній ділянці площею 0,15 га і розташований спірний будинок з надвірними будівлями та спорудами, а тому, з урахуванням цільового призначення земельної ділянки та положень ст. 120 ЗК України, суд приходить до переконання, що правовий режим цієї земельної ділянки перебуває в прямій залежності від права власності на будинок.
Враховуючи вищенаведене та те, що позивачка ОСОБА_1 володіла, користувалась та розпоряджалася житловим будинком з надвірними будівлями та спорудами, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 та правомірно набула право власності на вказаний житловий будинок, суд вважає за можливе визнати за позивачкою право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Керуючись ст. ст. 4, 19, 76, 81, 200, 206, 247, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 16, 177, 179, 181, 182, 190, 629, 328, 392, 655, 656 ЦК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-ІV, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивачка: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Відповідач: Парафіївська селищна рада Прилуцького району Чернігівської області, місце знаходження: смт. Парафіївка, вул. Т.Шевченка, 62 Прилуцького району Чернігівської області, ЄДРПОУ 04412521.
Повне судове рішення складено 19 листопада 2025 року.
Суддя Т. В. Карапиш