Справа № 946/8986/24
Провадження № 1-кс/946/46/25
18 листопада 2025 року слідчий суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кріхана, Орхей район, Молдова, українця, громадянина України, з середньою освітою, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , має на утриманні 5 малолітніх дітей, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за призовом під час мобілізації на посаді курсанта 3 навчального взводу 2 навчальної роти 3 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше не судимого,
підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, -
10.01.2025 рокуслідчий суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю: слідчого - ОСОБА_6 , прокурора - ОСОБА_7 , підозрюваного - ОСОБА_8 ,
В клопотанні слідчого зазначається, що згідно із вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІX введено воєнний стан на всій території України.
В останній раз, згідно Указу Президента України від 23.07.2024 року № 470/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 12 серпня 2024 року строком на 90 діб.
Відтак, з 24.02.2022 по теперішній час діє воєнний стан.
02.02.2024 відповідно до Указу президента України від 24.02.2022 № 69/2022 та набуття чинності Указу президента «Про загальну мобілізацію» та виконання вимог мобілізаційної директиви Головнокомандувача Збройних Сил України №32/321/501/13т, ОСОБА_9 призвано на службу за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.02.2024 № 41 солдат ІНФОРМАЦІЯ_3 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_2 призначений на посаду курсанта 3 навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 , справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків.
Згідно положень ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок військову службу» початком проходження військової служби для громадян, є день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту.
Відтак, з 02.02.2024, тобто з моменту відправлення ІНФОРМАЦІЯ_4 до військової частини НОМЕР_1 , він набула статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
Згідно вимог п. п. 1, 2, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника), на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.
Проходячи військову службу, Бур'ян Раду, як військовослужбовець, відповідно до вимог ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно та неухильно виконувати накази командирів (начальників) у встановлений термін, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов'язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
У відповідності до ст. 40 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці самостійно відрекомендовуються своєму безпосередньому начальникові у разі, зокрема, відбуття чи повернення з відрядження, відпустки або лікування.
Проте, солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеними вище вимогами законодавства, що регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи реальну можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вирішивши стати на злочинний шлях.
Так, солдат ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою ухилення від обов'язків військової служби, 01.03.2024 без дозволу командування частини та поважних причин, самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 у місці тимчасового розміщення в АДРЕСА_2 (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах правового режиму воєнного стану), в умовах воєнного стану, ухилився від проходження військової служби до теперішнього часу, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з обов'язками військової служби, понад три доби.
Бур'яну Раду 18.09.2024 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України: самовільне залишення військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
У судовому засіданні прокурор підтримав заявлене клопотання, просив його задовольнити, застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Зазначив, що неоформлена відстрочка не дає право залишати воїнську частину. КПК України передбачає лише тримання під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_10 в судовому засіданні винну визнав. Зазначив, що не було вибору. Дружина з двома дітьми попали в лікарню, а з іншими дітьми нікому було сидіти. Він був вимушений йти до дітей. З клопотання про тримання під вартою не згоден. Просить домашній арешт. має на утриманні 5 малолітніх дітей. Діти його, однак народжені не у шлюбі.
Захисник в судовому засіданні зазначив, що заперечує проти задоволення клопотання. Підозрюваний має на утриманні п'ять дітей. Був насильно мобілізований. Захворіли двоє дітей на пневмонію, тому він був вимушений покинути військову частину та бути разом з малолітніми дітьми. Повідомлення про підозру було фактично 18.11.2025, проте складено 18.09.2024. Цього ж дня було винесено постанову про оголошення підозрюваного в розшук. Не могли в один день все встигнути вручити, коли особи не було в Ізмаїлі, повідомлення про підозру вручене з порушенням строку. Ризики не підтверджені, на утриманні у нього п'ять малолітніх дітей, що є підставою для відстрочки, на даний час оформлюються документи.
Вивчивши матеріали клопотання, матеріали кримінального провадження, заслухавши учасників кримінального провадження, приймаючи до уваги мету та підстави застосування запобіжного заходу, передбачені ст.177 КПК України, а також оцінивши в сукупності всі обставини, передбачені ст.178 КПК України, слідчий суддя доходить наступного висновку.
Встановлено, що слідчим відділом Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеські області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024150030000091 від 24.04.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
18.09.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення заочно.
Постановою слідчого СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеські області від 18.09.2024 зупинено досудове розслідування №62024150030000091 від 24.04.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та оголошено підозрюваного в розшук.
16.07.2024 року постановою першого заступника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону замінено групу прокурорів у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024150030000091 від 24.04.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Ухвалою від 12.11.2025 року Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області у справі № 946/9197/25 надано дозвіл на затримання ОСОБА_9 , з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На підставі вказаної ухвали суду від 12.11.2025 року протоколом від 17.11.2025 підозрюваного ОСОБА_9 затримано 17.11.2025 о 13:30 год.
Постановою слідчого СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеські області від 18.11.2025 відновлено досудове розслідування №62024150030000091 від 24.04.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та оголошено підозрюваного в розшук.
18.11.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та вручено під підпис підозру.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні у сукупності доказами.
Сукупність отриманих доказів з точки зору їх достатності та взаємозв'язку свідчить про обґрунтованість підозри ОСОБА_10 у вчиненні злочину передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років.
Так, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду з прав людини, «у п-п.» «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bonafide) підозру». У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства (1994), суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення хоча не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болкарії» (2001 рік), Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
При розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у тому числі, приймаються до уваги, обставини передбачені ст. 178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, наявність судимості, тощо.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини справа "Нечипорук і Йонкало проти України" термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у ст. 5 параграфу 1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, передбачає «наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин» (див. рішення O'Hara v. United Kingdom of 16 October 2001, § 34). Розумна підозра, згадана в ст. 5 § 1(с) Конвенції, не означає, що винуватість підозрюваного має бути встановлена на цій стадії. Саме у чіткому доведенні як події, так і характеру того злочину, у якому підозрюється особа, і полягає мета розслідування (див. рішення N.C. v. Italy of 11 January 2001, §45).
Слідчий суддя приходить до висновку, що за даних обставин, на даній стадії кримінального провадження достатньо доказів, що свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
Підставою для обрання до підозрюваного запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а також наявність ризиків передбачених п.п. 1, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Так, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органу досудового розслідування та суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином шляхом не з'явлення до слідчого, прокурора, затягування досудового розслідування іншим чином, що буде мати негативний вплив на завершення досудового розслідування у розумні строки, а також в подальшому може вплинути на судовий розгляд.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови достатньої вірогідності їх здійснення.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, слідчий суддя має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання передбаченим п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризикам.
Так, існує реальний ризик переховування Бур'ян Раду від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності, враховуючи тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення та тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим у вказаному кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обґрунтовано підозрюється, ОСОБА_4 може вдатись до спроб переховуватись від органу досудового розслідування та суду.
Крім того необхідно звернути увагу суду на тривалий час ухилення від виконання обов'язків від військової служби, Бур'ян Раду перебуває у злочинному стані, а саме з 01.03.2024 не припиняє ухилятись від військової служби.
Таким чином, існує ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України та наявні підстави вважати, що будь-який з інших більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти настанню вказаного ризику та належному виконанню останнім своїх процесуальних обов'язків.
Також, існує ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином шляхом не з'явлення до слідчого, прокурора, затягування досудового розслідування іншим чином, що буде мати негативний вплив на завершення досудового розслідування у розумні строки, а також в подальшому може вплинути на судовий розгляд.
Так, слід звернути увагу суду, що Бур'ян Раду, маючи об'єктивну можливість добровільно повернутись до військової служби та приступити до виконання обов'язків з військової служби, свідомо, станом на теперішній час, до військової частини не повернувся та не виконує обов'язки з військової служби, що свідчить про обґрунтований ризик того, що ОСОБА_4 може продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, а також може вчинити нове кримінальне правопорушення, пов'язане з ухиленням від виконання обов'язків військової служби, наприклад вжити заходи щодо незаконного перетинання кордону та тим самим вчинити інший військовий злочин, передбачений ч. 5 ст. 407 КК України, що відноситься до категорії тяжких злочинів.
Зазначене вказує на реальне існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, враховуючи наявність обґрунтованої підозри та наявність ризиків, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу підозрюваного, а також, суспільний резонанс кримінального правопорушення, в якому підозрюється Бур'ян Раду наявні у вказаному кримінальному провадженні інтереси суспільства, держави, які явно переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи ОСОБА_4 , обрання відносно останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є єдиним достатнім запобіжним заходом для уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Неможливість застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді особистого зобов'язання пов'язана з тим, що він може переміщатись до будь-якого населеного пункту, та спробувати переховуватись від органів досудового розслідування та суду у інших областях України, або взагалі за межами території України.
Неможливість застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 у вигляді особистої поруки пов'язана з тим, що до органу досудового розслідування не надходило звернення із письмовим зобов'язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов'язується за необхідністю доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу. Такі клопотання не надходили, зокрема і від командування військової частини.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту пов'язана з тим, що перебування останнього за місцем реєстрації може призвести до невиправданого затягування досудового розслідування у зв'язку з неможливістю своєчасної явки підозрюваного органу досудового розслідування та суду через постійну збройну агресію збройних сил російської федерації та неможливості гарантії збереження цілісності житлової забудови, де зареєстрований Бур'ян Раду.
Окрім того, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України (тримання під вартою).
Згідно ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя вважає, що обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є єдиним, виключним і достатнім запобіжним заходом, який зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного на час досудового розслідування кримінального провадження та його судового розгляду.
Відомостей, які б вказували про неможливість перебування підозрюваного в місцях затримання, зокрема, за станом здоров'я не здобуто, наявні ризики виправдовують тримання особи під вартою.
Приймаючи до уваги, що ОСОБА_4 підозрюється у вчинені злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, тобто тяжкого злочину, а також те, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, застосування більш м'якого запобіжного заходу не дозволить запобігти цим ризикам.
При розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у тому числі, приймаються до уваги, обставини передбачені ст. 178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється.
Слід зазначити, що найбільш значущою гарантією прав людини, встановленою ст.29 Конституції України, є право на свободу та особисту недоторканність. Відповідно до цієї статті передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п.с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи
Вважаю, що прокурором під час розгляду клопотання надано достатньо матеріалів (доказів), які є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Обставин, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст.183 КПК України, не встановлено.
Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
Також, суд вважає за можливе при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 151400 гривень.
Строки запобіжного заходу не можуть перевищувати строків досудового слідства, в зв'язку з чим запобіжні заходи можуть бути застосовані відповідно до строку закінчення досудового слідства.
Керуючись ст.ст.132, 176, 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205 КПК України,-
Клопотання старшого слідчого СВ Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 14 січня 2026 року.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 151400 гривень (50 х 3028 грн. = 151400 гривень).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу. Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язки до закінчення строку досудового розслідування, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
2) не відлучатися за межі Одеської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомити слідчого, прокурора чи суд про місце проживання на території України та про зміну свого місця проживання.
Роз'яснити підозрюваному наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію 14 січня 2026 року.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали проголошено 20.11.2025р. о 09:10 год.
Слідчий суддя: ОСОБА_1