Березівський районний суд Одеської області
17.11.2025
Справа № 494/2480/25
Провадження № 3/494/767/25
17.11.2025 р. м. Березівка
Суддя Березівського районного суду Одеської області Римар І.А., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Березівського РВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності протягом року не притягувалася, за статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 року зі змінами та доповненнями (далі - КУпАП),
-В С Т А Н О В И В :
07.11.2025 року до Березівського районного суду Одеської області від Березівського РВП ГУНП в Одеській області надійшов матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП.
Вищевказана справа передана на розгляд судді Римар І.А. та враховуючи, що у зв'язку з надмірним навантаженням справами, яке виходить за межі фізичної можливості розгляду кожної справи у розумні строки, оскільки у Березівському районному суді Одеської області наразі працює 2 (два) судді (за штатом 4 (чотири)), та які є водночас слідчими суддями на території колишнього Ширяївського, Іванівського, Миколаївського, частини Лиманського та Березівського районів, постійним відключенням електроенергії та повітряними тривогами на території Одеської області, тому суд позбавлений можливості проводити розгляд справи в розумні строки визначені КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №462172 від 01.11.2025 року, вбачається, що 18.10.2025 о 12.30 год в м.. Березівка Одеської обл по вул. Св. Миколаївська 30 в громадському місці ОСОБА_1 виражалася нецензурною лайкою та погрожувала фізичною розправою ОСОБА_2 , внаслідок чого порушила громадський порядок і спокій громадян, чим вчинила хуліганські дії , за що передбачена відповідальність за ст.173 КУпАП.
В судовому засіданні 17.11.2025 року ОСОБА_1 з протоколом не погодилася. Зазначила, що ніяких хуліганських дій відносно ОСОБА_3 не вчиняла. Навпаки, ОСОБА_4 сама прийшла до неї на її робоче місце та ображала її нецензурною лайкою.
Під час судового засідання 17.11.2025 року допитана в якості потерпілої ОСОБА_4 пояснила, що вона разом з ОСОБА_5 працюють на міському ринку в м. Березівка Одеської обл. 18.10.2025 року між ними виник конфлік за продукти харчування, які вона придбала у ОСОБА_5 , яка і почала ображати її нецензурною лайкою. На підставі цього, вона викликала працівників поліції.
Суд вважає зазначити, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Як відзначив суд у рішенні у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (1989), сторона зобов'язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань».
Вислухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілу, вивчивши матеріали справи, суд доходить до наступного висновку:
Статтею 245 КУпАП передбачено: «Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.».
Згідно ст. 254 КУпАП «Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності…».
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Диспозицією частини статті 173 КУпАП, визначає, що правопорушенням є дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у статті 173 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила дій, передбачені ст.173 КУпАП.
Інкриміноване ОСОБА_6 в протоколі про адміністративне правопорушення діяння не відповідає диспозиції ст. 173 КУпАП, в протоколі не зазначено суть правопорушення.
Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України N 19 від 22.12.2006 "Про судову практику у справах про хуліганство" дрібне хуліганство це умисне порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке не супроводжується особливою зухвалістю за винятковим цинізмом.
Громадський порядок це обумовлена потреба суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами, система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій.
Об'єктивна сторона дрібного хуліганства полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян. При цьому дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка вчиняє таке правопорушення, усвідомлює, що своїми діями порушує громадський порядок і спокій громадян, та бажає чи свідомо припускає прояв неповаги до суспільства.
Суб'єктивна сторона дрібного хуліганства полягає у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Умисний прояв винним явної неповаги до оточуючих головний момент, що визначає зміст і сенс поведінки хулігана. За відсутності такого мотиву не може бути дрібного хуліганства.
Водночас, суд не знаходить наявність умислу в діях ОСОБА_5 на порушення громадського порядку і спокою інших громадян, прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі, не встановлено.
Так, і в протоколі про адміністративне правопорушення, не розкрито наслідки порушення громадського порядку і спокою громадян, настання яких прямо передбачене диспозицією ст. 173 КУпАП як обов'язкова ознака об'єктивної сторони правопорушення.
При цьому суд зазначає, що особа може бути притягнута судом до адміністративної відповідальності лише в тому випадку, коли її вина доведена поза розумним сумнівом.
Разом з тим, суд доходить до висновку, що не можуть бути належними та допустимими доказами відомості, що містяться лише у протоколі про адміністративне правопорушення, виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні.
Протокол про адміністративне правопорушення не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом, оскільки не випливають зі співіснування достатньо переконливих чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
За відсутності доказів фактичних обставин правопорушення визнати особу винною у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, на думку судді, не можливо, оскільки беззаперечних доказів вини суду не надано. Наявність лише письмових пояснень потерпілої та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, яка заперечує проти вчинення даного адміністративного протоколу, не може бути безспірною підставою для притягнення до адміністративної відповідальності останньої.
Суд наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Тобто, дотримуючись засади змагальності, за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, суд повинен бути впевнений, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення, щодо якої складено протокол.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, повно та всебічно дослідивши надані докази в їх сукупності, суд доходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад інкримінованого їй адміністративного правопорушення за ст.173 КУпАП.
Відповідно до ст. 247 ч.1 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо відсутні подія або склад адміністративного правопорушення.
Виходячи з наведеного, суд вважає необхідним адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 закрити, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 247, 283, 284 КУпАП, суд -
Справу про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за статтею 173 КУпАП - закрити на підставі пункту першого частини першої статті 247 КУпАП.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду .
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 20.11.2025 року.
Суддя І.А. Римар