Справа № 580/10601/24 Суддя (судді) першої інстанції: Петро ПАЛАМАР
19 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Коротких А.Ю.,
суддів Сорочка Є.О.,
Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках та з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може продовжити строк розгляду справи, про що постановляє ухвалу.
Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов'язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.
З огляду на особливості розгляду даної категорії справ та вищезазначені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що існує необхідність продовження строку розгляду даної справи на розумний строк.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач у відповідності до посвідчення категорії 2 серії НОМЕР_1 , виданого 27.09.2007 року Черкаською ОДА, є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році.
12.07.2024 року позивач, у віці 55 років, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 19.07.2024 року №231750002432 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку згідно ст. 55 ЗУ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Вказано, що страховий стаж становить 12 років 1 місяць 23 дні. За результатами розгляду документів, до страхового стажу не зараховані періоди трудової діяльності згідно дубліката трудової книжки ( НОМЕР_2 ), оскільки трудова книжка оформлена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, а саме: дата заповнення трудової книжки (30.01.2003 року) не відповідає періодам роботи, внесеним в документ (01.10.1993 року - 27.05.1997 року). Разом з тим, довідка від 09.07.2024 року за № 801-66/85, видана ПАТ Азот про період роботи з 01.10.1995 року по 27.05.1997 рік потребує перевірки, оскільки наявна розбіжність з трудовою книжкою та відсутня підстава видачі документа. Період роботи з 15.02.2000 року по 15.12.2002 рік не підтверджується відомостями в Індивідуальних відомостях про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (довідка сформована 12.07.2024 року). Повернутись до питання зарахування зазначеного періоду до страхового стажу можливо за результатами проведення зустрічної перевірки або за умови надання додаткових документів, що підтверджують факт роботи. Водночас, до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1984 року по 04.03.1991 року, згідно диплома серії НОМЕР_3 від 06.03.1991 року, оскільки період навчання перетинається з періодом проходження військової служби. Разом з тим, довідку про період строкової служби від 07.09.2021 року за № 3/120, яка видана районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки не взято до уваги, оскільки документ не містить підстави видачі. Для зарахування вищевказаних періодів до страхового стажу необхідно надати уточнюючу довідку, видану навчальним закладом або уповноваженим органом, із зазначенням періодів і форми навчання та підтверджуючий документ/довідку про час проходження строкової служби, виданий уповноваженим органом.
Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідача, вважаючи їх протиправними, а свої права - порушеними, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивно забруднених території, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 року №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ).
Згідно зі статтею 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), якою визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідно до частини першої статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів - 8 років.
Учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які відпрацювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним у встановленому порядку (чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше), вік виходу на пенсію зменшується додатково на три роки понад передбачений цією статтею.
Таким чином, станом на час звернення до відповідача, позивач маючи статус ліквідатора Чорнобильської катастрофи (категорія 2), відповідно до частини 1 статті 55 Закону №796-ХІІ дає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Щодо відмови у призначені пенсії в наслідок відсутності страхового стажу, колегія суддів зазначає таке.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 19.07.2024 року №231750002432 визначено, що страховий стаж позивача становить 12 років 1 місяць 23 дні.
Не враховано до стажу періоди роботи згідно дубліката трудової книжки ( НОМЕР_2 ), з 15.02.2000 року по 15.12.2002 рік, період навчання з 01.09.1984 року по 04.03.1991 рік, згідно диплома серії НОМЕР_3 від 06.03.1991 року, а також строкову службу згідно довідки від 07.09.2021 року за № 3/120.
Як встановлено колегією суддів, періоди роботи відображені у «Дублікаті» трудової книжки серія НОМЕР_2 позивач з 01.10.1993 року по 06.10.2023 рік працював на різних посада та професіях, які не зараховані відповідачем в наслідок заповнення трудової книжки 30.01.2003 року з періодами роботи внесеним в документ від 01.10.1993 року по 27.05.1997 рік.
При чому, станом на момент виникнення спірних відносин відповідачем не було встановлено відсутності трудової книжки позивача або відповідних записів у ній щодо спірних періодів, наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи, які б унеможливлювали зарахування спірних періодів до страхового стажу.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Закону №1058, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; система персоніфікованого обліку була впроваджена з 01.07.2000 року (Постанова Кабінету Міністрів України № 794 від 04.06.1998 року «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування»).
Пунктом 5.1-5.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 року, передбачено, що особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов'язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки.
Дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).
Якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ "Відомості про роботу" у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами.
Пунктом 4 Постанови Кабінету міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27 квітня 1993 № 301 передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Так, підставою для не зарахування до загального страхового стажу періоду роботи згідно «Дубліката» трудової книжки НОМЕР_2 , є неспівпадіння дати заповнення її і наявного трудового стажу, а також наявністю непідтверджених відомостей.
Колегія суддів вказує, що недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії та позбавляти позивача конституційного права на соціальний захист та вирішення питання призначення пенсії.
При цьому, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Однак, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити страховий стаж позивача.
Також, Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 року у справі №307/541/17 (адміністративне провадження № К/9901/18274/18) зазначив, що підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що відповідачем не заперечується та не спростовується достовірність записів у трудовій книжці за весь період роботи, а судом не встановлено недостовірності вказаних записів та трудової книжки в цілому, а тому їх належить досліджувати на предмет розміру страхового стажу та, як наслідок, на предмет наявності чи відсутності у позивача достатнього страхового стажу станом на дату звернення його до ПФУ із заявою про призначення пенсії. Інших підстав для відмови у призначенні позивачу пенсії матеріали справи не містять.
Позивач, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком, на загальних підставах.
Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018 року.
Колегія суддів звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового та пільгового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року по справі № 754/14898/15-а.
Щодо незарахування періоду навчання в Тальнівському будівельному технікумі та строкової військової служби до страхового стажу, суд зазначає таке.
Як встановлено колегією суддів, згідно довідки відокремленого структурного підрозділу «Тальнівського Будівельно-економічного фахового коледжу Уманського Національного університету Садівництва» №391/24 від 21.08.2024 року та диплому НОМЕР_3 , ОСОБА_1 в період з 01.09.1984 року по 25.05.1987 рік та з 24.01.1990 року по 06.03.1991 рік проходив навчання в Тальнівському будівельному технікумі на денному відділені за фахом 1225 «Сільське господарство та цивільне будівництво» та отримав кваліфікацію «технік-будівельник».
Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.09.2021 року №3/120, тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_4 , довідки військової частина НОМЕР_5 від 20.05.2024 року №41/2-316-Л-55, ОСОБА_1 проходив строкову військову службу з 09.12.1987 року по 20.10.1989 рік, в тому числі в населених пунктах зони відчуження з 14.12.1987 року по 20.10.1989 рік.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який набрав чинності 01.01.2004 року, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до п. «в», «д» ч. 3 ст. 56 Закону України Про пенсійне забезпечення, до стажу роботи зараховується також:
-військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби;
-навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
За таких обставин, за правилами до ч. 4 ст. 24 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, п. «в», «д» ч. 3 ст. 56 Закону України Про пенсійне забезпечення спірний період підлягав зарахуванню до страхового стажу позивача.
При чому, як встановлено з форми РС право, підтверджений стаж позивача становить 19 років, 09 місяців 7 днів, до якого зокрема зараховано період навчання, проходження строкової військової служби та даних «Дубліката» трудової книжки НОМЕР_6 .
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що приймаючи спірне рішення, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області проігноровано наявність визначеного у позивача страхового стажу понад 19 років (форми РС право) та надумано встановлено стаж в 12 років 1 місяць 23 дні не здійснивши дій визначених Законом.
Колегія суддів зазначає, що наявність сумнівів у відповідача щодо достовірності поданих документів для призначення пенсії може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.
Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі №127/9055/17.
За таких обставин, вказані твердження відповідача в оскаржуваному рішенні щодо не врахування до страхового стажу позивача періодів роботи згідно дубліката трудової книжки, навчання та проходження строкової військової служби, не можуть бути підставою неврахування відповідних періодів для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку, на підставі ст. 55 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи колегія суддів зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції яким встановлено та не заперечується відповідачем, що заяву до управління Пенсійного фонду України про призначення пенсії позивач подав 12.07.2024 року.
Отже, відповідно днем призначення позивачу пенсії є 12.07.2024 року.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставинии справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Сорочко Є.О.
Чаку Є.В.