Справа № 583/5471/25
2/583/1977/25
про залишення без руху
20 листопада 2025 року суддя Охтирського міськрайонного суду Сумської області Сидоренко Р.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Охтирської міської ради, Сумської області, третя особа - Відділ державного архітектурно-будівельного контролю Охтирської міської ради, про визнання права власності на збудоване нерухоме майно,
встановив:
20.11.2025 позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, згідно якого просить ухвалити рішення суду, яким визнати за ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, яке побудоване до 20 серпня 2025 року та позначене на технічному паспорті № НОМЕР_2 під літерою а2, яке складається з мансардного поверху та тамбура біля житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд, вивчивши позовну заяву та додані до неї письмові докази, дійшов наступного висновку.
За змістом п.п. 4, 5 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, крім іншого, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Додержання процесуальної форми і змісту позовної заяви є однією з обов'язкових вимог національного законодавства, що забезпечує право на звернення до суду та порушення судом провадження у справі.
Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Проте, вирішуючи питання про відкриття провадження по справі, суди повинні перевірити відповідність вимог, з якими заявник звертається до суду для захисту, а також дотримання ним вимог, викладених у статтях175 і 177 ЦПК України.
Згідно ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Крім того, згідно зазначеної норми позовна заява повинна містити: найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
У позовній заяві міститься позовна вимога майнового характеру.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Згідно п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно п. 2 та п. 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності ціна позову визначається - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.
Ціна позову - це грошовий вираз майнових вимог позивача.
У позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю цього майна. При цьому вартість майна - це грошова сума, за яку це майно може бути придбане у даній місцевості. Тягар доказування вартості майна несе позивач. В якості доказу вартості майна суду можуть бути подані договори купівлі-продажу цього майна, відомості про його залишкову балансову вартість, звіт про оцінку майна, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно. У позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, ціна позову визначається дійсною вартістю нерухомого майна.
Дійсна вартість майна підтверджується висновком суб'єкта оціночної діяльності. Зазначення ціни позову щодо вимог майнового характеру є обов'язковою вимогою до змісту позовної заяви. Зазначаючи ціну позову, позивач повинен обґрунтувати у позовній заяві наведену ним оцінку, оскільки щодо цієї обставини застосовується загальне правило про те, що кожна особа повинна довести обставини, на які вона посилається.
Позивач звернулась до суду з позовною вимогою майнового характеру, однак, в порушення вищезазначених норм, у позовній заяві не вказано ціни позову, відсутня дійсна оцінка частини нерухомого майна право власності на яку просить визнати позивач, відсутній попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору встановлюються 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, прожитковий мінімум на 2025 рік становить 3028 грн.
Згідно з п.п. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за позовну заяву немайнового характеру, яка подана фізичною особою, встановлена у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211 грн. 20 коп.).
Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи наведене, позивачу необхідно надати звіт про оцінку майна відповідно до Закону, що містить висновки про вартість спірного майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору, а також кваліфікаційне свідоцтво оцінювача, вказати ціну позову щодо вимог майнового характеру, обрахувати та сплатити несплачену різницю відповідно до ціни у разі наявності такої підстави з урахуванням того, що позивачем сплачений судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп..
За таких обставин, вимоги ЦПК України щодо пред'явлення позову не дотримано.
Крім того, згідно з п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Із змісту поданої заяви вбачається, що позивач просить визнати право власності тільки на частину нерухомого майна, а саме - на позначене на технічному паспорті № 1416 під літерою а2, яке складається з мансардного поверху та тамбура біля житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Проте остання не надає доказів належності їй на праві власності самого будинку.
Частиною 3 ст. 376 ЦК України встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Необхідно враховувати, що ст. 376 ЦК України входить у главу 27 «Право власності на землю (земельну ділянку)» тому правовий режим самочинного будівництва нерозривно пов'язаний із правом на земельну ділянку, на якій такий самобуд розміщений (постанова ВП ВС від 15.11.2023 року у справі № 916/1174/22).
Таким чином, можливість визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва в судовому порядку, виникає лише за умови наявності у такої особи права власності або право користування на земельну ділянку.
Окрім встановлення наявності прав на земельну ділянку, у спорах щодо визнання права власності на об'єкти самочинного будівництва, суд зобов'язаний встановити усі обставини справи, зокрема: чи звертався власник самочинного будівництва до органів державного архітектурно-будівельного контролю про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушення будівельних норм та правил.
Задоволення позову про визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва можливе виключно за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (постанова КЦС ВС від 08.05.2024 року у справі № 126/1663/23).
До позовної заяви не долучено документів щодо права власності або права користування позивача земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , що з огляду на положення ЦК України дає право звертатися до суду з подібним позовом.
Суд також звертає увагу на ту обставину, що наданий позивачем технічний паспорт № 1416 під літерою а2 не містить відомостей про наявність побудованого мансардного поверху.
Згідно ч. 1 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Частиною 2 статті 95 ЦПК України визначено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Натомість, позивачем, в порушення вимог ст. 95 Цивільного процесуального кодексу України, надані копії документів не завірені та не підписані.
Згідно із ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, враховуючи, що позовна заява не відповідає вимогам, передбаченим ст. 175, 177 ЦПК України, наявні підстави для залишення її без руху із наданням позивачу строку для усунення зазначених недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 185, 260 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Охтирської міської ради, Сумської області, третя особа - Відділ державного архітектурно-будівельного контролю Охтирської міської ради, про визнання права власності на збудоване нерухоме майно- залишити без руху, надавши позивачу строк, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без рухудля усунення недоліків, викладених в мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк заяву буде визнано неподаною та повернено позивачу.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя Охтирського міськрайонного суду Р.В.Сидоренко