П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/10991/24
Перша інстанція: суддя Брагар В. С.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Єщенка О.В.,
Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
У листопаді 2024р. ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до НОМЕР_1 Прикордонного загону (ВЧ НОМЕР_2 ), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди відповідно до п.1 Постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100 000грн., починаючи з 3.12.2022р. по 15.05.2024р. пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) у період здійснення зазначених заходів з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду відповідно до п.1 Постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100 000грн., починаючи з 3.12.2022р. по 15.05.2024р. пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) у період здійснення зазначених заходів з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходить службу в лавах ДПС України, зокрема в НОМЕР_1 прикордонному загоні (ВЧ НОМЕР_2 ).
У період з 3.12.2022р. по 15.05.2024р. позивач брав участь у бойових діях, на підставі бойового наказу Адміністрації ДПС України, проте за цей час йому не нарахована додаткова винагорода відповідно до Постанови №168 в розмірі 100 000грн..
6.09.2024р. представник позивача звернувся до прикордонного загону із запитом щодо надання документів та інформації щодо виплати додаткової винагороди за період, починаючи з 1.01.2023р..
Однак, листом від 1.10.2024р. відповідач надав запитувані документи та повідомив, що підстав для виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100 000грн., не має.
Не погодившись із такими діями прикордонного загону, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що доказів безпосередньої участі у бойових діях або залученні до здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у районах проведення воєнних (бойових) дій у спірний період позивач не надав, тому доводи про порушення відповідачем приписів Постанови КМУ №168 від 28.02.2022р. під час нарахування грошового забезпечення є безпідставними.
Крім того, суд вказав, що факт перебування позивача на військовій службі та виконання службових обов'язків у складі НОМЕР_1 Прикордонного загону ДПС України (ВЧ НОМЕР_2 ) за період з 3.12.2022р. без доказів безпосередньої участі у бойових діях або залученні до здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії у районах проведення воєнних (бойових) дій, не є достатньою та беззаперечною підставою для нарахування та виплати йому відповідачем збільшеної додаткової винагороди у розмірі до 100 000грн. щомісячно, яка передбачена Постановою КМУ від 28.02.2022р. №168.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 перебуває у лавах ДПС України та з травня місяця 2024 року обіймає посаду заступника начальника 2 застави з логістики НОМЕР_3 прикордонної комендатури НОМЕР_1 прикордонного загону (ВЧ НОМЕР_2 ).
6.09.2024р. представник позивача звернувся до прикордонного загону із запитом щодо надання документів та інформації щодо виплати додаткової винагороди за період, починаючи з 1.01.2023р..
Листом від 21.09.2024р. за №107638-24-Вих НОМЕР_1 прикордонний загін, зокрема, повідомив, що підстав для виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100 000грн. не має.
Позивач вважає, що невиплата відповідачем збільшеної додаткової винагороди 100 000грн., відповідно до Постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 за період з 3.12.2022р. по 15.05.2024р. є протиправною, а тому звернувся до суду із даним позовом.
Перевіряючи правомірність та законність дій ВЧ НОМЕР_2 у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційних скарг, судова колегія виходить з наступного.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У частині 2 ст.9 цього Закону установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно абзацу 1 ч.4 ст.9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та їх розміри визначені Постановою КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704.
Абзацом 2 ч.4 ст.9 Закону №2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 7.06.2018р. №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018р. за №745/32197 (далі - Порядок №260).
Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022р. №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан.
Цього ж дня (24.02.2022р.) Указом Президента України від 24.02.2022р. №69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Відповідно до п.4 Указу Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України [зобов'язаний] невідкладно: 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
Згідно з п.6 Указу Президента України від 24.02.2022р. №69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України [доручено] забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання цих указів Кабінет Міністрів України видав постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022р. №168, якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.
Відповідно до п.1 Постанови №168 (у редакції чинній з 18.10.2022р.) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах..
У цій Постанові Кабінет Міністрів України визначив перелік військовослужбовців за видами військових формувань, на яких поширено дію цієї Постанови, та розмір вищевказаної додаткової винагороди.
Водночас реалізація цитованих приписів указаної Постанови вимагала визначення порядку та умов виплати такої додаткової винагороди, виходячи з того, що формулювання «а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів … в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах» є нечітким та породжує істотні труднощі у його правозастосуванні, що, насамперед, пов'язано із застосуванням сполучника «або», який має розділовий характер.
У постанові від 22.11.2023р. у справі №520/690/23 Верховний Суд констатував, що «текстуальний виклад цієї частини пункту 1 Постанови №168 має широкий зміст, що за певних умов могло б спричиняти неоднакове її розуміння та застосування, наслідком чого може бути необґрунтована невиплата військовослужбовцю додаткової винагороди або, навпаки, виплата за відсутності для цього підстав».
Конкретизація умов, визначених цитованим положенням пункту 1 Постанови №168, залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, у зв'язку з чим подальшими змінами, внесеними Постановою від 7.07.2022р. №793 (застосовується з 24.02.2022р.), Постанова №168 доповнена пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією Постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів».
Наказом МВС України №36 від 26.01.2023р. затверджено порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Порядок №36).
Пунктом першим зазначеного порядку встановлено, що він визначає механізм виплати на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - військовослужбовці) додаткової винагороди, передбаченої п.1 Постанови КМУ від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Підпунктом 2 п.3 Порядку №36 встановлено, що на період дії воєнного стану додаткова винагорода виплачується у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень, військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора у період здійснення зазначених заходів, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.
До безпосередньої участі в бойових діях або заходах належать виконання військовослужбовцем у районах ведення воєнних (бойових) дій:
1) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужба) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
2) бойових (спеціальних) завдань з усебічного забезпечення органів (підрозділів) Держприкордонслужби, угруповань військ, інших складових сил оборони згідно з бойовим розпорядженням в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником;
3) бойових завдань з охорони об'єктів під час нанесення по них вогневого ураження противником, відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення їх у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою за умови безпосереднього вогневого контакту з противником;
4) бойових (спеціальних) завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником;
5) бойових (спеціальних) завдань з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;
6) польотів, ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту згідно з бойовими розпорядженнями;
7) бойових (спеціальних) завдань у складі екіпажу корабля, катера, судна забезпечення Держприкордонслужби в морській та річковій акваторіях, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником, а також виконання бойових завдань з пошуку (тралення) та знешкодження (знищення) мін, вибухонебезпечних предметів;
8) бойових (спеціальних) завдань у складі відділів прикордонної служби, прикордонної застави, прикордонної комендатури, прикордонної комендатури швидкого реагування в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником (пункт 3 Порядку №36).
Відповідно до п.4 Порядку №36 документами, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовців у воєнних (бойових) діях або заходах, є:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал, журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення, або постова відомість під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад, чи копії або витяги з них;
рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у бойових діях або заходах.
Відтак, судова колегія дійшла висновку, що підставою для виплати є документи, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях.
Разом з тим, відповідно до абз.28 ч.1 ст.1 ЗУ «Про оборону України» від 6.12.1991р. №1932-ХІІ «район воєнних (бойових) дій» - визначено рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
Відповідно до наказів Головнокомандувача Збройних Сил України «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» від 2.02.2023р. №26, від 14.02.2023р. №35, від 1.03.2023р. №52, від 1.04.2023р. №89, від 1.05.2023р. №111, від 1.06.2023р. №147, від 1.07.2023р. №183, від 1.08.2023р. №210, від 1.09.2023р. №247, від 1.10.2023р. №273, від 1.11.2023р. №301, від 1.12.2023р. №341, від 1.01.2024р. №2, від 1.02.2024р. №42, від 1.03.2024р. №82 чітко визначені райони ведення бойових дій в період з 3.12.2022р. по 15.05.2024р., до яких не входить не відносилися Станіславська територіальна громада, до якої належать населені пункти АДРЕСА_1 , населений пункт Кізомис та Софіївка, які входять до зони відповідальності НОМЕР_1 Прикордонного загону (ВЧ НОМЕР_2 ).
Як вбачається із матеріалів справи, що згідно з Витягу з журналу бойових дій відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України від 5.10.2022р. №2/115 гриф том№1, від 1.01.2023р. №2/115 гриф том №2, від 25.05.2023р. №3/115 гриф том№3, від 17.08.2023р. №2/115 гриф том №4, від 1.09.2023р. №2/115 гриф том №5, від 30.09.2023р. №2/115 гриф том №6, від 28.11.2023р. №2/115 гриф том №7, від 1.01.2024р. №02.12/108 гриф том №1, від 1.02.2024р. №02.12/108 гриф том №2, від 1.03.2024р. №02.12/108 гриф том №3, від 2.04.2024р. №02.12/108 гриф том №4 старший солдат ОСОБА_1 у періоди з 3.12.2022р. по 22.12.2022р., з 25.12.2022р. по 7.01.2023р., з 12.01.2023р. по 10.03.2023р., з 25.03.2023р. по 12.04.2023р., 16.04.2023р. по 12.05.2023р., з 15.05.2023р. по 9.06.2023р., з 12.06.2023р. по 14.07.2023р., з 17.07.2023р. по 14.08.2023р., з 2.09.2023р. по 17.09.2023р., з 28.09.2023р. по 6.10.2023р., з 20.10.2023р. по 19.11.2023р., 30.11.2023р., з 9.12.2023р. по 31.12.2023р., з 20.01.2024р. по 1.04.2024р., з 4.04.2024р. по 18.04.2024р. здійснював визначенні завдання. Ділянка застосування: рубіж оборони СОФІЇВКА - КІЗОМИС, Херсонська обл..
Також згідно з Витягу з журналу бойових дій відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України від 7.05.2024р. №02.12-108 гриф старший лейтенант ОСОБА_1 у період з 11.05.2024р. по 15.05.2024р. здійснював визначенні завдання. Ділянка застосування: рубіж оборони СОФІЇВКА - КІЗОМИС, Херсонська обл..
Посилання апелянта на те, що брав участь у бойових діях та забезпечував здійснення заходів необхідних для національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України у н.п. СОФІЇВКА - н.п. КІЗОМИС, Херсонської області судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки вони не підтвердженні жодними належними та достатніми доказами.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на Наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022р. №309, яким затверджено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, однак судова колегія вважає вказане посилання безпідставним та необґрунтованим, оскільки вказаний наказ не стосується порядку виплати додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022р..
З огляду на викладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що сам по собі факт виконання позивачем службових обов'язків на території н.п. СОФІЇВКА - н.п. КІЗОМИС, Херсонської області під час дії воєнного стану не створює для відповідача обов'язку нарахування збільшеної додаткової винагороди, оскільки підставою для її виплати є документальне підтвердження безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у зв'язку із чим відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.
У контексті оцінки доводів апеляційних скарг, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
У доводах апеляційних скарг апелянти посилаються на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скаргах доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025р. залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: О.В. Єщенко
В.О. Скрипченко