П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 947/28336/25
Перша інстанція: суддя Калініченко Л.В.,
повний текст судового рішення
складено 24.10.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Федусика А.Г.,
суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,
розглянувши в письмовому провадженні в м.Одесі апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Київського районного суду м.Одеси від 24 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - ДПП) та просив скасувати постанову серії ЕНА №5217307 від 14.07.2025, винесену посадовою особою відповідача, про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн. у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.126 КУпАП.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що його, пенсіонера за віком, постановою серії ЕНА №5217307 від 14.07.2025 року притягнуто до відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП без з'ясування істотних обставин справи та без дотримання передбачених законодавством України вимог. 14.07.2025 року приблизно о 07.50 хвилин він потрапив у дорожньо-транспортну пригоду через погіршення стану здоров'я та під час оформлення матеріалів за фактом ДТП був розгублений та дезорієнтований, почав втрачати пам'ять, внаслідок чого не зміг відшукати в автомобілі необхідні документи, а саме посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та страховий поліс, які мав при собі, проте не зміг надати інспектору патрульної поліції через раптове погіршення стану здоров'я.
Відтак, позивач вказує, що виходячи з таких обставин, в його діях був відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, у зв'язку із чим просив скасувати вищевказану постанову.
Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 24 жовтня 2025 року позовні вимоги задоволено.
Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №5217307 від 14.07.2025 року, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та піддано адміністративному стягненню.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 14.07.2025 року інспектором 2 взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області лейтенантом поліції Жураковським М.О. було розглянуто адміністративну справу та винесено постанову серії ЕНА №5217307 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу марки «Mazda 626», реєстраційний номер НОМЕР_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в сумі 425 грн.
Як вбачається з вказаної постанови, суть правопорушення полягає в тому, що 14.07.2025 року о 09:04:11 у м.Одесі, по вул.Тираспольське шосе, 20А, водій при ДТП не мав при собі посвідчення водія відповідної категорії та свідоцтво про реєстрацію даного ТЗ, чим порушив п.2.1. ПДР. - керування ТЗ особою, яка не має при собі посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на ТЗ, поліса страхування, відповідальність за порушення чого передбачена ч.1 ст.126 КУпАП.
Вважаючи вказану постанову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи до уваги поведінку позивача в момент перевірки його документів після дорожньо-транспортної пригоди та розгляду відносно нього справи про адміністративне правопорушення, подальше його звернення в той же день після дорожньо-транспортної пригоди до медичного закладу та встановлення діагнозу у формі гострого мозкового інсульту, суд дійшов висновку, що дані обставини взаємопов'язані.
На думку суду, через стан здоров'я позивач не мав можливості зорієнтуватись та вчинити дії щодо виявлення в нього необхідних документів та надати їх на вимогу інспектора патрульної поліції, що свідчить про факт недоведеності ознак вини позивача у інкрімінованому йому адміністративному правопорушенні за ч.1 ст.126 КУпАП.
Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що не відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Згідно п.1 ст.247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно ст.6 Закону України «Про Національну поліцію» поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 року (далі - ПДР).
Згідно пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі зокрема:
а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;
б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон);
ґ) чинний страховий поліс (страховий сертифікат Зелена картка) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Даний обов'язок водія також врегульований положеннями статті 16 Закону України «Про дорожній рух», якою регламентовано, що водій зобов'язаний:
- мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред'являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред'явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством;
- виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, а водії військових транспортних засобів - поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством,Правилами дорожнього рухута іншиминормативними актами.У випадкуподання сигналупро зупинкуводій зобов'язанийзокрема: а)зупинити транспортнийзасіб здотриманням вимогПравилдорожнього руху; б) тримати руки в полі зору поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України і не виходити з транспортного засобу без дозволу;
- на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка") або пред'явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на паперовому чи електронному носії або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), інші документи, що визначені законодавством.
Приписами підпункту «а» пункту 2.4 ПДР встановлено, що на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Відповідно до ч.1 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 , серед іншого, зазначав, що в його діях був відсутній склад адміністративного правопорушення та вини, оскільки в момент спірної події адміністративного правопорушення, а саме під час перевірки інспектором патрульної поліції його документів, він був розгублений та дезорієнтований внаслідок стану здоров'я, що призвело до об'єктивної неможливості через такий стан знайти у власних речах в автомобілі необхідні документи та надати їх інспектору патрульної поліції за вимогою.
Приймаючи оскаржене рішення, судом першої інстанції зроблено висновок, що за наслідком огляду відеозапису портативного відеореєстратора посадової особи відповідача, який наявний в матеріалах справи, вбачається, що у поведінці позивача під час перевірки інспектором патрульної поліції документів була наявна розгубленість, розсіяність та не сконцентрованість в увазі, дезорієнтованість у діях під час надання документів.
Разом з цим, апеляційний суд наголошує, що вказані обставини (навіть за наявності описаного у позові фізичного стану) під час ДТП, яке спричинене позивачем, не звільняє останнього від адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.126 КУпАП.
Як було зазначено вище, зі змісту оскарженої постанови вбачається, що позивач при ДТП не мав при собі посвідчення водія відповідної категорії та свідоцтво про реєстрацію даного ТЗ, чим порушив п.2.1. ПДР, і, крім того, у позивача був відсутній поліс страхування, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.126 КУпАП.
Так, з наведеного вище відеозапису вбачається, що під час ДТП позивач мав при собі лише паспорт.
Посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію даного ТЗ, а також поліса страхування у позивача на транспорний засіб «Mazda 626», реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент події, яка сталась 14.07.2025 року, були відсутні.
Наведена вище обставина позивачем не заперечується.
Більш того, під час бесіди з поліцейським ОСОБА_1 надав страховий поліс на інше авто - «Ford» та пояснив, що скоріш за все документи на транспортний засіб «Mazda 626» він забув в іншій машині, а саме у «Ford».
Посилання позивача під час бесіди з інспектором поліції на те, що в нього проблеми з правим оком та він не бачив авто, яке їхало з іншого боку, чим створив ДТП (що він фактично і не заперечував згідно відеозапису), а також те, що від не бачив де саме необхідно поставити підпис на оскарженій постанові, не можуть спростовувати вчинення ним вказаного адміністративного правопорушення.
Не можуть бути також безумовною підставою для скасування оскарженої постанови надані позивачем до суду першої інстанції безпосередньо під час розгляду справи посвідчення водія серії НОМЕР_2 , виданого 02.04.1996 року ДАІ МВС УВС м.Одеси на ім'я позивача, чинного страхового полісу №ЕР-226511916 на ТЗ «Mazda 626», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також свідоцтво серії НОМЕР_3 про реєстрацію ТЗ «Mazda 626», яке належить третій особі, оскільки на момент спірної події наведені вище документи не були пред'явлені позивачем, що він також фактично не заперечує.
При цьому, висновки суду першої інстанції щодо звернення позивача в той же день після ДТП до медичного закладу та встановлення діагнозу у формі гострого мозкового інсульту, через що позивач не мав можливості зорієнтуватись і вчинити дії щодо виявлення в нього необхідних документів і надати їх на вимогу інспектора патрульної поліції, як факт недоведеності вини позивача у інкрімінованому йому адміністративному правопорушенні за ч.1 ст.126 КУпАП, судова колегія вважає безпідставними, оскільки вказана обставина мала місце після подій ДТП.
Колегія суддів не ставить у залежність наявність діагнозу у формі гострого мозкового інсульту, поставленого в той же день після ДТП, з дорожньо-транспортною пригодою в цілому, оскільки факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується відеозаписом з портативного відеореєстратора поліцейського, яке додано до матеріалів справи. З наведеного відео вбачається, що позивач в ситуації, що склалася, відповідав поліцейському цілком свідомо, а його поведінку не можна охарактеризувати як таку, що не відповідає подіям у той момент.
Відтак, враховуючи зазначені вище норми та обставини цієї справи, посадовою особою відповідача доведено правомірність оскаржуваної постанови, яка полягає у порушенні ОСОБА_1 п.2.1. ПДР, що виразилось у відсутності при ДТП у позивача посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтва про реєстрацію на ТЗ, а також поліса страхування на ТЗ.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, позивач, керувавши транспортним засобом 14 липня 2025 року, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП, а зворотній висновок суду першої інстанції є помилковим.
З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції неправильно надана оцінка фактичним обставинам справи та допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 жовтня 2025 року - скасувати.
Прийняти постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.Г. Федусик
Судді О.І. Шляхтицький Г.В. Семенюк